Безпечний психологічний простір для здобувачів освіти з особливими освітніми потребами у закладі освіти

Міністерство освіти і науки України

Департамент з гуманітарних питань

Кам’янської міської ради

 

Комунальний заклад «Гімназія № 28»

 

 

 

 

Номінація

«Організація інклюзивного навчання дітей

з особливими освітніми потребами під час воєнного стану»

 

 

Безпечний психологічний простір для здобувачів освіти з особливими освітніми потребами у закладі освіти

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Війна стала серйозним  випробуванням для українського народу. Введення  воєнного стану позначилося на всіх сферах суспільного життя. Система освіти України опинилася в нових реаліях функціонування. Більша частина здобувачів освіти  вимушена перейти на  навчання в онлайн-режимі. Проте певна кількість дітей відвідує заклад освіти. У освітньому  середовищі діти вчаться контактувати, товаришувати, взаємодіяти один з одним.  Тому виникає необхідність не тільки  задоволення їх  базових життєвих потреб, а й убезпечення учасників освітнього процесу, особливо найуразливіших категорій, а саме дітей з особливими освітніми потребами (ООП).

Пpoблeмa роботи: вивчeння бeзпeчнoгo психологічного cepeдoвищa, щo оточує дитину з ООП під час освітнього процесу.

Мeтa роботи: пpoaнaлiзувaти ocoбливocтi opгaнiзaцiї  психологічно безпечного ocвiтньoгo cepeдoвищa в закладі освіти для здобувачів освіти з ООП під час воєнного стану.

Згідно з метою дослідження автор видiлив  нacтупнi зaвдaння:

- визначити пoняття психологічної бeзпeки ocвiтньoгo cepeдoвищa в закладі освіти та техніки психолого-педагогічної підтримки дітей з ООП;

- проаналізувати форми психологічної допомоги та засоби комунікації  вчителів та дітей з ООП у стресових  ситуаціях;

- видiлити безпечні та відновлюючі форми роботи з дітьми з ООП;

- виoкpeмити практичні поради для педагогів  щодо підтримки дітей з ООП під час війни.

Дана робота буде корисна для педагогів та батьків здобувачів освіти з ООП.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Техніки психолого-педагогічної підтримки дітей з ООП

В Україні відбувається істотна зміна відношення суспільства до осіб з проблемами здоров’я, особливостями психофізичного розвитку, соціоадаптаційними та соціокультурними труднощами, а також до  оцінки можливостей дітей з ООП.

Психолого-педагогічна підтримка дітей з ООП в освітньому процесі – це підтримка, що передбачає створення для них сприятливих для навчання умов у закладі освіти, а також здійснення додаткових заходів, спрямованих на подолання їх освітніх труднощів.

Для дітей з ООП важливо забезпечити наступні чинники  психологічного комфорту (див. мал.1).

 

 

Малюнок 1. Чинники психологічного комфорту.

 

1.1. Підтримка дітей з ООП під час воєнного стану

Під час військових конфліктів однією з найуразливіших та беззахисних категорій цивільного населення є діти та підлітки. Дітям страшно і тривожно чути звуки повітряної тривоги чи вибухів, перебувати в  нових обставинах.  Діти з ООП потребують зараз найбільшої турботи та уваги. Через невеликий життєвий досвід і особливості  психічного розвитку їм загрожує більше небезпек (фізичних та психоемоційних). У надзвичайних ситуаціях освітній процес має здійснюватися таким чином, щоб створити для здобувачів освіти безпечне та стабільне середовище, допомогти відновити безперервність навчання, відчуття комфорту, соціально-емоційну підтримку.

 

РОЗДІЛ 2.  Що таке безпечний психологічний простір

для здобувачів освіти з ООП  у закладі освіти

Безпечний простір у закладі освіти - це умови праці та навчання, за яких:

-  існує взаємоповага усіх учасників освітнього процесу;

- налагоджена система взаємопідтримки, стосунки будуються на основі турботи, чуйності, рівності;

- відсутня дискримінація за статтю, віком, фізичним станом, національністю, віросповіданням, соціальним становищем тощо;

-  унеможливлені будь-які прояви насильства через забезпечення ресурсів для його запобігання;

- дотримані правила і норми соціальної, психологічної, інформаційної та фізичної безпеки.  

 Дуже важливо створити в закладі освіти таку атмосферу взаєморозуміння та взаємодопомоги між здобувачами освіти, щоб забезпечити дитині з особливостями психофізичного розвитку можливість самоствердитися, подолати неадекватні установки та стереотипи, набути певних навичок соціальної поведінки. Тому в  закладі функціонують служби, що забезпечують психологічно здорове освітнє середовище (див. мал. 2).

