Буклет "І. Котляревський"

Іван Котляревський – класик української літератури, письменник, поет, драматург, громадський діяч, який народився 9 вересня 1769 року. З його поеми «Енеїда» фактично розпочалося формування літературної української мови на основі живої народної мови.

1.«Енеїда» Котляревського була в бібліотеці Наполеона. А цар Микола І мав її аж 2 примірники.

2.Народився у Полтаві, в сім’ї канцеляриста. Закінчив Полтавську духовну семінарію та працював канцеляристом і домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах.

3.Іван Котляревський не був одружений. Дослідники твердять: через нещасливу любов у юності, коли дівчина Марія, в яку він закохався у 25 років, йому відмовила. Після того він пішов до армії.

4.Служив у Сіверському карабінерському полку, брав участь у російсько-турецькій війні, був учасником облоги Ізмаїлу.

5.Під час походу Наполеона І Бонапарта сформував на Полтавщині 5 український козацький полк.

6.Був директором Полтавського вільного театру.

7.Входив до складу Полтавської масонської ложі «Любов до істини».

8.Сприяв викупові з кріпацтва українського і російського актора Михайла Щепкіна.

9.Віддав 25 років службі на посаді директора дому виховання дітей бідних дворян у Полтаві.

10.Прямих нащадків Котляревський не залишив. Перед смертю відпустив на волю кріпаків, а дім на горі в Полтаві заповів своїй економці, Мотрі Векливечивій, унтер-офіцерській вдові.

В умовах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови, поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», написані на основі живого усного мовлення народу, започаткували новий етап формування літературної мови.

Рід Котляревських належав до гербу Огоньчик

Над «Енеїдою» Котляревський працював близько 30 років (з перервами). Праця Івана Петровича  – чи не єдиний твір у Європі, що став народним, бо ця перша високохудожня поема нової української літератури збагатила читача власною, а не позиченою енергетикою. Надзвичайна цінність «Енеїди» полягає в тому, що цим твором Котляревський також довів мистецьку повноцінність української мови, яку до того вважали лише говіркою. Нажаль Котляревському не пощастило розкошувати у статках чи, хоча б, побачити повне видання «Енеїди» в шести частинах. Та же погано фінансували «Енеїду». Пушкіну, приміром платили за рядок платили 25 карбованців. Петровичу давали копійки. Наш Котляревський за свою поему-бурлеск із спеціальним україно-російським словником на тисячу (!) слів, яку від переписував 25 років, правив гонорар мінімум 2000 крб. А московські видавці пропонували… менше половини. Маючи пенсію в 600 крб. на рік, відставний майор Іван Петрович Котляревський так і не продав свою виплекану “Енеїду”. Чому?

Він вклав у неї всю душу. Тільки побутова лексика із найрізноманітніших семантичних груп містить в тому творі сім тисяч слів. Наприклад, 13 слів і словосполучень використовує автор, аби змалювати портрет Сівілли, «бабищі старої», 16 – щоб відтворити зовнішність Харона.

Та найбільшої слави «Енеїда» здобула в народі.

І

Будинок Котляревського у Полтаві" змалював Тарас Шевченко 1845 року. Раніше, дізнавшись про смерть письменника, написав: "Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди. Поки сонце з неба сяє, тебе не забудуть!" У повістях "Наймичка", "Художник" Тарас Шевченко цитував рядки з "Енеїди". У "Близнецах" згадав про талант, благородство, чуйність і простоту Котляревського. Там же вказав, що на сволоці дому було вирізано дату будівництва – 1710 рік. Зараз у тому будинку працює музей Івана Котляревського

Портрет капітана Івана Котляревського написав полтавський художник Євген Путря. Протягом 1979–1986 років він створив серію ”Ілюстрована хроніка життя і діяльності Івана Котляревського”. ”Полтавці його назвали ”веселим мудрецем”, – писав історик Сергій Катранов у біографічному нарисі про Івана Котляревського. – Любив гостювати і запрошував у гості. Страви в нього вдома подавалися вишукані, з національної української кухні. У стосунках із людьми був простий, любив козацькі звичаї. У Полтаві з ним віталися по-козацьки: ”Здоровенькі були, добродію куме!” або ”Здоров був, пане Іване Петровичу!”