Базові вправи для розвитку основних фізичних даних молодших гуртківців в хореографічному колективі

Про матеріал
Наочний посібник є актуальним для розв'язання сучасних завдань навчально-виховної роботи в хореографічному гуртку. Пропонована методика базується на здобутках педагогічної науки і спирається на досвід роботи кращих хореографічних колективів. Наданий в наочному посібнику оригінальний, випробуваний на практиці комплекс вправ, спрямований на розвиток фізичних даних гуртківців початкового рівня навчання. Наочний посібник має достатній теоретичний та дослідницький рівень, вагоме практичне значення і може бути рекомендованим для опрацювання та використання керівникам гуртків як позашкільних закладів так і шкіл.
Перегляд файлу

Управління освіти, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання виконавчого комітету Малинської міської ради  Житомирської області

 

Обласна виставка перспективного педагогічного досвіду

«Сучасна освіта Житомирщини – 2021»

 

 

 

 

image 

 

 

 

image

Наочний посібник

 

 

Тупольська Людмила Володимирівна керівник ансамблю танцю «Біджиз»

Малинського       міського    Центру дитячої     та     юнацької     творчості

 

 

 

 

Малин - 2021

 

 

Зміст

І. Вступ ………………………………………………………………………стр. 3

ІІ. Основна частина………………………………………….......................стр.3

1.   Результати дослідження…………………………………………………...стр.3

2.   Роль партерної гімнастики в розвитку фізичних даних дітей…………..стр.5

3.   Роль і значення розвитку  основних  фізичних  якостей для підготовки танцюристів  : 

а/виворітність ніг; ……………………………………………………………стр.5

б/підйом стопи;…………………………………………………....................стр.6 в/танцювальний крок;…………………………………………………….…..стр.7 г/гнучкість ………………………………………………………………….....стр.8

4.   Комплекс вправ, спрямований на розвиток фізичних даних дітей

початкового рівня навчання………………………………………………...стр.10 ІІІ.  Висновки…………………………………………………………........ стр.26

Література …………………………………………………………………...стр.28

Додаток  (фото з занять)…………………...……………………………......стр.29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 Сучасне хореографічне мистецтво характеризується постійним зростанням рівня технічності артистів. В той же час не існує розробленої науково обґрунтованої  системи фізичної підготовки юних танцюристів. Особливо це стосується молодших гуртківців, які лише починають займатися танцями. Саме в цей час необхідно закладати основи технічної підготовки, яка повинна бути домінуючою в навчально-тренувальному процесі. Численні науково-методичні дослідження показують, що якість технічної підготовки значною мірою залежить від належного рівня фізичної підготовленості. Це ставить нові вимоги до специфіки розвитку фізичних якостей гуртківців початкового рівня, які необхідні танцюристам для покращення їх майстерності. Оптимальний розвиток фізичних даних дає змогу танцюристам проявити свій максимальний руховий потенціал під час виконання танцювальних композицій. Недостатній розвиток фізичних якостей призводить до компенсації однієї фізичної якості іншою або до неякісного виконання танцювальних комбінацій, що у свою чергу не дає змоги продемонструвати на належному рівні технічну підготовку.

  Дітей з добре розвиненими фізичними даними мало. Вже на етапі прийому і формування групи виявляються різні дефекти: надмірна вага, сутулість, явища сколіозу, плоскостопість. Діти, які починають займатися хореографією (5-6 років), мають різні фізичні та анатомічні дані. Заняття в хореографічній групі мають велике значення для фізичного розвитку дітей. Вони набувають стрункості, починають легко, вільно й граціозно рухатися, позбуваються від таких фізичних недоліків  як сутулість, клишоногість, зайва вага тощо. У них поліпшується координація рухів. Мистецтво танцю доступне для вивчення будь-якій дитині незалежно від її природних даних. Проте важливо почати їх розвиток та тренування саме в дошкільному віці. Чим раніше дітей залучити до мистецтва хореографії, до розвитку фізичних якостей,  тим ефективніші будуть творчі досягнення вихованців.  

Досвід роботи з дітьми в навчанні мистецтву танцю показав, що в кожній дитині закладений величезний емоційний, творчий, фізичний потенціал. Завдання хореографа - створити умови для його розкриття й розвитку. Проведений мною попередній аналіз показує, що найбільш значущими для підготовки танцюристів є такі фізичні якості: виворітність, гнучкість, стопа та танцювальний крок.  

 

Основна частина

1.Результати дослідження

Мною було проведене дослідження на розвиток виворотності в дітей молодшого та середнього віку. Для визначення рівня виворотності у дітей 

мною був використаний елемент «метелик» та поперечний шпагат. У дослідженні брали участь 30 дітей віком 5-6 років та 10 підлітків віком 11-12 років. Термін дослідження - перші два місяці тренувань.

Результат дослідження (до та після) визначення рівня виворотності в гуртківців.(див.мал.1)

image

Малюнок 

Отже, ми бачимо, що результат в дітей молодшого віку виявився набагато кращим, ніж в старших гуртківців.

 

2.Роль партерної гімнастики в розвитку фізичних даних дітей

Розвинути тіло допомагає партерна гімнастика. Заняття партерною гімнастикою призначені для загального фізичного розвитку організму дитини з метою формування його готовності до подальших професійних занять хореографією. Партер по-французьки означає «земля». Оскільки в балеті прийнята французька термінологія, то використовується саме це слово. Під час партерної гімнастики діти займаються на підлозі, на килимках. 