Малюнок 2. Служби, що забезпечують психологічно здорове освітнє середовище.

 

В умовах воєнного часу  педагоги повинні не лише вміти розпізнавати симптоми психотравми, але й надавати здобувачам освіти з ООП підтримку та допомогу. Для цього важливо вчителю особисто взаємодіяти з дитиною, що допоможе їй подолати психічний, емоційний або психологічний стрес, а також дасть їй  відчуття особистої безпеки.

Дорослі мають помічати і вчасно реагувати на тривожні симптоми, які проявляє дитина у стані стресу. Вона може відчувати страх, хвилювання або занепокоєння через напади паніки. Головне у цей момент - допомогти їй заспокоїтися і почуватися в безпеці.

Можна використати такі форми психологічної допомоги.

-   Дихальні вправи.

-  Фізична підтримка. Сісти поруч; за згоди, обійняти або взяти дитину за руку. Прийняти обійми від дитини, якщо вона того забажає.

- Переконання. Запевнити дитину, що вона може розраховувати на вашу допомогу у подоланні цього стану.

- Безпечне місце. У класній кімнаті, а під час війни і в укритті,  облаштувати затишний куточок зі зручними місцями для сидіння, наприклад, крісла-мішки, а також відповідним обладнанням (м’ячі для зняття стресу, м’які іграшки або подушки, книги, фотографії друзів, сім’ї або інші предмети, які можуть заспокоїти).

- Улюблена справа. Підтримувати і заохочувати дітей займатися тим, що заспокоює та відновлює душевну рівновагу.

Дитина з ООП  відчуватиме себе захищеною в спільноті однодумців, які дотримуються таких принципів:

- тісний контакт між вчителями та здобувачами освіти (дітям важливо бути впевненими, що педагоги надають не лише знання, але за потребою  вислухають, порадять, підтримають);

-  належність здобувачів освіти  до закладу освіти  (здобувачі освіти почуваються в закладі захищеними, потрібними);

- встановлення правил для класного колективу шляхом спільного обговорення ( «не ображати», «приходити на допомогу», «дозволяти бути іншим», тощо);

- згуртованість, спільне вирішення проблем та допомога один одному;

- повага до кожного члена колективу (повага передбачає гідність та рівність всіх здобувачів освіти , їх специфічних моделей поведінки, потреб та інтересів);

- надання права вибору (дозволяючи дітям обирати, педагог навчає вмінню приймати рішення і це стає надійним підгрунтям у дорослому житті);

- комунікація (ефективні канали спілкування можуть підтримувати та розширювати взаєморозуміння, рівність та повагу до людських цінностей, полегшити навчання);

- затишок фізичного середовища (необхідно зробити клас комфортним для роботи та приємним візуально).

 

 

 

 

 

 

2.1. Засоби комунікації  вчителів та дітей з ООП у стресових  ситуаціях

 

Малюнок 3. Побудова емоційного діалогу.

Емоційний діалог

Емоційний діалог -  особливий вид взаємодії дорослої людини з дитиною, під час якої дитина проявляє свої почуття,  переживання та емоції, на які дорослий також відповідає переживаннями, що в нього виникають під час такого спілкування з дитиною; проявляє емпатію, емоційний інтелект, сприймає дитину як рівноправного  партнера діалогу.

Побудова емоційного діалогу (див. мал.3).

1.  Запропонувати безпечну форму вираження почуття, щоб дитина  добровільно спілкувалась з дорослим.

 2.  Уважно слухати, спостерігати, приєднуватися до почуттів, витримувати паузи, надавати достатньо часу для обговорень.

3. Спонукати дитину до вираження справжніх емоцій чи задоволення бажань/потреб через гру, за допомогою уяви чи фантазії.

Під час емоційного діалогу краще розкривається індивідуальність; відбувається взаємопізнання, взаємовплив між педагогом та здобувачем освіти; створюються умови для активізації пізнавальних процесів; розвивається емоційно-ціннісне сприйняття дійсності. В основі діалогу лежить пошук єдності та партнерських взаємовідносин.

Розвивальний зворотний зв’язок або фідбек.

Розвивальний зворотний зв’язок або фідбек (з англ. «feedback» відгук) - це реакція на вчинки, поведінку здобувачів освіти з метою вдосконалення їхньої діяльності у майбутньому.

