Активізація та розвиток мовленнєвої творчості учнів початкових класів

Закарпатський інститут післядипломної педагогічної освіти

кабінет дошкільної, початкової та інклюзивної освіти

Випускна робота

Активізація та розвиток мовленнєвої творчості учнів початкових класів

Базін Тетяна Володимирівна

слухач курсів підвищення кваліфікації

вчителів початкових класів,

спеціаліст вищої категорії

Холмовецької ЗОШ I – II ст.

Виноградівського району

Керівники: Хома Н.І.,Гордуз Н. О.

Ужгород 2014

Зміст

1. Складова загальної методики (теоретична частина)

Основні завдання і мета даної технології

2. Складова спеціальної методики (теоретична частина за фахом)

Особливості розвитку творчих здібностей учня

3. Нестандартні уроки як один із методів роботи по формуванню зв’язного мовлення учнів.

4. Мовленнєві завдання, методика їх проведення.

Висновки

Література

ВСТУП

Основне завдання сучасної школи - формування гармонійно розвинутої особистості. Важливим компонентом цього багатогранного і складного процесу є мовленнєвий розиток дитини, оскільки від вільного володіння словом значною мірою залежить загальний розвиток людини, формування її світогляду, вміння налагоджувати стосунки з іншими людьми, само реалізуватися в суспільстві.

Важливе завдання початкового навчання української мови -прищепити молодшим школярам звичку осмислено ставитися до мовних явищ, орієнтуватися в мовній структурі. Знання, які дістають молодші школярі про мову, спрямовуються в практичне русло - в організацію і вдосконалення мовленнєвої діяльності дітей, є засобом для творення зв'язних висловлювань в усній і писемній формах. Вони мають практичне спрямування, пізнавальне значення, служать засобом розвитку розумових здібностей школярів.

Мовлення різноманітне. В різних ситуаціях воно виступає в різних формах. Розрізняють мовлення внутрішнє і зовнішнє. Зовнішнє поділяється на усне ( озвучене ) і писемне ( графічно зафіксоване ). Виділяють мовлення діалогічне і монологічне.

Мовлення - це спілкування людей між собою за допомогою мови; мовна діяльність людини. Люди завжди жили і живуть колективно, в суспільстві. Суспільне життя і колективна праця створюють необхідність постійно спілкуватися, встановлювати контакти між собою, впливати один на одного. Це спілкування здійснюється за допомогою мовлення. Завдяки мовленню люди обмінюються думками і знаннями, розповідають про свої почуття, переживання, наміри тощо.

Спілкуючись між собою, люди вживають слова і користуються граматичними правилами певної мови. Варто розрізняти мову і мовлення. Мова - це система словесних знаків, засобів, за допомогою якого здійснюється спілкування між людьми. Мовлення - це процес використання мови людьми з метою спілкування. Мова і мовлення тісно пов'язані.

Людина протягом всього життя вдосконалює, розвиває своє мовлення, оволодіваючи багатством мови. Кожний віковий період вносить щось нове в її мовленнєвий розвиток. Найважливішим етапом в опануванні мовлення є дитячий вік -дошкольний і шкільний періоди.

У ранньому віці в дитини виникає потреба спілкування, яка задовольняється за допомогою мовлення. На цьому етапі мовлення є засобом спілкування. Пізніше воно стає також засобом пізнання оточуючого світу, планування дій. З розвитком дитини ускладнюються мовні одиниці, якими вона користується. Збагачується її словник , засвоюється фразеологія, дитина опановує закономірності словотворення, змінювання слів, словосполучення, різноманітні синтаксичні конструкції.

Мовлення розвиваючись, потребує не лише мовного, а й фактичного  матеріалу.  Тобто, збагачення  свідомості  дитини різними уявленнями й поняттями, від життєвого досвіду школяра, від обсягу знань. Учень може гарно розповісти, або написати про те, що він добре знає. До того ж, предмет розмови має бути значущим для нього. Це також необхідна умова мовленнєвого розвитку учнів. Розвиток мовлення дитини потребує постійного педагогічного управліня. Виконання зазначених завдань є також необхідною умовою успішного розвитку зв'язного мовлення школярів.

І. Складова загальної методики (теоретична частина)

Основні завдання і мета даної технології

Мовлення - невід'ємна частина соціального буття людей, необхідна умова існування людського суспільства, головний засіб виробничої, політичної, культурної, науково - технічної, побутової інформації. Сформоване мовлення позитивно характеризує будь - яку людину незалежно від її професії - вчителя, лікаря, агронома, політичного діяча, робітника. Живе зв'язне мовлення як засіб спілкування має певні особливості, нехтування якими збіднює можливості передачі думок, переживань, почуттів. Воно є також одним з важливих аспектів формування особистості.