Партерна гімнастика - це сукупність фізичних вправ, спеціально підібраних і орієнтованих на загальний розвиток організму, які дозволяють підготувати дитину саме до занять з хореографії. Дуже багато уваги приділяється роботі зі стопами, адже міцні стопи  мають велике значення в танці. 

Мета партерної гімнастики - зміцнення зв'язкового апарату дитини і створення м'язового корсету. Вона дає найголовніше - такий фізичний розвиток, який в подальшому допоможе серйозно займатися танцями. Раніше семи років складно визначити, чи є у дитини необхідні дані. До цього віку головне - розвинути рівень фізичної підготовки: гнучкість і координацію, виворотність ніг, гнучкість стопи, «балетний крок», стрибок. 

 

3.Роль і значення розвитку  основних  фізичних  якостей для підготовки танцюристів

Розглянемо докладніше ці поняття природних фізичних даних.

Виворотність ніг - це здатність розгорнути ноги (стегна, гомілку і стопи) в положення en dehors (назовні), коли при правильно поставленому корпусі стегна, гомілки і стопи повернені своєю внутрішньою стороною назовні. Для визначення виворотності ніг дитину підводять до станка і ставлять  в I позицію, притримуючи тулуб у вертикальному положенні, потім просять глибоко присісти, піднімаючи поступово п'яти так, щоб стегна якомога більше розкрилися в сторони, тобто використовувати grand plie. Взявши руками за стегна трохи вище колін і допомагаючи дитині розкритися, можна бачити, легко або важко вона це робить. При гарній природній виворотності ніг обидва коліна вільно йдуть в сторони по лінії плечей, а тазостегнова частина і стегна утворюють пряму лінію з колінами. При недостатній виворотності ніг коліна в присіданні широко не розкриваються, а йдуть вперед, і ніякими зусиллями їх розкрити не можна.  Хороша виворотность ніг - безумовна необхідність для майбутнього виконавця.

При визначенні виворотності ніг слід звернути увагу:

-на будову тазостегнового суглоба;

-на ступінь піддатливості ноги, тобто на здатність всієї ноги (стегна, гомілки, стопи) зайняти виворітне положення;

-на можливість розвитку виворотності ніг, виходячи з наявної активної і пасивної виворотності ніг;

-на надмірне перерозгинання в колінних суглобах (різко виражені Х-подібні ноги), що іноді обумовлюється слабкістю зв'язково-м'язового суглобового апарату і негативно позначається на заняттях хореографією.

На виворотність ніг в гомілці впливають зв'язки колінного суглоба, тому звертається увага на їх стан і на можливість розтягування внутрішніх зв'язок колінного суглоба спеціальними вправами.

Виворотність ніг залежить від двох важливих факторів.

1.                  Будова тазостегнового суглоба. В одних випадках вертлужна впадина неглибока, а в інших відрізняється глибиною. Чим глибше голівка стегнової кістки входить в ветлужну впадину, а зв'язки, що фіксують стегнову кістку в ветлужній впадині, жорсткіше, тим менше виворотність ніг, і, навпаки, у дітей з хорошою виворотністю ніг вертлужна впадина неглибока і зв'язки еластичні. Природна виворотність ніг залежить також від розташування вертлужних впадин. В одних випадках вони повернуті  вперед, а в інших більш в сторони. Якщо вертлужні впадини розташовані в сторони, то навіть з глибокою вертлужною впадиною  у такої дитини можна очікувати середню виворотність ніг, а еластичні, податливі зв'язки допоможуть  домогтися гарного повороту стегна. Якщо ж вертлужні впадини повернені вперед, близькі один до одної і при цьому головки стегнових кісток посаджені на них глибоко, то така анатомічна будова ноги робить дітей професійно непридатними для занять хореографією, так як амплітуда руху ніг у них обмежена. 

2.                  Будова ніг майбутнього виконавця. Формування гомілки і стопи у дітей зазвичай закінчується до 12-ти років. До цього часу стопи у дитини виявляються поверненими або назовні, або всередину - «клишоногість». Причому іноді при хорошій виворотності в стегнах зустрічається погана виворотність в гомілці і стопах і, навпаки, при хорошій виворотності в гомілках і стопах не може бути хорошої виворотності в стегнах. Необхідно розвивати природну виворотність, що дає згодом широку свободу і красу рухів в різних видах танців, можливість правильного їх виконання.

 

Підйом стопи

Підйом стопи - це вигин стопи разом з пальцями. Форма підйому залежить від будови і еластичності її зв'язок. Розрізняють три форми підйому стопи: високий, середній і маленький. Визначається при розгорнутому положені ніг і перевіряється по черзі: спочатку одна нога, потім інша. З I позиції нога виводиться в сторону (в положення II позиції), коліно випрямляється. Обережним зусиллям рук педагог перевіряє еластичність і гнучкість стопи. За наявності підйому стопа піддатливо згинається, утворюючи в профіль місяцевидну форму. 