Освітній процес займає значну частину життя, тому дуже важливо, щоб в цей період було побудовано зворотний зв’язок який надихає, допомогає визначити мету, скеровує до досягнення цілей, дає розуміння траєкторії руху.

Екологічний фідбек підбадьорює, формує здорову самооцінку. Він допомагає дитині відчути свої сильні сторони, повірити в себе та намітити план самовдосконалення.

Для надання зворотнього зв'язку в розвивальному форматі дитині
у проблемній ситуації необхідно:

1. Пам'ятати, що дитина - це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які належить поважати.

2. Не можна лякати дитину страшним майбутнім, пояснювати  що помилки - це зовсім не страшно, адже вони є частиною розвитку. 

3. Хвалити дитину, але уточнювати, за що ви хвалите.

4. Ставити спрямовуючи запитання. Давати можливість самостійно аналізувати власну роботу, визначати помилки та наявність прогресу. 

5. Не критикувати.

Шеринг

Шеринг (з англ. «to share» ділитися) – це організоване обговорення у групі результатів роботи, актуальних проблем, подій та набутого досвіду.

Основне завдання шерингу: створення сприятливих умов, за яких кожен може усвідомити та проаналізувати власні емоції, переживання, стани, які виникають під час певної активності, а також сформувати поведінкові «шаблони».

Шеринг:

- допомагає переживати складні почуття, події тощо;

- сприяє встановленню та зміцненню довіри, згуртованості групи;

- розвиває впевненість кожного з членів групи, а також створює можливості для розкриття сильних сторін.

Шеринг  може спрямовуватись  вчителем  на обговорення певного  питання  або  бути спонтанним без обмежень темою обговорення.

Формат проведення шерингу.

- Організуйте роботу групи у колі. Надавайте перевагу безпечним і затишним місцям.

- Встановіть та обговоріть правила взаємоповаги для роботи у групі.

- Наголосіть на тому, що участь у шерингу є добровільна. Учасники можуть не відповідати на окремі запитання або відмовитися обговорювати певні теми.

- Запропонуйте учасникам поділитися власними почуттями, емоціями, переживаннями, думками.

- Підтримуйте подальше обговорення за допомогою відкритих запитань.

- Подбайте про те, щоб усі учасники могли рівноцінно взяти участь в обговоренні.

- Користуйтеся  «символічним мікрофоном» - учасники говорять по черзі, передаючи один одному «мікрофон» (іграшка, ручка, предмет інтер’єру тощо).

- Завершіть коло шерингу, подякувавши учасникам за відкритість.

2.2. Поради від колег з інших країн щодо підтримки дітей з ООП під час війни

У дослідженні «Турботливе навчання» Вілле Ваклін (2016)  дає  рекомендації, стосовно психологічної  безпеки дітей з ООП під час військових конфліктів:

- Діти з ООП внаслідок війни потребують більшої делікатності. У порівнянні з тими, хто має певні фізичні вади з дитинства, в них може не бути самоідентифікації себе як, приміром, людини на інвалідному візку. Тож необережне слово однокласників може травмувати. Профілактикою цього має бути роз’яснювальна робота з однолітками та їхніми батьками.

- Діти з ООП, які зазнали травмуючих впливів війни, викликають  бажання їх пожаліти. В процесі такої комунікації, дитина може помилково визначити себе жертвою, але це зовсім не те, що їй потрібно. Акцент, в такій ситуації, варто робити на тому, що діти можуть вийти переможцями з будь-якої ситуації, навіть з самої важкої. Стати в нагоді, при цьому, можуть твори художньої літератури на кшталт «Герої теж плачуть».

- Якщо дитина з ООП через психотравму не може працювати на уроках, треба надати можливість, такій дитині, індивідуально поговорити про почуття, думки, які її хвилюють в цей момент.

- Надважливим є почуття безпеки. Серед інших умов безпеки, створюють та дають відчуття керованості щоденні однакові ритуали, які виконуються спільно з вчителями (ранкове коло, спільний обід, спільне декорування кабінетів тощо).

Існує феномен посттравматичного зростання: такі діти по суті є психологічно старшими за однолітків. У них вивільняються ресурси, які дають змогу активно розвиватися. Це дає надію, що такі здобувачі освіти ще зможуть проявити себе та повернутися до повноцінного життя.

2.3.  Як говорити про війну  з дітьми з ООП

 

Переважно діти знають, що відбувається довкола них, отримуючи інформацію з розмов між дорослими, телевізійних новин, або ж самі є очевидцями подій. Війна може викликати сильне почуття страху, збентеження у дітей, яким важко повністю усвідомити, що відбувається.

