Брошура про сімейні стосунки. Як щасливі і люблячі батьки виховують щасливих дітей.

ГО «Центр щасливого Батьківства та Материнства»

 

 

 

 

Маленькі секрети щасливих стосунків

 

 

Що може бути краще стосунків? Справжніх, високих, живих стосунків, коли обоє

цілісних людей єднаються у пізнанні один одного?

 

 

 

 

Тернопіль-2015

 

У ваших руках – короткий виклад нарисів для роздумів і усвідомлень, який відкриває можливості стати професіоналом у непростих сімейних стосунках.

Ця брошура розрахована на широкий загал читачів. Та її особливо можна порадити тим, які мають бажання працювати над збереженням своїх стосунків, кому цікаво пізнавати більше про любов, для тих, хто хоче зберегти любов та шукає її, для тих, хто страждає від любові, для тих, хто самотній.

Маємо надію, що брошура корисна буде для соціальних працівників, педагогів, психологів, психотерапевтів та тих людей, які за покликом душі ведуть роботу з сім’ями, хто працює з просвітницькою метою з можливістю використовувати деякі наведені техніки у консультуванні сімей. Рекомендована до використання у навчальних програмах підготування до подружжя, клубах  та групах сімейного розвитку.

Це оригінальний, короткий та зрозумілий виклад матеріалу на основі власних досліджень та особистого досвіду в контексті психотерапевтичної та психокорекційної допомоги, це збалансований теоретичний та практичний матеріал, що робить його цікавим для обох половинок людства.

Дізнайтеся більше про те, як покращити відносини й повернути щастя у своє життя за допомогою цих коротких рекомендацій.

Звісно, працювати над стосунками нелегко, тому цікаво досліджувати, писати, спостерігати, а також мати можливість вести просвітницьку діяльність в цьому напрямку. Саме тому написання цієї роботи є вельми цікавим. Думаємо, й Вам буде цікаво теж.

 

 

За загальною редакцією: Марії Хомів, лікаря-психотерапевта,

голови ГО «Центр щасливого Батьківства та Материнства», координатора проекту для вагітних, ведучої жіночих груп, тренінгів, вебінарів, автора діючого проекту для дівчат-підлітків.

http://pozytyv.in.ua

mchomiw@gmail.com

0679998452

 

За редакцією: Марії Новіцької, психолога, волонтера, працюючої із залежними від алкоголю людьми та членами їхніх родин а також з людьми, які чинять насилля в сімї.

angel2007ua@rambler.ru
 

 

Замість епілогу

 

«Коли я говорю мовами людськими й ангельськими, та любові не маю, – то стаю я, як та мідь дзвінка або бубон гудучий! І коли маю дар пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любові не маю, – то я ніщо!». (1 Кор. 13:1)

 

«Любов довготерпить, милосердствує, не заздрить, не величається, не вивищується, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить, сподівається, терпить! Любов ніколи не переминає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують,– замовкнуть, хоч існує знання, – та скасується.» (1 Кор. 13:4-8)

 

 

 

 

 

Вступ

 

Усе більше запитів про сім'ю. Про відносини. Криза в країні провокує кризу в різних системах і сімейній в тому числі. Повсюди – від Києва до Майорки – чоловіки та жінки мріють про любов і близькість. І це прагнення до щастя не залежить від місця проживання, соціального стану та кольору шкіри.

Протягом молодості, зрілості і літнього віку кожен із подружжя проходить ряд психологічних і світоглядних криз, і  збереження багаторічного взаємного інтересу в сучасному шлюбі є результатом внутрішньої роботи партнерів. З часом у кожного з подружжя може складатися враження, що він дає більше, ніж отримує від партнера, взаємообмін порушується і виникає відчуття використання і відсутності любові з боку партнера. За аналогією із протиріччями підліткової кризи, з конфлікту не можна вийти, поки сторони не прийдуть до добровільної згоди щодо спільних цілей, прав та обов'язків, розуміння та поваги один до одного. Любов і радість істинно любовних відносин в житті занадто часто здаються нам недосяжною казкою. Але кожен із нас здатний любити, бути коханим і створювати такі відносини у своєму житті.

Якщо вмієш комусь віддавати любов і вмієш її приймати – ти вмієш любити. Вчити жити – не означає розповісти, що і як в цьому житті, для того, щоб людині відразу все стало зрозуміло, як і нагодувати людину – не значить дати йому риби, але ось навчити його ловити рибу – так. Не дати людині конкретні життєві орієнтири, а навчити її шукати або формувати ці життєві орієнтири самостійно.  Допомогти врятувати те, що хочеться врятувати.

Досвід роботи із стосунками показує, що, насамперед, все залежить від самої людини, від її цілісності, віри, цінності  та ставлення до себе й інших. Так хочеться, щоб любові стало в світі більше, адже кожен з нас володіє любов’ю по праву народження. У кожного мають бути сили, щоб бути і сонечком, і  музою, і щастям. 

 

Ми живемо в час замінників натурального. В тому числі й любові. Є птахи, які не літають, квіти, які не пахнуть. Призначення ж людини – творити, знаходити ресурси в собі. Тому таким цінним є наша індивідуальність, здібності, справжні відчуття. Теплими бувають не тільки чай, рукавички, ковдрочка. Теплим буває все: розмови, погляди, люди... Це те особливе відчуття, яке дає нам сили жити, вірити, мріяти, кохати.

 

Мужність любити, незважаючи на жорстокість світу, є для людини глибоко людською рисою. У світі існує справжній голод віри, тепла і любові. Кожна людина зосереджена на собі і у своїх повсякденних проблемах. Але так багато є тих, спраглих, які не знають, як подолати той голод. Багато людей взяли б істину, якби у них була така можливість. Але, на жаль, так мало тих, хто ту істину доніс би до них. Саме це надихнуло нас на написання такої брошури для тих, хто хоче зберегти любов, хто  шукає любов, для тих, хто страждає від любові, для тих, хто самотній.

 

Скільки людей, стільки й різних думок про високе: моду, стиль, кулінарію, мистецтво. Мистецтво насолоди природою, віршами, книгами, музикою, смаком, життям, коханням. Навіть найзвичайніший продукт може бути твоїм творінням, займати перші місця у списках найкращих. Але найвищим мистецтвом є така проста річ, як стосунки.

 

 

 

Розділ 1.

Секрети для збереження щасливих стосунків

 

- Знання і розуміння

Закони людських стосунків функціонують незалежно від того, чи ми їх розуміємо. Але незнання їх приводить до безлічі непотрібних проблем.

Одну поважну жінку спитали, як вдалося їм прожити з чоловіком разом 60 років у шлюбі. На що вона відповіла: «Розумієте, ми народились і виросли в ті часи, коли поломані речі ремонтували, а не викидали».

Очевидно, що для успішного шлюбу замало бути християнином і бути закоханим. Подружня злагода не приходить автоматично. Але я вірю в те, що любов є. Бог створив кожного з нас  з любові і для любові. І ця здібність є у кожного з нас із моменту нашого народження. Але він створив нас різними – чоловіками та жінками. Він дав нам той набір генів та ті дари, які дають нам змогу бути особливими і неповторними. Пальці у нас різної довжини, помічали? Якби вони були однакові, ми б не змогли добре тримати голку для вишивання і робити сотні інших речей. І це добре. Світ, на щастя цінує,  хоч і не завжди розуміє оригіналів. І кожен з нас – один екземпляр, оригінал, в якого немає копій.

 

Любов – унікальний простір, де важлива думка іншої людини, її визнання. Повага до неї підкріплює нашу впевненість в тому, що ми потрібні. Що ми гідні любові.

 

У школі та інституті ми вивчали формули з хімії, географію материків та океанів, досліджували теореми, але чи це допомогло і допомагає нам будувати і розуміти стосунки? І чи були  наші батьки чи близькі взірцями для наслідувань?

 

Згідно з теорією позитивної психотерапії,  в основі наших відчуттів лежить безумовна любов батьків  до нас,  що формує наше Я, а також любов батьків між собою , що формує ТИ і є в багато чому прикладом для нас, як будувати стосунки з іншими. Ріст людини розпочинається тоді, коли вона розвиває свою любов, будує свої власні стосунки. Нас один до одного притягують не лише хороші речі і якості, хоч нам і не хочеться побачити відображення наших недоліків.

 

Більшість з нас безнадійні романтики. Ми будуємо замки із кодом, який треба вгадати, але поки ми будемо на це вгадування очікувати  і думати,  що щастя нам принесуть речі чи інші люди, до тих пір нас буде охоплювати розчарування. Саме для цього існують чудові можливості навчитись прийняттю, спілкуванню, умінню чути та слухати, які найкраще прикладаються у Сім’ї.

 

Події нашого життя не погані і не хороші – вони просто є. І лише ми самі розфарбовуємо їх в чорне чи в біле. Відносини виносять на верх наші особисті проблеми, наші невирішені питання дитинства, минуле. Так, наприклад, в дитинстві до 5 років  в середньому ми отримуємо 430 негативних послань та заборон. У дорослому віці ми намагаємось роботи теж з іншими, і нам часто важко себе прийняти і дозволити собі бути любленими та гідними любові.