Стопа - складний в анатомічному і функціональному відношенні апарат, що є опорою тіла людини і виконує ресорні функції та функції регулятора рівноваги, сприяє відштовхуванню тіла при ходьбі, бігу, стрибку. А в танцях грає ще й чималу естетичну роль, створюючи своїм витягнутим підйомом разом з витягнутою ногою закінчену лінію в малюнку танцю. За анатомічною будовою розрізняють стопу нормальну, склепінчасту і плоску. У стопи два поздовжніх зводи: внутрішній і зовнішній. Внутрішній (ресорний) має висоту 5-7см, зовнішній (опорний) - близько 2см. Стопа має поперечний звід. Сплощення поздовжнього і поперечного склепінь проявляється у плоскостопості. Цей дефект негативно позначається на заняттях хореографією. При невеликій плоскостопості за допомогою цілеспрямованих тренувань можливе поліпшення склепінь стопи. 

 

«Балетний крок» - ширина, висота, легкість кроку (сила ніг) 

Висота балетного кроку визначається при розгорнутому положенні ніг у трьох напрямках: в сторону, вперед і назад. Спочатку перевіряється одна нога, потім інша. Для перевірки балетного кроку дитина стає боком до опори, тримаючись однією рукою, або виводиться на середину залу. З I позиції ніг (при правильному положенні корпусу) працюючу ногу в розгорнутому положенні, випрямлену в колінному суглобі і з витягнутим підйомом, піднімають у сторону настільки високо, наскільки дозволяє це робити стегно майбутнього артиста. Після перевірки величини пасивного (виробленого із сторонньою допомогою) кроку проводиться активний крок (здатність підняти ногу самому). Критерієм у даному випадку служить висота, на яку випробуваний може підняти ногу. Необхідно звернути увагу на те, наскільки легко піднімається нога.

Танцювальний крок також створює в танці лінії, забезпечує широту і свободу рухів. Амплітуда кроку в сторону і вперед залежить від ступеню розгорнутості ніг і рухливості кульшового суглобу. Амплітуда кроку назад залежить від рухливості хребетного стовпа, сили і еластичності задньої групи м'язів стегна. Високий, легкий крок, особливо важливий для танцівника (дитини), створює не лише красу пластичної лінії всього тіла, але і підкреслює велику виразність поз і рухів, граціозну легкість рухів. 

Кожне тренування серйозно навантажує м'язи і зв'язки, а іноді провокує спазм суглобів. Розслабити їх допомагає розтягування. Розтяжка повинна бути щоденною - навіть один день перерви може призвести до втрати накопиченого ефекту. Природна еластичність м'язів властива маленьким дітям, тому простіше починати розтяжку саме в молодшому віці. Розтяжка – це результат щоденних, плавних, спокійних вправ. Щоб зробити їх більш продуктивними, у період виконання комплексу вправ варто не поспішати, не гнатися за швидкими результатами. 

Є кілька основних правил і рекомендацій, які дозволять зробити розтяжку більш продуктивною:

                     На початку тренування потрібно розігрітися - пострибати через скакалку, виконати різноманітні біги. Розігріті м'язи дозволять виконувати більш високу амплітуду рухів. 

                     Краще розтягуються сильні м'язи, тому непідготовленому тілу потрібно починати розтягуватися обережно.

                     Починати з малого - нехай тіло ще не видає великих результатів, але напруга м'язів - це вже привід розуміти, що тіло відчуває незвичне навантаження. 

                     Збільшувати амплітуду розтягування потрібно поступово, маленькими зусиллями, буквально на 1 см «заглиблюватись» в позу.

                     Ні одна вправа не повинна приносити болю. Максимум – відчуття напруги. • При напруженні певних м'язів організм, балансуючи навантаження, змушує розслаблятися протилежні - антагоністи. А якщо свідомо напружувати і їх - можна поліпшити ефект.

                     Будь-які вправи на розтягування передбачають тільки рівне дихання. В основі кожного руху - плавне розтягування, яке не має збивати дихання.

                     Розтяжка потрібна і до і після тренування. На початку заняття потрібно підготувати тіло. Так можна вберегтися від травм і подальшого болю в м'язах, а після - треба дозволити м'язам зняти спазм.  

                     На самому початку занять доведеться долати себе і неприємні відчуття, а найскладніше це робити маленьким дітям. Тому батькам, тренерам потрібно м'яко пояснити, що подібні відчуття будуть тільки на початковому етапі.

Незважаючи на гадану простоту рухів, розтяжка легко може стати травмонебезпечним заняттям. Головне правило під час виконання вправи - уникати ривків, плавно починати і закінчувати дію. Різкий рух може призвести до травми. У момент напруги або розтягування м'яз спокійний, але будь-який різкий ривок мозок може розцінити як сигнал про небезпеку, змусити м'яз різко скоротитися. Результатом стане спазм, сильний біль. Не можна обійти ще одну надзвичайно важливу складову успішної розтяжки - психологічний стан і настрій. Є деякі висновки вчених, що страх і тривога створюють блокуючий вплив на здатність м'язів розтягуватися. Не дивно, адже спроба сісти на дебютний шпагат завжди супроводжується болем і сумнівом у собі і своїх силах. Але вправи на розтяжку здатні принести реальні результати - не швидкі, але вони будуть. Головне - повірити в себе і дозволити м'язам поступово приймати ті форми і розміри, до яких прагнеш.

                     

Гнучкість 

Це одна з головних професійних вимог до тих, хто збирається займатися будь-яким видом танцю. Це показник пластичності тіла виконавця, що додає танцю виразності, сприяючи тим самим створенню сценічного образу. 

