Бесіда на тему: "В гостях у моди"

Тема: «В гостях у моди»

Мета: Ознайомити учнів із ідеалом жіночої краси: Стародавнього Єгипту, Стародавньої Греції, Стародавнього Риму, Візантії, Середньовіччя та Епохи Відродження; розвивати в учнів почуття поваги до слабкої половини; виховувати в учнів почуття поваги, доброти, поваги, любові, ввічливості.

Хід бесіди:

1. Організаційна частина.

2. Актуалізація знань учнів: повідомлення теми та її актуальність, дати відповіді на питання:

а) На вашу думку, яку жінку можна назвати красивою?

б) Які дівчата вам подобаються?

в) Які ви знаєте твори мистецтва, в яких оспівана жіноча краса?

г) Кого з видатних жінок ви вважаєте своїм ідеалом?

д) У що повинна бути вдягнута дівчина, коли влаштовується на роботу?

3. Мотивація бесіди.

     4.Обговорення бесіди.

   5. Підведення підсумків бесіди.

В гостях у моди

Сьогодні ми здійснимо екскурсію в каз­ково-віртуальний палац, господинею в якому є загад­кова, мінлива, незвідана Пані Мода. Напевне, у світі нема нікого вибагливішого за цю леді.

Екскурсія починається... Але спочатку давай­те пригадаємо казки, які ви знаєте з дитинства. Давайте згадаємо казкових красунь Білосніжку, Червону Шапочку, Сплячу Красуню, Попелюшку, Василину Прекрасну тощо. Це все казкові красуні, наділені неземною кра­сою і чарівністю. А тепер дізнаємося про жіночу красу в історії моди.

        Жінки були красивими споконві­ку. Але, судячи зі всього, бездумно-споглядально ними захоплювались недовго. Для початку вико­нали розрахунки і затвердили строгі стандарти, яким повинна відповідати жінка.

Є думка, що честь цього відкриття належить чоло­вікам. Кому ж іще могла прийти в голову думка, що ідеал повинен мати певні параметри. Ще в античні часи було вирахувано, наприклад, що висота голови жінки повинна вкластися в її рості сім з половиною разів, об'єм ідеальної шиї рівний подвійному обхвату зап'ястя, талія — подвійному об'єму шиї, а випу­клості обох стегон складають половину тулуба.

Особлива увага приділялась ногам. Великі знав­ці жіночої краси люблять повторювати, що облич­чя жінки — її ноги.

Виявляється, що стегно повинно мати форму вере­тена, коліно — личка дитини, об'єм ноги під коліном близький до об'єму литки. Сьогодні ближча всіх до цього ідеалу суперзірка європейського кінематографу італійка Моніка Белуччі .

Єгипет

Перша красуня, з якою ми познайомимося — єгиптянка.

     Кожна епоха створила свій ідеал жіночої краси. Так було і в Стародавньому Єгипті. Створе­ний тоді облік досконалої жіночої краси зрозумілий і сьогодні. Це висока, струнка, плоскогруда брюнет­ка з тонкою талією, прямими плечима (звідси пішов вираз «єгипетські плечі»), широкі, але не пишні стегна, маленькі кисті рук і ступні, правильні, тонкі риси обличчя, припухлі чуттєві губи, маленькі вуш­ка і мигдалевидннй розріз очей.

    Ця таємнича, не до кінця вивчена ци­вілізація вплинула на різні культури, в тому числі на грецьку, яка послужила фундаментом мисте­цтва і науки наших днів.

Форми давньоєгипетського мистецтва надихали європейських художників у пору становлення сти­лів ампір, модерн, неокласицизм. Не виключено, що вони здатні найрадикальнішим чином вплину­ти на розвиток сучасної європейської моди, тому, що в них є те, що рівнозначне поняттю «згадки (спомин) про майбутнє».

Стародавня Греція

   Стародавні греки вважали, що земля — це по­мешкання людей і богів, і що це єдність боротьби і любові, названа ними гармонією. Для них людина була такою ж прекрасною, як боги, хоч і смертна.

   Кожен раз, коли в європейській куль­турі відроджувався інтерес до античності, в моду входили ті чи інші риси давньогрецького костюма, який по істині най класичні ший у історії моди.

        Основним критерієм жіночої краси були природні пропорції тіла. І сьогодні мармурові кра­суні Стародавньої Греції засліплюють досконалістю свого оголеного тіла. Саме в ту далеку епоху наро­дилась добре відомі нам сьогодні світові стандарти жіночої фігури (90—60—90). Тоді вони виглядали не менш виклично (91— 70—91) і досягались спе­ціальним харчуванням і посиленими спортивними тренуваннями. Краса обличчя — світла шкіра, пра­вильні прямі лінії носа і підборіддя, невисокий лоб, великі випуклі темно-карі або блакитні очі, округла лінія брів і «золоте» кучеряве волосся.

Стародавній Рим

Досконалі форми одягу, взуття, зачісок у Старо­давньому Римі, уявлення про величаву і природну красу людини — громадянина назавжди залиши­лось ідеалом для європейської культури. Костюм римських сановників, імператорів і їхніх жінок хви­лювали розум мислителів епохи Відродження, ними захоплювалась імперія Наполеоне, звертаючись до античності в пошуках прикладу величності.

Уявлення про красу людини в Римі були зовсім іншими, ніж у Греції. В Римі не існу­вало культу прекрасного людського тіла, до того ж більш холодний клімат вимагав теплого і закритого одягу. Складний одяг надавав фігурі величавості та статики. Повільність, плавність ходи, певна теа­тральність у руках, горда осанка вважались верхом вишуканості. Пропорції фігур римлянок: все ті ж давньогрецькі — 91—70—91, вага 64 кг. Патриціан­ки приділяють велику увагу зачіскам і кольору во­лосся. В моді — світле волосся і високі зачіски.

Візантія

       Візантія була ніби золотий міст між Єв­ропою і Азією, між Заходом і Сходом. Константи­нополю самою долею було призначено грати роль релігійного, політичного і культурного центру. Саме тут почалась нова епоха — епоха людини в закритому одязі, що дуже точно і тонко відпо­відало духу християнства. Тому Константинополь, починаючи з VI ст., стає таким же законодавцем моди, яким Париж став у XVII ст.

       Ідеал жіночої краси — подовжений овал обличчя, великі продовгуваті сумні очі з густими віями, з тонким носом і маленьким ротом, з губа­ми, в яких не було навіть натяку на чуттєвість, і підкреслено високим лобом із красивими бровами. Християнське вчення не змінило природу людини, але тіло перетворюють за допомогою одягу на аб­страктну прямокутну або трикутну фігуру суцільно  покриту одягом і багатими прикрасами.

Середньовіччя

      Під глибоким впливом релігії в епоху Середньовіччя з'являється новий естетичний ідеал людини — аскета. Культ мадонни, богоматері, який отримав поширення в християнському мис­тецтві, визначає ідеал жіночої краси.

       Головне завдання жінки того часу було дуже простим: народжувати дітей — спадкоємців і продовжувачів роду. Дівчаток видавали заміж у 12—13 років. Про які стандарти можна говорити, якщо майже більшу частину життя з 15 до 45 років жінка тих суворих часів знаходилася в цікавому стані. І все ж вони були, правда, не такі вражаючі, як у античні часи. Всього 79—62—79, вага 45 кг.

       Відповідно естетичним ідеалам раннього Середньовіччя красивою вважалася висока жінка з дов­гими золотавими локонами, темними бровами, зеле­ними, блакитними очима, рожевими щічками і вуш­ками, невисокими грудьми, вузькою талією, білими ручками і маленькими ніжками з високим підйомом.

Відповідно до етикету, жінки повинні були хо­дити дрібними кроками, опустивши очі, злегка нахиливши голову, вправно підхвачуючи лівою рукою довге плаття. Вважалось непристойним класти ногу на ногу, голосно говорити І сміятись.

      Так виник образ Прекрасної Дами. В ній поєднувались простота і недоступність. Жінка починає відчувати свою силу, покладаючись на фізичну привабливість. Із цього часу вона невтом­но бореться за право демонструвати те, що сама вважає за потрібне. Кокетлива, жіноча натура ви­магала, щоб костюм служив їй для підкреслення краси і грації фігури.

За звичаєм того часу корпус жінки злегка на­хилений назад, живіт навпаки, випнутий, фігура нагадує латинську «8» — «готична крива».

Відродження

         Ренесанс любив велике сильне тіло. Про нього багато писали, дис­кутували, пробували вималювати красу людини.

     У своїй праці «Про красу жінки Фиренцуола перераховує всі її принади. «...Волосся жінки повинно бути ніжним, густим, довгим і хвилястим, кольором воно повинне бути подібним золоту, або ж меду, або ж променям сонця».

Головним критерієм була природна пропорцій­ність. Настав культ квітучої земної жіночої краси. Панують жінки, котрих прославили видатні ху­дожники: Рубенс, Леонардо да Вінчі, Тиціан.

    Уперше з часів античності, ідеали якої були витіснені аскетичними смаками Середньо­віччя, відроджується інтерес до земної, тілесної краси у всій повноті цього поняття. Захоплення викликає прекрасне оголене тіло, так само, як і тіло, одягнене в костюм, вишуканий сам по собі і вдало підкреслюючий стрункість фігури, доскона­лість її форм. Спереду незначне підвищення талії.

Пропорції фігури: 89—67—88 при вазі 58 кг.

Іспанія

        Іспанія подарувала епосі Відродження найдавніший костюм. Використовуючи матеріали і прийоми шиття Відродження, країна по духу за­лишалась середньовічною. Людина виявилась за­кованою в свій одяг, ніби лицар у свої лати.

         Еталон краси — худа, струнка фігура із зовсім плоскими грудьми. Це робили за допо­могою корсета. Спідницю робили на каркасі. Ніби два конуси своїми вершинами сходились на талії. Співвідношення ліфа до спідниці 1:2. XVII століття

    Згадаймо казку Шарля Перро „Спляча красуня”. В ній принцеса проспала 100 років. Коли принц її розбудив, то для себе відмі­тив, що фасон плаття вийшов з моди, що такий комір і рукави носила його прабабуся.

Справа в тому, що принцеса заснула в XVI ст., а проснулась у ХУП ст.

Це був час абсолютного панування французької моди. її називають версальською — по імені улюбленої резиденції короля.

   Епоха абсолютної монархії віддає переваг; привабливій пікантності. Жінка в платті демонструє себе як картина в рамі, в якій майстерно акцентують увагу на певній привабливій частини жіночої фігури.

Разом із тим, пропорції жіночого тіла вражають починаючи з XVII ст. з майже класичних 90—66— 90 (при вазі 60 кг), в XVIII ст. дами досягли (98— 72—90), значно прибавили і в вазі — 72 кг.

Правда, на людях потрібно було з'являтися : тонкою, «осиною» талією в 40 см. Цієї краси дося­гали штучно — за допомогою жорсткого корсета, вмілої драпіровки і особливостей крою.

    Революційні події 1789 р. у Франці; приводять до кардинальних змін у жіночому об­разі: зникають перуки, зменшується кількості косметики. Блідий колір обличчя є обов'язковим елементом жіночої привабливості й дами почина­ють пити... оцет. Жінка цього часу повинна бути мрійливою, сумною, бажано майже постійно зі сльозами на очах.

    Впродовж XIX ст. ідеал жінки мі­няється декілька разів. На початку пропорції 92—72—92 прикриваються одягом, але не заборо­няється підкреслювати достоїнства дами.

Ближче до кінця XIX ст. жінку знову затягу­ють в корсет, параметри її стають особливо при­вабливими 98—48—92 (При вазі 65 кг). Але й це проходить із настанням наступного століття і витісненням з моди корсета (оповідач вказує на портрети в «віконцях» казкового палацу). XX століття

   У XX ст. не було єдиного стандарту для жіночої фігури, він постійно мінявся (незмін­ною залишилася вага 43—45 кг).

У 1960—70 рр. світовим стандартом для жі­нок були 80—55—80. У 1980—1991 рр. — 90— 60—90. Обличчя ідеальної жінки розроблено шляхом комп'ютерної графіки на основі фото­графій голлівудських красунь. Окрім того, жін­ка повинна бути інтелектуальною, незалежною, жіночною .

    Сьогодні прикладом для наслідуван­ня в основному є кіно-, теле- і шоу-зірки, а також топ-, або супермоделі — кумири сучасної публіки (більше всього молоді).

    «Як стати красивою?» — вічне пи­тання всіх часів і народів.

Екскурсія підійшла до кінця. Звичайно, за та­кий короткий час не можна охопити все те, що стосується краси жінки. Але у вас є можливість дізнатись про красу жінки з історії моди.