Міністерство освіти і науки України

Управління  освіти, культури, туризму, молоді та спорту Крупецької сільської ради

Крупецької об’єднаної територіальної громади

Крупецький ліцей  Крупецької сільської ради

Дубенського  району  Рівненської області

Прес-конференція

на тему « Григорій Сковорода – мандрівний учитель життя»

                          Автор: вчитель української мови і літератури

                                                  Крупецького ліцею Крупецької сільської ради

                                         Дубенського району Рівненської області

                                                        Ельвіра Рудишина

Анотація: Прес –конференція на заявлену тему з мультимедійною підтримкою (медіапрезентація  додається), навчальна мета  якої –сприяти ознайомленню здобувачів освіти з життєвим шляхом Григорія Савича  Сковороди, його літературною спадщиною, розкрити філософські погляди в контексті сьогодення. Прищеплювати патріотичні почуття молоді, сприяти розвитку інтересу до навчання, самоосвіти як одного з етапів на шляху служіння своїй державі. Виховувати любов та повагу до рідної землі, свого народу.

Очікувані результати:

- мотивація до вивчення  предмету;

-формування ключових та предметних компетентностей;

-підвищення загальної культури здобувачів освіти;

Оформлення: На мультимедійному екрані портрет Г.С. Сковороди, афоризми, основні мотиви творчості.

На виставковій стіні розміщені книги Сковороди та критичні матеріали про видатного письменника.

Технічні засоби: мультимедійний екран, проектор для мультимедіа, ноутбук, колонки, флеш-накопичувач з відеоматеріалами.

                                    Хід прес-конференції

Учитель. Григорій Сковорода… Він бентежить уми своєю глибиною та незбагненністю. Ким же він був, «посполитим улюбленцем», «дотепником із сопілкою», чи похмурим самітником, ніким не забутим «чоловіком Божим», з людської ласки  годованим?...»

Справді, ким він був? Якби спитати про це самого Сковороди, то важко сказати, що б він відповів. Та швидше за все, Сковорода сказав би, що був у цьому світі безтурботним пілігрімом, чиї ноги ходили по землі, а серце втішалося спокоєм десь далеко-далеко на небесах.

3 грудня виповнюється 300 років від дня народження українського філософа, просвітителя-гуманіста, поета, а багато хто додає: містика- Григорія Сковороди. Пройшли роки, але цій людині вдається залишатися близьким і сучасним для нових поколінь, попри те, що вже змінилося кілька епох. У кожній новій генерації знаходяться люди, які мають Сковороду «за свого», люблять його і шанують як учителя. Найпростіше, але далеко не вичерпне, пояснення цьому, може полягати в тому, що Сковорода шукав, і вочевидь знайшов, відповіді на запитання, які ніколи не втратять актуальності: «Що таке щастя? Як бути щасливим? І що таке благе життя?»

Учні: 1.Щасливий, кому вдалося знайти щасливе життя;

А найщасливіший, хто вміє користуватися ним.

2.Не досить знайти здорову їжу й напій,

Якщо смак тобі зіпсований хворобою;

3.Не досить сяяти світлові денного сонця,

Якщо світло голови затьмарене.

Діяльна бездіяльність збільшує наші сили;

4.На кораблях і колісницях ми прагнемо до доброго життя.

Але те, чого прагнеш, з тобою:

Воно, друже,- всередині тебе.

Учитель. У своїх філософських діалогах Григорій Сковорода каже, що людина має «пізнати себе», зрозуміти, що для неї є її «сродним», усвідомити, що вона є частиною чогось вищого і всеосяжного, і жити, роблячи добрі справи. Через пізнання самої себе, за Сковородою, людина може пізнати сутність усього сущого. Саме це означає бути щасливим, пізнати себе. Тобто взятися за свою долю й бути зі «сродною» собі частиною.