Гнучкість тіла визначається величиною прогину назад і вперед. Для цього дитину ставлять так, щоб ноги були витягнуті, стопи зімкнуті, руки розведені в сторони. Потім дитина перегинається назад до можливої межі, при цьому її обов'язково страхують, притримуючи за руки. Оскільки гнучкість тіла залежить від ряду причин (рухливості суглобів, головним чином кульшового, гнучкості хребетного стовпа, стану м'язів), слід звернути увагу на правильність виконання прогину в області верхніх грудних і нижніх поперекових хребців. Перевірка гнучкості вперед (перевірка гнучкості хребта і еластичності підколінних зв'язок) проводиться нахилом корпусу вперед при витягнутих ногах як стоячи, так і в положенні сидячи на підлозі. Дитина повинна повільно нахилити корпус вперед (міцно витягнувши хребет), намагаючись дістати тулубом (животом, грудьми) і головою ніг і одночасно обхопити руками литки ніг. При добрій гнучкості корпус зазвичай вільно нахиляється вперед. Гнучкість тулубу залежить від гнучкості хребта. Ступінь рухливості хребетного стовпа визначається будовою і станом хребетних хрящів. Гнучкість (або прогин назад) повинна бути у зоні нижніх грубих і верхніх поперекових хребців. Нахил тулубу вперед і вниз виконується завдяки розтягуванню міжхребцевих дисків, а також литкових, підколінних і кульшових м'язів і зв'язок. 

Розрізняють пасивну й активну гнучкість. Пасивна гнучкість визначається за амплітудою рухів, що здійснюються під впливом зовнішніх сил. Активна гнучкість виражається амплітудою рухів, що здійснюються за рахунок напруження власних м'язів, які обслуговують той чи інший суглоб. Величина пасивної гнучкості завжди більше активної. Під впливом стомлення активна гнучкість зменшується, а пасивна збільшується.  Гнучкість розвивають в основному за допомогою повторного методу, при якому вправи на розтягування виконують серіями. Активна і пасивна гнучкість розвиваються паралельно. Рівень розвитку гнучкості повинен перевершувати ту максимальну амплітуду, яка необхідна для оволодіння технікою певного руху. Цим створюється так званий запас гнучкості. Досягнутий рівень гнучкості необхідно підтримувати регулярним повторним тренуванням.

 

4.Комплекс вправ спрямований на розвиток фізичних даних дітей початкового рівня навчання

Розробляючи  даний  комплекс  вправ  партерної  гімнастики,  я спиралась на  досвід роботи Житомирського академічного ансамблю танцю «Сонечко» під керівництвом Михайла Семеновича Гузуна, театру танцю «Браво» під керівництвом Ульяни Костіної, ансамблю танцю «Планета» під керівництвом Анни Фоміних.

Перед заняттям  з  партерної гімнастики необхідно протягом 10-15 хвилин розігріти  всі м'язи  і  налаштуватись  на робочий  процес. Для цього виконуємо різноманітні танцювальні кроки, танцювальні біги, підскоки, стрибки на скакалці, різноманітні махи та крухові рухи руками та ногами, пор де бра, релеве, хвилі і т д.

 

 

 

 

 

 

 

Вправи для розвитку виворотності ніг

 

image 

1. Вихідне положення – лежачи на спині. Натягнути  ноги і ступні, скорочуючи сідничні м’язи, повернути стегна, гомілки і стопи внутрішньою стороною назовні так, щоб мізинці торкнулись підлоги. Потім скоротити підйом ніг так, щоб стопи утворили І позицію. Мізинці притиснуті до підлоги, коліна втягнуті.

 

image 

 

2. Вихідне положення – сісти, зігнути ноги і підтягнути до грудей. Захватити пальці ніг руками. Повільно нахилитись вниз, вирівнюючи ноги, втримуючи І позицію. 

Вправа розтягує та укріплює м’язи спини та попереку.

 

 

image 

 

image 

 

3. Вихідне положення сидячи. 

Рука під коліно, захопити стопу, вирівняти ногу, надавити на стопу так, щоб п’ятка була догори.

       

 

image 

 

image

4. «Метелик».

 Вихідне положення – сидячи, ноги зігнуті, стопи з’єднані. Обпертись руками на коліна, опустити їх якомога нижче до підлоги. Той же рух лежачи на спині. Лотос. Розвиток виворотності, рухливості тазостегнового суглобу, еластичності м’язів стегна.   

     

 

 

image 

 

image

 

5. «Жабка».

 Вихідне положення – лягти на живіт, коліна зігнути, стопи з’єднати. Спину максимально прогнути назад, втримуючи стопи і стегна на підлозі.

 

 

image 

6. «Ліфт». 

Вихідне положення - лежачи на спині, руки в сторони. Ноги в І позиції, почергово кожною ногою виконуємо «пассе», коліно утримуючи на підлозі. Якомога сильніше розгорнути стегна. Розвиває верхню виворітність і рухливість тазостегнового суглобу.

 

 

image 

 

7. Вихідне положення – лежачи на спині. Підняти рівну ногу і відвести її в сторону, тримаючи таз на підлозі.

 

image

8. «Паучок».

 Вихідне положення – стоячи в широкій 2 позиції. Виконати глибоке присідання, слідкувати, щоб коліна знаходились під п’ятками, втриматись на 8 рахунків.