Отже, нині завдання розвитку мовлення найактуальніше і найважливіше.

Що таке розвиток мовлення? Однозначної відповіді тут немає, оскільки цей процес містить багато компонентів: виховання звукової культури мовлення, збагачення словникового запасу, формування граматичного ладу мови, розвиток власне зв'язного мовлення.

З початком навчання у школі мовлення дитини вступає у цілком нову і своєрідну фразу розвитку. Мова, якою дитина володіє як необхідним, але звичним інструментом, стає об'єктом вивчення. Цей перехід для дітей важкий і багатозначний. Мовлення у навчанні виконує важливу функцію. З одного боку, воно інструмент, засіб оволодіння виучування, з другого - джерело знань. Крім того, мовлення є фактором комунікації. Таким чином, рівень розвитку мовлення певною мірою визначає весь процес опанування знань.

Сучасна наука приділяє багато уваги питанням мовленнєвого розвитку учнів. Підхід до цієї проблеми лінгвістів, психологів, методистів може бути різним, однак мета в них одна - показати, як розвивається мовлення учнів, особливо зв'язне.

Цінним є теоретичні положення і практика В. О. Сухомлинського з розвитку мовлення та мислення учнів початкових класів.

В.О. Сухомлинський вважав, що першочергове завдання школи -закласти основу для того, щоб художнє слово, рідна мова стали органічною потребою особистості. Він прагнув, щоб це життєдайне джерело - багатство рідної мови - було відкрите для дітей з перших кроків шкільного життя.

„ Мовна культура людини - це дзеркало її духовної культури. Найважливішим засобом впливу на дитину, облагороджування її почуттів, душі, думок, переживань є краса і велич, сила і виразність рідного слова. Роль цього засобу в початковій школі, де кожна зустріч з новим явищем навколишнього    світу пробуджує в серцях дітей почуття     захоплення,     неможливо     переоцінити"              пише

В.О. Сухомлинський у книзі „Серце віддаю дітям.

Оволодіння культурою слова є неодмінною передумовою успішного навчання і розумового розвитку дітей. Слово і думка нерозривно зв'язані. Коли дитина вчиться висловлювати думки, вона обов'язково вдосконалює і мислення.

Широко використовував В.О. Сухомлинський казки для розвитку мовлення і мислення молодших школярів та дошкільнят. „Казка, гра, фантазія - животворне джерело дитячого мислення, благородних почуттів і прагнень ... Через казкові образи у свідомість дітей входить слово з його найтоншими відтінками; воно стає сферою духовного життя дитини, засобом висловлювання думок і почуттів - живою реальністю мислення. Під впливом почуттів, що пробуджуються казковими образами, дитина вчиться мислити словами. Без казки -живої, яскравої, що оволоділа свідомістю і почуттями дитини, -неможливо уявити дитячого мислення і дитячої мови як певного ступеня людського мислення і мови".

Програмою передбачається набуття учнями елементарних знань про мовлення: усне і писемне, діалогічне і монологічне; про особливості висловлювань, обумовлені їх комунікативними завданнями, ситуацією спілкування, однак значно важливішим завданням, є розвиток уміння здійснювати всі види мовленнєвої діяльності, на що й наголошується в програмі. Причому, на уроки розвитку зв'язного мовлення в чистому вигляді відводиться досить мало годин, натомість зв'язне мовлення інтегрується у викладання всіх предметів, передбачених програмою, та в позакласну роботу з молодшими школярами. Свого часу проблемі розвитку зв'язного мовлення приділяв велику увагу К.Д.Ушинський, який справедливо стверджував, що «...бідність словника школяра породжує одноманітність мовлення і робить його незрозумілим для слухачів...». В умовах сучасності своєчасне і повноцінне оволодіння школярами рідною мовою, багатством її виражальних і змістовних засобів має неабияке значення для розвитку дитини. У свою чергу для розвитку мовлення важливе значення має навколишнє середовище (школа, дім, родина, друзі, природа ) та активне спілкування дітей у процесі навчальної діяльності. Тому  важливо спонукати до цього, пропонуючи відповідні форми роботи, найчастіше роботи в парах, групах. При цьому дбати, щоб мовлення дітей було правильним, щоденно збагачувалось новими словами, виразами, пам´ятаючи при цьому, що навчати краще на правильних зразках, ніж шляхом виправлення помилок.

