Чарівність і могутність слова

                                   Чарівність і могутність слова

      Кожній державі, кожному народові властива своя рідна мова. Вона є символом незалежності й автономії країни.  З дитинства рідна матуся навчає нас слухати, а потім - розмовляти, читати українською. Ми слухаємо й засинаємо під чудову, неповторну мелодію нашої колискової. Наша мова – це символ сили, хоробрості, могутності  козацької нації. Історія народу налічує сотні випадків і зазіхань на українську. Нам доводилось неодноразово виборювати право на власну мову, рідне слово. Як бачимо, праця була не марною. Наразі ми вільно спілкуємося українською, розвиваємо й популяризуємо чарівні простори мовлення. Використовуємо й розширюємо щодня, коли щиро бажаємо «Доброго ранку!» чи «Гарного дня!» Саме з допомогою української висловлюємо власні  почуття й емоції, спілкуємося про ніжність, відданість, кохання, порозуміння, турботи, клопоти, щастя…

        Адже водночас саме словами ми ранимо людей найбільше й найболючіше. Згадаймо прислів’я: «Слово – не горобець, вилетить – не спіймаєш». У ньому прихована та тонка межа, мораль про те, що іноді саме наші слова можуть завдати болю людині  в тій же мірі, як і  ощасливити її. Навіть не знаючи того, одним випадково сказаним словом чи фразою імовірно образити найдорожчу для серця душу. Так, існують вибачення, слова каяття, але й вони не завжди є рятівними в таких ситуаціях. Тож кожному з нас варто пам’ятати довіку,  що кожне наше слово може  мати як позитивний, так і негативний вплив на людину.

        Як бачимо, дивовижна це річ – слово. Не просто набір літер, із яких можна скласти  речення, фразу, поезію чи оповідання. Це чарівний ключ, який відкриває перед нами величезний світ можливостей та здійснення див і бажань. Чарівність слова полягає в тому, що воно втілює в життя людську уяву й фантазію, допомагає перенестися в минуле чи майбутнє, в інші країни, у реальний або вигаданий світ.  Слово має могутню силу, воно впливає на життя  людини.  Слова бувають добрими і злими, правдивими чи брехливими. Коли ми впадаємо у відчай, нам допомагають дружні слова підтримки знову встати на ноги, змусити себе рухатися вперед  і не опускати руки. Здається, ти не зробив зовсім нічого, тільки сказав кілька слів, підтримав людину, вона повірила в тяжку для неї годину; підтримка була вчасною.  Підтримка була необхідною, вчасною, це – головне.             

         Ми переконалися: слово – це чарівний і могутній інструмент, який потребує вчасного, умілого й відповідального застосування. Адже ми – це наші думки, наші слова та вчинки. Поміркуймо, якими ми хочемо бути: звичайними чи чарівними, сильними чи слабкими, щедрими чи скупими?  Краса і сила починаються з людини. Пам’ятаймо правильні й влучні слова поетеси Ліни Костенко: «Люди, будьмо взаємно красивими!»

         Поезія – це мистецтво, що відтворює життя, вірує у правду й любов, радощі та страждання, зустрічі й розлуки, тому вона, поезія – житиме вічно! У житті все починається з чогось: річечка зі струмочка, дерево із коріння. Так і в поезії. Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Олесандр Олесь, Дмитро Павличко, Володимир Сосюра, Борис Олійник, Іван Драч, Микола Вінграновський,  Василь Стус,  Ліна Костенко… – ці імена входять у наше життя з дитинства й залишаться з нами до кінця. Кожний знаходить у них щось своє, близьке й зрозуміле. Хай живе поезія!