 

Ось що сказала одна мама про те, чому ми не можемо наповнити один одного любов’ю: «Коли стоїш ввечері біля плити і готуєш, до тебе підбігають діти і говорять: візьми трішки нашої любові. Зверни увагу і на нас, а ти: я зараз, я зайнята, я потім візьму, потім знайду час, покладіть свою любов он там на краєчку… Коли згадаєш про це, то хочеш взяти. А вона вже зачерствіла. Ось коли так трапиться наступного разу, відкладіть усе і беріть любов відразу. Це набагато важливіше та дорожче тої їжі, яку ви готуєте».

• Праця

Прожити довго і щасливо разом  – це наче  доглядати за садом. Ти сієш насіння, поливаєш, удобрюєш, дряпаєш коліна, переживаєш, що багато дощу або мало сонця. Радієш, коли щось виростає. Тоді ти робиш ще і ще. На наступний рік і знову. Так і шлюб. Ти працюєш. Дивишся, чи росте. Насолоджуєшся плодами, які зросли, і трудишся далі.

Потратьте час на те, щоб вивчити мову любові вашої половинки, вислухати дружину/чоловіка, дитину, не читаючи їм нотації. Наступним разом, коли знову буде важко і ви відчуєте напружені стосунки чи будете у важкій стресовій ситуації , –  підійдіть до цієї людини і, не говорячи ні слова, обійміть її, покладіть руку їй на плече.   Якщо потрібні якісь слова, скажіть просто: «Я бачу, тобі погано, і я хочу, щоб ти знав: я дуже сильно  співчуваю». Або «Не знаю, як тобі допомогти, але пам’ятай: я тебе люблю, і якщо ти хочеш поділитися зі мною своїми переживаннями,  я з готовністю вислухаю тебе».

Проте нам не вийде налагодити найважливіші для себе відносини, поки ми не навчимося видаляти гнів із життя свого та партнера. Життєво необхідно вміти відкривати душу, що замкнулася від нас, і відновлювати гармонію.

І якщо вчора або  сьогодні ваші купідони застрягли в небесній пробці, не відпускайте надію на любов, вона точно постукає або повернеться в серце до кожного з Вас.

 

 

 

- Лікування тріщин у стосунках

У кожного з нас є здібності перетворити мінуси в плюси. Не той шлюб можна назвати щасливим, у якому не має проблем, а той, в якому чоловік із жінкою вміють справлятися з конфліктами і різницею у поглядах. Слід зауважити, що думка про те, що щаслива, успішна, стабільна сім'я відрізняється відсутністю конфліктів, є ілюзорною. Успішність, якість функціонування сім’ї визначається не відсутністю конфліктів, а конструктивним їх вирішенням, коли подружжя в процесі активної взаємодії, вирішуючи певні труднощі, переходять на більш високий рівень духовного спілкування та досягають тіснішої психологічної близькості.

Варто відзначити, що любов здатна подолати всі труднощі та незгоди, які трапляються на шляху людини, якщо це дійсно любов, а не неправильні установки на любов, як їх називає Н.Пезешкіан, або псевдолюбов, як її називає Е. Фромм.

 

Так, Н. Пезешкіан – засновник позитивної психотерапії – виділяє неправильні установки на любов: любов як розслаблення; як задоволення цікавості; як досягнення; любов як суперництво; як прагнення до власності; як обов’язковість поколінь; любов із ввічливості; як самоствердження; з ділових переконань; любов як звільнення; як захист; як компенсація. Отже, любов є одним з основних вирішальних чинників у подружньому взаєморозумінні, але тоді, коли вона справжня, а не ілюзорна.

 

- Принципи ефективного спілкування:

• добровільність;

• рівноправність;

• діалогічність;

• безоціночне ставлення;

• взаємоповага;

• співпраця.

 

- Правила конструктивних суперечок:

• говорити по черзі, не перебиваючи один одного;

• уважно слухати один одного;

• не критикувати;

• виказувати свою думку від першого лиця (говорити від себе, про свої думки, відчуття в Я-повідомленнях).

 

- Принципи шлюбу, який створює найбільш благоприємні умови для особистісного росту людей:

• принцип реальності (тут і зараз);

• повага до особистого життя та простору партнера;

• відкрите спілкування (не здогадуватись, а відкрито говорити про свої думки та бажання);

• гнучкість у виконанні сімейних обов’язків;

• довіра;

• автентичність (знати ціну собі та цінувати право іншого бути собою);

• уміння домовлятись;

• віра;

• прощення, прийняття і любов.

 

- Прощення

Якщо минуле не відпускає,  то воно ще не пройшло. Чіпляючись за щось, ми пропускаємо набагато  важливіше.

Завдяки диву прощення двоє стають здібними розпочати все спочатку. Це, звичайно, не означає, що їх шлях буде відтепер посипаний квітами, адже вони повинні почати працю остаточного примирення , ще не забувши колишніх образ, не знаючи відповідей на багато питань.
 

Пробачити – не означає забути, виправдати. Якби ми всі усе забували, то не було б необхідності і в прощенні. Саме тому, що ми не можемо забути, нам необхідно знайти в собі сили пробачити. Звичайно, здатність прощати дарує нам Бог, але рішення пробачити має бути прийняте нами!

Образи зв’язують людину, не даючи рухатись вперед. Вони паралізують людину. Це наче перетиснути в руці артерії чи капіляри – рука не зможе функціонувати.

Прощення – це внутрішній акт дарування комусь боргу. «Борг перестає існувати, отож, для кривдника більше немає засудження», – пише Генрі Клод. Для пробачення нікого не потрібно, ми спроможні дати його самостійно. Пробачення – це плід дії благодаті у серці людини.

Пробачити – означає звільнитися від минулого. Ми не спроможні повернути назад зло, яке нам заподіяли, можемо лише вибачити, і тим самим відібрати його силу впливу. Це нелегке рішення.

Процес пробачення потрібно почати з себе. Спочатку пробачаємо собі і поєднуємося із собою. Щоби бути у згоді з іншими, потрібно бути у згоді з собою. Добре виписати кривди, які ми завдали самі собі, погані справи, які ми зробили, і які нас поранили.

Коли ми вже пробачимо собі, можемо приступати до процесу пробачення тим, хто нас скривдив.

Коли ж ми просимо вибачення – ми очищуємося. Коли ми просимо вибачення у іншої людини – ми пробачаємо собі свій негатив, критику, осуд. І, нарешті, коли ми пробачаємо – ми проявляємо мудрість.

Просити вибачення неважко. Наслідки ж будуть прекрасними: людина звільниться від негативних думок, зрозуміє, що зробила все заради самої себе та миру в сім’ї. Але це дуже важко зробити через внутрішні перепони. Кому важко просити вибачення? Тому, хто насправді страждає на егоїзм. Відчуття власної значимості стає вище будь-яких людських цінностей: любові, спокою, затишку, здоров’я  тощо. У боротьбу включається весь організм людини: в постійному стані стресу всі системи органів, які згодом відгукуються хворобами. У таких випадках здоровий глузд не відіграє ніякої ролі. Головне для такої людини – покарати, помститися.

Є один старий вислів: «Самому зробити зло – поставити себе нижче ворога; помститися - стати всього лише рівним йому; пробачити – піднестися над ним». Помста ніколи не зрівняє рахунок, а буде тільки все міцніше утримувати нас у минулому. Охоплені жагою помсти, ми немов опиняємося в поїзді, який мчить нас по нескінченному замкнутому шляху до все більшої ненависті. Єдиний спосіб зупинити це – натиснути кнопку «прощення» і вийти. Пробачити – значить звільнити в'язня і зрозуміти, що ним були ви самі!

 

-  Дозволи

Ми весь час чекаємо, поки хтось зробить перший крок. І це одна з причин, чому люди рідко відчувають любов. Вони чекають, коли їх спочатку полюбить хтось інший.

Вже можна жити! Вже можна перестати чекати, поки це трапиться. Перестати чекати перших кроків від інших і гарної погоди. Вже можна любити! Можна залишити свої образи в минулому, можна перестати перебирати в голові свої комплекси і невдачі, можна сказати: «Стоп!» – цим думкам і почати відчувати. Вже можна перестати кивати на близького пальцем і говорити йому – ти перший. Вже можна сказати: «Я люблю тебе» – тому, кого любиш. Сказати всім серцем. І любити можна вже всім серцем.

 

Вже можна вірити! Вірити в дружбу, в добро. У те, що сонце все одно зійде і що у кожного свій шлях. Вірити в близьких людей. І вірити в Бога нарешті.

 

Вже можна прощати! Пора б уже пробачити, скільки можна цей важкий хвіст тягнути, оплакувати своє дитинство, звинувачувати батьків, тих людей, хто зробив боляче або не виправдав. Вже можна всіх нарешті пробачити.

 

Вже можна жити! І можна визнати, що життя прекрасне і повне чудес. Що одне лише зоряне небо варте того, щоб жити. Що усмішка близької людини варта іноді цілого Всесвіту. Що поцілунок дитини і перше слово тато чи мама рятують нас від даремності проживання. Хоч страшно, але треба сміливо поглянути вперед. Відважно близьким сказати про кохання – і серця навколо розтопити.

У мові індіанських племен є слово mamihlapinatapei, яке занесене до «Книги рекордів Гінеса» як найлаконічніше. В перекладі це слово означає: двоє людей дивляться один одному в очі, кожен з яких сподівається, що інший зробить перший крок до того, що хочуть обоє, але не наважуються розпочати.