Захід проведемо у формі прес-конференції «Григорій Сковорода- мандрівний учитель життя»

Запрошені: Микола Ковалинський, друг, біограф Г. Сковороди, літературознавці: біографи, знавці поезії, знавці байок, філософи, музикознавці.

Експерти дослідили основні мотиви творчості, звернули увагу, що Сковорода порушував такі теми:

-захист прав трудового народу;

-суспільство, людина в ньому;

-відносини між людьми, заснованих на рівності, свободі, братерстві;

-викриття хижацьких законів;

-ідея сродної праці;

-гармонія людини і природи;

-людина і Бог;

-щастя, яке воно?

-освіта.

Учитель. Григорій Сковорода – особистість:

- обдарований розумом, чудовим голосом, мандрівник, учитель з передовими ідеями, надзвичайно простий, дружив із простим народом, невимогливий до земних благ. Знав кілька іноземних мов. Був обізнаний із вченням найвидатніших філософів: Сократа, Платона, Аристотеля, Епікура, Сенеки.

Простота Сковороди схожа на гладінь моря, глибину якого зможе уявити лиш той, хто захоче глибше пірнути. Так хто ж він, Григорій Савич Сковорода?

До слова запрошується Микола Ковалинський, учень, друг, біограф Г.Сковороди.

Григорій Сковорода народився 3 грудня 1722 р. в родині малоземельного козака Лубенського полку в с. Чорнухи на Полтавщині. Обдарований від природи, хлопець жадібно тягнувся до книг, різних наук. Ходив до церкви і співав на крилосі.

У 1738 році шістнадцятирічний юнак вступає до Києво-Могилянської академії, де навчається два роки. У 1742 році Сковороду  було взято до придворної капели цариці Єлизавети в Петербург. Але влітку 1744 року повертається до Києва  і продовжує навчання: вивчає латинську, грецьку, церковнослов’янську, польську, німецьку та інші мови. Він легко вчився усьому і мав багато талантів. Грав на скрипці, флейті, скрипці, гуслях, лірі, бандурі. У 1750 році  в складі російської місії  їде в Угорщину. Побував у Польщі, Австрії, Словаччині, Північній Італії. У 1753р. повертається на батьківщину.

Викладацька діяльність. Переяславський колегіум. Сковорода-педагог.

Біограф 1. У 1750 році Г. Сковорода був запрошений на посаду викладача поетики Переяславського колегіуму. Тут він створив для студентів підручник з поетики, навчав учнів писати вірші. Новаторство Григорія Сковороди не сподобалося ректорові закладу, і талановитий педагог-учений змушений був залишити улюблену працю, яку дуже любив і якій віддав усі свої здібності. З цього часу письменник веде мандрівний спосіб життя, постійно перебуваючи серед народу й твердячи, що щастя людини полягає не в матеріальних достатках і почестях, а у виборі відповідної діяльності.

Біограф 2.Наступні шість років Г. Сковорода провів у селі Коровай на Полтавщині як домашній учитель у сім’ї поміщика Степана Томари. Одного разу Григорій Савич назвав сина « свинячою головою», бо він був доволі розпещеним, через те стався конфлікт. Але згодом поміщик вибачився перед учителем і попросив повернутись. Написав значну частину збірки «Сад божествених пісень».

Біограф 3. З 1759 по 1769 (із деякими перервами) Г. Сковорода працював викладачем поетики, етики та грецької мови в Харківському колегіумі. Лекції його відзначались викривальним пафосом та демократизмом. Своїх учнів оцінював так : «справжнє безглуздя», «вельми туп»,  Або «понят», «весьмапонят», «навєрноє, понят», «возможно, не понят». Розумників оцінював званнями: «остр», «досить гострий», « звероквострой»,  тобто той, що знання хапає на льоту. Відомо близько тридцяти критеріїв оцінювання Григорія Савича. Він закликав «пробудитись від сну», побачити світ таким, яким він є насправді. Він сміливо відстоював свої ідеї, завойовував симпатії прогресивної тодішньому начальству. Перед ним назавжди зачинились двері навчальних закладів.

