Антон Павлович Чехов. «Товстий і тонкий». Викриття підлабузництва в оповіданні. Роль художньої деталі. Підтекст.

Тема. Антон Павлович Чехов. «Товстий і тонкий». Викриття

           підлабузництва в оповіданні. Роль художньої деталі. Підтекст.

 

Мета. Розкрити головні риси особистості А.П.Чехова, допомогти учням

            побачити ці риси в його творах;

            пояснити літературні терміни «оповідання», «художня деталь»;

            розвивати навички роботи з текстом, виховувати в дітей якості

            характеру, які б допомогли сформувати людину як особистість;

            прищеплювати інтерес до класичної літератури, закріплювати

            навички виразного читання, формувати читацьку культуру.

 

Обладнання: мультимедійний проектор, книжкова виставка, ілюстрації до

                         творів Чехова.

Треба поставити своє життя в такі умови,

                                                      щоб праця була необхідна. Без праці

                                                             не може бути чистого і радісного життя.

 

Хід уроку

І. Організація класу.

П. Підготовка до сприйняття навчального матеріалу.

     1. Емоційне налаштування.

 Притча. Якось султан вирішив влаштувати іспит своїм підлеглим. Він повів їх до саду, в кутку якого були старі залізні двері з великим замком. Султан звернувся до візирів із завданням:

• Той, хто відчинить ці двері, стане першим серед вас.

Одні придворні тільки качали головою, інші стали роздивлятися замок, треті невпевнено штовхали двері, хоча були переконані, що не зможуть їх відчинити. І одні за одним відходили. Тільки один з них уважно оглянув і навалився плечем на двері. Він штовхнув їх і – о, диво! – вони стали піддаватися, з’явилася вузька щілина, а потім двері почали рухатися швидше й відчинилися.

 Тоді султан промовив:

• Ти станеш першим візирем, тому що покладаєшся не тільки на те, що бачиш і чуєш, але й віриш у власні сили.

 

    Тож, я сподіваюся, ви теж вірите у власні сили і тому зможете знайти ключа від сьогоднішнього нашого уроку, і ми разом обов’зково досягнемо спільної мети.

2. Оголошення мети уроку.

П. Оголошення теми та плану уроку.

1. Лекція вчителя.

 А.П.Чехов народився 17 січня 1860 року в невеличкому провінційному містечку Таганрозі. Його батько, Павло Ігорович, в дитинстві був кріпаком, вчився в сільській школі, пізніше вивчав цукроваріння на місцевому цукровому заводі. А в 1841 році був викуплений батьком з кріпацтва, а пізніше навіть став купцем, мав свою невеличку крамничку. До речі, батько письменника народився на Україні й жив у селі Вовча Балка на Харківщині. Його мати, Єфросинія Шемко, розмовляла українською мовою. Маленький Антон, який часто гостював у неї, всім серцем полюбив Україну. Пізніше, в листі до Атангела Кримського він писав: «Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику і прекрасну пісню, сповнену чарівної мелодії. Я люблю український народ, який дав світові такого титана, як Тарас Шевченко». А в анкеті перепису населення 1890 року в графі національність написав – малоросіянин.

 Батько Антона був надзвичайно обдарованою людиною: любив співати, грав на скрипці, малював. Але любов й ласку в сім’ї діти бачили лиш зі сторони матері, Євгенії Яківни Морозової, доброї, лагідної жінки, любові якої вистачало на сімох дітей. А.П.Чехов згадував: «Талант у нас зі сторони батька, а душа зі сторони матері».

Спочатку Чехов навчався в грецькій школі в Таганрозі. Грек, що утримував школу, змушував зазубрювати уроки, бив учнів лінійкою, ставив у куток на коліна на велику сіль. Після 2 років навчання вступає в Таганрозьку гімназію (нині Гімназія № 2 ім. А. П. Чехова). Чоловіча класична гімназія була найстарішим навчальним закладом на півдні Росії (заснована в 1806 р.) і давала гарну на ті часи освіту і виховання. Закінчивши вісім класів гімназії, молоді люди могли без іспитів вступати до будь-якого російського університету або поїхати навчатися за кордон. Саме Гімназія сформувала у Чехова відразу до лицемірства і фальші. Тут формувалося його бачення світу, любов до книг, знань і театру. Тут він отримав свій перший літературний псевдонім «Антоша Чехонте», яким його нагородив вчитель Закону Божого Федір Покровський. Тут починалися його перші літературні та сценічні досліди.

Коли хлопцеві було лише 16, його батько розорився, і родина переїхала до Москви, де вже вчилися брати. Антон же без всяких умов залишився в Таганрозі закінчувати гімназію. Всі ці роки йому доводилося тяжко працювати. Він повинен був утримувати не тільки себе та платити за навчання, але й допомагати родині, яка жила в страшній бідності в Москві.

 Після закінчення гімназії переїхав до батьків у Москву і вступив на медичний факультет Московського університету, де навчався у відомих професорів: М. Скліфосовського, Г. Захар'їна та інших. У цьому ж році брат Антона Іван отримав місце вчителя в підмосковному місті Воскресенську. Йому була виділена велика квартира, в якій могла б розміститися ціла сім'я. Чехови, що жили в Москві тісно, ​​приїжджали на літо до Івана в Воскресенськ. Там в 1881 році Антон Чехов познайомився з доктором П. А. Архангельським, завідувачем Воскресенської лікарні (Чікінской лікарні), і, будучи студентом, він вже допомагав лікарям лікарні при прийомі пацієнтів, а після закінчення університету працював у Звенигороді, де деякий час він завідував лікарнею.

 Цікавою і навіть героїчною сторінкою біографії Антона Чехова була його поїздка на острів Сахалін. Туди, подалі від світу, відправляли невиправних злочинців. До подорожі письменник ретельно готувався: читав книги по історії, етнографії. І будучи хворим туберкульозом, все ж таки відправився у далеку дорогу, щоб подивитися, як утримують в’язнів і як живеться вільним людям. На острові письменник прожив 2 місяці, відвідав кожний барак і кожний острог. Повернувшись, написав документальний твір «Острів Сахалін», яким звернув увагу царського уряду на життя людей у цьому далекому куточку Росії.

 В зв’язку з хворобою Чехов переїжджає до Ялти, де купує земельну ділянку й починає будівництво й посадку дерев. Сад навколо будинку був одним із найулюбленіших місць відпочинку хворого письменника.

Влітку 1904 стан здоров’я різко погіршується і Чехов їде на курорт до Німеччини, де і помирає. Розв'язка настала в ніч з 1 на 2 липня 1904 року. За свідченням дружини Ольги Леонардівни, на початку ночі Чехов прокинувся і «перший раз у житті сам попросив покликати лікаря. Після він велів дати шампанського. Антон Павлович сів і якось значно, голосно сказав докторові по-німецьки (він дуже мало знав по-німецьки): «Ich sterbe». Потім повторив для студента або для мене російською: «Я вмираю».  Потім узяв келих, повернув до мене обличчя, посміхнувся своєю дивною посмішкою, сказав: «Давно я не пив шампанського …», – спокійно випив усе до дна, тихо ліг на лівий бік і замовкнув навіки».

 Хоча ні. Він не мовчить й тепер, адже живуть його твори, надзвичайно дієві герої його оповідань і вони звертаються до нас з сторінок книг:

• Боріться за людську гідність проти усякого приниження, насильства та лицемірства. Адже у людини повинно бути все прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки».

 

2. Робота над схемою «сонечко» (завдання на повторення):

    І варіант – поясніть запропоновані слова;

    П варіант – за текстом статті підручника (106-108) визначити події, про які не згадано в схемі.

 

3. Теорія літератури

 Для творчості А.Чехова не характерні об’ємні твори, кількість героїв є обмеженою, не знайдемо ми й поширених описів місць чи споруд. Однак саме ці короткі оповідання й прославили митця. У чому ж секрет його геніальності? На це запитання ми дамо відповідь, проаналізувавши твір «Товстий і тонкий».

 Оповідання – невеликий прозовий твір, в якому йдеться про один чи декілька епізодів життя одного персонажа (рідше кількох).

 

4. Аналіз тексту.

 

     -  Де відбувається зустріч героїв? ( на вокзалі). Чому?