То, можливо, вже прийшов час – наважитись розпочати примирення та змінити свої стосунки на краще? Час визнати, що Ти дорослий, що саме Ти і ніхто інший  відповідальний за любов. Не шукай зміни в інших, поки не зміниш себе сам.

 

- Щоб не закінчилась любов

 

  Проведене Каліфорнійським університетом дослідження показало, що якість позитивної підтримки – запевнення, що людину люблять, цінують  і вона здатна контролювати своє життя – це першорядний фактор, необхідний для здорових відносин. У своєму дослідженні психолог Гарварда Джилл Хоулі вимірює ступінь впливу критичних і ворожих зауважень від близьких людей і показує, що нехтування від тих, на кого ми покладаємося, може викликати різні захворювання.

 

Час від часу ми всі «йдемо в себе», коли нам заподіяли біль або образили або ми боїмося сказати щось не те. Це як пауза в нашому дуеті з партнером, вона дозволяє зібратися з думками, прийти в рівновагу. Але коли відчуження стає звичною відповіддю на звинувачення другої половини, це починає отруювати. Коли ми відгороджуємося, ми робимо це, в основному, щоб заблокувати свої емоції; ми заморожуємо почуття і йдемо в заціпеніння. Але коли один із танцюристів йде зі сцени, танець не може продовжуватися. Всі ці руйнівні події пов'язані з моментами сильної вразливості, коли від улюблених вимагається чуйність і турбота, а вони її не дають. У ці моменти відповіддю є слова на ключові питання прихильності – "Чи підтримуєш ти мене, коли ти мені потрібен?" і "Чи ставиш ти мене на перше місце?".

 

 

 

Шлюби творяться на небесах, проте руйнуються на землі. Руйнуються не самі по собі, а завдяки нашим власним зусиллям. То ж будьте уважними одне до одного. Любіть одне одного і ніколи не переставайте дарувати себе одне одному.

 

 

 

- Високі стосунки

 

Скільки людей, стільки й різних думок про високе:  моду, стиль, кулінарію, мистецтво.

Мистецтво насолоди природою, віршами, книгами, музикою, смаком, життям, коханням.

Навіть найзвичайніший продукт може бути твоїм  творінням. Займати перші місця у списках найкращих. Але найвищим мистецтвом є така проста річ як стосунки.

 

Що може бути краще стосунків? Справжніх, високих, живих стосунків, коли обоє цілісних людей єднаються у пізнанні один одного?

 

Цілісна особистість захоплює. Поспілкувавшись з такими людьми, заспокоюєшся, набуваєш сил і прагнеш бути кращою. Що  ж приховується за цілісною особистістю? Насамперед, мова йде про гармонію, єдність і згоду з самою собою. Якої б сфери це не стосувалось: духовної, моральної, фізичної, розумової. В різних ситуаціях така особа залишається вірною своїм цінностям, вірі, орієнтирам. Це не означає, що в кризі чи конфліктах вона не може змінитись, звісно, може, як і кожна людина. Але така цілісна людина не флюгер, вона оманливо  не пристосовується кожного дня, не усміхається лише тому, що сьогодні так треба. Вона внутрішньо зріла. Вона вміє чути, слухати, відчувати, любити. Вона розуміє, що життя прекрасне і повне чудес. Що одне лише зоряне небо коштує того, щоб жити. Що усмішка близької людини варта іноді цілого Всесвіту.

 

 

 

- П’ять умінь, які допомагають бути щасливими (дослідження Соні Любомирських)

 

Психолог Соня Любомирських разом із колегами виділила п'ять речей, які, на їхню думку, допомагають бути щасливими.

 

- Вдячність, точніше вміння бути вдячним. Ті учасники експериментів, яких психологи попросили написати листа подяки людям, які їм коли-небудь допомогли, почувалися значно щасливішими, ніж ті, хто таких послань не писав. Причому зовсім необов'язково було відправляти ті листи. Як відзначають вчені, навіть просте висловлення подяки на папері змушувало людей відчувати приплив щастя.

 

- Оптимізм. Учасникам проекту дали завдання подумати, яким вони бачать своє ідеальне майбутнє. Це могло бути, наприклад, сімейне життя з люблячим і надійним партнером чи повноцінна професійна діяльність, і описати його в особистому щоденнику.

 

- Уміння радіти успіхам. Люди, які записували по три випадки, які їх порадували за тиждень, концентрувалися саме на доброму, що відбувалося в їхньому житті, і знаходили більше причин бути щасливими. Ті, хто практикував протягом кількох тижнів позитивне мислення, говорили, що їхній душевний стан значно покращився.

 

 - Використання своїх сильних сторін. Ті, хто вважає, що володіє непоганим почуттям гумору, можуть жартами розрядити напружену обстановку ділової зустрічі або втішити друга, який потрапив у біду. Гумор також допомагає забути про свої біди, стверджують психологи. Уміння взяти себе в руки, оцінити свої можливості і працювати над ними допомагає людям видужати від захворювань.

 

-Хороші вчинки. Люди, які пожертвували своїм часом і грішми, аби допомогти вбогим, говорили, що почувалися після цих актів милосердя щасливішими.

 

 

 

 

- Роман із собою

 

 Близькість і самотність живуть поруч. І часто ми біжимо від близькості в самотність, коли в близькості було боляче і страшно. А буває, що на самоті стає так нестерпно, що ми біжимо в будь-яку «близькість, тільки б не бути одному. При цьому ми втрачаємо (в тій чи іншій мірі) самого себе, свої почуття, своє життя і контакт з реальністю, замінюючи їх на почуття і відчуття іншої людини або взагалі на якийсь фантом із фантазій. І це все зовсім не близькість.
 

Іноді ми тікаємо від самотності і пробігаємо повз тих людей, з ким можемо бути близькі, тому що наше уявлення і мрії про те,  що таке близькість, не збігаються з реальністю.

 

Який би я не був близький з іншою людиною, я розумію, що вона інша і часто непередбачувана. У неї інші почуття, інші думки, інше розуміння. Крім того, у партнері відображаються такі мої частини, які мені зовсім не хочеться в собі помічати і приймати.

 

Завжди враховуйте той факт, що ми ніколи не зможемо змусити когось бути з нами або любити нас. Вся справа полягає в тому, що справжні стосунки  це, перш за все, свобода.
 

Але ж близькість дає і сили, і ресурс, щоб прийняти цю самотність. Так, я один, але я можу простягнути руку і попросити підтримки. І в контакті з іншою людиною мені простіше пережити і прийняти свою самотність. І коли я спробую не тікати від себе, тоді стане можливою справжня зустріч з іншою людиною. Я буду шукати зустрічі не для того, щоб уникнути самотності або наповнити порожнечу в собі, а для того, щоб поділитися з іншою людиною багатством свого світу і відкрито прийняти інший, такий же багатий світ.

Проблема взаємодії полягає в тому, що у нашій свідомості прояв любові тісно переплітається з поняттям слухняності як невід’ємного її атрибута. Ставлення до іншого як до того, хто має відповідати моїм вимогам та очікуванням, позбавляє стосунки продуктивності та можливості пізнання краси багатогранності людського буття. У гуманістичному психоаналізі Е.Фромма відображені такі атрибути, притаманні справжній любові, як піклування, відповідальність, повага та знання, що проявляється у зацікавленості в собі та іншому як носії «людської таємниці». Ідея Е. Фромма виражається у тому, що людина, яка дає з любов’ю, «просто ділиться тим, що є в ній живого». Дана точка зору дозволяє зрозуміти принципову особливість комунікативного процесу, побудованого за принципом балансу між «знати» та «любити», в якому відбувається обмін почуттями, знаннями та досвідом, результатом чого стає розкриття в людині безлічі потенційних можливостей на шляху самопізнання, саморозкриття та формування особистісної світоглядної позиції.

 

 

- Стріла амура

 

Давним-давно вважали, що якщо ви закохалися в когось, значить, стріла амура потрапила у ваше серце. Це символ. Стріла – це «аванс», який ми отримуємо з Небес. Це можливість відчути таке божественне переживання як любов завдяки іншій людині – в той момент, коли він стає вашим коханим. Але кожен розпоряджається цим авансом по-своєму. Якщо вам дали тисячу доларів, ви можете їх вкласти в якусь справу, накупити на цю суму книг або поїхати в подорож... Точно так і з любов'ю. Ви отримуєте можливість любити когось. Але що ви зробите з цим? Куди ви це направите? В себе? В партнера? У почуття? Саме від цього залежить, що станеться з вами і з вашим коханою людиною...

 

Любов – це прийняття. Прийняття того, що є. Ви приймаєте без бажання змінити щось і без бажання мати щось в обмін. Без всякої надії отримати щось у відповідь. Ви відчуваєте щастя від того, що є той, кого ви можете любити. Згадайте, як ви любите море або гори. Ви не фіксуєте їх стан, не накладаєте на них жодних зобов'язань, не ставите їм ніяких умов. Навпаки, радість вам дарують різноманітність і мінливість, несхожість кожного нового дня. Море дуже красиве і в штиль, і в шторм, і в полудень, і вночі, коли світло місяця грає з водою, і в ній відбиваються зірки. А вранці іноді неможливо знайти межу неба і води, здається, що вони злиті в одне ціле, здається, що купаєшся в небі. Також і гори – вони красиві і взимку, і влітку, і тоді, коли цвітуть альпійські луки. Ви не ставите умов: «Хай завжди сонце стоїть у зеніті, хай це дерево тільки злегка зеленіє, квіти – тільки там». Навпаки, різноманітність вабить.