Сковорода наголошував, що виховання підростаючого покоління – справа відповідальна, першочергова для суспільства і повинна вона розв’язуватися на рівні загальнодержавних завдань.

Біограф 4. Майже чверть століття мандрував Григорій Сковорода по лівобережній Україні, бував у містах і селах Воронезької, Курської, Орловської губерній. Де б не з*являвся мандрівний письменник і філософ, там він знаходить любов і приязнь з боку простих людей, його звичним пристановищем були селянські хати, пасіки, сади. Він був невимогливим до земних благ, але й не був аскетом. Він любив природу, пісні, музику. Спав лише 4 години на добу, вставав дуже рано, завжди ходив пішки. М’яса і риби не їв. Відвідував хворих, учив дітей простих селян грамоти. Вибирав друзів приємних, добрих, справедливих.

Помер Григорій Савович 9 листопада 1794року в селі Іванівці (тепер Сковородинівка) на Харківщині. Виконуючи Заповіт письменника, друзі написали на могилі: «Світ ловив мене, та не впіймав».

Продовжать розповідь музикознавці

Учень 1. Пісенна творчість. Сковорода, як ніхто інший до нього в українській літературі, зумів оцінити і поетично передати красу звичайної природи, і простого сільського життя. Красу полів, степів, лісів.

«Поля, поля зелені» належить до поезій, що створювалися під впливом народної лірики і швидко знаходила шлях до широких мас.

Тут мрійливий політ жайворонка над полями, чарівний цвіт його, ідилія життя пастухів – це все було предметом оспівування в народній ліриці. Цей вірш ще за життя став популярною піснею.

Учень 2.Поезія «Ой ти птичко, жовтобока»

Використовуючи поширений у пісенному фольклорі засіб психологічного паралелізму, Сковорода майстерно малює картини природи.

Птах (в народі – це ремез), що звиває гніздо в небезпечному місці;

Явір, що стоїть край води, яка підмиває його коріння, то на горі, де вітри ламають його гілля.

Сковорода використовує ці образи для втілення своєї думки про небезпечність, некорисність для людини високого становища і про вагу в суспільстві низького, простого стану.

Вважають, що основа мелодії цієї пісні була складена Сковородою.

Прослухати пісню

Учень 3. Пісня «Всякому місту- звичай і права»

Автор ставить в один ряд і засуджує здирників і бюрократів, розпусників і пияків, ледарів і підлабузників. Ліричний герой вірша думає не про маєтки і чини, а про те, щоб мати чисту совість, жити мудро й померти з ясним розумом. Перемогти смерть здатна лише людина з чистою совістю й помислами, перед смертю всі рівні – і мужик, і цар.

Проблеми, порушені у творі, були злободенними у той час, а отже, і близькими простолюду, тому вірш зажив великої популярності, ставши народною піснею: відомі понад 50 її варіантів. Іван Котляревський один із варіантів цієї пісні використовує як арію в п’єсі «Наталка Полтавка»

Звукозапис

Літературознавці. Характеристика творчості

Учень 1. Хронологічно в українській літературі Григорій Сковорода є першим ліричним поетом. Його поетичний збірник «Сад божественних пісень»- це уславлення ідей гуманізму, правди, глибока, щира сповідь благородної чутливої душі, літопис її складних переживань. Саме у цій збірці пролунав голос справжнього видатного поета, поета-мислителя.

Особливе місце у своїй творчості Сковорода приділяв образу Христа – символічне втілення справедливості. Серед поетичних творів є й вітальні листи. Але в них немає облесливості і нещирості. Філософська спадщина Григорія Сковороди – це 17 трактатів і діалогів. Крім того, збереглося багато листів письменника до різних осіб, переклади з латинської та грецької мов.

