АНАЛІТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ ЮНГА В КІНО

АНАЛІТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ ЮНГА В КІНОКарл Гюстав Юнг - швейцарський психіатр, основоположник аналітичної психології. З 1909 р. співпрацював з Фрейдом, однак у 1914 вийшов із Міжнародної психоаналітичної асоціації та відмовився від психоаналізу в роботі, розробивши власний метод.

Ключовим поняттям теорії Юнга є колективне несвідоме – єдина для всіх людей загальна підстава психічного життя кожного з нас, надособистісний і найглибший рівень психіки.

Юнг зробив величезний внесок у психологію, розширивши поняття «темпераменту» і досвідченим шляхом з'ясувавши, що темперамент може бути (загалом найчастіше) змішаним.

«Архетипи Юнга» Архетипи – універсальні вроджені психічні структури, що у нашому досвіді як образи і символи, завдяки яким ми сприймаємо, переживаємо і реагуємо на події заданим способом. Сутність, особистість, темперамент, характер – поняття, введені саме Юнгом, але трохи в іншому ключі. Архетипів у людини безліч. Те, що люди називають інстинктом – ним не є, але є архетипом. Материнський інстинкт – архетип матері, інстинкт самозбереження (стан афекту) – архетип смерті тощо.

Персона (маска) – та частина особистості, що ми виявляємо при взаєминах із людьми (особистість). Маска допомагає нам вписатися в суспільні норми та досягти успіху в соціальній взаємодії. Однак, якщо персона починає відігравати значущу роль – людина відчужується від своєї сутності (тіні) і зливається з роллю, яку нав'язує оточення. Тінь (сутність) – вроджена, пригнічена частина особистості, яка глибоко вкорінена у тваринному минулому людини. Незважаючи на такий «темний» опис архетипу Юнг, вважав, що тінь відіграє важливу позитивну роль – містить у собі потужний потенціал для творчості. Тіні неможливо позбудеться, краще її прийняти. Матір - Інь і Ян світобудови. Вона – зло всього сущого й одночасно його першопочаток. Психологія виділяє його як особливий, незмінно присутній, що спливає у процесі психотерапії. Цікаво, що вплив цього суперечливого архетипу проявляється не тільки на ментальному, а й на матеріальному рівні. Зокрема, внутрішній конфлікт людини з архетипом призводить до того, що речі в її руках буквально горять, з'являються серйозні фінансові проблеми, трапляється псування майна. На тонкому плані може не складатися особисте життя, виникають складнощі у спілкуванні, важка адаптивність.

Аніма (несвідома жіноча сторона у чоловікові) та Анімус (чоловіча в жінці) – внутрішній образ протилежної статі. Юнг був прихильником андрогінного походження людини, що має на увазі, що в кожному є жіночий і чоловічий початок. Пригнічення цієї природи веде до внутрішнього конфлікту та неврозу, а також до одностороннього розвитку особистості. Самість (характер) центрального архетипу концепції Юнга. Образ цілісності та завершеності. Розвиток самості – головна мета розвитку людства.

Дитина - захований найпотужніший духовний потенціал, зберегти і пронести крізь життя який дано одиницям. Джерело знань, що зберігає в собі силу колективного несвідомого і всього всесвіту. З одного боку, його зовнішня беззахисність обеззброює і спонукає до того, щоб його оберігати. З іншого боку, він настільки сильний, що легко знищить ворога, залишившись при цьому неушкодженим. При цьому носія долають полярні емоції, з якими він, на подив, добре справляється і, будучи настільки суперечливим, живе щасливим життям. Блазень - назву архетипу не варто асоціювати з придуркуватим образом пересмішника. Під ним криється творча багатогранна особистість, схильна генерувати нестандартні рішення. Про таких людей пишуть пригодницькі романи і знімають кіно. Це смілива і неординарна людина, здатна поставити на карту все. Їй чужі межі, тяжке ставлення до життя. Блазень виходить сухим із води там, де іншим загрожує неминуча загибель. Він живе тут і зараз, чим викликає як заздрість, так і подив. Його спонтанність, іронічність і легкість у поєднанні з чарівністю притягують людей. Симпатію підсилює здатність блазня перетворити проблему у веселу пригоду, а рутинну роботу – в захоплюючий творчий процес. З іншого боку, блазень ходить по тонкому лезу, ризикує і піддає ризику своїх близьких, що з часом дуже втомлює і дратує.