 

image 

 

image 

9.  Вихідне положення – стоячи в широкій 2 позиції. Виконати випад на праву ногу, слідкувати, щоб коліно знаходились під п’яткою і утворювало кут 90*, втриматись на 8 рахунків. Плавно, втримуючи ноги у виворотному положенні, перейти на ліву ногу.

imageimage 

 

10. «Метелик» в позі «сфінкс».  

Вихідне положення – сидячи, ноги зігнуті, стопи з’єднані, коліна направлені до підлоги. Обпертись долонями та ліктями на підлогу, втримуючи спину в рівному положенні. Намагатись опустити живіт на п’ятки. Той же рух, тільки руками зробити замок за головою і виконувати нахили вперед. Втримувати коліна максимально на підлозі, а спину рівною. Розвиток виворотності, рухливості тазостегнового суглобу, еластичності м’язів стегна.                     

image 

11. Вихідне положення – сидячи біля стіни, ноги зігнути. Закинути ліву ногу на коліно правої. Виконувати легкі нахили до ноги, спину тримати рівною. Виконати рух з іншої ноги.

image

12. Вихідне положення – сидячи, ноги зігнути під кутом 90*. Слідкувати, щоб п’ятки обох ніг знаходились на одному рівні з колінами. Втримати положення 10-20 секунд. Виконати з обох ніг.

 

image

13. «Поза голуба». 

Вихідне положення - сидячи в напівшпагаті, нога попереду зігнута на 90*.

Виконати нахил вперед, втриматись. Виконати з іншої ноги.

image 

14. Вихідне положення – сидячи. Ноги максимально розкрити в сторони. Стопи «флокс», коліна направити в стелю. Руки в позу «сфінкс», тягнути живіт до підлоги, прокручуючись в тазобедреному суглобі.

image 

15. Вихідне положення – лежачи на спині. Розгорнути ноги в поперечний шпагат. Слідкувати, щоб ноги були на одній лінії з тазом. Можна використовувати еспандер для підсилення ефекту.

 

Вправи для розвитку м’язів стопи

 

image

image 

1.Вихідне положення – стоячи. 

Виконувати стопами почергово «гірку» та «човник». Згинати пальці ніг в кулачки. Виконувати рух «гусінь» вперед та назад почергово однією та іншою ногою.

image 

2. Вихідне положення – стоячи, поставити пальці ніг на м’ячик, п’ятка на підлозі. Обхопити м’яч пальцями стопи та котити вперед так, щоб м’яч опинився між пальцями та п’яткою.

image 

 

3. Вихідне положення – лежачи на спині. Напружити м’язи, повільно витягуючи підйом і пальці ніг. Скоротити підйом, сильно втягнути коліна, п’ятки відокремити від підлоги. Рух сприяє розтягуванню ахілових сухожиль, підколінних м’язів і зв'язок, привчає до відчуття витягнутості ніг, в тому числі і стопи.

 

image

 

4. Вихідне положення – сидячи. Ногу зігнути і виворітно покласти на іншу. Однією рукою візьміть п’ятку знизу, іншою візьміть ступню зверху і починайте давити на неї.

 

image 

 

image 

 

5. Вихідне положення – сидячи з опорою на руки позаду. Натягнути ступні, намагаючись доторкнутися великим пальцем до підлоги. Натягнути носки на себе, коліна втягнуті, п’ятки відірвані від підлоги.

Почергова робота стопи «вуха зайчика». Звернути увагу на плечі та спину, корпус фіксований (діти починають рухати плечима – це неправильно) Натягнення та скорочення стоп у виворітній І позиції.

      

 

image 

 

6. Вихідне положення – сидячи з опорою на руки позаду. Підтягуємо коліна на себе, упираючись почергово «подушечкою» стоп на півпальці та на пальці, згинаючи та підгинаючи їх.

 

image 

 

image 

 

7. Вихідне положення – сидячи на колінах, опора на долоні попереду.

Підняти таз вгору, спираючись на підйом, п’ятки разом, коліна випрямити, ноги натягнуті, спина рівна, голова нахилена до підлоги, тим самим утворюючи трикутник.

 

image

8. Вихідне положення – присід.

Коліна вперти на опору, гарно надавити на пальці. Втриматись в положенні 20 секунд. Слідкувати, щоб п’ятки були з’єднані.

 

image 

9. Вихідне положення – стоячи. Тримаючись зо опору, виконати «релеве», потім, втримуючи п’ятки високо, виконати присідання. Втриматись в положенні 20 секунд.

image

10. Вихідне положення – стоячи. Піднятись на високі півпальці, виконувати дрібні кроки, переводити стопу в положення «флокс». Дана вправа гарно підкачує м’язи стоп.

 

 

Вправи для розвитку амплітуди «Балетного кроку» 

 

image 

1. «Столик».

Вихідне положення – стоячи, ноги в 6 позиції, руки вгорі. Виконати нахил вперед, зберігаючи спину          рівною.       Погляд направлений в підлогу.

image 

2.Вихідне положення – «столик».

 Опустити руки вниз, втримуючи спину максимально        прямою,     потягнутись пальцями або долонями до підлоги. Руки під плечима.

image 

3.Вихідне положення – стоячи біля стіни. Стати на кубик, виконати складку, втримуючи ноги притиснутими до стіни.

image 

4.Вихідне положення – стоячи обличчям до стіни. 