Учень 2. Заслуговує на особливу увагу роль Сковороди як першого українського байкаря, автора збірки «Басни Харковския». Збірка складається із 30 байок. Всі твори написані прозовою мовою.

Звертання Сковороди до цього жанру свідчить про те, що він бажав якнайбільше поширити свої ідеї в маси, надати їм зрозумілої, наочної форми. Байки складаються з двох частин: фабули і «сили»(тобто мораль). У байках Сковороди звучать філософські мотиви, спрямовані на осмислення сучасних письменникові проблем життя. Тематика цих творів різноманітна:

-життя і побут;

-уславлення дружби і розуму;

-ідея «сродної праці»;

-прославлення людей праці;

-засудження прагнення людей до дешевої слави;

-викриття паразитизму пануючого класу;

У творчій практиці Сковорода вживав ще книжну, традиційну мову, хоча, як свідчать його сучасники, в житті користувався українською мовою.

Знавці байок.  «Бджола і Шершень»

Учень 1. Байка у формі діалогу між персонажами розкриває одвічну тему суперечності між трудовим способом життя й паразитичним існуванням.

Бджола – «герб мудрої людини», що в природженому тілі трудиться. А Шершень – образ, що живе крадіжкою чужого і народився тільки на те, щоб їсти і пити. Бджола бачить своє щастя в «сродній праці», тобто праці за покликанням. Шершневі цього не збагнути. Він називає Бджолу «ти дурна», багато у вас голів, та безглузді». Григорій Сковорода підводить нас до думки, що праця має стати для людини природною потребою і «найсолодшою поживою», лише тоді праця «потрібне робить неважким, а важке – непотрібним». Автор бачить щастя людини в « природженому ділі», яке є справді «найсолодшим бенкетом».

Інсценізація байки або відео

Біограф 1. Вважається, що ідея відкриття Харківського університету належить Сковороді, а втілити її вдалося Василю Каразіну та внескам благодійників. Учитель був старанним і неординарним: писав байки, викладав стародавні мови, цікавився математикою, географією, економікою; навчав тих етичних норм, яких завжди дотримувався сам. Отже, учив, як жив, а жив, як навчав. – найкраща риса педагога.

Біограф 2. З 1769 року Сковорода вів мандрівне життя , не спокушаючись різноманітними посадами й чинами; щоразу відхиляючи пропозиції і світських, і церковних осіб. « Ні в якому разі! Хіба ви хочете, щоб я збільшив число фарисеїв?- відповів просвітитель єпископу на прохання стати ченцем. Ченці Києво-Печерської лаври, у свою чергу, вмовляли: «Доволі блукати по світу! Час причалити до гавані: нам відомі твої таланти, свята лавра прийме тебе і ти будеш стовпом церкви і окрасою обителі». На це Сковорода сказав: «Ох, преподобнії! Я стовпотворіння умножати собою не хочу, доволі і вас, стовпів неотесаних, у храмі Божому і світ мене не впіймає!»

Біограф  3. І таки не впіймав! Не вдалося ні царям, ні панам, ні ченцям за почесті і кар’єру купити розум  та волю Сковороди. Щастя вбачав не в маєтках і славі, а вжитті за совістю; шляхом до щастя вважав самопізнання. Він відстоював права людської особистості в кожній людині, відкрито засуджував московських гнобителів.

Якось Катерина ІІ забажала побачити вже за життя відомого українського філософа особисто. Він прибув  на її запрошення до палацу. Коли зайшла цариця до приймальної зали, всі присутні вклонилися, крім Сковороди. На питання Катерини, чому він не кланяється, відповів: Не я бажав тебе бачити, а ти сама хотіла на мене подивитися. А як же ти мене роздивишся, коли я перед тобою удвоє зігнуся». Аще Катерині ІІ Сковорода не побоявся сказати: моя сопілка і вівця дорожча царського вінця». Ходив філософ у звичайній свиті, не прагнув мати власної хатиі постійної домівки.