Роботу над розвитком мовлення дітей потрібно починати  з першого дня перебування дітей в школі, надаючи при цьому перевагу доборові навчального матеріалу, практичній мовленнєвій спрямованості змісту уроку, врахуванню особливостей словникового запасу в учнів та його обсягу.   Завдання вчителя початкових класів сприяти поповненню словникового запасу дітей, досягти того, щоб діти оволоділи необхідними граматичними формами, навчити дітей використовувати синтаксичні моделі міркування, обґрунтовувати свої думки, відстоювати їх істинність. Інакше недостатній рівень сформованості в дітей навичок міркування негативно позначиться на подальшому розвитку їхніх мовленнєвих умінь,  оскільки вони формуються тільки на основі інтуїтивного дитячого досвіду - мовленнєвих навичок. У процесі формування особистості важлива роль належить вільному володінню словом, оскільки це сприяє становленню світогляду людини, її загальному розвиткові, взаєморозумінню з оточенням, усвідомленню історії рідного краю, традицій свого народу, розкриттю змісту духовної культури суспільства.

ІІ. Складова спеціальної методики (теоретична частина за фахом)

Особливості розвитку творчих здібностей учня

У навчанні зв’язного мовлення треба дотримуватись таких методичних принципів: зв’язку роботи з розвитку мовлення і мислення; взаємозв’язку усного і писемного мовлення, зв’язку роботи з розвитку мовлення з вивченням граматичного і орфографічного матеріалу та уроками читання. Найбільш перспективний шлях реалізації цих завдань – такий спосіб організації навчання зв’язного мовлення. Коли учнів вести від загального до вивчення конкретного. Цей шлях враховує програма і визначає три етапи володіння способами мовленнєвої діяльності:

1) початкове ознайомлення із способами побудови зв’язних висловлювань при вивченні розділу “Текст”;

2) розвиток комунікативних умінь у їх взаємозв’язку під час вивчення граматичного і орфографічного матеріалу;

3) навчання розповідям, описам, міркуванням на спеціальних уроках розвитку зв’язного мовлення.

Початковий курс рідної мови починається розділом “Текст”. На прикладах потрібно допомогти зрозуміти, як творити будь-яке зв’язне висловлювання. Ці навики удосконалюються при вивченні інших розділів: “Речення”, “Слово”, “Звуки і букви”. Про розвиток мовлення вчитель мусить дбати протягом усього періоду навчання мови у початкових класах. Під час вивчення граматики з метою розвитку зв’язного мовлення вчитель мусить використовувати комплексні вправи. Їх мета – поєднати два нерозривні процеси засвоєння теоретичних знань і використання їх при спілкуванні. Комплексні вправи –це тексти у по поєднанні з картиною, малюнком, кадрами діафільму. Вони повинні бути насичені відповідними орфограмами і мати зміст, матеріал для бесіди. Складаючи конспект з мови, вчитель повинен передбачити, щоб на всіх його етапах комплесні вправи були близькі за змістом (тематичні).

Під час ознайомлення з граматичним поняттям варто ставити комплексні завдання, які вимагають аналізу текстів, їх відновлення, зіставлення, переконструювання з опорою на картину.

“Довгі вуха, куций хвіст, невеликий сам на зріст”. У цій загадці найбільш вагомими для висловлювальної думки є прикметники, які живописно малюють лісового звірка. На основі тексту проводимо бесіду: Які слова запомогли відгадати загадку? На які питання відповідають? Означають? Дані завдання комплексні: ставиться мовленнєве завдання (відгадати) і водночас привертається увага до граматичних особливостей відповідних слів (прикметників),  допомагає усвідомити лексичне значення прикметника. Щоб розкрити, наприклад, суттєві ознаки прислівника, ставимо завдання поширити текст, використовуючи слова із довідки, а потім зіставити два тексти:

Повівав легенький вітерець. Лопотіли осички. Похитувалась папороть.  Зранку повівав легенький вітерець. Вгорі лопотіли осички. Внизу поважно похитувалась папороть. (За М.Пришвіним).

- В якому тесті повніше змальована картина природи? Які слова допомагають зримо уявити ранок у лісі? Прочитати. На які питання відповідають? З якою частиною мови пов’язані? Що означають? Які це члени речення? Такі спостереження за роллю прислівників вводять дітей у пошук. Діти самостійно під керівництвом вчителя виділяють типові ознаки прислівників.  Під час вивчення неозначеної форми дієслова доцільно організувати переконструювання розповіді учня  “Як я поводжуся з книгою” в поради “Як поводитись з книгами”.