У першу чергу, варто вислухати дитину, з’ясувати, що її непокоїть, відповісти на запитання. У розмові слід надавати правдиву інформацію відповідно до віку, досвіду та здатності усвідомити сказане. Потрібно переконати дитину, що вона захищена і може почуватися безпечно.

У будь-якому віці важливо знати, що люди навколо допомагають один одному,  тому  корисно  розповідати  історії  з  прикладами  проявів  доброти,  турботи,  підтримки, волонтерства.

Як  же говорити про війну з підлітками ?

На думку автора роботи:

- Важливо задовольняти потребу в обговоренні новин, пов’язаних із подіями війни, якщо підлітки цікавляться ними.

- Варто допомагати визначити надійність та достовірність новинних ресурсів.

- Необхідно заохочувати здобувачів освіти ділитися своїми думками та ставити запитання.

- Важливо бути відвертими: якщо відповіді на запитання немає - визнати це і спробувати знайти потрібну інформацію.

- Слід обговорювати можливі варіанти дій, якщо підліток виявляє бажання бути корисним, допомагати.

РОЗДІЛ 3.  Безпечні та відновлюючі форми роботи з дітьми з ООП

3.1.Гра

Під час гри у дитини  розвивається  емоційно-вольова, інтелектуальна, мовленнєва, соціальна сфери. Для надання психоемоційної підтримки  у роботі доцільно застосовувати ігри для:

- розвитку дружелюбності, взаємодопомоги;

- активізації уяви;

- усвідомлення і безпечного вираження почуттів;

- зняття  емоційної і тілесної напруги за допомогою фізичних вправ.

Дуже важливо навчити дитину дотримуватись правил гри.

Досить часто дорослі нехтують  іграми  дитини, заміщуючи їх додатковими заняттями,  але для природнього і гармонійного розвитку дітям необхідно мати повноцінний час на гру.

Малюнок 4. Конструктор.

 

 

3.2. Ігри для зняття стресу у дітей з ООП

- Пальчикові ігри.

- Обмальовуємо долоньки фарбами, плескаємо.

- Залишаємо відбитки, малюнки стопами і долоньками на піску.

- Малюємо дерева, квіти, кущі - усе з великими і міцними коренями.

- Тремося носами, плечима, ліктями.

- Тупотимо ніжками сильно, як бегемотики, які проганяють хижаків.

- Гра «Піца».  Важливо, щоб кожна дитина отримала свою частку уваги.

Вибираємо, з кого робити «піцу». Потім пластами на підлітка «накладається» цукор, борошно, салямі, сир та інше.

- Мнемо в руках те, що можна пом’яти (пластилін, глину, папір).

- Граємо з конструктором (див. мал. 4).

- Ліпимо неіснуючу в природі тварину.

- Створити «сейф», куди дитина зможе заховати свої страхи у формі зім’ятих папірців, шишок, клаптиків, малюнків.

- «Рукостискання». Діти вітаються за руку, при цьому не відпускаючи її при

стисканні, поки не знайдеться нова людина для стискання іншої руки.

- «На щастя - На жаль». Грають по черзі. Перед підлітком і його друзями озвучується складна ситуація. Наприклад: «В Україні почалася війна». Хтось інший продовжує: «Але, на щастя, вся моя родина ціла». Черга переходить до іншого: «На жаль, мої друзі в іншому місті вимушені дві доби поспіль ночувати в бомбосховищі». І далі по колу: «Але, на щастя, українці об’єдналися, як ніколи за часів незалежності». Тобто всі учасники продовжують і закінчують цю ситуацію. Важливо, щоб діти зрозуміли, що вихід зі складної ситуації завжди є.

- «Штаб». Навіть в укритті можна зробити «бункер у бункері» - тільки для дітей. У ньому діти ховаються, розповідають один одному секретики, граються з ліхтариками.

- «Лимони». Сильно здавлювати лимони (по одному в кожній руці), щоб вичавити сік. Після останнього стискання та кидка лимонів на підлогу струсити руки, щоб розслабитися.

- «Дозволь обійняти тебе». Обіймайте дитину. Тілесний контакт допоможе знизити рівень напруги та допомогти дитині заспокоїтись.

- «Обійми метелика». Дитина обіймає свої плечі двома руками й може себе поплескати по плечах.

3.3.  Арт-техніки у роботі вчителя

Використання арт-технік необхідно розглядати виключно як спосіб психоемоційного розвантаження, зниження рівня стресу і тривожності, покращення емоційного стану учнів, активізації творчості та креативності.