Біограф 4. Усім відомо, що мислитель завжди був самотнім, але не всі знають, що він був закоханий і навіть хотів одружитися, але не зміг. В одному селі Григорій Сковорода лікував відставного майора. Поки він провідував хворого, дочка майора,  красуня Олена, закохалася в ніжного поета-музику, і Григорій теж її покохав. Йшлося про весілля, але він вагався, бо не уявляв життя без мандрів, нових вражень, свободи дій. Прагнення свободи переважило, і він покинув наречену прямо на весіллі.

Знавці поезії. «Де лібертате» («Про волю»)

Учень 1. Роздуми Сковороди про долю свого покріпаченого народу відбились у знаменитому вірші «Про волю». Поет виступає тут співцем волі, яку трудящі завойовували в жорстокій боротьбі проти польсько-шляхетських загарбників.

Сковорода називає Хмельницького «батьком волі»! Цим він протестує проти козацької старшини та російського дворянства, які пригноблювали народ і накидали на нього кріпацьке ярмо. Вірш відбивав віру поета-демократа в щасливе майбутнє свого народу, виявляв любов до своєї Вітчизни, свого народу. Розмірковуючи над питанням, що таке свобода, заперечує порівняння цього людського блага із золотом: «і зрівнявши все злото, проти свободи воно лиш- болото»

Декламування поезії учнем.

Учитель. Свої педагогічні ідеї Сковорода викладав у трактатах «Благородний Евродій», «Убогий Жайворонок» та ін. У творі «Благородний Еродій» Сковорода протиставляє дві системи виховання: демократичну, реакційну. Письменник на боці першої, він обстоює і прихильно ставиться до Еродія, птаха розумного, ставлення якого до дітей є винятково теплим. У гострому діалозі Еродія з мавпоюПітеком,  Сковорода показує різницю виховання простого народу і багачів. Устами Еродія Григорій Сковорода пропагує ідею «сродності» праці. Мавпа Пітек – втілення убогості морального життя панівних класів, яка живе безтурботним життям і не задумується над майбутнім.

Сковорода писав, що в кожній людині ще змалку закладені великі творчі сили, здібності. Завдання педагога полягає в тому, щоб ці здібності розпізнати і відповідно розвинути. Він писав: «Клубок сам собою поточиться з гори, відніми тільки камінь, що заважає йому. Не вчи його котитися, тільки помагай.  Яблуню не вчи родити яблука, уже сама природа її навчила. Учитель і лікар повинні бути від природи».

Григорій Савич твердив, що природа, вільні нахили, а не штучна виправка, муштра є основою виховання. Підкреслював роль батьків, як природних вихователів своїх дітей, підносив принципи гармонійного виховання розуму, серця і фізичного стану дітей, стояв за трудове виховання, близьке до природи, до народу, до народної творчості.

Людина повинна виконувати той вид роботи, до якої вона має здібності. Теорія Сковороди потребувала розподілу людей за їхніми здібностями, а не за походженням.

Нерідко (а в наш час особливо) бездарні люди займали державні пости або брались за таку роботу, виконати яку були неспроможні. У ряді праць Г. Сковорода порушує проблеми освіти, підкреслюючи, що вона має бути доступною для всіх станів суспільства, а також однаковою мірою для чоловіків і жінок.

Сковорода наголошував, що виховання підростаючого покоління – справа відповідальна, першочергова для суспільства і повинна вона розв’язуватися на рівні загальнодержавних завдань.

Філософи. Філософська спадщина  Г. Сковороди.

Учень 1. Філософія – система ідей, поглядів на світ і місце людини в ньому. Філософська спадщина містить 17 трактатів і діалогів.

Трактат – наукова праця, у якій докладно розглянуто якесь конкретне питання чи проблему.