Опрацьовуючи закінчення,  взяти для аналізу приказки: (Що?) Праця людей годує.  Бережи (що?) працю людей. Краса створюється (чим?) працею. Герої народжуються (у чому?) у праці. Аналізуючи зміст приказок, учні зіставляють звуковий склад слова “праця” і визначають характерну ознаку закінчення – змінюваність. У чому ефективність такої роботи? Вивчення мовних явищ органічно пов’язується із завданням мовленнєвого спілкування.

Таким чином, перш ніж розвивати зв'язне мовлення, необхідно використовувати різні прийоми і методи спрямовані на розвиток зв'язного мовлення молодших школярів.

ІІІ. Нестандартні уроки як один із методів роботи по формуванню зв’язного мовлення учнів.

Прекрасним засобом розвитку зв´язного мовлення учнів, логічного мислення та загальнонавчальних умінь і навичок є проведення нестандартного уроку, а тому, спираючись на досвід роботи науковців і вчителів – новаторів, використовуючи різні види нестандартних форм проведення уроків, застосовуючи свої власні знання і досвід треба  намагатися насамперед викликати в учнів великий інтерес до навчання, готуючи завдання, які б сприяли їхньому оптимальному розвитку і вихованню, допомагали створити позитивну мотивацію навчальної діяльності. Вчитель урізноманітнює навчальну діяльність, відійшовши від чітких рамок стандартного уроку, намагається створювати сприятливі умови співпраці учнів, учителя і запрошених на урок гостей.

Готуючись до проведення уроків – змагань, враховує інтереси учнів, веде систематичні спостереження за учнями, проводить бесіди з метою виявлення лідерів класу, роз’яснює критерії оцінювання, опрацьовує окремі ігрові ситуації.  Якщо це уроки – конкурси, то у журі обираються не тільки вчителі, старшокласники, а і учні з класу, батьки, причому склад журі постійно змінюється. На уроках – мандрівках проводяться цікаві конкурси, і щоб краще запам’яталися – запрошуються на допомогу різні казкові герої.  З метою вивчення історії рідного краю  проводити екскурсії. З метою профорієнтаційної роботи проводяться уроки – мандрівки у лікарню, у магазин, на пошту…  Звітом за екскурсії є виготовлення робіт учнями для класної виставки «Знаємо і вміємо», «Галерея мистецтв» та « Світ очима дітей».

Особливої уваги заслуговують уроки – звіти, які проводяться, як правило, наприкінці семестру або навчального року з метою перевірки вивченого.  Всі учні класу в ігровій формі звітують за свої успіхи у вивченні певних тем. Врахувавши смаки дітей, вчитель доповнює їхні звіти пісенною програмою, віршами, гуморесками і обов’язково таночками.

Враховуючи психологічні особливості школярів і застосовуючи нестандартні уроки намагаюся привчати дітей постійно працювати над розвитком їхнього артистизму, мовлення, мислення, навчаю спілкуватися за правилами культурної поведінки. А особливо цінне те, що завдяки нестандартним урокам в учнів формується просвітницький інтерес - бажання вчитися, шукати нове, незвідане, постійно дбати про своє самовдосконалення як особистості, а також допомагати в цьому плані друзям та рідним.

Нестандарті уроки складають цілу систему. Нестандартні уроки за структурою, способом проведення, особливостями поділяють на:

1. Уроки змагання. (Уроки-КВК, уроки-аукціони, уроки-турніри, уроки-вікторини, уроки-конкурси). Передбачають поділ дітей на групи, які змагаються між собою, створення експертної групи, проведення різноманітних конкурсів, оцінювання їх результатів, нарахування певної кількості балів за правильність і повноту відповідей.

2. Уроки подорожування, дослідження. (Уроки-пошуки, уроки розвідки,  уроки-заочні подорожування). Ці уроки зацікавлюють дітей, чиї інтереси мають романтичну, фантастичну спрямованість. Пов’язані з використанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення, витівками.

3.  Уроки рольової гри. (Уроки-суди, уроки- імпровізації, уроки-імітації). Передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ. Особливо цінною є навчальна гра для школярів молодших класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним.

