АРТ-ТЕРАПІЯ (КАЗКОТЕРАПІЯ) - ЯК ІННОВАЦІЙНА ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ

АРТ-ТЕРАПІЯ (КАЗКОТЕРАПІЯ) – ЯК ІННОВАЦІЙНА ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ

  В останній час театральні  відділення мистецьких шкіл показали себе на практиці як перспективна форма естетичного виховання дітей та підлітків, в основі якої лежить прилучення їх до мистецтва театру. Використовуючи специфічні засоби мистецтва театру, зацікавленість дітей, викладачі окрім  надавання професійних навиків мають можливість проводити велику виховну роботу з учнями.  Педагогічний процес у мистецьких школах будується таким чином, щоб діти, здобуваючи знання, опановуючи навичками і вміннями акторського мистецтва, одночасно формували б свій світогляд, набували кращі погляди і риси характеру. Заняття акторською майстерністю сприяють естетичному вихованню дітей, надають позитивний вплив на їх фізичний розвиток, сприяють зростанню їхньої загальної культури. Тому можна стверджувати, що театральне мистецтво має багату можливість широкого здійснення виховних завдань.

  Одночасно з тим треба зазначити, що фізичний, емоційний та інтелектуальний розвиток сучасної дитини у більшості своїй залишає бажати кращого. Загальновідомий факт, що сучасний соціокультурний простір України характеризується втратою національних культурних традицій, зміною загальносуспільних духовних орієнтирів, деформацією цінностей сімейного виховання, засиллям псевдокультурних, агресивних та антигуманних тенденцій у засобах масової інформації. Це все значною мірою відображається на підростаючому поколінні, оскільки їх внутрішнє "Я" перебуває у  постійному виборі між тим, що декларується в сім’ї, пропагується соціальними інститутами (дитячі садки, загальноосвітні школи, школи естетичного виховання) та транслюється засобами масової інформації. Беручи до уваги всі ці об'єктивні та суб'єктивні причини,  ми маємо дітей, які переступили поріг школи естетичного виховання  з масою внутрішніх комплексів, гіперактивністю, а бо навпаки - відсутністю будь-якого інтересу до того, що відбувається, внутрішньою напругою, відсутністю комунікабельності. Інтернетзалежне покоління, яке не читає книжок і часто елементарно не вміє чітко виразити свою думку. До того ж  типовим  є і психологічне напруження, яке виникає у учнів, як результат реагування на незнайому обстановку, педагога та новий колектив.

  Маючи такий, так би мовити, "непідготовлений матеріал"  досить складно відразу використовувати для його навчання класичні методики викладання  театрального мистецтва. Потрібний перехідний, так званий адаптаційний період. І в цьому доцільними стають методи атр -терапії, або креативної терапії. Термін “арт-терапія” (буквально -   терапія мистецтвом) -  вперше був використаний художником Адріаном  Хіллом у 1938 р. , і є засобом вільного самовираження. Загалом, арт-терапія - один із методів психологічної роботи, що використовує можливості мистецтва для досягнення позитивних змін в інтелектуальному, емоційному та особистісному розвитку людини. Так звана терапія мистецтвом,  в основі якої лежать ідеї Фрейда та Юнга, - це не стільки лікування, скільки розвиток у людини властивої їй креативності, гармонізація та розвиток особистості, що допомагає при вирішенні багатьох проблем. Види арт-терапії, представлені у психології та медицині, відповідають існуючим видам мистецтв. Виділяють, власне, арт-терапію, музикотерапію, танцювальну терапію, драмотерапію, казкотерапію, бібліотерапію, маскотерапію, етнотерапію, ігротерапію, кольоротерапію, фототерапію, лялькотерапію, оригамі тощо.