 

Малюнок 5. Виготовлення творчих поробок з пластиліну.

У своїй роботі вчителі можуть застосовувати: малюнкові техніки,

 колажування, казки, театральні перформанси, експресивні форми мистецтва (музика, танець, спів), ляльковий театр, орігамі, виготовлення творчих поробок із використанням пластиліну (див. мал. 5), глини, тіста, фольги, природніх матеріалів тощо.

Обговорюючи та демонструючи творчі роботи здобувачів освіти у класі, важливо орієнтуватися на те, як дитина пояснює ті чи інші елементи свого твору, поєднання кольорів, присутність конкретних героїв. Варто слідкувати за емоційним станом дитини у процесі розповіді, слідкувати за тим, аби коментарі чи оцінки інших здобувачів освіти були підтримуючими та дружелюбними, без знецінення, не містили образ. Жоден малюнок або витвір не можна інтерпретувати вчителю, давати йому оцінку. Творча робота дитини не є підставою для визначення будь-яких особливостей її психіки.

3.4. Арттерапевтичні способи саморегуляції

Втомився – малюй квіти. Злий – малюй лінії. Болить – ліпи. Нудно – заповни листок паперу різними кольорами. Сумно – малюй веселку. Страшно - роби аплікації з тканин. Відчуваєш тривогу – зроби ляльку-мотанку. Обурюєшся – рви папір на дрібні шматочки. Турбуєшся – складай оригамі. Напружений – малюй візерунки. Треба швидко відновити сили – малюй пейзажі.

3.5. Застосування казки у роботі вчителя з учнями з ООП

Основне завдання казки - показати ситуацію з іншої точки зору, розкрити альтернативні способи поведінки. Таким чином, дитина може опанувати позитивні моделі поведінки, позбутися негативних емоцій, знизити рівень тривожності, впоратися з негативними станами.

Під час роботи з казкою створюється особлива атмосфера, що перетворює мрії у реальність, дозволяючи вступити у боротьбу з власними страхами та комплексами.

Існує алгоритм створення або підбору казки.

- Продумайте  час  і  місце,  в  яких  буде  розгортатися  казка, - вони  мають  максимально дистанціювати дитину від реальних подій.

- Втілюйте у характері головного героя казки як позитивні характеристики, так і риси чи страхи, яких варто позбутися.

- Ідентифікуйте проблему, яку необхідно вирішити.

- Подбайте про появу антигероя, яка загострює проблему, тим самим спонукаючи героя до її розв’язання.

- Визначте можливі шляхи вирішення складної ситуації, задіявши для цього найкращі якості героя та ресурси, що доступні йому.

- Побудуйте сюжет казки так, щоб головний герой став переможцем, поборовши усі перешкоди.

Дуже дієвою формою казкотерапії вчені вважають колективне створення книги казок, спрямоване на розв’язання спільної проблеми. Для здобувачів освіти ця форма роботи  особливо цінна, оскільки кожна дитина є автором. А це, в свою чергу, дає можливість з’ясувати проблеми, які є у дітей, і вирішити їх (див.мал.6).

 

Малюнок 6. Колективно створена книга казок.

РОЗДІЛ 4. Практичні рекомендації вчителям та батькам  учнів з ООП

4.1. Поради для вчителів

 Подбайте про власне фізичне та психічне здоров’я. Якщо вам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію - це посилить її стан занепокоєння та безпорадності. Ваше завдання - створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість.

Під час війни не можна використовувати в іграх чи на заняттях метафори (образи літаків тощо). Це може травмувати дітей. Варто акцентувати увагу  на образах дому, землі, веселки, води. Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості - для багатьох це джерело небезпеки.  Плануючи створювати споруду із частин, наприклад кубиків, пам’ятайте: якщо деталі падатимуть, це може нагадувати дітям зруйнований будинок.

Будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі. 

Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це. Натомість працюйте над образами мужньості і витривалості, частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою. Пам’ятайте, що ви маєте забезпечити дітям стабільність у теперішній реальності, відволікти і розважити цікавими фактами, захопливими розповідями.  Не давайте порад, поки вас не попросили про це.

4.2.  Поради для батьків

1. Говорити і слухати. А головне чути те, що дитина розповідає про свої думки, почуття, сприйняття ситуації.

2. Дозволити виражати емоції. Варто не приховувати від підлітка свої справжні почуття.

3. Планувати майбутнє. Не бійтеся разом мріяти та планувати, що будете робити після війни. Такі роздуми та розмови надихають і стабілізують, а також додають впевненості у майбутньому.

 4.  Обійматися. Тактильний контакт дуже важливий в умовах невизначеності і стресу, тож частіше обіймайте свою дитину і говоріть їй, що все буде добре.

5.  Дивитися разом улюблені фільми. Бажано обирати життєствердні фільми, які здатні подарувати відчуття надії. Дивіться разом, обійнявшись, а потім обговорюйте побачене. Нагадуйте дитині, що після війни обов'язково знову буде нормальне життя.

6. Читати вголос. Це заняття дає відчуття захищеності та спокою. Тільки не читайте тривожні новини, краще читайте книжку з цікавим, а головне "мирним" сюжетом.

7. Хвалити за досягнення дитини. Для підлітка життєво важливо, щоб його (чи її) хвалили за найменшу дрібничку. Так ви вселяєте дитині віру у свої сили та демонструєте свою підтримку.

8. Заохочувати спілкуватися з однолітками. Через стрес дитина може стати закритою і не бажати спілкуватися з однолітками. Та це шкідливо для її психіки і розвитку.

9. Долучати дитину до допомоги іншим, щоб вона відчула  свою соціальну значимість. Але робити це треба за умов максимальної безпеки.

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Війна в Укрaїнi пoкaзaла нeoбxiднicть створення психологічно безпечного освітнього середовища, пcиxoлoгiчнoгo зaxиcту i дoпoмoги здобувачам освіти з ООП. Навіть розуміючи, що відбувається, такі діти  ще не мають достатньо життєвого досвіду, щоб ефективно боротися зі своїми емоціями.

Не зважаючи на складні обставини війни, варто пояснювати дітям у доступній  формі  події, які відбуваються навколо.  Формувати у дітей реальне сприйняття світу, заспокоювати їх, запевняти у тому, що ворог зазнає поразки і незабаром усі повернемося до мирного життя.

До кожної дитини з ООП необхідно використовувати індивідуальний та диференційований підхід, тобто враховувати пізнавальні можливості дітей, їхній психологічний та емоційний стан.

Ключова роль в адаптації до нових умов дитини з ООП належить педагогам. Адже саме вони згуртовують дітей, дозволяють їм розкритися і навчатися із задоволенням.

Індивідуальний підхід, любов, розуміння, дружнє ставлення допомагає дитині відчути себе потрібною в нових умовах. Адже саме педагоги згуртовують дітей, дозволяють їм розкритися і навчатися із задоволенням.

У сучасному світі комунікація – це ключ до життєздатного та злагодженого суспільства. Ефективні канали спілкування під час освітнього процесу допомагають підтримувати та розширювати взаєморозуміння, рівність та повагу до людських цінностей.

Під час війни діти з ООП  перебувають у стані невизначеності. Оскільки ці діти мають обмежені можливості швидко реагувати та обробляти інформацію з навколишнього середовища, важливо запроваджувати у освітній процес способи підтримки, які допоможуть мінімізувати наслідки психологічної травми. Для надання ефективної психолого-педагогічної допомоги дітям з ООП щодо подолання та усунення різних видів страхів доцільно використовувати  в роботі психологічні вправи,  що забезпечать розвиток емоційної стабільності, допоможуть зменшенню рівня тривоги, сформують відчуття захищеності та відновлять власні можливості дітей.

Дослідники кажуть, що діти з ООП, стикаючись з випробуваннями не обов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можуть демонструвати «посттравматичне зростання» – і це великою мірою залежатиме від підтримки дорослих. Здобувачі освіти з ООП можуть зростати  психологічно стійкими, вдячними, здатними будувати глибокі стосунки, мати моральні і духовні цінності. Тож нехай вони виростуть саме такими – наші діти!

Складно перерахувати ту безмежну кількість порад і рекомендацій, безпечних, відновлюючих форм і способів роботи з дітьми з ООП  щодо підтримки психологічного комфорту. Але кожен з нас, дорослих, повинен вміти підібрати ключик до серця дитини, враховуючи її індивідуальні особливості та стратегічні напрямки особистісного розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

1.  «Безпечний  простір».  Онлайн-курс  EdEra  про  організацію  безпечного  психосоціального освітнього простору для вчителів і дітей, https://study.ed-era.com/uk/courses/course/636.

2.   «Як говорити з дітьми про війну: поради психологів. Кілька порад щодо того, як підійти до розмови  з  дитиною  про  війну».  ЮНІСЕФ https://www.unicef.org/ukraine/stories/how-totalk-to-children-about-war

3. «Вправи  для  боротьби  зі  стресом  від  програми  HEART». https://resource-centre-uploads. s3.amazonaws.com/uploads/stress_busters_ukr.pdf.

4.  «Право дитини на гру: чому це важливо для гармонійного розвитку». https://nus.org.ua/articles/pravo-dytyny-na-gru-chomu-tse-vazhlyvo-dlya-garmonijnogo-rozvytkudoshkilnyat/.

5.  «Як  арт-терапія  допоможе  впоратися  зі  стресом?  Корисні  вправи  для  дітей  і  дорослих».  https://bit.ua/2020/03/art-therapy/.

6.  «Коли світ на межі змін: стратегії адаптації. Психологічна підтримка вчителів та дітей у часи війни».  Посібник для вчителів закладів загальної середньої освіти, розроблений Громадською організацією  «GoGlobal»  спільно  з  Центром  «Розвиток  КСВ»  та  експертною  платформою Career Hub у рамках програми «Мріємо та діємо».

7. «Освіта України в умовах воєнного стану». Інформаційно–аналітичний збірник. Київ 2022.

8. «Поради для організації інклюзивного навчання під час війни». URL: https://mon.gov.ua/ua/news/rozrobleno-poradi-dlya-organizaciyiinklyuzivnogo-navchannya-pid-chas-vijni.

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………………………2

 

Розділ 1. Техніки психолого-педагогічної підтримки дітей з особливими освітніми потребами………………………………………………………………….. 3

1.1. Підтримка дітей з з особливими освітніми потребами  під час воєнного стану………………………………………………………………………………….... 3

 

Розділ 2. Що таке безпечний психологічний простір для здобувачів освіти з  ООП у закладі освіти..………………………………………………………………... 4

2.1. Засоби комунікації  вчителів та дітей з ООП у стресових  ситуаціях…..  7

2.2. Поради від колег з інших країн щодо підтримки дітей з особливими освітніми потребами під час війни. …………………………………………………. 9

2.3. Як говорити про війну  з дітьми з ООП…………………………………...10

 

Розділ 3. Безпечні та відновлюючі форми роботи з дітьми  з ООП………….11

3.1 Гра………………………………………………………………………........ 11

3.2. Ігри для зняття стресу у дітей з особливими освітніми потребами…..... 11

3.3. Арт-техніки у роботі вчителя………………………………………………13

3.4. Арттерапевтичні способи саморегуляції……………………………..……14

3.5. Застосування казки у роботі вчителя з учнями з ООП…………………...14

 

Розділ 4. Практичні рекомендації вчителям та батькам   з ООП……………. 15

4.1. Поради для вчителів………………………………………………………...15

4.2. Поради для батьків………………………………………………………….16

 

ВИСНОВОК …………………………………………………………………......17

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………..19

ЗМІСТ…………………………………………………………………………….20

ДОДАТКИ ……………………………………………………………………… 21

 

 

ДОДАТКИ

 

Вправи для саморегуляції, заземлення та пошуку ресурсу

Вправи для заземлення та саморегуляції

Саморегуляція - це керування власним психоемоційним станом, що досягається шляхом впливу людини на саму себе за допомогою слів, уявних образів, управління м’язовим тонусом і диханням.

Заземлення - це свідомі прийоми, що дозволяють закріпитися в конкретному моменті  фізично  та  емоційно,  за  допомогою  контакту  з  будь-якою  поверхнею  або ж когнітивних вправ.

Дихальна вправа «Квадрат»

Ця вправа - одна з найпростіших методик швидкого заспокоєння. Вона складається з чотирьох етапів: вдих - пауза -  видих - пауза, кожен з яких займає по 4 секунди.

Дитина молодшого шкільного віку під час виконання вправи може водити пальцем однієї руки по долоні іншої, малюючи квадрат. На вертикальних гранях уявного квадрату робиться вдих або видих, а на горизонтальних - паузи.

Дихальна вправа «Кульбабка»

Для виконання вправи необхідно уявити білосніжну пухнасту кульбабку в руці (можна взяти олівець, ручку, лінійку тощо). Завдання - подмухати на квітку так, щоб з неї злетіли всі пушинки. Для цього слід зробити один короткий глибокий вдих через ніс і довгий видих через рот. Здути всі пушинки з кульбабки потрібно за 1-3 рази.

Постукування «Метелик»

На  початку  виконання  вправи  потрібно  долонями  утворити  метелика,  закріпивши один великий палець за іншим, і покласти їх на груди. Далі необхідно постукувати грудну клітину в темпі один удар за одну секунду, чергуючи праву та ліву долоні. Виконувати вправу бажано 1-2 хвилини або ж до появи відчуття спокою та рівноваги.

