Звісно, існує велика кількість інших методів педагогічної діагностики. Одним з найбільш доступних і широко застосовуваних у педагогічній практиці методів є спостереження. Спостереження – це науково-цілеспрямоване і певним чином фіксоване сприйняття досліджуваного об’єкта. До переваг спостереження варто віднести: природність, незалежність від умінь випробуваних оцінювати свої дії, можливість оцінити віддалені наслідки виховних впливів. Недоліками є: пасивність, наявність елементів суб’єктивізму, неприступність даному методу деяких схованих проявів психіки. Проведення спостереження вимагає виділення його спеціальних категорій. Наприклад, у випадку спостереження взаємодії в педколективі такими можуть виступати: вираження солідарності, ослаблення напруги, видача орієнтації, запит ради, тощо. Найбільш типовими ситуаціями, у яких ефективне застосування спостереження, є: одержання зведень про психічне явище в «чистому» виді; збір первинної інформації, що не вимагає великої вибірки досліджуваних об’єктів; оцінка фактів, отриманих за допомогою інших методів, наприклад, анкетування; перевірка рекомендацій. Наприклад, для дослідження емоційних переваг у класі можна використовувати метод тимчасових зрізів, коли викладач через рівні проміжки часу фіксує контакти учнів, заносить інтенсивність контактів у таблицю і визначає соціометричний статус учнів [1, c. 119].