Виконати нахил вперед, притискаючи спину до стіни. Слідкувати, щоб коліна були максимально рівними. 

 

image 

5.Вихідне положення – стоячи в широкій 2 паралельній поз. Виконати нахил до підлоги, поставити долоні максимально далеко від тулуба (слідкувати, щоб п’ятки не піднялись) і, натиснувши на долоні, потягнутись животом до ніг. Правою рукою обхопити ліву ногу, правим плечем потягнутись до підлоги.

image 

6.Вихідне положення – стоячи в широкій паралельній 2 позиції. 

Виконати нахил вниз, обхопити себе за п’ятки ніг, намагатись з’єднатись з ногами повністю.

image

image 

 

image 

7.Вихідне положення - сидячи, ноги розкриті максимально вбоки, опора на долоні позаду. Скорочуємо і натягуємо стопи.  

Почергові нахили на праву та ліву ноги, корпус тягнеться вздовж ноги, стопи натягнуті, зафіксовані. Проконтролювати, щоб учні не косили підйом (великим пальцем завертають стопи і тим самим закривають виворітність). Потім бічні нахили - руки в ІІ позиції, почергово до правої ноги нахиляємо ліву (протилежну) руку, на ліву ногу – праву руку. Корпус розвертаємо до стелі. Розтягуються бокові м’язи корпуса, покращує рухомість суглобів хребта, еластичність м’язів спини і підколінних зв’язок.

 В тому ж положенні нахил до підлоги (між ніг), голова вперед, руки витягнуті вперед.

        

image 

 

8. «Циркуль». 

Вихідне положення – сидячи, ноги зібрані. З закритого   положення (ноги попереду), відкривання ніг до сторін і зведення у вихідне положення. Розвиток виворотності, амплітуди танцювального кроку.

 

 

image 

 

 

image 

 

image 

 

9. «Сонечко».

Вихідне положення – сидячи, ноги зібрані і натягнуті. Розкрити ноги в сторони, спираючись руками перед тулубом, звести ноги назад, зафіксувати положення і в зворотному напрямку вбік, потім вперед, закріпити ноги перед собою. Розвиток виворотності, амплітуди танцювального кроку.

 

image 

10.Вихідне положення – сидячи, п’ятки на кубик, стопи «флокс», руки в замок за головою. Виконати нахил вниз, втримуючи спину рівною, затриматись на 10 рахунків.

image

image 

11. Вихідне положення – сидячи, стопи «флокс», руки в сторони. Втримати положення 10 рахунків.

image 

12.Вихідне положення – сидячи, п’ятка правої ноги на кубику, ліву ногу зігнути і покласти над коліном правої ноги. Стопи «поінт». Руки в замок за головою, виконати нахил вперед з рівною спиною.

Обхопити      двома      руками      п’ятку      і

затриматись 10 рахунків 

 

image 

13.Вихідне положення – сидячи. Виконати передню затяжку. Слідкувати,  щоб спина була рівною.

image 

14.Виконати випад,спираючись на долоні.

Стегна        рівно вперед,       коліно           позаду дотягнуте.

image 

15.Виконати випад, спираючись на коліно. Слідкувати, щоб спина була рівною. 

image 

16.Виконати випад біля стіни. Ногу позаду зігнути, поставити на кубик. Слідкувати, щоб стегна були направлені рівно вперед.

image 

17. Виконати шпагат біля стіни. Ногу позаду зігнути, поставити на кубик. Слідкувати за стегнами. 

 

image 

18.Вихідне положення – сидячи. 

Виконати передню затяжку, тримаючи ногу за виворітну стопу.

image 

19. Вихідне положення – стоячи біля станка. Поставити ногу стопою на станок, потягнутись корпусом вперед.

 

image 

 

image 

 

20. Вихідне положення – лежачи на спині. Виконати «гранд батман» по черзі обома ногами. Розтягнути м’язи ніг в положенні лежачи та сидячи.

             

 

image 

 

image 

21. Вихідне положення – лежачи на боці. Виконати «гранд батман» та розтягнути м’язи ніг в положенні лежачи та сидячи. 

              

 

image 

22. Вихідне положення – лежачи на спині. Підняти ноги на 900, розкрити в сторони, тримаючи руками за стопи потягнути м’язи ніг. Слідкувати, щоб  коліна були натягнуті, а поперек лежав на підлозі. Той же рух виконати, не тримаючи руками.

image 

23. Вихідне положення – лежачи біля стіни. Розвести ноги в сторони, втримуючи коліна рівними.

image 

24. Виконати поперечний шпагат на ліктях біля стіни. Втримувати п’ятки, підколіна і таз притиснутим до стіни.

 

image 

 

25. Вихідне положення – сидячи на підлозі, ноги розведені широко в сторони, одна нога зігнута. Обпертись на долоні попереду, перенести вагу корпусу між ніг.

 

 

image 

 

image

 

 

26. Вихідне положення – стоячи, ноги в широкій 2 позиції.

 Зігнути праву ногу під кутом 900, пружинними рухами потягнути м’язи ніг. Слідкувати за спиною і коліном. Перейти на ліве коліно, права нога рівна попереду, виконати нахил до ноги. 

Перейти на праву ногу, ліву зігнути. Пружинити вниз між ніг до підлоги.

