Авторські вірші до різних тем про Україну, першу вчительку, пори року.

Авторські вірші.

 

Вірш про першу вчительку!

Наша вчителька шановна,

Як та бджілка невгамовна.

Дуже добре вчить маляток,

Наших хлопчиків й дівчаток.

З усіма завжди чарівна

Мов казковая царівна.

Нам дає знання ,

Розвиває пізнання.

В світ букварика  ввела

І підтримку всім дала.

Так прегарно їх повчає

За провини пробачає.

Краще вчительки немає —
Кожен з нас це добре знає.

 

Лісова пожежа

Розкажу все по порядку:

Котик встав, зробив зарядку,

Ліжко склав, почистив шафку,

Вмився швидко й по стрибку

 На сніданок  він чайку

Швидко випив і чимдуж

На роботу відчайдух

Поштарем вже років з двісті,

Носить він газети й вісті.

Отак вранці, без турботи

Він збирався на роботу…

Зирк на ганок: що за днина?

Паленіє горобина!

Всі дуби , берези,липи

У вогні, як смолоскипи!

Телеграму шкряба котик

Терміново як воркотик

Виклика швидку й пожежну.

Треба діять обережно!

В лісі ґвалт і гамірно.

Паленіє горобина,

 Ось така лиха година.

Треба разом неодмінно,

Загасить її помірно.

Всі біжать… Назустріч лиска,

А в руках-намиста низка…

Горобина у порядку!

Ось відгадка у загадки!

І сміються з кота досі:

Листопад прийшов! Це ж осінь!

 

 

 

Лелечине послання!

Бабине літечко тепле настало,

Листям багряним укрилась земля,

Сонце  по-літньому світить перестало

Хоч і ще вранці у росах поля.

Лелеки крилаті у вирій зібрались

Й прощаються з рідними нивами - ввись

Кружляють,клекочуть із неба вітають,

І хочуть послання нам добре лишить.

Люде - добродії , хорошії , милії ,

Бережіте  домівки сьогодні , й  за рік

Щоб ми прилетіли на вашу хатиноньку

І було  нам де діток наводить ще вік.

Щоб наші домівки і ваші хатиноньки

Стояли і досі з рогозу і глиноньки

Ми ж вам бо  приносимо діток на радість

А ви ж  їм майбутнє щасливе і старість.

 

Любіть Україну

Любіть Україну,

Нашу неньку єдину.

Любіть Україну

Її мову солов’їну.

Любіть Україну,

Нашу радість єдину

Любіть Україну,

Усім серцем любіть!

 

 

Осінь

Осінь моя золотава,

яка в тебе гарна постава.

Осінь моя ти багряна,

Яка в тебе нічка зоряна.

Листя з дерев опадає

І наша земля засинає.

Сонечко ясно не світить

У небі не видно блакить.

І хочеться теплого чаю

І біля каміну  сидіть.

 

Послання сучасникам.

Думи мої думи,горе мені з вами,

Чому ви сумнії,чому ви тяжкії.

Як же зараз лячно бачити  «очами»

Чумнїі та чорнії  дні   на  Україні.

Де луги зазеленіли,

Де лани пшениці,

Кляті люди полонили

За мізерні гривнці

Тут  мораль немає  шани,

Тут кати регочуть з камер.

Тут  підступні «люди –браття» глаголять з листками.

От такі-то Славних Предків  «Правнуки погані».

Важко , важко в нашім краї сьогодні на днині

І надія та прокльони лунають донині.

Як же хочеться як завжди звеселить народу

Та не дасть сьогодні пути

Розірвать на сході.

«Люде наший», схаменися,

До нас ворог плине

І немає йому краю у нашій Вкраїні.

Ми повстанемо за Бога,

За вірність свободі

І покажем  всьому світу

Слов’янської  волі.

Зброю слова та свободи,

Козацького строю,

Щоб товариш із Московії

Не зламав настрою.

Будем  всі ми боронити нашу свободу ,

Щоб українці в Україні мали завжди волю!

 

Гумореска про «бандерку».

Хто такі «бандерки» ,

з чим же їх «їдять»?

Де вони знаходяться,

яких  вони понять?

Може, це «бабайка»?-

каже мій синок,-

Бо всі його бояться

І він для нас  морок.

Навіщо всіх лякають

 із знаних телекамер,

що прийде ось  «бандерка»

й посадить у кунсткамер.

Посадить й буде лячно

та все ж одно обачно.

Ото ж  всі люди очі

ховають до півночі…….

 І от на двір виходжу,

 Дивлюсь: мабуть,«бандерка»

І я ,як той Оверко,

усе уже кидаю ,

та в хату забігаю .

Коли мені у спину

 кричить кума Галина:

- Та що це з вами, люде ,

чого боїшся ,Людо?

 Невже ми зараз будемо

 один одного вбивать?!

Це я, твоя кумася ,

яка хрестила Стася,

і нас от перед Богом

 рідніших і нема.

Тоді я схаменулась,

 приємно посміхнулась:

-Як добре,що ми рідні,

Й приятельки навік .

Отак от нас жахають ,

лякають з отих камер

 и тихо  так сміються

 над нами потайки.

Бо коли ми в розбраті

 Слабкі ми і пихаті.

Тож будемо ми разом

І будемо показом

Для всіх своїх братів.

Бо наш народ єдиний.

Бо ми одна родина.

І ненька Україна

Вона для нас одна!