 

 

 

- Ігри не граються 

 

Перестаньте бігти від проблем! Зіткніться обличчям до обличчя з усіма невдачами, виправте ситуацію, спілкуйтеся, цінуєте, прощайте і ЛЮБІТЬ людей.

 

Поламайте будь-які емоційні стіни, які Ви побудували навколо себе, і відчуйте кожну гостру емоцію, як хорошу, так і погану. Це реальне життя і Ви не повинні боятися говорити на ті  чи інші теми. Слухайте і говоріть, не ображаючи інших людей. Спілкування – це не просто важлива частина відносин, це і є стосунки.

 

Один із секретів хороших взаємостосунків, описаний Н.Пезешкіаном: «Хваліть голосно, критикуйте тихо. Сприймайте індивідуальні відмінності один одного не як привід для конфліктів, а як те, чому ви можете навчитись один у одного».

 

Слова любові мають бути підкріплені вчинками. Звертайте увагу навіть на дрібниці  для того, щоб Ваші кохані зрозуміли і повірили в те, що вони Вам не байдужі.

 

Будь-які відносини також будуються на міцному фундаменті спільної роботи. Ви зможете досягти набагато більше, якщо будете працювати спільно, аніж поодинці . Друга людина завжди замикає коло . Міцні відносини  залежать від зусиль двох партнерів, а сила кожного з партнерів відносин  залежить від їх якості.

 

І пам'ятайте те, що відносини не можуть завжди ділитися 50 на 50. Ви також не здатні викладатися завжди на повну. У той час, коли один з вас може віддавати тільки 20 відсотків, інший може викладати 80 і  навпаки. Здорові стосунки полягають в тому, щоб віддавати більше навіть у той час, коли один з їхніх учасників на це не здатний.

 

 

Не бійтеся помилок! Не помиляється лише той, хто нічого не робить і кому просто все байдуже. Проте  вчіться визнавати власні помилки і використовувати власні промахи на зростання у мудрості. Але не забувайте, що “ваша половина” має також подібне право на “недосконалість”. Лише спільно, допомагаючи одне одному, крок за кроком, не зосереджуючись на недоліках ближнього, ви зможете зростати у найдивовижнішому почутті ― Любові. І тоді з роками ваші почуття не будуть слабшати, а навпаки набуватимуть нового потужного звучання.

 

Любов- здібність характеру. У одних в характері її весь час чекати, в інших-неперервно шукати, і третіх- всюди знаходити. Найлегше- ненавидіти. Найважче- досягати порозуміння.

 

Сім’я- це по суті проект, яким потрібно управляти щасливі сім’ї- це ефективні команди, які гнучко взаємодіють, адаптовуються, приймають спільні рішення. По принципу управління проектами, автор Брюс Ейлер, бере у сучасних веб-розробчиків ідеї : менше строгих правил, більше особистісного спілкування, відсутність жорсткої ієрархії, піклування , зацікавленість та підтримка, урізноманітнення цікавим, регулярні перевірки статусу проекту ( що йде добре, що могло б бути краще в нашій сім’ї).

Щаслива сім’я- це твій вибір.

 

 

 

- Гімн Любові

 

Давній мислитель Платон писав: “В коханому, мов у дзеркалі, бачиш самого себе”. Саме цим дзеркалом і є подружня посвята. Бо в подружжі людина набуває повноти власного Я, починає глибоко усвідомлювати власну особистісну неповторність, поєднану з новим дивовижним модусом “Ми”. Родинний простір набуває свого унікального оркестрового звучання, де кожен інструмент попри наявність інших музичних ліній не губиться в різноманітті, а створює та посилює красу спільного звучання.

Проте неможливо досягнути гармонії, коли кожен учасник буде грати власну автономну партію, не звертаючи уваги на тих, хто поряд, не переймаючись інтересами ближніх. Шлюб ― це спільне виконання найвеличнішого твору ― гімну Любові. І далеко не завжди ми здатні досягти чистого звучання інструментів власних душ. Проте наполеглива робота над собою, своїми здібностями, почуттями та навичками обов’язково принесуть результати.

 

Будьте терпеливими одне до одного. Бо як мудрий вчитель не карає, а допомагає своєму талановитому учневі, так і ви допомагайте у шлюбі одне одному, щоб ваші таланти не пропали на марне, а примножилися і набули дивовижної сили.

 

Любіть одне одного, дослухайтеся одне одного, даруйте себе одне одному!

Не бійтеся помилок! Не помиляється лише той, хто нічого не робить і кому просто все байдуже. Проте вчіться визнавати власні помилки і використовувати власні промахи на зростання у мудрості. Але не забувайте, що “ваша половина” має також подібне право на “недосконалість”. Лише спільно, допомагаючи одне одному, крок за кроком, не зосереджуючись на недоліках ближнього, ви зможете зростати у найдивовижнішому почутті ― Любові. І тоді з роками ваші почуття не будуть слабшати, а навпаки набуватимуть нового потужного звучання.

Ось як пише у своєму бестселері американський теолог Гарольд С. Кушнер: «Важко плекати душу, якщо забути, як це робиться, важко повернути собі раз втрачену віру, почуття любові і тепла. І це тим більш складно, тому що дуже небагато тих, кому це вдалося, і є багато речей, які відволікають нас від наших зусиль. Однак, на  щастя, яким би важким нам не здалося це плекання душі, ми в цих зусиллях не самотні, бо Ти при мені».

 Кому потрібна Любов у світі, який міг би бути таким прекрасним і таким святим, у житті, яке могло би бути таким сповненим сенсу та задоволення, якби ми лише відкрили очі і знали, куди дивитися?

Кому потрібна Любов? Напевне, мені. Напевне, нам.

 

 

 

 

 

Розділ 2 «Дар батьківської Любові»

 

 

Коли ми погортаємо психологічні журнали, які дають безліч порад щодо гармонізації подружнього життя, то зустрінемося із розповсюдженою думкою, яка зазначає: з іншими слід поводитися так, як хочеш, щоб поводилися з тобою. Цілком слушна порада. При цьому  часто акцентується увага на тому, що ми мусимо вимагати подібного ставлення і до себе. На перший погляд, здається, нічого негативного у подібній позиції немає. Але коли подивимося уважніше на цю пораду, то побачимо, що нам пропонується ніщо інше, як двоверкторна модель подружнього буття, тобто своєрідна модель крамниці. Крамниці, у якій Ви заплатили гроші і чекаєте на потрібний Вам товар.

 

Але подружжя не є крамницею. Подружжя − це містерія, це добровільна посвята та відданість партнерів одне одному. Тож коли ми у своєму недбальстві обираємо двовекторну модель взаємодії, то досить часто зазнаємо розчарувань, оскільки, не отримавши позитивного відгуку на власну доброту, ми переживаємо велике розчарування, яке проявляється, в першу чергу, у пригніченості або в агресії.

 

Натомість, коли наше світосприймання базується на восьми (чи іншій) векторній моделі взаємодії з оточуючою дійсністю, то відсутність віддачі не зупиняє нас у творінні добра. Бо ж не отримавши відповіді, ми однак переживаємо відчуття задоволення, задоволення від самого процесу дарування. А коли ми ще до всього цього позитиву отримуємо подяку, то винагорода подвійна, оскільки неочікувана. У такий момент ми ніби торкаємось неповторності та краси самого акту дарування, що є відбитком дивовижі Божественного дару. І найбільший дар, який Творець дає подружжю, −  це дитина.

 

Любов не здатна гнітити, вона лише розправляє наші крила. Так і діти для батьків є натхненням, є дивовижним подихом Любові, яка забезпечує силами для польоту.

 

Коли дитина попри всі батьківські негаразди приходить у світ − це дійсно справжня радість і справжнє диво. Проте батьки досить часто є не готовими до прийняття цієї радості, яка знайшла втілення у неповторній людській іпостасі. Вони часто сприймають дитину лише у контексті впровадження власних сподівань та амбіцій. Так, безперечно, батьки люблять свою дитину, проте ця любов є акцентованою на собі, а не на самій дитині. Це означає те, що в своїй дитині я бачу продовження себе, бачу втілення своїх прагнень, я хочу їй доброго, і, відповідно, краще за нею знаю, що для неї є насправді кращим та кориснішим. Проте в такому разі часто  втрачається розуміння того, що кожна дитина − є правдивим даром. Кожна дитина є неповторною, і ця неповторність приносить у цей світ ту безмежність внутрішнього єства, яка здатна змінити зовнішній прояв буття. Тому дуже важливо, щоб батьки навчилися поважати і приймати свою дитину від початку її існування, навчилися відчувати свою дитину, дослухатися до неї. Проте не тільки батьки впливають на свою дитину, але й дитина інтенсивно впливає на своїх батьків. То ж важливо навчитися приймати цей взаємний дар посвяти, взаємний дар формування, взаємний дар впливу.

 

Відносини з дитиною, так само як і з кожною людиною, глибоко індивідуальні й неповторні. Батьки становлять перше суспільне середовище дитини. Особистості батьків грають велику роль у житті кожної людини. Не випадково, що до батьків, особливо до матері, ми подумки звертаємося у важку хвилину життя.