Виконати всі рухи на іншу ногу.

 

image 

 

27. Вихідне положення – поздовжній шпагат на праву ногу. Зігнути ліву ногу, тримаючи рукою. Плавними рухами дотягнути шпагат. Повторити на іншу ногу. 

 

image 

 

28. Вихідне положення – спиною до станка, руки на станку. 

Зігнуту праву ногу коліном покласти на станок (положення «атитюд»), прогнутись.

image 

 

29. Вихідне положення – обличчям до станка, руки на палиці. Зігнуту праву ногу покласти коліном на станок (положення «тербюшон»), прогнутись.

image 

30. «Прапорець».

Вихідне положення – стоячи на одній нозі. Виконати бокову затяжку, тримаючи ногу протилежною рукою. Слідкувати за виворітністю.

image 

31. Вихідне положення – боком до станка. Ногу з допомогою руки відкрити назад, вперед та в сторону. Гарно потягнутись, зафіксувати положення. Намагатись втримати ногу без допомоги руки.

 

Вправи для розвитку гнучкості

 

image 

1.Стоячи, взяти резинку або будь-яку мотузку в руки на комфортну відстань, обережно перевести руки назад-вперед, виконуючи прокручування в плечових суглобах.

image 

2. Вихідне положення – сидячи, спертись на долоні позаду. Вигнутись, піднімаючи таз якомога вище над підлогою.

 

image 

 

3. Вихідне положення – лежачи на спині, руки за головою. Відвести корпус вправовліво, не відриваючи спину від підлоги.

 

image 

 

4.«Напівмісток».

 Вихідне положення – лежачи на спині, ноги зігнуті, стопи на підлозі, руки вздовж тіла, долоні притиснуті до підлоги. Виконати прогин, піднімаючи таз, живіт, груди. Опора на стопи і плечі. Коліна та стопи тримати паралельно.

image 

 

5. Вихідне положення – лежачи на спині, руки вздовж тіла. Підняти рівні ноги, перевести за голову, торкнутись підлоги.

 

 

image 

 

6. Вихідне положення – сидячи, ноги зігнуті, стопи на підлозі. Руки за головою. Повернути тулуб вправо, лікті назад, лопатки звести.

 

image 

 

7. Вихідне положення – сісти, схрестити ноги «по-турецьки», руки в сторони. Нахил вправо, права рука за спину, ліва вверх над головою. 

 

image 

 

8. Вихідне положення – лежачи на спині, ноги на ширину плечей, руки в сторони. Мах правою рівною ногою вверх, доторкнутись до лівої долоні.

 

image 

9. «Скручування хребта». Вправа формує правильну поставу, зміцнює хребетні хрящі, усуває бокові викривлення. Вихідне положення – сісти прямо, зігнути в коліні праву ногу. Ліву руку покласти на коліно лівої ноги, правою обпертись позаду на підлогу. Повернути корпус праворуч.

Важливо, щоб таз не повертався. 

 

                                        image 

   

    

image 

10. «Кішка». 

 Вихідне положення – стати на долоні та коліна. Спину прогнути, голову підняти вверх. Спину вигнути, голову опустити вниз. Піднімати над підлогою почергово праву руку і ліву ногу, втягуючи та напружуючи кінцівки, зміна – ліва рука – права нога.

 

image 

 

image 

 

 

 

11. Паркан». 

Вихідне положення - на колінах, опора на долоні. Піднирнути, починаючи з голови (ніби пролізти під парканом), поступово опускати наступну частину тіла – плечі, верхню частину спини, нижню частину спини, стегна – повністю лягти на витягнутих у ліктях руках, голова – вгору, ноги прямі на підлозі і в зворотньому напрямку повернутися у вихідне положення.

                              

image

image 

12. Вихідне положення – лягти на живіт, опора на пальці ніг. Долоні на рівні грудей. Піднятись, спираючись на долоні та пальці ніг, спину прогнути, голову підняти вверх. Коліна рівні, живіт втягнутий.

 

 

image 

Виконати прогин назад, тягнути плечі лопатки і голову до сідниць.

image 

13. «Коробочка».

Виконати прогин назад, потягнутись плечима до ніг, затриматись на 10 рахунків.

image 

14. Сидячи, під спину підкласти 3 кубики або валик. Виконати нахил назад, втриматись в положенні.

image 

15. Стоячи на долонях та колінах. Виконати нахил вниз, намагаючись притиснути груди до підлоги.

image

image 

16. Лежачи на животі. Резинкою обхопити ноги, лікті направлені вперед. Вирівнюючи ноги, потягнути корпус назад, руки вирівняти. Втриматись на 10 рахунків.

image 

 

image 

17. Вихідне положення – лежачи на животі. Руки витягнуті перед собою (ІІІ поз.), відірвати плечі (верхню частину тулуба), прогнутись якомога вище, руки затримати в повітрі. Підняти рівні ноги позаду над підлогою, руки вздовж корпусу. Втримати положення, розслабити м’язи. Також можна виконувати цей рух з руками відкритими в 2 позицію або ліктями назад, але не раніше другого року занять. Ще один варіант виконання:  руки за головою, ноги

 

imageimage 

 

тримаються за опору, виконувати прогин назад. Виконати «гойдалку». Укріплення, зміцнення м’язів хребта, міжхребцева рухливість, розтягування і укріплення м’язів спини.

image 

18. Вихідне положення – лежачи на животі, опора на лікті рук. Виконувати «гранд батман» назад, слідкувати за рівним положенням лопаток. Коліно втягнуте, стопа натягнута.