Григорій Сковорода став одним із зачинателів української філософії. Особливо виділяє теорію пізнання. Він вважав, що людський розум може пізнати світ. Основну увагу зосередив на проблемі людини, її щастя, покликання, боротьби за краще майбутнє. Він невтомно шукав шляхів до цього щастя. На думку мислителя, важливу роль у створенні добробуту  людини і всього людства повинна відіграти творча праця. Та ця умова буде реальною лише тоді, коли праця відповідатиме душевному покликанню, її нахилам.

Учень 2. Сковорода намагався дати відповіді на гострі  проблеми часу, прагнув дати обриси нового, справедливого суспільства, справжньої людини. Деякі філософські твори Сковороди, як «Брань архистратига Михайла со Сатаною» або «ПряБьсу с Варсавою» є оригінальними літературними творами, свого роду поемами на філософські теми.

Високо оцінив філософські твори І. Франко: «Глибокий гуманізм, якого вістуном був Сковорода, робиться основою всіх кращих творів. Української літератури 19 ст. Його твори й афоризми відомі й актуальні сьогодні.

Учні:

***Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні і здавався бездіяльним.

***Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбкватись – значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота- рух душу, а життя – се рух.

***Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, ясам перший люблю.

***Не все те отрута, що неприємне на смак.

***Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя.

***Бери вершину, матимеш середину.

***З усіх утрат утрата часу найтяжча.

***Більше думай, а тоді вирішуй.

***З видимого пізнавай невидиме.

***Не той дурний, хто не знає… а той, хто знати не хоче.

Учитель. Про містичні передбачення.

Одного дня до Києва приїхав Григорій Сковорода. Гуляючи Подолом, зупинився і сказав: «Пахне смертю». В той самий день мандрівний філософ залишив місто, а вже на наступний день Київ закрили на карантин через епідемію чуми. Епідемія тривала більше року, з осені 1770 року до грудня 1771, дві третини киян стали її жертвами.

У 72 роки поет пішки пройшов триста верств аж до Орловщини, де жив його учень і приятель Михайло Ковалинський, щоб передати йому рукописи своїх творів. А повернувшись, зупинився в селі Іванівці, був веселий, балакучий, згодом вийшов у сад і край дороги став копати яму. «Що це ви робите, Григорію?- запитали здивовано друзі. «Та копаю собі могилу, бо прийшов мій час». Коли ж гості роз’їхалися, Сковорода помився, переодягнувся у чисту білизну, ліг на лаві й…заснув навіки. Григорій заповів ставити не хреста на своїй могилі, а камінь з його крилатою фразою «Світ ловив мене, та не спіймав». Тепер це село має назву Сковородинівка Харківської області.

Учень 1. Зараз вшановують пам’ять постаті Сковороди. У Києві, Харкові, Чорнухах, Переяславі споруджено оригінальні пам’ятки Григорію Сковороді. Його ім’я було присвоєно Харківському державному університету, Переяслав –Хмельницькому деджавному педагогічному університету, Інституту філософії Національної академії наук України. У космічному просторі Всесвіту за н 2431 існує мала планета, названа на честь – «Сковорода».

Учень 2. 15 вересня 2006 року Національний банк випустив банкноту номіналом 500 гривень. А 21 червня 1996 року Національний банк України випустив срібну монету номіналом 1000000 карбованців з посвятою великому філософу і вченому Григорію Сковороді.

Учень 3. Видатні художники закарбували образ Сковороди у своїх роботах Васильківського, Їжаківського, Касіяна, Трохименка. Кіномитці відтворили образ філософа у стрічках. «Відкрий себе» Роллана Сергієнка, Анатолія Кучуренка «І світ мене не впіймав…», Олексій Лябах «Григорій Сковорода» із циклу «Великі Українці».

Учитель. В Україні є два крила – це Тарас Шевченко – могутній бунтар. І Григорій Сковорода з його філософією любові, свободи, щастя – те, на чому грунтуються стосунки людини і що повинно панувати в суспільстві. Сьогодні дуже важливо продовжувати життя та популяризацію нашої культури, проти якої воює ворог. Варварське знищення Національного музею Григорія Сковороди в селі Сковородинівка на Харківщині тому підтвердження. Це свідомі злочини російських загарбників, бо ворог намагається стерти нашу ідентичність. Не треба бути спеціалістом, що цілились саме сюди. Можливо, тому що музей Сковороди є національною святинею всієї України? Скільки поезій написано про те, що схід і захід України –єдині і не можна ділити на тих чи інших? Саме цією об’єднавчою особистістю був Григорій Сковорода. Його твори з XVIII є свідченням нашої самостійності, нашої головної національної риси - безмежної любові до свободи та готовності за неї боротися.  Заради нашого майбутнього маємо вивчати, популяризувати спадщину видатного письменника та громадського діяча і тримати стрій, наближаючи перемогу.

Покладімо на п’єдестал добро, віру в Бога, щастя,  сродну працю, і світло свободи завжди переможе темряву!!!

Пісня (на розсуд вчителя)

Список використаної літератури

1. О.Авраменко. Українська література, Київ «Грамота» 2017.

3. Видавнитво художньої літератури «Дніпро» Григорій Сковорода (2 томи) Київ, 1972
4. М.С.Грицай. Давня українська література. Вища школа, 1978.
5. Iваньо I.В. Про українськкелiтературне барокко. - Радянськелiтературознавство. - К.,1970.
6. Прокопович Ф. Етика.Фiлософськi твори: У 3-х т.- К., 1979-1980. - Т.2.
7. Сковорода Григорiй. Твори: У 2-х т. - К.,1994. 185.
8. Сковорода Григорiй: Дослiдження, розвiдки, матерiали. - К.,1992.
9. Сковорода Г.  Твори = Works : у 2 т. Т. 1. Поезії. Байки. Трактати. Діалоги / ГригорійСковорода ; пер. ізстароукр. мови і прим.: М. Кашуби, В. Шевчука. – 2-ге вид., випр. – Київ : Обереги, 2005. – 527 с.
10. Сковорода Г.  Пізнай в собілюдину / ГригорійСковорода ; ред. та пер. поезії В. В. Войтович ; передм. Μ. Кашуби. – Львів :Світ, 1995. – 528 с.
11. Сковорода Г. С.  Розмова про істиннещастя / Г. С. Сковорода ; пер. укр. мовою, приміт. В. О. Шевчука. – Харків : Прапор, 2002. – 280 с.
12. Ушкалов Л.В., Марченко О.В. Нариси з фiлософiїГригорiя Сковороди. - Х.,1993.
13. [Електронний ресурс] Режим доступу:   

https://youtu.be/3rLkYWLEjf8

       14.  [Електронний ресурс] Режим доступу:  https://youtu.be/u0T9xPMfAbw

        15. [Електронний ресурс] Режим доступу:  https://youtu.be/PF7BCuB8_to

        16. [Електронний ресурс] Режим доступу:  https://youtu.be/xTVeyTlj6L8

Додаток

Гей, поля, поля зелені,
Зелом-квітом оздоблені!
Гей, долини, і балки,
І могили, й пагорки!

Гей ви, вод потоки чисті!
Береги річок трависті!
Гей же, кучері які у дібров сих і гайків!

Жайворонок над полями,
Соловейко над садами,-
Той під хмарами дзвенить, сей же на гіллі лящить.

А коли зійшла денниця,
То прокинулася птиця.
Музика звучить навкруг, у повітрі шум і рух!

Тільки сонце визирає —
Вівчар вівці виганяє,
На сопілочку свою котить трелі по гаю.

Пропадайте, думи трудні
І міста багатолюдні!
Я й на хлібові сухім житиму в раю такім.