 

Батьківська любов – джерело й гарантія благополуччя людини, підтримки тілесного й щиросердечного здоров'я. Саме тому першим й основним завданням батьків є створення в дитини впевненості в тому, що її люблять і про неї піклуються. Ніколи, ні при яких умовах у дитини не повинен виникати сумнів  у батьківській любові. Найприродніший й найнеобхідніший із усіх обов'язків батьків – це любов до дитини в будь-якому віці.

У хорошій родині дитина може отримати всю любов – п’ять її видів, необхідних для гармонійного життя. По-перше, це турботлива материнська опіка. Ця любов дає людині відчуття емоційної безпеки, яке утверджує дитину в переконанні, що вона потрібна. По-друге, це вимоглива любов батька, чиє завдання – піклуватися про розвиток (фізичний, психічний і духовний, аж до святості) дитини. Любов батька має вберегти дитину від загубленості в житті, відсутності орієнтирів. По-третє, це любов поміж батьками, немовби «понад головами» дітей. Ця любов показує не тільки взірець чоловічо-жіночих стосунків, а й дає дітям упевненість у стабільності дому як їхнього середовища зростання. Отут ми доходимо до четвертої любові – простору родини, який охоплює батьків, дідусів, хресних… Справжня любов у родині є раєм на землі. Ще є п’ята любов, потрібна людині як повітря: любов самого Бога. Точніше кажучи, людина потребує віри в любов Бога – непохитну і безумовну, настільки міцну, що дитина (і дорослий також) неспроможні зробити такого вчинку, через який Бог перестав би її любити.

Важливо також звернути вашу увагу на ще одному  моменті, а саме на руйнуючому характері батьківської любові в деяких типових життєвих ситуаціях. Розглянемо для прикладу дуже розповсюджену для нашого часу ситуацію: розлучення. Чоловік і жінка ділять майно, з’ясовують старі образи, але найголовніше − вони поводяться з дитиною як  із бездушною істотою. Батько і матір, безперечно, у свій спосіб люблять дитя, проте вони досить рідко по-справжньому думають про нього за таких обставин. Кожен з батьків акцентує увагу виключно на собі та своїх власних почуттях та втратах. Дитина, на превеликий жаль, стає часто маніпулятивним засобом, розмінною монетою у затягнутому конфлікті. У прагненні заволодіти нащадком  батьки часто-густо не гребують ніякими засобами, виправдовуючи себе тим, що лише вони здатні дати дитині щасливе майбутнє. Дитина стає подібною до безмовної тварини, яку за розкладом передають із рук у руки. Батьки стверджують про свою любов, а чи варта така любов чого-небудь? То ж коли ми народжуємо дитину, то в першу чергу ми маємо вирішити для себе, що для нас є пріоритетом: “правильно” виховати дитину чи навчити її любити?

У свій час я стала свідком дивовижного випадку, випадку, що змінив багато чого у мені самій. Це була, здавалося, звичайна ситуація зустрічі одної п’ятирічної дівчинки зі своїм батьком. Проте незвичність полягала в тому, що ця дитина мала синдром Дауна. До того ж і додаткові супутні хвороби, вона не могла сама ходити, їсти, розмовляти. Я проводила час із цією дівчинкою, була їй за няню. І коли за певний проміжок часу батько повертався до цієї дівчинки, очі дитини ставали осяяними дивовижним світлом і безмірною любов’ю, що мала безмежний відбиток в очах батька. Це було дивовижне свідчення Божественної любові. Ця маленька дівчинка дала мені, дорослій людині, якій, здавалося, багато чого знає та відчуває, урок справжнього кохання, справжньої посвяти. І ця дівчинка заставила мене задуматися над тим, чи світяться наші очі так само ніжно, коли ми бачимо своїх дітей? І, на жаль, відповідь була негативна, бо наша любов до своїх дітей така далека від досконалості. Ми часто-густо обмежуємося при зустрічі з власними нащадками лише поверхневим поцілунком і далі поспішаємо у своїх справах.  Тож ця дитина дала мені справжній урок того, чим є любов між батьками та дітьми!

Звертаючись до батьків, В. Сухомлинський нагадував: “Якщо ви хочете стати неповторною особистістю, якщо ви мрієте залишити після себе глибокий слід на землі – не обов’язково бути видатним письменником або вченим, творцем космічного корабля або відкривачем нового елементу періодичної системи. Ви можете утвердити себе в суспільстві, засяяти красивою зіркою неповторної індивідуальності, виховавши хороших дітей, хороших громадян, хороших трудівників, хорошого сина, хорошу дочку, хороших батьків для своїх дітей. Творення людини – найвище напруження всіх сил. Це і життєва мудрість, і майстерність, і мистецтво. Діти – не тільки і не стільки джерело радості. Діти – це щастя, створене працею”.

 Добрий дух рідного дому, тепло домашньої атмосфери, одруження з милою людиною – джерело щасливого життя і, далі, успішного виховання дітей. Рідна домівка, рідне гніздо – так у народі називають батьківську хату, як особливе місце для людини, а тим більше для дитини.  Незгладний вплив батьківського дому на формування особистості створюється завдяки щирій материнській ласці і небагатослівній любові батька, домашньому теплу, піклуванню, затишку і захисту, сімейній злагоді. Красивий той дім, де живе дружна і міцна сім’я, де панують любов, злагода та повага. Щаслива та оселя, що повниться радісним дитячим багатоголоссям, де діти ростуть у дружньому родинному колі, у гурті своїх братів і сестер.

 

Епілог

«Як SPAсти свої стосунки  і  збагатити своє життя»

 

Якщо зазирнути в саму глибину кожної людини, то виявиться, що всі ми народжені для того, щоб стати героєм або героїнею нескінченної історії кохання. В сім’ї люди люблять і запрошують любити. Незважаючи на труднощі, вони стукають в закриті двері з усіх сил, щоб почути один одного, навчитись слухати і поважати і  пробачати, тому що це любов. Кожна людина – це диво. Окрім болі і душевних мук, її оточує краса, чудо творіння,  звуки сміху і любові, шепіт надії, свято життя. Усе це теж результат вибору, твого вибору – побачити це диво, помітити сильні сторони іншої людини, подякувати їй за її уміння. Сім’я – це не інститут. Це взаємостосунки. І цим все сказано. Якщо вони є – є сім’я, якщо ні – немає нічого, що вони можуть  дати. Сім’я не повинна бути жертвою. Вона мала б бути радістю. Для неї в цьому і є заключний зміст.  Ціль сім’ї – виражати любов. Не мовчати, щоб хтось вгадував, що ти думаєш і про що мрієш, а виражати це словами, вчинками, мовами любові.

Не в природі любові силою нав’язувати стосунки, зате в природі любові відкривати їх. Ніхто не любить випробувань, але уникнути їх нікому не дано. Ми або дозволимо їм зруйнувати  своє життя, образимося, озлобимося, або будемо шукати той скарб, який допоможе нам більше любити ближніх і краще служити їм. Вибір за нами. Усі,  навіть ті, хто виріс в дуже люблячих сім'ях і зумів створити щасливий шлюб, переживають такі періоди, коли найбільш дорогі для нас стосунки ускладнюються або не приносять задоволення.

 Позитивні й негативні стосунки можуть впливати на наше майбутнє, на формування нашої особистості, на ставлення до себе, до інших, до Бога. Тому варто запитати: яким чином вони впливають на наше життя? Як ми даємо раду з важкими «хворими» взаєминами? Чи ми віримо в те, що їх треба оздоровити, що це вдасться зробити? Чи ми шукаємо належної допомоги, де і як ми це робимо? Часто чим щиріше ми прагнемо змінити партнера, тим гіршими  стають наші стосунки. Чому така бажана близькість так вислизає від нас? Біда в тім, що часто про  кохання ніяким чином не можна догадатися, виходячи з того, яке місце належить йому у  вашому житті в порівнянні з безліччю «більш важливих» речей. Красиві слова допомагають продавати гамбургери й автомобілі, але дружину чи чоловіка  вони часто переконують значно менше."Бо, де скарб ваш, там  буде і серце ваше". Іншими словами, в області духовного життя ваші відчуття перебуватимуть там, де ваш скарб, тобто те, чому ми приписуємо особливу цінність. Це виявляється у відносинах в подружжі: якщо я шаную людину, бачу в ній "скарб", то неодмінно розпочну відчувати найтепліші відчуття до неї. Коли людина систематично знецінює свого шлюбного партнера (навіть якщо вона не висловлює ці думки вголос), за лічені тижні вона може майже повністю втратити любов до нього. Але вірно і зворотне: всякий раз, коли в будинку укорінюється шанування, довіра,  через лічені дні або тижні починають мінятися   і наші відчуття.

Кожному з нас життєво необхідно  зрозуміти, що наші близькі гідні витрачених на них сил і часу, любові – умовної і безумовної, розуміння мови любові кожного. Нехай чоловік попросить дружину, а дружина чоловіка  дати своє визначення «ніжності». Як обійняти її, щоб вона відчула, що її кохають, втішають? У які хвилини він потребує її ласки і співчуття?  Не варто розраховувати на те, що партнер у шлюбі виявиться телепатом і буде знати всі наші складні та насущні потреби без нашого пояснення.

Ви все ще не знаєте, як приступити до ремонту душі, як знести занепалі стіни гніву і прокласти через увесь дім коридор ніжності, розкрити двері на зустріч словам, що підбадьорюють, лагідним дотикам, мужньому прощенню? Як нам не пропустити той момент, коли близька людина віддаляється від нас і фізично, і емоційно, і духовно? Якщо цей процес не повернути назад, він приведе до того, що сімейне життя залишиться без тепла і життя, а відносини перетворяться на пусту, болісну ізоляцію. 

