Акт злуки: боротьба, розчарування, надії

Акт злуки: боротьба,розчарування, надіїДо 105-річниці проголошення Акту злуки

Соборність. Історія поняттяІдея соборності бере свій початок від об'єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві, а її філософське коріння сягає часів Візантії. Термін «соборність» має глибокий зміст, використовується у філософському та релігійному сенсі; Соборність - цілісність, неподільність, єдність. Протягом віків її практичним втіленням займались українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик.

Соборність. Історія свята. День Соборності — свято України, що відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. Офіційно в Україні День соборності відзначався з 1999 року. Свято встановлено в Україні відповідно до Указу Президента «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року № 42- 91 «…враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…» .

Соборність. Юридичне закріплення«…Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України — Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна республіка. Віднині український народ увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу»

Соборність у документах. Універсал Директорії УНР

Вагон–музей у Фастовівін є точною копією того вагону, у якому у 1919 році представники УНР та ЗУНР підписували Акт злуки

Творці української держави. Михайло Грушевський (1866–1934)1919 року емігрував, але 1924-го повернувся до Києва, де працював в Академії наук. У 1929 році обраний академіком АН СРСР. Однак вже згодом комуністичний режим розпочав цькування вченого. Від березня 1931 року перебував у Москві у “відрядженні” під пильним наглядом ОГПУ. Спецслужби в документах називали історика “Старик” або “Старець”. Заарештовувався за звинуваченням у керівництві “Українським національним центром”. Однак вини вченого не довели, тому звільнили. Помер у Кисловодську в 1934 році. Похований на Байковому кладовищі у Києві. Народився 29 вересня 1866 року в місті Холм (нині – Польща) в сім’ї вчителя гімназії, організатора народної освіти. Навчався у Тифліській гімназії, на історико-філологічному факультеті Київського університету святого Володимира. Із 1894 року – професор Львівського університету. Очолив Наукове товариство імені Тараса Шевченка, яке називають першою українською академією наук. У березні 1917 року обраний головою Української Центральної Ради.

Ідеолог незалежності. Микола Міхновський (1873–1924) У 1902 році заснував Українську народну партію (УНП), що проголосила своєю метою боротьбу за незалежність України. Написав маніфест “10 заповідей УНП”. Із початком Української революції став одним з організаторів “Українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка” та 1-го Українського полку імені Богдана Хмельницького. Був представником Українського генерального військового комітету, членом Української Центральної Ради. Був обраний Лубенським мировим суддею, приєднався до Української ХДП. За Української Держави перебував в опозиції до влади, але не підтримав антигетьманське повстання. Із 1920 року в еміграції. 1924 року повернувся до Києва, був заарештований і невдовзі випущений. 3 травня 1920 року загинув за загадкових обставин. Народився 31 березня 1873 року в селі Турівка Полтавської губернії (нині – Київська область) у родині сільського священика. Нащадок старовинного козацького роду. Навчався на юридичному факультеті Київського університету святого Володимира. Входив до Братства тарасівців. 1899 року переїхав до Харкова, де займався адвокатською практикою та громадською діяльністю. Для новоствореної Революційної української партії (РУП) написав програму “Самостійна Україна”, що вийшла брошурою у 1900 році у Львові.

Порівняльна характеристика поглядів М. Грушевського та М. Міхновського{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}№ Лінії порівняння. М. Грушевський. М. Міхновський1 Бачення статусу України. Суб’єкт реформованої федеративної РосіїСамостійна соборна держава на територіях проживання етнічних українців 2 Ставлення до власних збройних сил. Прибічник формування лише загонів міліціїПереконаний поборник створення власних збройних сил3 Уявна соціально-економічна модель. Відображена у Третьому Універсалі УЦР ідея збереження обмеженої приватної власності на землю та державного контролю за виробництвом«Україна без хама і без пана, без класової боротьби»; передбачене збереження приватної власності на землю4 Партійна приналежність. Член УПСРІніціатор створення РУП та НУП

