Богдан Лепкий. Життєвий і творчий шлях, художній світ, погляди та переконання, критика.

Богдан Лепкий 1. Непересічність постаті 2. Риси характеру 4. Життєва позиція 5. Твори 6. Погляди і переконання 7. Захоплення 8. Художній світ 9. Критика 11. Теорія літератури 10. Тест 3. Освіта 12. Фонотека

( 9.11.1872 р. - 21.06.1941 р. ) Модерніст Романтик Епіграф: Ми віримо глибоко й безконечно, Що правда і добро, І наш народ не вмре! Б. Лепкий

Поет, мемуарист, новеліст; найплідніший, найусебічніший, один з найвидатніших західно-українських письменників свого часу; філософ; освічений; прогресивний; прозаїк, перекладач, літературознавець, видавець.

Мужній, вибагливий, добрий, працьовитий, розумний, відповідальний, тактовний.

1884-1891 р. – навчається у Бережанській гімназії. 1891 р. – вступив у Відні до Академії мистецтв. Згодом вступає до Львівського університету. 1895 р. – закінчує Львівський університет.

Прихильник руху, співробітник журналів, літературних гуртків, патріот.

”З села” (1898 р.), „Оповідання” (1901 р.), „Щаслива людина” (1902 р.), „В глухім куті” (1903 р.), „По дорозі життя” (1905 р.), „Кидаю слова” (1911 р.), „Стрічки” (1901 р.), „Листки падають” , „Осінь” (1902 р.), „На чужині” (1904 р.), „З глибини душі” (1909 р.), „Мати”, „Кара”, Небіжчик”, „Для ідеї” (1911 р.), „З-над моря” (1913 р.), „Начерк історії української літератури” (1904 р.), „Мотря”, „Буря”, „Вечір”, „Дзвони”, „Душа”, „Свої”, „Не вбивай”, „Батурин”, „Полтава”, „З-під Полтави до Бендер”, „Мазепа” (1908 р.). Літературознавчі дослідження: „Маркіян Шашкевич”, „Про життя великого поета Тараса Шевченка”, ”Василь Стефаник”.

Написання віршів, малярські здібності, філософія, література, класичні мови, історія світового мистецтва.

Поезія, друже, всюди є... „Ще не вмерла!” — так нам, Боже! Хоть поборе ворог тіло, Але духа він не зможе. Набік, дрібна журбо життя, Набік, марні тривоги! Ми віримо глибоко й безконечно, Що правда, і добро, і наш народ не вмре. Я пишу те, що чую, бачу, Що в мозок або в серце впало... Проклятий буде той, хто в бою вмліє, Проклятий і життя правдивого не гідний! Кріпіться в горю та йдіть на бої Не як недолітки, лиш як мужі-герої!   Поки серце не змарніло, Йдім до бою бодро, сміло. Я слави не бажав. О краю мій!.. Перед тобою гну коліно І кличу: Боже в небесах, За кров, за муку, за руїну Верни, верни нам Україну! Колисав мою колиску Крик неволеного люду, І так в серце вколисався, Що до смерті не забуду. О мій рідний безталанний краю! Чи побачу я тебе? Не знаю. Коли б я не був письменником, тоді хотів би . бути лише малярем. Щоб шляхи не покрились тернами, Щоб пощерблені мури не впали, Щоб наш ворог не сміявся над нами, Що ми даром так славно вмирали.

- Кріпім серця і затискаймо жмені, що не було б – не впадемо в розпуку! - Люби життя, люби людей, природу, а кривду кинь у забуття, мов камінь в тиху воду. - Ми віримо глибоко й безконечно, що правда, і добро, і наш народ не вмре!

▬ Розповідає про життя під батьківською стріхою, про умови фізичного й розумового розвитку дитини. ▬ Значна частина ґаздів та ґаздинь із тих „тихих галицьких” сіл вважають, що доля — це те, що наслано Богом, вищими силами, воно неминуче, невідворотнє, таке, що не піддається людському осмисленню. ▬ Однак те, що персонажі Лепкого покладаються на „Божу волю”, аж ніяк не означає, що вони пасивні, байдужі чи безвідповідальні. ▬ Людська доля, на думку зображених Лепким селян, обумовлена не тільки Божою волею, а й суспільством, соціальними обставинами й найближчим оточенням індивіда. ▬ Також Лепкий передає язичницьку віру своїх краян у залежність людського здоров’я і щастя від різноманітних замовлянь, ворожінь, чарувань. ▬ Автор не оминув важливих питань національно-політичного, культурного життя України того часу. Ці два чинники — особисте й громадське — в господах Лепкого перебувають у прекрасній гармонії. ▬ Сум героїв Лепкого з приводу якоїсь конкретної події в особистому житті — нещасливого заміжжя, в самотності після смерті дружини, розриву із коханою — нерідко переростає в екзистенційну тугу, у скорботні роздуми над усім їхнім існуванням. ▬ Ставив людське життя в залежність від суспільних обставин, впливу та волі оточення й індивідуальної психології особи. ▬ Для Лепкого Мазепа — великий український гетьман, який заклав для майбутніх поколінь твердий ідеологічний фундамент. ▬ У романі “Мазепа” відбувається еволюція образу героя: мудрого, дипломатичного, досвідченого політика дедалі більше і більше заступає велика людина, яка понад усе на світі ставила справу свого життя – зробити Україну вільною і сильною державою. ▬ Автор надає перевагу духовним цінностям. ▬ Поет бачив основу національного буття в духовній культурі нації, в єдності людини й природи. ▬ Романтичний настрій творів допомагає заглибитись у найпотайніші куточки людської душі.