  Спочатку  термін  "арт-терапія"  був суто  медичним, але останнього часу методичні засоби арт-терапії все більше використовуються провідними фахівцями у педагогічній практиці. У науково-педагогічному розумінні арт-терапія розглядається як метод розвитку та зміни особистості, групи чи колективу за допомогою різних видів і форм мистецтва та творчості. І саме творчу, а не терапевтичну  мету  треба ставити, говорячи про арт-терапію, як  про допоміжний педагогічний засіб на початковому етапі  навчанні мистецтву театру.               Осягнення мистецтва для дитини - це завжди важка справа, що вимагає знань, тренування, досвіду і багатьох зусиль розуму і почуття. Розуміння всіх глибин мистецтва нелегко дається навіть фахівцеві. Завданням викладача є, якомога доступніше і зрозуміліше донести до дітей основні поняття і принципи мистецтва театру.

  Отже, саме методи казкотерапії, як одної складової частини арт-терапії  пропонуються для використання у педагогічній практиці, як початковий період знайомства з мистецтвом театру. Етап, коли викладач за допомогою казки  "не вчить" театру, а  дає змогу учню "грати у театр". І в цьому принципова різниця. Вибираючи такий підхід до освоєння матеріалу, викладач на першому етапі роботи з учнем майже не втручається у його творчий процес, не нав’язує йому свою думку, а лише інколи коректує, якби направляючи дитину до правильного напрямку.

   Чому саме казка? Відповідь проста: у дитини ще немає власного життєвого досвіду. Для неї казка – своєрідне джерело життєвих ситуацій, з якими ще належить зіткнутися при дорослішанні. Казки підказують дитині, як треба чинити, а як – ні, показують багато життєвих проблем, а на додачу ще й дають способи їх вирішення. Багато казок є куди глибше, ніж здається на перший погляд. Казкотерапія для дітей дозволяє "витягнути" з казкової історії весь її прихований потенціал і використовувати його на свій творчий розвиток. Сюжет і роль у такій казці, що придумується учнем "зараз" і "тут" постійно залишаються "відкритими". У придуманій казці  можуть поєднуватися події з різних літературних джерел, довільно інтерпретувати їх зміст, передбачати нових героїв. І навіть якщо береться якась авторська казка, закінчуватися вона може так, як того забажає дитина, а не так, як про це йдеться у творі. Придумування сюжету, вільна трактовка і повна свобода поведінки на сцені дозволяє учню  навчатися імпровізувати, розвинути фантазію і уяву. Гра в так званий спонтанний театр робить дитину співтворцем всього  творчого процесу. Вже на цьому етапі можна прогледіти власний творчий почерк дитини. І навіть якщо учень в такому вольному трактуванні придуманого ним образу далеко не точний у пластичному і словесному вираженні свого персонажу,  це на даному етапі це не так вже і істотно. Мова не йде я про правильну побудову сюжетної лінії, сценічну подачу тексту, артистизм і  закони мізансценування. У процесі казкотерапії дитина навчається самовиражатися  через казкового героя себе й інших людей, кожного, як неповторну індивідуальність.  Методи  арт-терапії, а  в даному випадку казкотерапії, дозволяють розкрити творчий потенціал і приховані резерви внутрішнього світу дитини, розвивають пам'ять, мислення, навики уваги, сприяють підвищенню його самооцінки.  Це відмінна можливість приміряти на себе різні  ролі, і саме через програвання цих ролей, дитині легше виразити свою думку. Крім того, казка поєднує дорослого й дитину – викладача та учня, та допомагає налагодити тісний зв'язок  між ними. 

  І тільки після того, як учень так би мовити освоївся в цьому творчому процесі, вільно почуває себе у колективі, придбав довірливі відносини з викладачем, будучи емоційно готовим до отримання певних знань, доцільно починати саме процес навчання  сценічним законам мистецтва.

  Отже, методика вільного розкриття особистості дитини засобами театру дозволяє розглядати арт-терапію як інноваційну педагогічну технологію, що дозволяє адаптувати викладання акторської майстерності  на початковому етапі  з внутрішнім світом дитини.