При роботі з навчання грамоти я використовую такі завдання, що                                                                            сприяють розвитку мовлення та мислення дітей :

- як назвати речі одним словом?;

- скласти речення за поданою схемою і малюнком;

- вікторини “З якої казки ?”;

- впізнати слова за їх ознаками ( руда, хитра, пухнаста, хвостата-лисиця);

- розподіл предметів на групи;

- інсценізації уривків з казок;

- продовжити казку (“ Лисиця і Журавель”);

- роздуми над прослуханими творами;

- гра  „Склад загубився”; (із „загублених” складів скласти слово і пояснити його лексичне значення);

- скласти казку за серією ілюстрацій;

- пояснити лексичне значення багатозначних слів (лисички), скласти з ними речення;

- словесне малювання до творів;

- відтворити ситуації типу „У магазині “, т. д.;

- відгадування загадок і об´єднання слів-відгадок одним поняттям;

- доповнення речень;  (Пес Бровко пішов на став,

Вудкою ляща ... ( спіймав ),

Вдома він уху зварив,

Всіх до столу ... (запросив);

- ігри типу “Ми - ввічливі діти “;

- ігри типу „Знайди  „зайве” слово”,  „Знайди „зайвий” предмет”;

- характеристики казкових героїв;

- закінчити речення за поданим початком:

Галинка та Сашко прибирають у ... (класі ).

Сашко поливає .. ( квіти ).  Галинка підмітає  ... (підлогу ).

Діти гарно ... ( працюють ).

З перших днів перебування дитини в школі перед нею стоїть завдання навчитися висловлювати свої думки правильно, послідовно, точно і виразно.

Тому навчальними ситуаціями слід спонукати учнів до безпосередніх висловлювань (створення власних текстів), заохочувати до складання казок, віршів, придумування своїх фіналів до казок і оповідань .А оскільки у дітей різний мовленєвий розвиток, то ініціатором і творчим лідером стаєсаме вчитель .

IV. Мовленнєві завдання, методика їх проведення

Розвиток мовлення є провідним принципом під час навчання молодших школярів рідної мови.

  Насамперед,  визначимо умови, необхідні для забезпечення успішної побудови учнями початкових класів зв’язних висловлювань. До таких належать:

  - багатство словникового запасу молодших школярів;

  - уміння пов’язувати слова і словосполучення, речення;

  - за допомогою речень логічно висловлювати думку;

  - слухати, розуміти, аналізувати мовлення іншого;

  - обмінюватися думками;

  - робити прості узагальнення стосовно різноманітних предметів, явищ і вільно висловлюватися про них;

  - застосовувати у висловлюваннях засоби між фразового зв’язку;

  - будувати план майбутнього висловлювання;

         - використовувати виражальні засоби мови;

  - знати і вміло застосовувати правила орфографії і правопису.

  Багатство словникового запасу людини – ознака її високого інтелектуального розвитку.

         Повноцінному засвоєнню значення слова сприяє використання його учнями у власному мовленні. Тому словникова робота повинна поєднуватися з формуванням у школярів умінь пов’язувати слова з словосполученням і речення  [2; 35]..

   1. Побудова словосполучень з новими словами. Такі вправи сприяють глибшому усвідомленню значення нового слова, а також готують дітей до використання його в мовленні. .

  Так, пропонуючи дітям скласти словосполучення із словом багряний (багряний колір, багряне листя, багряний одяг), доцільно показати, що значення кожного словосполучення краще розкривається в реченні: Осінь принесла в ліси багряний колір. Тільки на дубові ще тріпотіло багряне листя. Гордий клен вирізнявся поміж беріз багряним одягом.

2. Побудова словосполучень з різних частин мови. Для цього завдання дітям пропонується ряд слів – різних частин мови, з яких треба скласти словосполучення з прийменниками чи без них.

Наприклад: ліс, похід, екскурсія, весело, туристичний, співає.

Екскурсія до лісу, туристичний похід, весело співає.

  Надаючи вагомого значення словосполученню в системі розвитку мовлення учнів, слід водночас пам’ятати, що це лише сходинка до вищого рівня мовленнєвих вправ – побудови речень та зв’язних висловлювань.

      Реалізація цих завдань здійснюється через систему вправ.

    1) за зразком;       2) конструктивні;     3) творчі.

   Вправи за зразком використовуються з метою засвоєння учнями правильно побудованих конструкцій, усвідомлення їх внутрішніх зв’язків і семантики, а також формування в школярів умінь будувати такі чи подібні власні речення. До цієї групи вправ належать:

  1. Читання зразків речень з метою відпрацювання інтонації,  виразності, з’ясування значення, а в деяких випадках – запам’ятовування речень.

  2. Побудова речень за запитанням учителя. На початковому етапі навчання запитання служить основою для побудови речення, в ньому подано майже всі слова і передбачена структура речення, яке потрібно побудувати учням.    

Наприклад: Кого діти зустріли на дорозі? Речення відповідь: Діти зустріли на дорозі вчительку.

