До дій геноциду належать:а) вбивство членів цієї групи;b) нанесення тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам такої групи;c) навмисне створення членам групи життєвих умов, які розраховані на повне або часткове знищення групи;d) дії, розраховані на унеможливлення народження дітей в середовищі групи;е) насильницька передача дітей цієї групи іншій групі.
Після Голокосту, який було скоєно нацистською Німеччиною та її союзниками до і під час Другої світової війни, Лемкін успішно агітував за загальне визнання міжнародних законів, що визначають і забороняють геноцид. У 1946 перша сесія Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй прийняла резолюцію, яка підтвердила, що геноцид є злочином за міжнародним правом, але не містила юридичного визначення цього злочину. У 1948 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про запобігання і покарання за злочини геноциду (CPPCG), яка визначила злочин геноциду вперше.[11]«CPPC» прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 9 грудня 1948 і набрала чинності 12 січня 1951 (резолюція 260 (III)). Вона містить міжнародно визнане визначення геноциду, яке було включене до національного кримінального законодавства багатьох країн, і також знайшло відображення в Римському статуті Міжнародного кримінального суду
Геноциди 20-21 ст. Геноцид гереро і нама (1904–1907)Геноцид ассирійців у Туреччині (1914—1925)Геноцид вірмен в Туреччині (1915—1923) під час та після Першої світової війни. Геноцид понтійських греків у Туреччині (1914—1923)Геноцид українців (1932—1933) тоталітарним комуністичним режимом в СРСРГолокост (1939—1945) — геноцид євреїв нацистами Німеччини під час Другої світової війни. Геноцид циган (1935—1945) під час Другої світової війни. Героцид сербів (1941—1945) під час Другої світової війни. Геноцид камбоджійців під час режиму червоних кхмерів (1975–1979)Геноцид у Руанді (тутсі та хуту) (1994) — найважчий після світових війн. Геноцид у Сребрениці (1995) — злочин сербських сил проти боснійського мирного населення. Геноцид у Дарфурі (Дарфур, Судан) — найновіша трагедія
Історія геноциду. Геноцид здійснювався в різних частинах світу і в різні часи. Упродовж останніх 100 р. до найчисельніших жертв геноцид призвів на територіях тоталітарних політичних режимів (зокрема, в умовах нацистської Німеччини, комуністичних СРСР, Китаю, Кампучії, під час правління Саддама Хусейна в Іраку, в Османській імперії в часи Першої світової війни). Упродовж останніх десятиліть, у 1980—1990 рр. геноцид учинявся під час т. зв. «етнічних воєн» та «етнічних чисток» в Африці, Азії й Європі. Найближчі до України території, де нещодавно провадилася політика геноциду — боснійсько-герцеговинська частина колишньої СФРЮ та кавказький регіон колишнього СРСР. Одним із напрямів зовнішньої політики України є запобігання геноцидові.
Коріння геноциду. Коренями геноциду є уявлення про від природи дану чи історично сформовану суспільну нерівність етнічних, расових, релігійних, культурних, мовних, територіальних, соціально-класових та інших груп і спільнот, а також бажання збільшити життєво важливий природний чи суспільний ресурс однієї спільноти (групи) за рахунок іншої. Одні народи вважаються богообраними, історичними, месіанськими, призначеними для панування над іншими, інші — небогообраними, неісторичними, немесіанськими, призначеними для підлеглості іншим. На основі таких уявлень будуються різні ідеї, гіпотези, концепції, теорії, вчення, що обґрунтовують правомірність, доцільність чи необхідність знищення в той чи інший спосіб певної суспільної групи, виправдовують і схвалюють геноцид