Автор Універсалів УЦР. Володимир Винниченко (1880–1951) українську делег Був головою Генерального Секретаріату. Автор більшості декларацій та офіційних актів, зокрема I і IV Універсалів. Після революції опинився в еміграції, мешкав в Австрії та Франції. “Гарячими слідами” написав тритомну працю “Відродження нації”. “Лікарем людських душ” називали Винниченка-письменника, бо ввів в українську літературу нову проблему – внутрішній конфлікт людини, пошук сенсу життя. Революціонер-драматург, який підкорив режисерів і театралів України та Європи психологічним експериментом і новим героєм – інтелігентом замість селянина. Започаткував модерністську течію – неореалізм, філософську концепцію – конкордизм (чесність із собою), наукову фантастику й антиутопію. Помер у Франції 6 березня 1951 року. Народився 28 липня 1880 року в Єлисаветграді (нині – Кропивницький) у селянській родині. Закінчив гімназії, юридичний факультет Київського університету святого Володимира. Брав активну участь у Революційній українській партії. Лідер Української революції. На Всеукраїнському національному конгресі обраний заступником голови Центральної Ради, членом Малої Ради, згодом очолив українську делегацію на переговорах з ТУ Росії

Творці соборної України. Симон Петлюра (1879–1926) Від 1917 року став одним із національних лідерів. На першому Всеукраїнському військовому з’їзді обраний головою Українського генерального військового комітету. В першому уряді України обійняв пост Генерального секретаря військових справ. Один із ініціаторів українізації війська. Під час першої російсько-української війни сформував Гайдамацький кіш Слобідської України. За часів гетьманату брав активну участь в діяльності Українського національного союзу. Увійшов до Директорії УНР, а з 11 лютого 1919 року - її голова. Очолював збройну боротьбу Армії УНР проти червоної та білої Росії. Після завершення Української революції з урядом перебував у Тарнові, Варшаві. З 1923 року оселився у Парижі, де керував урядом УНР в екзилі. Заснував тижневик “Тризуб”. 25 травня 1926 року вбитий більшовицьким агентом. Похований на цвинтарі Монпарнас у Парижі. Народився 10 травня 1879 р. в Полтаві. Навчався в духовній семінарії, звідки був виключений за участь у таємному українському гуртку. Активний учасник громадського та політичного життя, учителював на Кубані, займався видавничою справою у Львові, працював бухгалтером у Москві.

Порівняльна характеристика поглядів В. Винниченка та С. Петлюри{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}№ Лінії порівняння. В. Винниченко. С. Петлюра1 Партійна приналежність Член УСДРПЧлен УСДРП2 Політичні погляди. Помірковано соціалістичніПомірковано соціалістичні3 Офіційні посади. Голова Генерального секретаріату, голова Директорії УНРВійськовий міністр УНР, Голова Директорії УНР (після відставки В. Винниченка)4 Бачення статусу України. У складі демократичної Росії як суб’єкт федераціїЕволюція поглядів: від федералізму до самостійності

Творці соборної України. Євген Петрушевич (1863-1940) Народився 03 червня 1863 році у м. Буськ (нині Львівської обл.) у сім’ї греко-католицького священика. Закінчив гімназію у Львові та юридичний факультет Львівського університету. З початку навчання в гімназії вів активну громадську діяльність. Був активним членом Української національно-демократичної партії, членом Української національної ради, яка була утворена 1918 року у Львові. Після проголошення ЗУНР у листопаді 1918 був обраний президентом держави, а з червня 1919 року проголошений диктатором, тобто президентом і прем’єр-міністром одночасно. Після проголошення Акту злуки став членом Директорії УНР, проте мав складні стосунки з С. Петлюрою. Не допускав можливості співпраці з більшовиками або поляками. Після поразки ЗУНР емігрував, очоливши уряд у вигнанні.

Порівняльна характеристика поглядів Є. Петрушевича та С. Петлюри{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}№ Лінії порівнянняЄ. Петрушевич. С. Петлюра1 Партійна приналежність Член УНДПЧлен УСДРП2 Політичні погляди. ДемократичніПомірковано соціалістичні3 Офіційні посади. Президент (диктатор) ЗУНРВійськовий міністр УНР, Голова Директорії УНР (після відставки В. Винниченка)4 Бачення статусу України“ЗУНР У союзі з Віднем”Еволюція поглядів: від федералізму до самостійності

Проєкт герба соборної УНР за задумом творців герб мав містити елементи символів Галицько-Волинської землі та Війська Запорозького

Відзначення Дня соборності-шлях до незалежності. Рік 1990, живий ланцюг

Соборність. Сьогодення. Ми єдині, як ніколи!Слава Україні!