Бібліотечний урок "Державні символи України”

Бібліотечний урок „Державні символи України”

Підготувала учитель початкових класів Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Буцької селищної ради Маньківського району  Черкаської області

 Чечурка Валентина Альгісівна

Мета:  ознайомити  дітей  із державною  та  народною  символікою

України; формувати  національну свідомість  дітей; виховувати повагу до  рідної  землі та її  символів.

(На  сцені ведучі  в  національних  костюмах  (хлопчик  і  дівчинка).

     1-й  ведучий :  Україна - це земля, де ми  народилися  і  живемо, де  живуть  наші  батьки, де  жили наші  предки. Усім  нам  має  бути  дорога  наша  мати – Батьківщина.

 2-й  ведучий: Україна… Золота  і чарівна  сторона. Земля  рясно  вквітчана  зеленню. Це  історія  мужнього  народу, що  віками  боровся  за  своє  щастя, волю.

     1-й  ведучий: Вистраждавши, виборовши  волю, Україна  має  нині  свої  державні  символи: герб, прапор  і  гімн, які  уособлюють  її  історію, її  сутність.

    2- й ведучий:  Герб, прапор  і  гімн – це  основні  державні  символи  України, котрі мають  давню  і  цікаву  історію. Послухаймо  її.

    1-й  учень:  Так, діти, дійсно, історія символів  сягає глибокої давнини. Ось поглянемо  на  герб України. Це  символ  влади, знак  держави. Найдревнішим зі  знаків, котрий  дійшов до  наших днів  і  широко  використовується  сьогодні, є  тризуб. Важко  визначити  точно, коли   він  з*явися на  наших землях. Наприклад, 1930 року біля одного  дніпровського  острова  було  знайдено кам’яну  застібку  часів  Трипільської  культури (У – ІІІ тис. до н.е.) – із цим  знаком.

    2- й учень: У Київській  Русі  тризуб  стає  великокнязівським  знаком. Його  зображення  вперше відоме  нам  із  початку  Святослава Ігоревича. Згодом  він  карбується  і  на  срібних монетах  великого  князя  Володимира.

   3-й  учень: Існує  багато  версій, що  пояснюють  походження тризуба. Так  вершок  скіпетра  візантійських  монахів  увінчувався  фігурою  подібної  форми. Тризуб  пов’язують  із релігійною   емблематикою  і  з матеріальною  життєдіяльністю людини. Очевидно  люди  використовували  знаряддя, яке  нагадували  тризуб, воно  допомагало полювати, ловити рибу, обробляти  землю, навіть оборонятися.

   1-й  учень: Тризуб  постійно  був уживаний  і  в  побуті  українців. Зокрема  його  малювали  на стінах, дверях  чи воротах під час релігійного свята – Водохреща.

   Пройшовши довгий  тернистий  шлях  лише  у  1992  році, після  відновлення  української  державності, Верховна  Рада  України  затвердила  зображення  золотого  тризуба  на  синьому  тлі  малим  Державним гербом  України.

   Бібліотекар: А  тепер  погляньте  на  Національний  прапор  України. Давайте  поміркуємо,  чому  саме  ці  два  кольори  вибрано  для  нашого

  прапора. Які враження  викликає  у вас  жовтий  колір? Жовтий колір – це  колір  пшеничної  ниви, колір  хліба, це також колір сонця. Ну, а блакитний – це  колір  чистого  неба, води, без  якої  б  не було  життя  на  землі. Тому народ  України  обрав  поєднання цих кольорів для свого прапора.

   2-й  учень:   До  найбільших святинь  будь-якого народу  належить  і гімн. Гімн – урочиста  пісня. Це  ті  слова  та  музика, які  змушують кожного  з нас  підніматися  при  перших  же акордах, із  трепетом  у  душі  слухати  ту мелодію, яка кличе до  світлого і  високого. Перша  музична  символіка нашого народу сягає  часів Київської  Русі. Тоді  роль гімну виконували бойові заклики  та  пісні, які  створювали  патріотичний  настрій  перед  битвами.

   Бібліотекар: Більше  століття  тому  поет Павло Чубинський  написав  вірш  «Ще  не вмерла  Україна». Він  покладений на  музику Михайлом Вербицьким. Пісня  ця  сподобалась  і припала  до  душі українцям  та  невдовзі стала новим  Національним  гімном. Слухати  гімн  треба стоячи, мовчки з  гордо піднятою головою.