Р. Горак: “Публікація „Мазепи” принесла авторові грандіозний успіх... У передвоєнні роки інтелігентність та освіченість кожного українця вимірювалась тим, чи читав він „Мазепу”. Л. Буркіська: “Лепкий добре знав і відчував історію України, добу Гетьманщини. Завдяки зверненню його до історичної лексики, зокрема до назв зброї, звань і посад військових, іншої козацької атрибутики, читач переймається жвавим описом подій ХVIII століття, а розуміючи зміст історизмів, він сприймає текст художнього твору інформативно, повноцінно”. М. Ільницький: “Богдан Лепкий – не епізодичне ім’я в українській літературі, це постать першорядної ваги, пересічного таланту. Поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, видавець – він у кожну з цих галузей вніс вагомий вклад в історію рідної культури”. Н. Дидра: “До Лепкого горнулися творчі люди, мистецька молодь. До його гостинної домівки навідувалися О. Мавберґ і О. Курилас, М. Бойчук і М. Гаврилко, О. Новаківский та І. Северин. Не одному талановитому художникові Б. Лепкий допоміг здобути відповідну освіту й ступити на дорогу визнання і слави”. Ф. Погребельник: „Чуєш, брате мій”, - ніби Моцартівський реквієм в українському слові, в якому простою і ясною мовою виражене святе почуття любові до рідного краю і безмежна туга й сум за його втратою”. І. Франко: “...він має м’який, вразливий і поетичний характер. М’якістю колориту і ніжністю почуття виблискують новели й вірші Б. Лепкого”. Л. Бурківська: “Мовна творчість Б. Лепкого – цікавий феномен української літературної мови, оскільки репрезентує українську історичну прозу 23-30-х років ХХ століття, засвідчує певний етап функціонування західноукраїнського варіанта національної літературної мови, дає матеріал для з’ясування загальних тенденцій розвитку фонетичної, морфологічної та синтаксичної систем української літературної мови”. П. Курманський: “Жодне поміжне свято не обходилась без читання ним власних творів. Струнка горда й певна себе постава, милий, м’який, ліричний голос, пафос, який так легко промовляє до чуття навіть дерев’яних людей, – все те робило Лепкого найбільш популярною постаттю... на галицькому ґрунті”.

Драма – твір, в основу якого покладено життєвий конфлікт, напружену боротьбу і складні переживання персонажів, але розв’язка не має трагічного характеру. Трагедія (гр. tragoedia) – драматичний твір, в основу якого покладено дуже гострий, непримиримий і життєво важливий для певної епохи конфлікт, а незвичайний герой потрапляє у безвихідне становище, вступає в боротьбу з нездоланними в даній ситуації силами й часто гине.

Тест За кожну відповідь 1 бал. 1. Коли народився Б. Лепкий? а) 1890 р.; б) 1901 р.; в) 1872 р.; г) 1905 р.. 2.Хто такий Богдан Лепкий? а) композитор; б) поет і новеліст; в) лікар; г) агроном. 3. Який університет закінчує у 1895 р.? а) Харківський; г) Віденський. б) Львівський; в) Краківський;

4. У 1908р. написав твір: а) “ Мазепа “; б)” Щаслива людина “; в) “ Мати “; г) “ Мотря “. 5. Крім написання віршів, які ще мав здібності? а) гарно співав; б) малярські; в) грав у шахи; г) грав на кларнеті. 6. Батьківщина Б. Лепкого: а) Слобожанщина; в) Гуцульщина; г) Львівщина. б) Поділля;

7. Найінтенсивніша літературна творчість Богдана Лепкого припадає на: а) кінець ХІХ ст. – початок ХХ; б) кінець ХІХ ст.; в) середину ХХ ст.; г) кінець ХХ ст.. 8. До теми минувшини України письменник звернувся: а) у 20-і роки; б) у 30-і роки; в) у 40-і роки; г) у 50-і роки. 9. Де похований Богдан Лепкий? а) у Львові; б) у Харкові; в) у Кракові; г) у Торонто.

10. Коли була написана повість “ Крутіж”? а) у кінці Першої світової війни; б) під час Другої світової війни; в) на початку Другої світової війни; г) під час громадянської війни. 11. Що змалював автор у повісті “ Крутіж “? а) мирне життя; б) робітниче життя; в) вражаючі картини лихоліття на рідній землі; г) зраду свого народу. 12. Що означає слово “ крутіж “? а) сила; б) зрада; в) перемога; г) водоверть, вир, коловорот.

“Чуєш, брате мій” “Візьми мене с собою” “Стою я…”