 

 

image 

 

19. Вихідне положення – стати на долоні та коліна. Мах правою ногою якомога вище.

 

 

image 

 

20. Вихідне положення – стати на коліна. Спину прогнути, руками триматись за п’ятки. Виконувати прогин на колінах.

 

 

image 

 

21. Вихідне положення – лягти на живіт, зігнути ноги в колінах, руками дістати до стоп. Вигнутись, підняти грудну клітку. Живіт на підлозі. Потягнутись підборіддям вперед-вверх. Затриматись в цьому положенні. Погойдатись.

 

 

 

 

22. «Тюльпан». 

Вихідне положення – лежачи на животі. Впертись рукою в підлогу, прогнути спину назад, іншою взятись за стопу. Вивести ногу

image 

вверх, розвертаючи лікоть догори. Також двома руками.

 

 

image

 

image 

23. «Скорпіон». 

Вихідне положення – лежачи на животі, спертись на долоні. Закинути ноги над головою, вирівняти коліна. 

Виконати «місток» з  рівними колінами, виконати «стільчик».

image        image   

 

 

Після цих вправ обов’язково потрібно витягнути хребет, наприклад нахилом на ноги в положенні сидячи  або стоячи. Також можна виконати рух «Клубочок».  Вихідне положення – лежачи на спині. Зігнути ноги, притиснути коліна руками до грудей, погойдатись.

 

 

 

Висновки

Фізичні вправи необхідно проводити систематично, адже одноразове їх виконання не викликає стійких змін в організмі. Для їх формування потрібне поступове збільшення фізичного навантаження. Фізичні вправи, інтенсивність та обсяг навантаження, тривалість і частота повторень мають відповідати станові здоров'я, функціональним можливостям дитини. Правильно організований руховий режим позитивно діє на скелет та основні функції організму. Під впливом тренування в м'язах збільшується кількість капілярів, зміцнюються кістки. Фізичні вправи сприяють удосконаленню координації рухів, позитивно позначаються на розвитку центральної нервової системи. 

Використання вправ партеру  дітьми початкового рівня навчання дає їм первинну фізичну підготовку, виявляє їх схильності і здібності; сприяє гармонійному розвитку танцювальних і музично-ритмічних здібностей, пам’яті і уваги та естетичному розвитку дитини взагалі.

Саме тому під час занять в групах початкового рівня я  впровадила комплекс партерної гімнастики. Відразу значно зріс рівень розвитку фізичних здібностей молодших гуртківців. Використання під час занять даного комплексу сприяло значному покращенню гнучкості, виворотності, танцювального кроку та підйому стопи. 

Фізичні вправи важливі для формування постави, зміцнення м'язів,  правильного формування опорно-рухового апарату, для розвитку органів дихання, для розвитку окремих рухових якостей і здібностей (сили, гнучкості, координації, спритності, витривалості); розвитку психіки (уваги, кмітливості, орієнтування в просторі і в часі); розвитку музичних якостей. Ученими встановлено тісний зв'язок між рівнем фізичного розвитку, фізичної підготовленості дітей і їх руховою активністю. Крім того, існує пряма залежність між рівнем фізичної підготовленості та психічним розвитком дитини. Рухова активність сприятливо впливає на інтелектуальні процеси.

Отже, досвід виховання і навчання основам хореографії дітей молодшого віку доводить:  розвиток фізичних якостей - це важливий  елемент у розвитку дитини. Достатня рухова активність є необхідною умовою гармонійного розвитку дитячого організму. Завдяки системі і комплексу вправ з кожним заняттям дитині стає цікавіше і легше виконувати фізично складні вправи. Дитина набуває певні навички, які можуть стати в нагоді їй в майбутньому, пізнає себе, розвиває свої фізичні можливості, які їй знадобляться в подальшому житті. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1.     Боген М.М. Фізичне вдосконалення як основне поняття теорії фізичної культури / М.М. Боген / / Теорія і практика фізичної культури . - 1997 рік . - № 5. - С. 18.

2.     Вільчковський Е. С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку: навч. посіб. / Е. С. Вільчковський, О. І. Курок. – Суми : ВТД "Університетська книга", 2004. – 428 с.

3.     Голенкова Ю. В. Вплив засобів ритміки і хореографії на фізичну  підготовленість дітей молодшого шкільного віку / Голенкова Ю. В., Пальчук Н. І. // Теорія та методика фізичного виховання. — 2014. — № 3. — С. 39—43. DOI: http://dx.doi.org/10.17309/ tmfv.2014.3.1106.

4.     Гужаловский А.А. Розвиток рухових якостей у школярів. / А.А.      Гужаловский. - Мінськ: Народна газета, 1978 . - 87 с.

5.     Пангелова Н. Формування оптимальної рухової активності дітей 5–6 років у процесі проведення фізкультурних занять у природному середовищі /Н. Пангелова // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. – 2002. – № 2–3. – С. 144–145.

6.     Шевчук А. Дитяча хореографія. Навчально-методичний посібник. – Тернопіль: Мандрівець, 2016. -  288 с. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

pdf
Додано
2 березня 2021
Переглядів
3560
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку