«Апостол черні» Ольги Кобилянської – багатопланове епічне полотно високопатріотичного змісту

Про матеріал
У 1918 році, після розпаду Австро-Угорської імперії, Буковину окупувала Румунія. Поневолені українці зазнали страшних переслідувань, було заборонено українську культуру. Влада жорстоко розправилася з повсталими селянами і мешканцями міста Хотин, які проголосили свою єдність з Україною: вбивала дорослих, жінок і дітей, спалювала села. Хвора письменниця зі світовим іменем зазнала переслідувань, обшуків, була змушена жити в підвалі, без матеріальних засобів. Проте Кобилянська не покладає пера. В «Автобіографії» вона сформулювала девіз свого життя: «Пишучи що будь, довше чи коротше, я лише одно мала на душі — Україну, ту велику, пишну, пригноблену, сковану. її одну іі нічого інше». З думою про вітчизну та її перспективи розвитку 1926 року Ольга Юліанівна написала роман «Апостол черні», в якому порушено питання відродження нації, ролі інтелігенції в пробудженні самосвідомості українців. Ідею духовної, націєтворчої місії інтелігенції втілюють отець Захарій та головний герой роману Юліан Цезарович.
Перегляд файлу

«Апостол черні» Ольги Кобилянської – багатопланове епічне полотно високопатріотичного змісту

„- А Україна?

- Вона є. І як ми самі її не запропастимо,

 то сповняться слова старого Гердера,

що пророчив нам ролю нової Греції,

завдяки гарному підсонню, веселій вдачі,

музиці та родючій землі"  

Ольга Кобилянська

 

У 1918 році, після розпаду Австро-Угорської імперії, Буковину окупувала Румунія. Поневолені українці зазнали страшних переслідувань, було заборонено українську культуру. Влада жорстоко розправилася з повсталими селянами і мешканцями міста Хотин, які проголосили свою єдність з Україною: вбивала дорослих, жінок і дітей, спалювала села. Хвора письменниця зі світовим іменем зазнала переслідувань, обшуків, була змушена жити в підвалі, без матеріальних засобів. Проте Кобилянська не покладає пера. В «Автобіографії» вона сформулювала девіз свого життя: «Пишучи що будь, довше чи коротше, я лише одно мала на душі — Україну, ту велику, пишну, пригноблену, сковану. її одну іі нічого інше». З думою про вітчизну та її перспективи розвитку 1926 року Ольга Юліанівна написала роман «Апостол черні», в якому порушено питання відродження нації, ролі інтелігенції в пробудженні самосвідомості українців. Ідею духовної, націєтворчої місії інтелігенції втілюють отець Захарій та головний герой роману Юліан Цезарович.

"Апостол черні" Ольги Кобилянської може стати кіно-історією, яка не тільки збиратиме глядачів біля екрана, а й ознайомить їх з історично-культурними фактами, соціальними нюансами життя в Галичині на початку 20-го століття, національними прагненнями тогочасного українства, які, як не дивно це прозвучить, дуже нагадують сьогоденні. Тобто протягом ста років мало що змінилося... На жаль...

Обставинами життя і творчістю Кобилянська глибоко вросла в буковинський грунт. Разом з тим вона ніколи не замикалася у вузьких етнографічних рамках і охоплювала зором усю Україну. Активна учасниця загальноукраїнського літературного процесу, Кобилянська постійно спілкувалася з культурами інших народів, зокрема тих, які жили в Австро-Угорській імперії. Завдяки новаторству, співзвучності прогресивним тенденціям світової літератури проза Кобилянської в її вершинних виявах викликала і викликає значний інтерес не лише в нашій країні, а й за її межами. Кращі твори письменниці вийшли у перекладах багатьма мовами, зокрема слов'янськими, відіграли й відіграють важливу роль у міжслов'янських літературних контактах, піднімаючи міжнародний престиж українського художнього слова.