 Життєво необхідно вміти відкривати душу, що замкнулася від нас, і відновлювати гармонію. Багато пар перетворюються на подібність двох пересохлих губок, які жадібно висмоктують один з одного життя. Усі ми егоїстично вимагаємо від інших, щоб вони негайно розпочали задовольняти наші потреби. І лише мудрі люди знаходять стежинку до свободи, яка виводить їх із стану вічного розчарування. Пам’ятайте, Біблія вчить: «Мирні переговори починає той, хто сильніший». Ви готові стати «сильним», взяти на себе відповідальність за те, щоб налагодити відносини? Інколи потрібне істотне зусилля волі, щоб не відповісти ударом на удар. Часто потрібні консультації фахівця, психотерапевта, щоб розібратися з моделями поведінки, зі своїми здібностями, стереотипами для того, щоб жити далі життям, сповненим любові.

Мені дуже подобається історія з чудової книги Смолі Г., Трент Д. «Любов у християнському шлюбі». Ось вона: «Я запитав дружину футболіста, чи багато вона знає про роль свого чоловіка у команді. Мене б не здивувало, якщо б вона відповіла: «О, йому платять за те, щоб він біг попереду всіх», але вона мені відповіла десятихвилинною лекцією  з детальним аналізом різних прийомів атаки. Здивувавшись її знаннями в області спорту, я хотів дізнатися, яким чином їй вдалося  стати експертом і так добре  засвоїти особливості  гри свого чоловіка.  І ось тоді ця жінка піднесла мені справжній урок на тему «Як стати найкращим вболівальником свого чоловіка». По мірі того як ріс інтерес дружини до занять чоловіка і готовності їх підтримати, відносини цієї пари ставали все гармонічнішими. Загалом дружина не розраховувала на яку-небудь віддачу, однак тоді і чоловік став проявляти стійку зацікавленість її справами. Вона не збиралась підмінювати тренера, вона просто своїми питаннями, своїм розумінням говорила чоловікові: «Ти дорогий мені, а тому мені дорогі й твої захоплення».

Подружнє життя є дивовижною мандрівкою простором людського буття. І як у будь-якій мандрівці, людина, що мандрує, переживає як духовні злети, так і фізичні болі. Вона відчуває насолоду від мандрівки, але не полишають її і всі тягарі дороги. Вирушаючи у путь, ми завжди мусимо не тільки орієнтуватися на власні бажання та почуття, але й також володіти інформацією щодо законів успішного подорожування. Коли ми не враховуємо ці закони, то досить часто зустрічаємося з негативними наслідками нашого невігластва.

 

Мудрість – це одна з найбільших чеснот, які нам дарував Господь. Тож будьте мудрими і мудро розпорядіться отриманими знаннями.

 

Любов завжди з нами. Це наша життєва сила, це Бог, це наші батьки, кохані нам люди, діти. Бажаю вам жити закоханими в життя та один в одного. Від чорно-білих до веселкових кольорів щастя. Хай кожна мить вашого життя буде сповнена віри, надії та любові.

 

Жоден фільм, книга, ані один психотерапевт не можуть вирішити усі ваші сімейні питання. Але отримавши знання, пізнавши та відкривши себе та застосовуючи їх на практиці ви дійсно можете направити ваші стосунки в правильне русло і подорожувати шляхом справжнього кохання. Якщо ви цього хочете. Вирушайте в подорож назустріч своїм серцям, ставши дослідниками та практиками по покращенню свого життя, життя, сповненого любові. Знайшовши ключі до серця. Якщо  Ви про це мрієте.

Все у ВАШИХ РУКАХ! А ми лише спробували привідкрити вам маленькі секрети для щасливих, благословенних, омріяних і дуже реальних високих стосунків.

Двері до щастя та любові завжди відчинені.

 

 

 

 

 

Можливі техніки для роботи з сім’ями

 

 

1. Займемось математикою ваших стосунків.

Розпочнемо вчитися рахувати так, як ви, можливо, раніше не уміли.

86400 секунд кожного дня нам дається, а це 365 днів у році або 12 місяців кожного року. 

Чи цінуєте ви любов у цих днях?

Скільки  днів  ви разом?

Скільки чашок кави ви принесли в ліжко один одному?

Скільки ранків  ви провели, ласкаво розбудивши свою половинку?

Скільки поцілунків на добраніч ви подарували та отримали?

 

2. Що саме для вас означає любов?

а. БЕРУ

Як ти відчуваєш, що тебе люблять? Як реагуєш, коли тобі її дають?

Що найбільше подобається з того, що роблять для тебе близькі? Коханий (а)?

Що ти приймаєш із вдячністю?

б. ДАЮ

Зверни увагу на те, що ти можеш внести в стосунки.

Як конкретно ти можеш виразити свою любов іншим? Коханому (ій)?

в. Що досі виходило найкраще? Що з цього важливе, а що ні? Чи готова важливому      приділяти увагу, а неважливе відпустити?

Що твій партнер не робить? Що він робить не так? А що ти не робиш для партнера? Що ти робиш не так?

г. Для чого тобі потрібна сім’я?

Згадай,  чому ти закохалась. А що зараз ти помічаєш у собі? У коханому (ій?)? Чим радієш і живеш?

За що ти вдячна коханому (ій) ? Як саме і як часто виражаєш свою вдячність? Що хотіла  б додати  до того, що  ще не робила досі?

д. Напиши, як ти відносишся до Бога. Наприклад: з довірою, вдячністю, трепетом, надією (продовжи свій список…) . А якщо б ти так само відносилась до свого чоловіка, дитини, які б стосунки у тебе могли скластись?

Можна розпочати просто сьогодні.

3. Обговорення: згідні чи ні.

Щоб кохати потрібно:

- бути зрілими;

- розуміти, приймати, знати мови любові;

- прощати себе і іншого;

- мати вільний вибір;

- бачити в іншому ЛЮДИНУ.  Цікаву, просту, втомлену, неідеальну. Бачити один в одному чоловіка і жінку;

- вміти берегти, турбуватись, урізноманітнювати життя;

- прощатись, якщо потрібно, із старими звичками;

- бачити в  негативі можливість діяти, побачити в них заклик і шанс змінитись на краще;

- навчитись відчувати; дарувати ніжність, цінувати;

- вміти любити (і себе, й інших);

- вміти сприймати кохану  людину різною. Любити без претензій;

- навчитись слухати і чути себе й іншого;

- навчитись відмовляти і просити;

- відкритись, довіритись;

- знати, що ти конкретно хочеш від відносин, а не надіятись на те, що про це має здогадатись інший;

- не говорити подвійним текстом (Я хочу, щоб ти сам приймав рішення. Стій там. Іди сюди…);

- залишити боротьбу за владу, хто головніший, і просто прийняти своє щастя. Воно, як і життя, дається задарма, просто так. І ніяк інакше;

- жити смачно, не дивлячись ні на що. Закохатись в життя. Від чорно-білих до веселкових кольорів щастя.

 

4. У чому ми схожі, в чому ми відмінні.

Списки своїх цінностей та список цінностей свого партнера, які є у нього на вашу думку. Пізніше: обмін і обговорення цінностей та очікувань.

5. Техніка «Продовжити речення»:

- якби мені не було так боляче…

- якщо б я не була (не був) сердитою на партнера…

- один із способів, яким я його (її) караю…

- якщо б я йому довіряла…

- позитивна сторона того, що у нас не буває сексу…

- якщо б ми були ближчими один до одного…

- я починаю думати, що…

 

6. Техніка «Обмін ролями», де кожен партнер протягом  певного часу (наприклад, 1 день в тиждень) виконує обов’язки іншого партнера і відпочиває від своїх.

 

7. Дослідження «Особисті границі».

Є хороша вправа, яка допомагає зрозуміти свої відносини з кордонами інших. Намалюйте карту свого життя, де ви і всі оточуючі вас люди – країни. Ви різного розміру, у вас різні відносини. З кимось у вас спільні кордони, з кимось – ні. З кимось ви можете межувати по воді. З кимось у вас може бути якась загальна зона – митний союз або «Шенгенська угода». З кимось спрощений візовий режим, з кимось ускладнений. А потім подивіться на свій малюнок і згадайте, якими були кордони, скажімо, п'ять років тому. Іноді це допомагає побачити багато речей, наприклад:

❁Може бути, у вас п'ять років тому було багато тісних меж і зв'язків, багато контактів і конфліктів. Ви перенаситились спілкуванням. І саме тому зараз ви стали ... островом, який ніхто не чіпає і не захоплює.

❁Може бути, навпаки, ви перейшли зі стану ізольованості до тісних міцним зв'язків.

❁Може бути, вашу країну постійно захоплюють інші країни і ви не вмієте цьому протистояти?

❁А може бути, ви самі всіх навколо захоплюєте і відвойовувати землі? (Складно в цьому зізнатися, але в кожній людині є таке прагнення – просто масштаби різні).

❁Може бути, ви ділите країни на союзниць, з якими у вас спрощені режими взаємин, і на супротивників, з якими будуєте паркани і готуєте проти них кампанії.

І коли ви бачите основні закономірності, вам простіше зрозуміти, куди прагнути. Чи потрібно вчитися захищатися або потрібно вчитися жити в світі і не нападати. Чи потрібно вчитися будувати взаємини або потрібно дозволити собі взяти паузу і побути на самоті. Зрештою світ може стати щасливим, тільки якщо кожна окрема країна знайде свій баланс і стане щасливою. Поки ми намагаємося догодити іншим ціною власного душевного комфорту, ми втрачаємо найважливіше – себе.

Порушення особистих кордонів завжди призводить до конфліктів. Просто ця бомба – уповільненої дії. Ви закладаєте її тоді, коли дозволяєте людині увійти далі, ніж варто було б. Уявіть, що ваша душа – це дім. І в неї приходять різні люди. У кожного з них своя мета, свої мотиви, свої потреби. І ось заходить людина – ви зустрічаєте її на порозі. І далі вам потрібно вирішити, чи готові ви її впустити і як далеко.

Якщо відразу видно, що у людини повні руки всякого бруду – чому б не залишити її там, де вона є? При цьому не обов'язково кричати  і ображатися. Можна просто закрити двері, попередньо посміхнувшись і сказавши «Ні». Когось можна запросити  у вітальню. Але чи обов'язково після гарного спілкування дозволяти людині розпоряджатися власним будинком на його розсуд? Адже хороша людина з кращих спонукань піде і меблі переставить. І начебто нічого поганого не зробив, лиш хотів допомогти. Але вам від цього погано. Чому б відразу не визначити, де і як ви будете спілкуватися? З колегами та співробітниками – тільки в кабінеті і іноді в обідньому залі. З приятелями і друзями – у вітальні. З тими, хто приходить  з мечем – на порозі. І тільки тим, хто нам близький і дорогий, кому ми повністю довіряємо, ми даємо ключі від будинку. Хоча й тут є одна деталь. Одну комору все-таки залиште тільки для себе. У кожного з нас має бути суто особистий інтимний простір. Навіть в ідеальної дружини і матері трьох дітей. Чим зайняти ту комору – вирішувати вам.  Може, це буде творча майстерня або салон краси. А може, бібліотека або музичний салон. Фітнес-центр, храм або спа-салон. Вирішувати вам, що саме буде у вас в цьому місці.

 

8. «Ласкаві імена».

Гравці повинні стати в коло. Один з учасників кидає м'яч іншому, називаючи його ласкаво по імені. Другий гравець кидає наступному. Або погладити один одного по руці. Наприклад: Сергійку, Богданчику, Олечко і т.д. Виграє той, хто назвав більше ласкавих імен.

9. «Піраміда любові».

Згадайте про те, що всі ми щось любимо. У когось це сім'я, у когось робота, комусь подобається морозиво. Запропонуйте побудувати піраміду любові. Один починає її будувати, називаючи те, що він любить, і кладе руку в центр. Потім наступний називає те, що йому подобається або викликає симпатію, і кладе свою руку зверху. Знову і знову. Таким чином виходить ціла піраміда.

 

10. Маніфест на кожен день (навела лише 3 пункти, їх може бути безліч).

1. Саме сьогодні я буду щасливий. Це означає, що я слідом за Аврамом Лінкольном скажу собі: "Більшість з нас щасливі рівно настільки, наскільки хочуть бути щасливими". Щастя виходить зсередини, зовнішні подразники не мають до нього ніякого відношення.

2. Саме сьогодні я буду згоджуватись тільки з тим, що є насправді, і не стану змушувати навколишній світ рахуватися з моїми бажаннями. Я буду приймати мою сім'ю, мою роботу і мою долю такими, які вони є, і постараюся відповідати їм.

3. Саме сьогодні я постараюся бути приємним у всіх проявах людиною. Я подбаю про свій зовнішній вигляд, постараюся трохи краще одягтися, пом'якше говорити і ввічливіше поводитися з оточуючими, бути щедрим на похвалу, утримуватися від критики і причіпок до оточуючих – і вже, звичайно, від повчань кого-небудь на шлях істинний.

Пропоную Скласти свій "Маніфест життя". Внести туди саме те, що важливо для вас. І слідувати йому. І тоді загальне відчуття наповненості життя, задоволеності від неї додасться.

 

11. Ранкове роздавання премій.

Дуже важливо для натхнення обмінюватись компліментами: приймати і віддавати. Щоб повернути фокус уваги до хорошого, красивого. Цінного. Важливого. Давайте роздамо премії один одного щоранку: за найкрасивішу усмішку, за чудовий наряд, за теплоту і ніжність, яку ви відчуваєте, за щирий погляд тощо.

 

12. Любовні листи як несподіванки і подаруночки, як маленькі приємності.

 

13. Робота з метафоричними картами, притчами, казками.

Розумні фрази і вдалі метафори допомагають створити внутрішню символічну картину подій і це кращий спосіб навчання та відчуття. Робота з картами зовнішньо нескладна: не замислюючись, витягаєш карту та думаєш, що вона для тебе означає. Але при цьому з однією і тією ж картою скільки людей – стільки ж інтерпретацій. За рахунок використання найрізноманітніших візуальних образів прокидається творче, інтуїтивне начало; із власної внутрішньої мудрості приходять «підказки» або неочікувані відповіді на запитання, які вже давно мучили.

 

14.Техніка «Вечірня нарада».

Усі члени сім’ї сідають за столом  після вечері і кожен член сім’ї протягом 15-30 хвилин говорить все, що вважає за потрібне, що наболіло, чим радіє, що хоче змінити, що подобається чи не подобається. Інші члени сім’ї в цей час слухають, але не перебивають. І так по черзі кожен член сім’ї має проговорити своє.  Після того, коли всі виговоряться, почуте не обговорюється.

 

15. Роздуми.

Обговоріть це з вашою половинкою і найдіть спільні точки дотику.

- Що влаштовує вас у ваших стосунках? А що саме не подобається?

- Про що мрієте зараз? Яким ви бачите своє майбутнє через 3 роки? 5 років?

- Що для вас найбільш цінне у ваших стосунках?

- Як ви можете діяти? Що ви готові для цього робити? З чого розпочнете?

- Що вам слід робити разом, щоб досягнути того, про що мрієте?

- За яке з рішень ви готові взяти на себе відповідальність або домовитись про щось спільно?

10 порад при спілкуванні з дітьми: 

 

 

1. Замість роздратованого: "Пішли швидше, скільки тебе чекати!" скомандувати: "На старт, увага... Побігли!

 

2. Замість загрозливого: "Їж, інакше не отримаєш десерт" порадувати: "Після того, як зникне ця котлетка, до тебе прилетить щось смачне".

 

3. Замість грубого: "Прибери за собою" вимовити мрійливим голосом: "От якби ти був чарівником і зміг би, коли я закрию очі, швидко навести лад на столі..."

 

4. Замість розсердженого: "Не заважай!" сказати: "Іди, пограйся трохи сам. А коли я звільнюся, ми влаштуємо свято".

 

5. Замість незадоволеного: "Не вередуй, піратська футболка в пранні, одягай ту, яка є" примирити з неприємністю: "Дивись, а ось родичка твоєї піратської футболки. Давай її одягнемо?"

 

6. Замість риторичного: "Ляжеш ти, нарешті, спати!" поцікавитися: "Показати тобі хитрий спосіб приховування під ковдрою?"

 

7. Замість безсилого: "Щоб я ніяких "не хочу" не чула!" несподівано закричати: "Ой, дивися, Капризка прибіг. Лови, лови його, щоб він нам настрій не псував!"

 

8. Замість нудного: "Скільки разів повторювати" сказати таємничим шепотом: "Раз-два-три, передаю секретну інформацію... Повторіть, як чули".

 

9. Замість менторського: "Руки помив?"  запропонувати: "Сперечаємося, що вода з твоїх рук потече чорна рідина".

 

10. Дивно, що варто замінити звичні зауваження новими словами – і змінюється все: інтонація, ваш настрій, реакція дитини! Варто тільки спробувати!

 

 

 

Додаток (коли важко на душі..)

 

Щастя…

 

Це коли вмієш любити людей і маєш, з ким поділитися емоціями. Коли знаходиш однодумців. Коли при зустрічі тобі дарують усмішку, а не презирливий погляд. Коли відчуваєш за спиною крила, хоча ніколи не зможеш злетіти. Коли тебе не залишають у спокої. Коли дощ плаче разом із тобою. Коли ніколи не відчуваєш себе самотнім. Коли тебе впізнають ті, хто не бачив років із десять. Коли в душі не буває зими, а тільки тепла весна чи жарке літо. Коли віриш у казки...

 

Щастя… Коли йдеш босим по траві, не боячись загнати в ступню скалку. Коли перебираєш руками теплий пісок. Коли стираєш восковий наліт з яблука. Коли бачиш, як пасуться коні. Коли поруч пролітає лелека. Коли сідає сонце, залишаючи за собою рожевий слід. Коли в полі ловиш вітер. Коли перші квіти показуються з-під снігу. Коли слухаєш вечірнє кумкання жабок. Коли золоте колосся гнеться додолу. Коли п’єш воду з джерела. Коли молишся по-дитячому щиро. Коли кажеш: «Я люблю тебе» і чуєш у відповідь: «Я тебе теж кохаю».

 

Щастя… Коли плачеш. Коли в хворобі про тебе піклуються. Коли віриш. Коли вмієш зупинитися і перевести дух. Коли знаєш, що чиниш правильно. Коли живеш у мирі. Коли не знаєш, хто такі лікарі. Коли миєш руки у фонтані. Коли отримуєш листи. Коли спізнюєшся, але все одно приходиш вчасно. Коли дякуєш. Коли час не має значення. Коли гладиш сусідського собаку і він тебе не кусає. Коли знаєш, що дочекаєшся. Коли про твій день народження не забувають. Коли даруєш квіти. Коли приносиш добрі новини.

 

Щастя… Коли свіча в твоїх руках не гасне. Коли в темряві немає страху. Коли не думаєш цифрами. Коли розгортаєш шоколад із фольги. Коли знаходиш загублене. Коли маєш що фотографувати. Коли відчуваєш запах свіжого сіна. Коли не бракує слів. Коли можеш допомагати безкорисливо. Коли тобі довіряють. Коли знаєш, що недарма прожив день. Коли можеш протистояти системі. Коли взуваєш кросівки після туфель на каблуках. Коли не сумніваєшся. Коли маєш вибір. Коли можеш бути добрим і милосердним. Коли відчуваєш краплі сонця на шкірі.

 

Щастя… Коли хтось дякує Богові за те, що ти є…

 

Насолоджуйтеся кожним життєвим моментом! Знаходьте щастя в простих речах! Тоді є можливість бути здоровими: фізично, психологічно, духовно.

 

 

Крамниця почуттів

 

- Здрастуйте! - привітався молодий чоловік, ввійшовши всередину магазину, про який недавно прочитав в рекламі.

- Здрастуйте! - привітно відповіла йому вже немолода продавщиця

- Скажіть, будь-ласка, а чи є у вас романтика? Мені потрібно приблизно 2-3кг

- Романтика? - продавчиня здивувалася. - Ні, такого товару у нас вже давно немає. Ви напевно про нас в Інтернеті прочитали, так?

- Так, - кивнув молодий чоловік. - Але там було написано, що у вас повинна бути романтика.

- Це тільки в online-магазині, - погодилася продавщиця. - У нас цей товар рідко користувався попитом. Зазвичай ті, кому вона потрібна, замовляють її по Інтернету, це і анонімно, і по місту з нею йти не треба.

- Хіба люди соромляться того, що хочуть романтики?

- Не знаю. Дівчата ще не так цього соромляться, а ось чоловіки...

- Дивно... - задумався молодий чоловік.

- А ви, напевно, студент гуманітарних наук, письменник або поет? - продавщиця уважно розглядала молодого чоловіка.

- Ні. Я простий молодий чоловік. Скажіть, а що ви мені можете запропонувати замість романтики?

- Так-так, подивимося, - продавщиця стала оглядати полиці. - Є, наприклад, натхнення. Так як воно швидко вивітрюється, то краще його відкритим не тримати, а використовувати все відразу.

- Так, мабуть, не відмовлюся, - погодився молодий чоловік. - Скажіть, а який товар користується у вас зараз найвищим попитом?

- А попитом у нас користуються такі товари як гумор, гордість, марнославство, цинізм, скепсис, іронія, віра...

- А як же любов?

- О, любов у всі часи неймовірно популярна і завжди користується великим попитом.

- І скільки ж вона коштує?

 - Дуже-дуже дорого. Любов – це сильне світле почуття, сильно концентрована, і продається грамами. Взагалі-то в більшості вона є ще з народження, але люди її не цінують і марнують, так і не пізнавши всієї її принади. А у деяких людей вона залишається, вона у них росте і збільшується, і тоді люди можуть дарувати один одному Любов. Ось вам, молодий чоловіче, коли-небудь дарували любов? - продавщиця мрійливо закотила очі, мабуть, згадуючи свою молодість.

- Це так чудово, коли дарують любов. Відразу відчуваєш себе всесильним і щасливим, Любов наповнює тебе всього, це так чарівно!

- Напевно, я ще надто молодий. Мені ще ніхто ніколи не дарував любов і я теж нікому її не дарував. Після ваших слів мені здається, що я так ще і не пізнав цього почуття, хоча кілька хвилин тому думав зовсім інакше.

- Все у вас попереду... Головне, не розтратити її завчасно.

- І що ж, багато хто у вас купує любов? - продовжував розпитувати молодий чоловік.

- Та як сказати. Адже я вже сказала, що вона продається грамами і коштує дуже дорого. Ось наша промисловість і придумала, щоб кожен міг собі дозволити любов, продавати її зі всякими добавками. А добавки мало того, що дуже негативні, вони часто і поганої якості. За те вартує такий "економний" пакет набагато дешевше і розкуповується частіше.

- Які ж це там шкідливі добавки? - посміхнувся молодий чоловік.

- Так самі шкідливі. Любов і ненависть, любов і ревнощі, любов і презирство і т.п. Такі добавки самі по собі не продаються, Слава Богу, на них окремо ще немає покупців. А так як це теж природний товар, він теж повинен бути поширений серед людей. Багато хто на цю уцінку клюють. Молоді джигіти, наприклад, вибирають нестрашну, на їх погляд добавку, – ревнощі. Ну, а потім вбивають на цьому ґрунті своїх дружин і наречених.

- Але ж це не їхня провина. Адже якщо чисту консистенцію не можеш дозволити собі купити, доводиться вибирати, так би мовити, з нижчого сорту.

- Ні, молодий чоловіче, я ж вам мало не забула сказати найважливіше. Любов не обов'язково купувати, її можна виростити в собі. Я вже говорила, що вона є у більшості вже з народження, і що багато її марнують на просто так. Але, як кажуть, земля пам'ятає, що виростила.

Так само і в нас всередині завжди залишається те малесеньке зернятко кохання, яке, якщо за ним доглядати, поливати, і вбивати бур'яни, може вирости до великої сильної красивої квітки. Просто не всі люди в це вірять, у багатьох немає на це достатньо терпіння або надії. Отже, молодий чоловіче, ви зважилися на що-небудь?

- Так, звичайно, - посміхнувся він у відповідь. - Мені, будь ласка, 2кг натхнення і по кілограму терпіння, віри і надії для удобрення мого насіння любові. Дуже вам вдячний. До побачення!

 

Божена Кайзер

***

 

Якось одного мудреця запитали:

- Який родинний дім є щасливим?

- Здебільшого щастя проростає з малих речей, - прозвучала відповідь мудреця. - Коли твої діти повертаються зі школи і хочуть поділитися з тобою своїми переживаннями, лиши свою роботу і уважно вислухай їхні малі проблеми, навіть, якщо прання білизни мусиш відкласти на наступний день. Бо коли ви не слухатимете про дрібні справи ваших дітей, коли вони хочуть розкрити вам своє серце, то вони ніколи не прийдуть до вас із великими проблемами. Дітям потрібні не великі забавки, а такі малі речі як час, щоб їх зрозуміти; час, щоб допомогти; час, щоб провадити…

- Чому ж розпадається так багато сімей?

- Здебільшого через малі справи, - знову сказав мудрець. - Маленькі неприємності, маленькі акти самолюбства, байдужості, нагнітання жалів до когось – все це тяжить на подружжі так, що любов губиться…

- В чому ж тоді секрет успіху деяких подружжів?

- В більшості випадків цей успіх полягає у малих справах, - сказав мудрець, посміхнувшись. -  Маленькі вияви уваги, любові; маленькі подарунки; слова визнання і похвали - ці «маленькі речі» творять щасливі незабутні хвилини, яких кожне подружжя потребує, якщо воно хоче процвітати. Вони його зміцнюють і роблять тривалим.

- І ще одне цікаве було запитання: «Що робить нас святими?»

- Знову ж таки, малі речі! – весело сказав мудрець. - Ми постійно відчуваємо потребу робити великі діла для Ісуса. При цьому ми забуваємо, що Ісус сказав: «Хто напоїть як учня одного з цих малих тільки кухликом холодної водиці, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди» (Мт. 10, 42). Маленькі вияви любові, маленькі приємності - Ісус вважає дуже важливими, бо вони зроблені з любов’ю до Нього.

 

А що ви робите так?...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

1. Босовская Наталия. Путеводитель успешного партнерства. - Позитум Украина. - 2013. - № 5. - С. 54-63.

2. Гридковець Людмила. «Абетка інтимного спілкування: практичні рекомендації»; «Батьки – найважливіше джерело любові».

3. Кушнер Гарольд. Коли всього, що ти маєш, не досить. - Львів: Місіонер, 2006. - 202 с.

4. Кушнер Гарольд. Кому потрібний Бог? - Львів: Місіонер, 2006. - 220 с.

5.  Пезешкиан Н.  33 и 1 форма партнерства. - Институт позитивной психотерапии, 2005 г. -288 с.

6. Пезешкиан Н. Психотерапия повседневной жизни: тренинг разрешения конфликтов. - СПб.: Речь, 2002. – 288 с.

7. Смоли Г.,Трент Д. Любовь в христианском браке. - Триада, 2003. - 480 с.

8. Стефан В. Оздоровлення стосунків. Л.: Свічадо, 2010. - 80 с.

9. Чепмен Генрі. 5 мов любові у подружжі. - Львів: Свічадо, 2008. -  192 с.

10. Чепмен Генри. Надежда для разрушенных браков. - Брайт Букс, 2008. - 178 с..

11. Юнг К. Проблемы души нашего времени / Юнг К., 2006. – 331с.