 

 

«Пір’їна - статуя»

Дитині необхідно уявити, що вона легка, ніби пір’їнка, що літає в повітрі, кожен м’яз розслаблений. Залишатися у такому стані слід близько 10 секунд. Після цього потрібно завмерти й перетворитися на статую, максимально напруживши все тіло; потім повільно розслабитися, знову перетворюючись на пір’їнку. Повторити вправу варто декілька разів, завершуючи у стані пір’їнки - розслабленими.

Вправи для відновлення ресурсу

Вправи на відновлення ресурсу представляють собою інструменти, які дають змогу людині ефективно справлятися зі стресом, адаптуючись до ситуації, що склалася.

 «Безпечне місце»

Стабілізації емоційного стану сприяє уявлення себе в безпечному місці - просторі спокою та сили. Це може бути реальна локація, далекий космос чи куточок природи, головне, щоб там було спокійно.

Примірна інструкція для виконання вправи.

«Зробіть кілька глибоких вдихів. Заплющіть очі й дихайте як звичайно. Уявіть місце, де ви відчуваєте себе спокійно, безпечно і щасливо.

Обстежуйте своє безпечне місце - прогулюйтеся ним, уявляючи звуки. Можливо, ви відчуєте запах моря чи квітів, подих вітру на шкірі чи сонячне проміння, почуєте пташиний спів.

У вашому безпечному місці можна знайти вірного помічника: знайому вам людину, казкову істоту, тварину, будь-кого. З таким другом вам спокійно та добре, тому вирушайте на прогулянку разом. Безпечне місце - це простір, що формується виключно вашими думками. Змінюйте його, робіть для себе якнайкращим, повертайтеся до нього у будь-який час, щоб перепочити та отримати ту підтримку, якої потребуєте. Це місце завжди поруч - достатньо просто заплющити очі і дати волю уяві».

 «Шлях героя»

• Накресліть на аркуші паперу табличку розміром 2х3 клітинки.

• У першій комірці намалюйте своїх героя чи героїню. Можна додати ім’я, описати його суперсилу.

• У другій - місію героя, чому він вирушає у подорож, що кличе його до пригод.

• У третій комірці зобразіть перешкоду, яку має подолати герой чи героїня, щоб досягти своєї мети.

• У четвертій - промалюйте внутрішніх помічників, які підтримують героя/героїню.

• У п’ятій -  зовнішніх помічників, що приходять на допомогу.

• У шостій комірці зобразіть фінал історії, завершення пригод.

Після того, як історію буде намальовано, бажано поділитися нею з іншими. Необхідно обговорити зображене, аналізуючи, які почуття викликала вправа, що допомогла зрозуміти. Варто зосередитися на тому, що герой чи героїня є художнім відображенням самого автора/-ки, тому місія, перепони, помічники і, власне, фінал розповіді можуть багато розповісти про якості особистості, яка їх створила.

«Малювання музики»

Для проведення вправи потрібно взяти аркуш паперу, покласти його горизонтально та скласти втроє, щоб утворилося щось схоже на конверт чи буклет.

По черзі прослухати пісні GO_A - Shum, Один в каное - Човен, Андрій Хливнюк і The Kiffness - Ой у лузі червона калина.

Під час прослуховування музики необхідно зобразити кольоровими олівцями, фломастерами чи фарбами відчуття, які викликає кожна з пісень, у вигляді абстракції, використовуючи різні лінії, фігури, кольори у довільній формі. Для кожної наступної пісні слід використовувати нову частину аркуша.

Корисно обговорити малюнки та емоції, які виникали протягом виконання завдання.

«Рецепт стресостійкості»

Ця вправа спрямована на консолідацію усіх ресурсів людини та їх візуалізацію. Результат  її  виконання - малюнок,  колаж, презентація,  тощо - може бути використаний у подальшому для пошуку ефективного способу швидкого відновлення та заспокоєння. Завдання може виконуватися як індивідуально, так і в групі.

Виконуючи вправу, можна опиратися на наведені нижче інструкції:

• Поміркуйте над тим, що дає підтримку у скрутні часи, може потішити та розрадити. Це можуть бути конкретні речі, дії та вчинки (прогулянка, обійми, подарунок другові і т.ін.).

• Створіть рецепт стресостійкості у вигляді творчого продукту будь-якого формату.

• Обговоріть роботи і прокоментуйте, що саме і як допомагає, у яких ситуаціях найкраще спрацьовує.