Попри те, що твори О. Кобилянської видавалися десятки разів масовими тиражами й добре відомі читацькому загалу, білі плями є і у творчості цієї письменниці. Це стосується зокрема роману «Апостол черні», про який письменниця висловлюється як про твір «з жестом на будуче, де не лише сам націоналізм гратиме роллю в житті і культурному розвитку України, але де нарід повинен іти дальше, здобувати Європу, цебто цивілізацію в своїй хаті, в своїй душі, творити свою власну українську культуру».

Роман «Апостол черні» – останній великий твір Ольги Кобилянської, письменниці, яка ввійшла в українську літературу визначним майстром психологічного реалізму, «вишуканої інтелектуальної прози». Написаний протягом 1921-1926 років, він не був опублікований в Україні в радянський час –  був заборонений як націоналістичний. Невідповідність головної ідеї роману засадам пануючої ідеології спричинила те, що його не лише замовчували, не видавали, а й не згадували, а якщо й доводилось мимохіть згадати, то всіляко применшували, називали невдалим, слабким.

Складні і неоднозначні події в житті народу, труднощі особистої долі письменниці, а також катаклізми в історії України, яка після трагедії жовтневого перевороту «залишилася обкраденою і розшматованою», а Буковина – «знову загумінком на терені чужої держави», – все це не могло не позначитися на процесі написання твору, особливостях зображення ментальності головних героїв.

Ясно, що й сама символічно-біблійна назва роману – «Апостол черні», а найголовніше, – його проблематика, тема апостольського служіння рідному народові, українська національна ідея, – все це відлякувало укладачів радянських видань творів письменниці.

Центральною в романі є проблема українського національного відродження. Письменниця дає свою версію шляху нації до здобуття омріяної незалежності через зображення роздумів, дискусій і переконань героїв твору. О. Кобилянська переконана, щоб поліпшити стан і долю української нації необхідний прогрес в галузях культури, економіки. А благодійна діяльність на користь суспільства, навіть якщо вона стосується незначних справ, сприятиме єднанню всіх соціальних прошарків та розвитку національної свідомості.

Отже, як бачимо, нелегка доля судилася твору буковинської письменниці О. Кобилянської. Але з допомогою не байдужих до її творчості людей, книга не лише збереглася, а й вийшла друком в Україні.

 «Апостол черні» Ольги Кобилянської, багатопланове епічне полотно високопатріотичного змісту, охоплює великий історичний пласт суспільно-політичного та національно-культурного життя на Буковині ХХ ст. від часу формування національної свідомості серед мало чисельної тоді в цій місцевості української інтелігенції до проголошення Української незалежної держави.

Виховуючи молоде покоління, варто, як зазначає письменниця, не лише спиратися на віковічні національні традиції, а й зважати на потреби народу, батьківщини в умовах сучасної доби. Так, герой роману, Максим Цезаревич, свідомий свого батьківського обов'язку, в розмові з дружиною підкреслює: «Виховуючи своїх дітей, ми мусимо не забувати, що ми їх і для України виховуємо. А вона потребує іншого, як досі, чоловіка, іншу жінку».

Перше завдання, що стоїть перед українським народом, - об'єднатися в цій боротьбі (за волю і незалежність) і здійснити віковічне прагнення до державної і національної самостійності. Друге завдання - відбудувати Україну, що лежить в руїнах. Третє завдання - піднести на високий рівень свою духовну культуру, освіту, науку й мистецтво, стати врівень з передовими народами Європи й Америки. Таким чином, піднята О.Кобилянською в «Апостолі черні» ідея національно-патріотичного виховання молоді характеризується як традиційністю, так і поступовістю.

Таким чином, роман О.Кобилянської «Апостол черні», в якому авторка простежує тернисті шляхи і долі, настрої і змагання української національної інтелігенції, прагне окреслити позитивний ідеал героя-інтелігента, борця за державність України, в єдності його моральних і національних поривань, став своєрідним духовним заповітом українському народові, вистражданим і глибоко осмисленим письменницею.

«Апостол черні» – це ніби своєрідний заповіт українському народові, вистражданий і глибоко осмислений письменницею, що власне й зумовлює незмінну актуальність твору і в наш час, у період боротьби за територіальну цілісність України.

docx
Додано
15 березня 2019
Переглядів
1495
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку