Бесіда "Ввічливі слова"

Культура спілкування

Мета: уточнити уявлення дітей про ввічливі слова; учити оперувати ввічли­вими мовними формами; вправляти у вживанні ввічливих слів залеж­но від ситуації; виховувати бажання бути ввічливими, турботливими, чуй­ними.

ХІД БЕСІДИ

•            Сьогодні ми поговоримо про те, як учні повинні поводитися з дорослими, товаришами, учителями, батьками, сторонніми людьми, тобто про ввічливість.
•            Що, на вашу думку, означає слово ввічливий?

           Індійська мудрість говорить, що ввічливість — найдорогоцінніший камінь. Ввічливість – це одна із найважливіших рис вихованої людини. З добрими, чуйними та ввічливими людьми завжди хочеться спілкуватися, бути поруч із ними. Не маючи навичок ввічливого спілкування, важко справити гарне враження на оточуючих.

• Що ж таке ввічливість? На це питання нам відповість словник.

Ввічливість – це форми поведінки, у яких виявляється повага до людини (дотримання добрих манер, доброзичливість, уважність, чемність тощо). У перекладі слово «ввічливий» означає «знає, як себе поводити».

•            Любі діти! Гадаю, нікому з вас не подобається грубе, зневажливе, образливе ставлення до себе інших людей. Кинуте з самого ранку зневажливе слово може зіпсувати настрій на ввесь день. І навпаки, привітне слово чи побажання, що супроводжується посмішкою, може підняти настрій. Іноді ви навіть не помічаєте, що образили товариша, тому дуже важливо, щоб ви з малих літ набули навичок вихованості, ввічливості.

          Є слова дуже важливі, вагомі — Батьківщина, Україна, мир. Є рідні слова та близькі — мама, тато, бабуся, дідусь, брат, сестра. А ще є ввічливі слова, які називають «чарівними».

•            Які ви знаєте ввічливі слова?
•            Що ви кажете, йдучи зі школи додому?
•            Які слова ви промовляєте за зроблену вам послугу?
•            Всім людям стає приємно й хороше від цих слів. Чому?
•            Як ви звертаєтесь до старших за віком, незнайомих людей, до вчительки?

•            Пригадайте, як ваші мами і тата звертаються до своїх батьків — ваших бабусь і дідусів?
•            Як ви звертаєтесь до бабусі й дідуся?
•                     Пограємо в гру «Рими про ввічливість». Вам необхідно доповнити речення словами ввічливості .

Відповіді учнів.

• Зазеленіє древній пень, коли почує...(Добрий день.)

• Розтопить серце всякого сердечне слово...(Дякую.)

• Якщо бажаєш висловити подяку, промовити потрібно … (Красно дякую).

• За смачний обід, сніданок … , - скажем мамі. (Дякуємо)

• Розтане навіть льодяна глибина від слова теплого...(Спасибі.)

• Коли тебе впіймають за підказку, то вчителя розчулиш...(Вибачте, будь ласка.)

• Коли згасає сонце у росі й зоря лягає лагідно на плечі, серед знайомих, рідних голосів ми чуємо привітне ...(Добрий вечір.)

• Щоб знову зустрітись в годину призначену, кажу щиро завжди всім... (До побачення.)

• І в Україні, і в Росії, і в Словаччині всі кажуть на прощання … (До побачення).—              Потрібно бути ввічливим не лише в словах, а й у тоні, жестах, діях.

Якщо ввічливі слова сказані грубим голосом, вони перестають бути ввіч­ливими.

Культурна людина завжди вітається і прощається, адже не відповісти на привітання неввічливо.

Послухайте притчу «Про Єнота».

Маленький єнот збирав у лісі хмиз. Він набрав велику в'язку сухих гілок і рушив додому. Йому потрібно було перейти через річку. Міст був старий, скрипучий, і єнот дуже боявся. Обе­режно перебираючи лапами, він уже підходив до берега... Випадково гля­нув униз. Який жах! На нього диви­лось величезне кудлате чудовисько. Єнот швидко показав йому кулак,— чудовисько — теж.

Єнот посварився на нього палкою — палкою посварили і його. Єнот ки­нувся тікати. Захекавшись, він при­біг додому, до мами:

•            Ніколи більше не піду в ліс — там хтось страшний і злий.
•            Не бійся,— сказала мама. — Спробуй усміхнутися йому.

Єнот знову побіг до моста. Він нагнув­ся і... посміхнувся. І що ж? На нього дивилася усміхнена істота.

Малий єнот так зрадів, що зареготав.

— Тепер воно буде зі мною дружити!

І єнот побіг через міст на інший бік.

— Чого вчить ця притча?

•            Наведіть приклади зі свого життя, які підтверджують правильність цієї притчі.
•            Давайте пограємо в гру «Хто більше».

Діти називають ввічливі слова. -

— Перевірте себе.

Коли ви вживаєте такі слова ввіч­ливості?

• Будь ласка;
• дозвольте потурбувати;
• вибач;
• дякую;
• я ненавмисне.

Гра «Що сказати треба?» (Двоє біля дошки)

- Я задаю вам загадки, а ви записуєте відповіді..

Учні йдуть щоранку в школу.

Дзвонить дзвоник: «Дзень – дзелень»

 Учні вчителя стрічають

І говорять…(добрий день).

Вранці вас послала мама

 До сусідки тьоті Тані.

Вийде тітонька на ганок.

Ми їй скажем….(добрий ранок).

Допоміг тобі товариш –

Поспіши з подякою.

Не забудь йому сказати

Гарне слово….(дякую).

Коля наш образив Таню.

Чути схлипування, плач.

Що сказати треба Колі?

Люба Танечко, ….(пробач).

Як задачу вирішити

 Дуже-дуже важко.

Тут сказати треба другу:

 Поможи,…(будь ласка).

Мовчки Коля одягнувся,

В друга досить вже гулять.

І забув хороше слово

 На прощання всім сказать.

Що сказати треба? (До побачення)

 Біг Віталик по доріжці.

Через Сашу раптом впав.

Саша мовчки відвернувся

І нічого не сказав.

Що сказати треба? (Вибач)

 Щоб із вами не траплялись

Різні ось такі дива.

Діти, ви не забувайте чарівні усі слова.

•            Прочитайте і поясніть прислів'я. Від теплого слова і лід розмерзає.
•            Тож, будьте ввічливими дітьми!