Чистота довкола нас – запорука здоров’я

                       Чистота довкола нас – запорука здоров’я

      Чистота навколишнього середовища – це не тільки гарно, приємно,  у першу чергу – це запорука нашого здоров’я.

      На мою думку, більшість хвороб людини виникають під дією мікробів та вірусів. Їх неможливо уникнути повністю, тому що вони скрізь: у повітрі, на наших речах,  у грунті, на фруктах, овочах…

      Так, уникнути повністю неможливо, можна лише зменшити ризик їх проникнення в наш організм. І це, до речі, не дуже складно: мити фрукти, овочі, їжу, яку ми  вживаємо невареною; ретельно мити руки перед тим, як  сідаємо за стіл. Напевно, усім зрозуміло, що в будь-яких випадках життя руки повинні бути чистими. Адже щохвилини стикаємося з мільйонами мікробів та іншими джерелами забруднення. Якщо берегтимемо себе від бруду та мікробів, наш організм зможе нам віддячити бездоганною роботою, відсутністю хвороб, стресів, прекрасним  і задоволеним виглядом обличчя та роботою всього нашого організму, подолавши всі хвороботворні мікроби.

      Що означає слово «екологія»? Екологія (від дав. -гр. οἶκος - середовище, житло і λόγος - вчення, предмет) - це наука, що вивчає закономірності відносин між організмами та довкіллям, а також утворення й діяльність надорганізмових систем (популяцій, видів, біоценозів, біосфери). Ми живемо в епоху гострого конфлікту між людиною і природою, коли нераціональна господарська діяльність порушила динамічну рівновагу біосфери нашої планети.

       Термін «екологія», який порівняно недавно функціонував лише в природо знавстві (як назва біологічної науки, що досліджує взаємини між організмами та довкіллям), сьогодні розширив своє первісне значення, упевнено  ввійшовши у сферу багатьох інших наук.

       Зокрема словосполучення «екологія мови» має право існувати як мовознавчий термін. Екологія мови - це середовище, що забезпечує повноцінне життя та розвиток народу, нації, особистості. Поняття «екологія мови» ввів лінгвіст Е. Хауген в 1970 році.  Однією з головних причини забруднення  є суржик.

       Суржиком здавна в Україні називали мішанину зерна - жита, пшениці, вівса,

ячменю. Сьогодні-це елементи двох або кількох мов, обєднані штучно, без дотриманя норм літературної мови. Інші назва: арго, жаргон, креол, лінгва франка. За даними досліджень Київського міжнародного інституту соціології, у 2003 році “суржиконовмістніть” серед дорослого населення України становила від 2,5% у Західних областях і до 21,7% в Північно-цнтральних областях. Загалом українській мові віддають перевагу 43,6% респондентів. Цей показник різко коливається від 91,6%у західному регіоні й 78% у центрально-західному до 14,6% у східному й 11,3% у південному.

       Проблема екології слова досить глобальна, і за короткий час її не вирішити. У першу чергу, потрібно звернути гостру увагу на діяльність публічних особистостей: журналістів і ведучих, яких слухають мільйони людей. На жаль, далеко не всі люди творчих професій мають можливість  виступити з грамотною і правильною промовою, тому часом страждають недорікуватістю. Потрібно якомога ретельніше підбирати кадри й готуватися до виступів.

       Щоб промова була більш красивою й виразною, варто якомога менше вживати слова-паразити. Вони присутні в лексиконі практично кожної людини. Викоренити їх назовсім навряд чи вдасться, але скоротити їх використання до мінімуму і вживати лише в рідкісних випадках, цілком можливо.

       Як відомо,  початок XXI століття увійшов в історію як епоха вивчення різноманітних екологічних проблем, які суспільство ставить перед собою, переосмислює у перспективі розвитку. Відомо, що сам термін «екологія» ввів у 1866 році Ернст Геккель для означення нової дисципліни у складі біології як загальної науки про взаємодію організмів у середовищі. Проте сьогодні це поняття зазнало багатьох перетворень: у його зміст було внесено чимало змін, що зумовило вихід із біології і розширення сфер впливу. Очевидним є той факт, що саме поняття «екологія», що на початку стосувалося лише природи, її захисту від людської діяльності, набуває іншої мотивації. Її окреслюють такі смисли, як «екологія культури», «екологія мислення», «екологія слова», «екологія мови», «еколінгвістика» тощо. Екологізація наукового знання – закономірний процес у формуванні екологічного мислення, сутністю якого є усвідомлення, підлаштування дій під закони біосфери. Уперше термін «екологія мови»  запропонував Ейнар Хауґен, який у 70-х роках XX століття в доповіді «Екологія мови» виділив аспект взаємодії у межах соціолінгвістики і психолінгвістики. Основним завданням,  на думку американського лінгвіста, є дослідження взаємозв’язку між мовою та довкіллям; мова та екологія, тобто вивчення взаємозалежності між мовами як у  розумі людини, так і  в багатомовному суспільстві.

       Мовознавці, дослідники мовних структур, пропонують  розглядати мовні одиниці не як замкнуті, що існують лише самі собою, а як систему одиничних структур, яка взаємодіє з зовнішнім світом; не можна вивчати мову у відриві від її природного й культурного оточення.

      Через мову людина осмислює своє місце у світі, природному оточенні й другій природній реальності – у соціумі. Тому, шановні друзі, вивчаймо рідну мову,  особливості її існування  в природному та культурному оточенні. Будьмо грамотними, шануймо рідну мову,  мову матері, вивчаймо її досконало упродовж життя,  не соромтеся говорити  нею.

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово,
У барвінки зодягайся, моє щире слово.
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб зростали наші діти мудрі і веселі.
Щоб на все життя з тобою ми запам'ятали,
Як з колиски дорогої мовоньку кохали.    

                                          Любов Забашта