     Конструктивні вправи передбачають побудову речень на основі засвоєних закономірностей, тобто теоретичних знань. До таких належать:

  1. Побудова речень з окремих слів. Можливі варіанти  таких завдань:

а) усі слова подані в потрібній формі (зоопарку, бачили, в, діти, слона);

б) певні слова подані в потрібній формі, а окремі – в  початковій (зоопарку, бачили, в,  діти, слона);

в) усі слова подано в початковій формі ( зоопарк, бачили, в, діти, слон).

  2. Поділ тексту, надрукованого без крапок, на речення.

       3. Побудова речень певного типу ( з однорідними членами, складного, простого, поширеного і т. п.).

          4. Складання речення за схемою.

           Хто?                                   що робить?                           що?

          який?                                        як?

  5.Редагування речень, у яких допущенні помилки.

          Зазначені конструктивні вправи формують у молодших школярів уміння будувати речення і виконуються як під час вивчення граматичних тем, так і в процесі підготовки до написання творчих робіт  [9; 3].

         Творчі вправи не передбачають ні зразка, ні конструктивних завдань щодо структури речення. Вони спонукають учнів будувати речення довільно, без конкретних завдань, спираючись на мовне чуття та засвоєні раніше закономірності  [6; 11].

Пропоную такі види творчих вправ:

1. Побудова речення за опорними словами (не більше 2-3 слів).

2. Побудова речення за даним зворотом (фразеологізмом, стійким висловом).

3. Складання речення за предметним малюнком.

4. Створення речення за сюжетним малюнком. 
5. Побудова речення на задану тему.
6. Довільне складання речення.

  Перераховані вправи виконуються здебільшого усно. Як правило, вони входять до підготовчої роботи, яка проводиться перед написанням переказу чи твору. Мета цих вправ – активізувати словник школяра, накопичити заготовки і деталі для майбутнього зв’язного висловлювання.

         Під мовленнєвою компетенцією розуміється вміння учня слухати, розуміти, аналізувати мовлення іншого учня. Така робота виконується щодня. У той час,  коли один учень відповідає, решта уважно слухає розповідь. Після чого  аналізують відповідь за данною схемою:

1. Чи сподобалася розповідь?
2. Яка вимова: виразна чи не виразна?
3. Який темп розповіді?
4. Чи досить зрозуміло відповідав учень, про що йдеться в тексті?
5. Як вів оповідь: мляво, монотонно, чітко, із захопленням, жваво?
6. Чи дотримувався послідовності викладання думки?

   Ця робота дуже добре впливає на розвиток мови, адже діти стежать не тільки за своєю мовою, а й за мовою інших учнів.

           Працюючи над мовленням доцільно спонукати учнів робити прості узагальнення стосовно різноманітних предметів, явищ і вільно висловлюватися про них. Варто звертати увагу дітей на спостереження за природою, беручи до уваги їхній життєвий досвід, використовуючи різноманітні малюнки та матеріали для читання і твори живопису. У процесі спостережень заохочуючи дітей до пізнавальних операцій: зіставлення, порівняння, виявлення розбіжностей – і, що важливо, даю їм можливість висловлюватися про це.

       Навчаючи дітей поєднувати речення у зв’язні висловлювання, слід обов’язково звернути увагу на засоби зв’язаності тексту, щоб запобігти таким помилкам, як:

1.Невиправданий повтор слів (Птахи повернулися з вирію. Птахи почалибудувати гнізда. Скоро птахи будуть висиджувати пташенят).

2. Невдале використання засобів зв’язку, яке призводить до двозначності (Хлопчик сів на стілець. У нього була зламана ніжка).

 3. Неправильний вибір засобів зв’язаності (Усе село зібралося на майдані. Вони говорили дуже голосно, але важко було щось зрозуміти).

 4. Пропуск  у тексті необхідних засобів зв’язку (Мені подарували ляльку. Біле волосся, сині очі, біле плаття. – Пропущено у неї).

5. Надмірне використання засобів зв’язаності (Учні йшли польовою дорогою. А над ними співав жайворонок. А в траві  сюрчали цвіркуни).

6. Порушення часової узгодженості дієслів (Діти прибирали в кімнаті. Наталочка витирає пил. Андрійко поскладав книжки на полицю) [12; 31].

   Вагоме в підготовці учнів до написання переказів і творів повинна посідати робота над виражальними засобами мови  [8; 10]. Вона має два напрями:

  1﴿ збагатити словник дітей порівняннями, метафорами, епітетами, синонімами, антонімами, фразеологізмами, вживання слів у переносному значенні;

  2﴿ навчити учнів уміло використовувати виражальні засоби мови у власних творчих роботах.

   Вправа  Знайди в тексті недоречно вжиті прикметники і заміни їх влучнішими синонімами.