     ***

Ой ти, птичко жолтобоко,

Не клади гнізда високо,

Клади на зеленой травкі,

На молоденькой муравкі.

От ястреб над головою

Висит, хочет ухватить,

Вашею живет он кров’ю,

От, от, кохті он острит.

Стоїт явор над горою,

Все киваєт головою;

Буйні вітри повівают,

Руки явору ламают.

А вербочки шумят низько,

Волокут мене до сна,

Тут течет поточек близько,

Видно воду аж до дна.

На что же мні замишляти,

Что в селі родила мати?

Нехай у тих мозок рветься,

Кто високо вгору дметься.

А я буду собі тихо

Коротати милий вік,

Так минет мене все лихо —

Щастлив буду чоловік.

— Скажи мені, Бджоло, чоготитака дурна? Чизнаєшти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі. Видно, що ви без пуття закохані в мед.

— Ти поважний дурень, пане раднику,—відповіла Бджола.— Мед любить їсти й ведмідь, а Шершень теж не проти того. І ми могли б по-злодійському добувати, як часом наша братія й робить, коли б ми лише їсти любили. Але нам незрівнянно більша радість збирати мед, аніж його споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо. А без сьогожити, навіть купаючись у меду, для нас найлютіша мука.

Сила:

Шершень — се образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого і народжені на те тільки, щоб їсти, пити і таке інше. А бджола — се символ мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться. Багато шершнів без пуття кажуть: нащо сей, до прикладу, студент учився, а нічого не має? Нащо, мовляв, учитися, коли не матимете достатку?.. Кажуть се незважаючи на слова Сіраха: "Веселістьс ерця — життя для людини" — і не тямлять, що природжене діло є для неї найсолодша втіха. Погляньте на життя блаженної натури і навчітеся. Спитайте вашого хорта, коли він веселіший? — Тоді,—відповість вам,— коли полюю зайця.— Коли заєць смачніший? — Тоді,—відповість мисливець,-коли добре за ним полюю.

Погляньте на кота, що сидить перед вами, коли він куражніший? Тоді, коли всю ніч бродить або сидить біля нори, хоча, зловивши, й не їсть миші. Замкни в достатку бджолу, чи не помре з туги, в той час, коли можна їй літати по квітоносних лугах? Що гірше, ніж купатися в достатку і смертельно каратися без природженого діла? Немає гіршої муки, як хворіти думками, а хворіють думки, позбавляючись природженого діла. І немає більшої радості, аніж жити за покликанням. Солодка тут праця тілесна, терпіння тіла і сама смерть його тоді, бо душа, володарка людини, втішається природженим ділом. Або так жити, або мусишу вмерти. Старий Катон чим мудрий і щасливий? Не достатком, не чином тим, щойде за натурою, як видно з Ціцеронової книжечки "Про старість"...

Але ж розкусити треба, що то значить-жити за натурою. Про се сказав древній Епікур таке: "Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним".

       ***

Всякому місту — звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю — любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло.
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише однене покоїть мій ум.

Панські Петро для чи ні втре кутки,
Федір-купець обдурити прудкий,
Той зводить дім свій на модний манір,
Інший гендлює, візьми перевір!
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Той без  перервно стягає поля,
Сей іноземних заводить телят.
Ті на ловець воготують собак,
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк.
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Ладить юриста на смак свій права,
З диспутів учню тріщить голова,
Тих непокоїть Венерин амур,
Всякому голову крутить свій дур.
В мене ж турботи тільки одні,
Як з ясним розумом вмерти мені.

Знаю, що смерть — як коса замашна,
Навіть царя не обійде вона.
Байдуже смерті, мужик то чицар, —
Все пожере, як солому пожар.

      ***

Що є свобода? Добро в ній яке є?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.
О, якби в дурні мені не пошитись,
Щоб без свободи не міг я лишитись.
Слава навіки буде з тобою,
Вольності отче, Богдане-герою!