Аналіз сформованості якостей особистості школяра, рівня його вихованост

Вивчення вихованості школярів складається з наступних етапів. Перший етап – це осмислення мети і завдань виховання, конкретизація їх, аналіз запропонованої програми і процедури вивчення. Другий етап – складання попередньої характеристики вихованості школярів вихователем. Третій етап – це залучення до аналізу вихованості самих учнів, батьків і педагогів. Найважливіше на даному етапі – це спонукати учнів до самоаналізу, самооцінки і самоконтролю [23, с. 49]. Головне, що повинні усвідомити діти, це те, що вихованість – уміння поводитись у товаристві, чемність, ввічливість. Виходячи з аналізу сформованості якостей особистості кожного школяра, рівня його вихованості, вчитель-вихователь намічає цілі у своїй виховній роботі і коротко формулює їх. Головне, безпомилково побачити кращі якості, опертись на них і вже на цій основі нейтралізувати негативні прояви.

Звiсно, ми повiннi вивчати не тiльки одну особистiсть, не тільки одну дитину, а також iх коллектив, як вони себе в ньому поводяться, як спiлкуються, чи мають вони конфлiкти, чи коллектив дружнiй чи нi. Дитячий колектив є дуже важлив в процеі розвитку особистості, тому детальніше зупинимося саме на діагностика дитячого коллективу, що є виявленням виховних можливостей колективу та умов для індивідуального розвитку особистості. Вивчаються: структура, особливості міжособистісних стосунків, основні цінності, ставлення до навчання, виховання вшколі, характер громадської думки, згуртованість колективу, основні види ініціативної діяльності, форми дозвілля, переважаючий емоційний фон. Сформованість учнівського колективу доцільно оцінювати у двох напрямках – у класному колективі і шляхом підключення учнів до аналізу навчально-виховного процесу в загальношкільному колективі. Але перш ніж залучати учнів до аналізу різних ситуацій, потрібно сформувати в них відповідні вміння: співвідносити явища, які аналізуються, з нормами і правилами поведінки: визначати моральну значимість аналізованого; встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; передбачати можливі результати; мотивувати свою оцінку; самостійно приймати рішення [Додаток В]. Оціночні судження щодо розвитку колективу є проміжним етапом на шляху до самостійних дій і вчинків. Якщо колектив знаходиться на низькому рівні розвитку, то вчитель-вихователь виступає організатором його діяльності. Його завдання полягає в тому, щоб зруйнувати негативні установки, перебудувати стосунки, які склалися. А для цього потрібно виділити ядро колективу і опертися на нього. Вченими встановлено, що класний керівник може управляти розвитком колективу: якщо добре знає вихованість, індивідуальні особливості і можливості кожного школяра і окремих груп учнів; володіє конкретними знаннями стану його розвитку в цілому і за окремими ознаками; розвиває ініціативу і саморегуляцію на основі самоаналізу, самоконтролю засвоєних критеріїв моральної вихованості особистості і колективу школярів [18, с. 137].