Лісова казка

  Світлим сніжком занесло лісові доріжки. Ось легко стрибнула з дерева на дерево прудка мікроскопічна білочка. Незабаром у її кігтиках опинилася соснова шишка. До своєї бездонної нори майнула руда лисиця в жаркій шубці. Швидко пробіг і сховався за гігантським дубом полохливий зайчик.

  (Світлим – білим, мікроскопічна – маленька, бездонної – глибокої, жаркий – теплій, гігантським – великим).

    Пропоную вправи на виховання вміння користуватися антонімами для образного зіставлення протилежних явищ навколишньої дійсності.

  Вправа 1. Склади речення, дібравши антоніми.

Річка ________, а струмок ________.

Слон ________, а мишка ________.

Вправа 2. Добери словосполучення з протилежним значенням:

     Працює в день                    розповідає тихо

Співає голосно                   сідає низько

Летить високо                    відпочиває в ночі

  Вправа 3. Знайди у прислів’ї антоніми.

Праця людину годує, а лінь марнує.

  Вправа 4. Відгадай загадку. Які слова тобі допомогли?

  Нога легенька, а голова важка. (Молоток).

  Вдень по небу гуляє, а вночі відпочиває. (Сонце).

  Наводимо приклад вправ на вироблення вмінь розуміти значення фразеологізмів, добирати до них синоніми.

    Вправа 1. «Цікаві хвилинки».

  Поясни вислови:  аж очі вилазять - …, говорить, мов неживий - …, із ним каші не звариш - …

    Вправа 2. Словосполучення заміни синонімами:

Буря на морі - …, сильний дощ - …, сильна метелиця - …

  Вправа 3. Вибери слово, яке найточніше відповідає змісту.

Діти (мандрували, йшли) лісом і (збирали, шукали) гриби.

  Доцільно використовувати такі вправи при навчанні розрізняти слова у прямому і переносному значенні.

  Вправа 1. Вибери словосполучення з переносним значенням. Склади з ним речення.

   Золоті руки, золоті монети, золоті прикраси.

Вправа 2. Добери словосполучення зі словами, використаними у переносному значенні.

Весела дівчинка –...              летять журавлі –...               м’який хліб – ...

 Проводячи роботу до складання твору за малюнками (картинками), пропоную такі прийоми:

  1﴿ добирання образних слів до предметів, зображених на малюнку (картині). Так, складаючи розповідь за малюнком «Схід сонця» [3;37] учні, роздивившись малюнок, добирають образні слова і вислови з прочитаного тексту: сонце, мов здорова діжа; проміння спалахнули , мов солома від вогню; хмари блискучі.

  2﴿ на граматичному матеріалі можлива така вправа:

  а) дібрати з дужок слова, які найбільше підійдуть до назв предметів:

Ягоди …                                        Листя …

Квіти …                                        Грона …

    (Важкі, духмяні, соковиті, смарагдове, тощо)

  Програма з української мови передбачає вивчення в кожному класі  слів, вимову і правопис яких необхідно запам’ятати. Пропоную здійснювати цю роботу так: передусім учитель пояснює лексичне значення слова; пропонує дітям чітко повторити його; робить запис слова; визначає наголошений склад; звертає увагу на правопис; після цього діти складають і записують словосполучення з новим словом. Наприклад: заєць сіренький, заєць пухнастий, заєць довговухий.

   Зі словосполученнями учні складають речення, окремі з яких пишуть на дошці та в зошитах.

   Із метою закріплення правопису вивчених словникових слів пропоную такі завдання.

  Вправа 1. «Буква загубилась»

   Добери пропущену букву, перевір Ґза словником: д_ректор, ол_нь.

Вправа 2. «Ігри діда Буквоїда»

 Відгадай слово за приголосними: врнь ( вересень),втмбль (автомобіль), вкзл ( вокзал)

  Вправа 3. «Відгадай – запам’ятай»

 Літом наїдається, взимку висипається. (Ведмідь).

 Біля тіла вуха, а голови немає. (Каструля).

 Я – дерево-красень, а звуть мене … (ясен).

  Вправа 4. «Назви одним словом» [11; 32].

 Слова ввічливості, що використовуються під час прощання. (До побачення).

 Лісовий птах, який дзьобом добуває їжу зі щілин кори дерев. (Дятел).

 Лінія умовного перетину неба та земної поверхні. (Горизонт).

Вправа 5. «Читання павутинки»

восени                                 курчатка

                          й

  будуть                                    курами

  (Восени й курчатка курами будуть.)

  Вправа 6. «Слова на замітку»

  Прочитай слово, поясни значення.