      Давайте  послухаємо  цю урочисту  пісню.                     

                                          ( звучить  Гімн України)

      1-й  учень: Майже  у  всіх  народів  є  улюблені   рослини-символи: у  канадців -  клен, у росіян – береза, а в  нас українців – верба  та  калина, а  ще хрещатий  барвінок.

  2-й  ведучий: Не  можна  уявити собі двору в  Україні, де  б не  ріс  кущ  калини, обов’язково  садили вербу, прикрашали квітники плетивом  зеленого барвінку.

     Давайте дізнаємося, що   символізують ці  рослини для українського народу.  

3-й  учень (тримає гілочку  верби): Ось  верба – символ  краси, неперервності  життя. Вона  дуже  живуча: встромиш у землю  гілочку  і   виросте  дерево. З  давніх-давен  в  Україні  вербу  вважали  святим  деревом. Перед   Великоднем  шостий  тиждень  посту  називався  «Вербним». На Вербному тижні  у  неділю  святили  вербу. Освячені  гілочки  служили оберегами.

   1-й  учень: А  ось хрещатий  барвінок – символ вічності. Це  вічно  зелена окраса наших гаїв і садів  із скромними синіми  квіточками. В  ній  прихована  могутня цілюща сила  перемагати  тяжкі  недуги. За це  люди подарували  барвінкові  свою любов.

   2-й  учень: ( тримає у  руках гілочку  калини) А це - калина – символ краси, кохання, щастя. Колись  у сиву  давнину її  пов’язували  з  народженням Всесвіту, вогняної  трійці: Сонця, Місяця, Зорі. Тому й назву  свою  калина  має від  давньої назви  Сонця – Коло. Як  оберіг, калину  саджали  біля хата, робили  з її ягід намисто, прикрашали  нею весільний  коровай, вінок нареченої.

У  калини китиці червоні,

У калини білі-білі квіти,

Я тримаю гілочку  червону,

А  здається  усміх  України.

      1-й  ведучий:  Розповідаючи про  Україну  ми  не уявляємо  її   без вишитого  рушника. Його можна порівняти з  піснею, витканою  на  полотні.  Без  рушника, як  і без пісні, не обходилося народження, одруження і, навіть, смерть  людини.

     2-й  ведучий: Із  хлібом  і  сіллю  зустрічають у  нас  дорогих   гостей.

(Бібліотекар: А сьогодні  в  нас  дорогими гостями  є  мої  колеги – шановні  бібліотекарі.(Вручає  на  рушнику коровай)).

      Рушник  пройшов крізь  віки  і нині  символізує  чистоту почуттів, глибину  безмежної любові  до  своїх дітей, до  всіх, хто  не  черствіє душею.

Із червоної нитки і  білого льону,

Як  до  рідної пісні усяк із  нас  звик.

В будній день  і  на  свято, в  Карпатах, за  Доном,

Наш  народ  давно  вигадав  диво-рушник. ( показують  рушник)

      1-й  ведучий:

Щоб  і хата  була  красивішою,

Щоб  і доля була  прихильнішою,

Щоб весілля  були  та  й клечальними,

Щоб  ми  завжди були величальними.

     1-й  учень:

У  всьому  світі – кожен зна,

Є  Батьківщина  лиш одна.

І  в   нас  вона  одна – єдина.

Це  наша  славна  Україна.

     2-й  учень:

Не забувай  Шевченка  слів

Про  горду  славу  козаків.

Не  забувай, що  ти  дитина

Землі, що  зветься Україна!

  3-й  учень:

Є  багато країн на  землі

В  них – озера, річки  і  долини…

І  є країни  великі  й малі.

Та  найкраща  завжди – Батьківщини!

   4-й  учень:

Є  багато  квіток  запашних,

Кожна  квітка  красу  свою має.

Та  гарніші завжди  поміж  них

Ті, що  квітнуть  у  рідному  краї.

  5-й  учень:

І  тому  найдорожчою нам 

Є  і  буде  у кожну  хвилину

Серед інших  країн  лиш  одна –

Дорога нам  усім  Україна!

(Лунає  пісня  про  Україну)

Бібліотекар :  Сподіваюсь, що  ми  запалили   у  ваших серцях  хоча  б маленький  вогник  гордості  за  те, що ви – українці. Дай  вам бог  наснаги і  здоров’я  зберегти той вогонь  і  пронести його  крізь роки.

Дякуємо за  увагу. на все  добре!