     -  Скільки часу триває ця зустріч? (декілька хвилин). Але цього достатньо, щоб відбувався глибокий внутрішній переворот людини.

     –  З скількох частин, на вашу думку, складається текст? (складаємо план)

1. Зустріч на вокзалі.

2. Невимушена бесіда приятелів.

3. Контрастний діалог.

4. Сцена прощання.

 

• Хто є головними героями твору? (Товстий Міша й тонкий Порфирій).
• Чому автор називає свій твір не «Михайло й Порфірій», а «Товстий і тонкий»?

 

	Міша			Порфірій
Портрет героїв	Губи лисніли від масла, мов стиглі вишні, пахло від нього хересом і флердоранжем			Був нав’ючений валізами, клунками, коробками, пахло від нього шинкою і кавовою гущею
Ми розуміємо, що товстий – людина заможна: від нього пахло дорогими духами і він міг дозволити собі дорогий обід. Тонкий з’являється утомленим пасажиром, нав’юченим всілякими коробками. Йому довелося нести їх самому, оскільки на носія не залишилося грошей.   «Художня деталь» - виразна подробиця або штрих, що несе значне змістове навантаження, збуджує думку, викликає в уяві читача цілісну картину і пробуджує низку асоціацій.
Звернення		Голубчику мій!	Друг дитинства! Любий мій!
Міміка й жести		Захоплено дивиться на друга	Очі, повні сліз
Шкільні прізвиська		Герострат – грек, який у 356 р. до н.е. спалив храм Артеміди в Ефесі, що вважався одним із семи чудес світу, лише для того, щоб увінчити своє ім’я.	Ефіальт – син бога морів Посейдона у давньогрецькій міфології, який мріяв заволодіти Олімпом і всім царством Зевса

• За що вони отримали свої прозвиська?

 

Висновок: друзі дійсно раді зустрічі.

Михайло був дійсно зацікавлений життям Порфірія, розпитував його, радів зустрічі. Сам Порфірій поводиться розкуто і невимушено.

 

• А коли ж відбуваються зміни? (чин)

Колезький асесор – невисокий цивільний ранг у царській Росії.

Статський радник – високий цивільний ранг у царській Росії.

Таємний радник – дуже високий цивільний ранг у царській Росії.

 

• Опис зміненого портрета Порфірія.
• Як сприймає ці зміни товстий?
• Як родина реагує на повідомлення?
• Чи приємна ця зміна товстому? ( від солодощів, шаноби, блюзнірства таємного радника знудило. Михайлу така поведінка осоружна і незрозуміла, адже він розмовляв з Порфірієм як з другом, його дійсно хвилювали спогади, а варто було сказати свій чин, так він одразу принижується перед ним).

 

Висновок: головним об’єктом осміяння в розповіді є тонкий – маленький чоловічок. Який принижується і плазує перед приятелем, який досяг більшого успіху в житті. Автор засуджує таку рабську психологію тонкого, запобігливого перед «значною особою».

• Чому тонкий – маленький чоловічок? (він не розуміє, що коли розмовляєш із старим другом, що займає високий чин, потрібно розмовляти з ним як з другом, а не як з начальником).

 

5. Повторення

І варіант

1. Знайди змістову помилку й виправ її:

1. Тонкий, дізнавшись про високий чин товстого, з радістю привітав його.
2. Тонкого дражнили Геростратом за те, що він казенну книжку цигаркою пропалив.
3. Ідеєю твору є розповідь про зустріч двох друзів.

2. Доведіть, що «Товстий і тонкий» за жанром оповідання.

 

ІІ варіант

1. Закінчи речення:

1. Подія, описана в оповіданні, відбувається протягом…
2. Від спілкування з тонким ( на початку твору) товстий відчуває…, адже…
3. Прощаючись з товстим, дружина…, а Нафанаїл…

2. Як, на вашу думку, поводилися б тонкий й товстий, якби їм довелося зустрітися ще раз?

 

6. Домашнє завдання

 Прочитати за підручником ст. 108-111 (оповідання «Хамелеон»), виписати зі ст. 111 визначення термінів «гумор», «іронія», «підтекст».