  а)      и                                    д

                          н                                    а 

              т                                     и

  Дитина:

  1﴿ маленький хлопчик або дівчинка;

  2﴿ син або донька своїх батьків.

  б)             к                                         в

                                     о                                       з

                  а                                        л

  Вокзал – споруда для обслуговування пасажирів на залізниці, площі або

пристані.

  в)                 ку          черет

                          а           курудза 

                          о           брикос

  (Кукурудза, абрикос, очерет.)

Роботу над забезпеченням зазначених умов успішного створення молодшими школярами зв’язних висловлювань  здійснюю систематично на всіх уроках української мови. Але обов’язковими зазначені види вправ мають бути на уроках, присвячених написанню переказів і творів.

Висновок

 Питання формування мовленнєвої компетентності учнів початкових класів у центрі досліджень багатьох науковців: М. Вашуленка, І. Ґудзик,                                  К. Пономарьової, О. Хорошковської та ін.

          Мовленнєва компетенція виявляється в умінні молодших школярів використовувати мовні засоби для побудови діалогічних і монологічних зв’язних висловлювань. Вона, спираючись на мовну компетенцію, включає систему мовленнєвих умінь ﴾уміти вести діалог, сприймати, відтворювати і створювати усні і писемні, монологічні й діалогічні висловлювання різних видів, типів, стилів і жанрів та ін.﴿, що слугуватимуть учням для спілкування в різних життєвих ситуаціях. Мовленнєва компетенція кожної особистості виявляється у виробленні вмінь користуватися усною і писемною літературною мовою, багатством її виражальних засобів залежно від мети і завдань висловлювання та сфери суспільного життя.

 У Державному стандарті початкової загальної освіти визначено зміст  мовленнєвої компетенції та вміння і навички, якими повинні володіти молодші школярі. Мовленнєва компетенція включає в себе чотири види мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання і письмо.

 Аудіювання – це слухання і розуміння тексту.

 Говоріння – це уміння висловлювати думки.

 Читання – це усвідомлення написаного або надрукованого й уміння його відтворювати.

 Письмо – це перекодування звукових одиниць мови у графічні знаки.

 Загальномовленнєві  уміння – це уміння сприймати і розуміти усне і

писемне мовлення, осмислювати тему та основну думку висловлювання, підпорядковувати його зміст і мовленнєве оформлення темі й основній думці, уміти добирати і систематизувати матеріал, говорити й писати за планом, доречно використовувати різні типи мовлення і мовні засоби, будувати усні й письмові висловлювання відповідного стилю і типу мовлення.

         Список використаної літератури

         1. Бєляєва О., Ільїна Ю. Навчання аудіювання як основи мовленнєвої діяльності на початкову етапі // Початкова освіта. – 2002. - № 13. – С. 6.

         2. Бойченко С. І. Розвиток активного словника учнів початкових класів // Початкова школа. – 2001. - № 6. – С. 41-4

3. Вашуленко М.С Українська мова і мовлення в початковій школі.: Методичний посібник. – К.: Освіта, 2006. – 268 с.

4. Вашуленко М.С., Мельничайко О.І. Рідна мова: Підруч. для 3 кл. – К.: Освіта, 2003. – Ч. І. – 110 с.

5. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укл. і гол. ред. В.Т. Бусел. – К. – Ірпінь.: ВТО „Перун”, 2001 – 1440 с.

          6. Ігнатенко Т. Творчі завдання на уроках розвитку мовлення // Початкова школа. – 2006. - № 2. – С. 11-12.

          7. Лайко С.Г. Види мовленнєвої діяльності на уроках рідної мови // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2004. - № 10. – С. 12.

          8. Лобчук О., Ігнатенко Е. Робота з фразеологізмами на уроках української мови // Початкова школа. – 2006. - № 4. – С. 10-12.

          9. Онушко Л.О. Сходинки до мовленнєвої самореалізації учня // Початкове навчання та виховання. – 2007. - № 1. – С. 2-4.

  10. Пентилюк М. Наукові засади комунікативної спрямованості у  навчанні рідної мови // Українська мова і література в  школі. – 1999. - № 3. – С. 8-10.

11. Підлісна Г.Г. Збагачення активного словника молодших школярів // Початкова школа. – 2007. - № 2. – С. 32-35.

12. Пономарьова К. Мета і завдання уроків розвитку зв’язного мовлення // Початкова школа. – 2006. - № 8. – С. 20-22.

13. Пономарьова К. Формування в молодших школярів уміння будувати зв’язки висловлювання // Початкова школа. – 2005. - № 11. – С. 29-33.