Інтроверти та екстраверти. Найбільш відомим внеском Юнга в психологію вважають описані ним дві основні спрямованості, або життєві установки: екстраверсія та інтроверсія. Згідно з теорією Юнга, обидві орієнтації співіснують у людині одночасно, але одна з них стає домінантною. В екстравертній установці проявляється спрямованість інтересу до зовнішнього світу – інших людей та предметів. Екстраверт рухливий, балакучий, швидко встановлює відносини і прихильності, зовнішні фактори є для нього рушійною силою. Інтроверт, навпаки, занурений у внутрішній світ своїх думок почуттів та досвіду. Він споглядальний, стриманий, прагне усамітнення, схильний віддаляться від об'єктів, його інтерес зосереджений у собі самому. Згідно з Юнгом, в ізольованому вигляді екстравертної та інтровертної установки не існує. Зазвичай вони присутні обидві і перебувають в опозиції один до одного: якщо одна проявляється як ведуча, інша виступає як допоміжна. Незабаром після того, як Юнг сформулював концепцію екстраверсії та інтроверсії, він дійшов висновку, що за допомогою цієї протилежної орієнтації неможливо досить повно пояснити всі відмінності щодо людей до світу. Тому він розширив свою типологію, включивши до неї психологічні функції. Чотири основні функції, виділені ним, — це мислення, відчуття, почуття та інтуїція.

Мислення та почуття. Мислення та почуття Юнг відніс до розряду раціональних функцій, оскільки вони дозволяють утворювати судження про життєвий досвід. Думаючий тип судить про цінність тих чи інших речей, використовуючи логіку та аргументи. Протилежна мисленню функція – почуття – інформує нас про реальність мовою позитивних чи негативних емоцій. Відчувальний тип фокусує свою увагу на емоційній стороні життєвого досвіду і судить цінності речей у категоріях "поганий або хороший", "приємний або неприємний", "спонукає до чогось або нудьгує". За Юнгом, коли мислення виступає у ролі провідної функції, особистість орієнтована побудова раціональних суджень, мета яких — визначити, є оцінюваний досвід істинним чи хибним. А коли провідною функцією є почуття, особистість орієнтована на винесення суджень про те, чи є досвід, перш за все приємним чи неприємним. Відчуття та інтуїція. Другу пару протилежних функцій - відчуття та інтуїція - Юнг назвав ірраціональними, тому що вони просто пасивно "схоплюють", реєструють події у зовнішньому або внутрішньому світі, не оцінюючи їх, пояснюючи їх значення. Відчуття є безпосереднє, без оцінне реалістичне сприйняття світу. Відчувальний тип особливо проникливий щодо смаку, запаху та інших відчуттів від стимулів із навколишнього світу. Навпаки, інтуїція характеризується сублімінальним та несвідомим сприйняттям поточного досвіду. Інтуїтивний тип покладається на передчуття та припущення, схоплюючи суть життєвих подій. Юнг стверджував, що коли провідною функцією є відчуття, людина осягає реальність мовою явищ, як, якби вона фотографувала її. З іншого боку, коли провідною функцією є інтуїція, людина реагує на несвідомі образи, символи та приховане значення. Кожна людина наділена всіма чотирма психологічними функціями. Однак як тільки одна особистісна орієнтація зазвичай є домінуючою, так само, тільки одна функція з раціональної або ірраціональної пари зазвичай переважає і усвідомлюється. Інші функції занурені у несвідоме та відіграють допоміжну роль у регуляції поведінки людини.

Тож яку роль відіграє психологія Юнга в кіно?Юнг не ділить світ на «добро» та «зло». Він говорить про те, що у кожній людині є обидва поняття. З одного боку психологи намагаються заперечувати теорію Юнга, тому що їй зручно виправдовувати негативні якості людей. Плюс до всього горезвісне «Яблуко від яблуні» – саме це. Якщо дуже перебільшувати теорію Юнга, можна сказати що: А) Якщо батьки наркомани, то й дитина може піти стопами. Б) Якщо дитина з орієнтацією ЛГБТ, то хтось у сім'ї передав їй свій досвідІ так далі. Але з іншого боку, Юнг не каже, що родом людини потрібно виправдовувати його вчинки. Він каже, що ця людина має усвідомлювати темні сторони свого «Я» та жити з ними.

Не вистачить екранного часу, щоб показати все різноманіття людського «Я», тому теорією Юнга користуються в основному серіали, де глядач бачить розвиток персонажа, його трансформацію і кожну зі сторін. Одним із прикладів може виступати той самий серіал «Клініка», де персонажі можуть бути одночасно позитивними, але іноді до них можна відчувати негатив.І вже яскравим прикладом теорії є серіал «Надприродне», в якому кожен з персонажів у певних сезонах займав місце як антагоніста, так і протагоніста. Як краще використовувати теорію Юнга в кіно?