Читання мовчки для учнів 6 класу за текстом "Кінь Бакун"

Перше квітня. Дистанційна робота. Читання мовчки

Пригадаємо!1. Що таке читання?2. Які є види читання?3. Для чого потрібне читання?4. Які є типи мовлення?

Кінь Бакун. Бакун був старий мудрий кінь. Колись він був, кажуть, білої масті, але шерсть давно злиняла, стала брудно-сірою. І коли річку запинало туманом, кінь і сам блукав, як туман... Якось восени щось напало на мене, мабуть, коклюш. Мати взяла бричку, запрягла Бакуна, мене в пальто і в кожух закутала, як дідугана, бо вже морозці вдарили, і повезла в Загатне, до лікаря. А вже вечір; постукали ми у двері, а тітка з відром і віхтем заступила дорогу. “Здрастуйте! – вклоняється нам. – В собачу пору приїхали. Прийом був і давно закінчився”. І ляснула дверима. Ну, ми в когось там переночували, а вранці ще раз постукали. І знов та сама тітка. “Здрастуйте – каже нам. – Прийому нема й не буде. Сидір Петрович на нараді”. Повернули ми бричку й поїхали додому... Ви були в Загатному? Ото жаль! Річка там жабі по коліно, але широка з піщаним дном. І брід кам’янистий, їдеш – бричку погицує. А була осінь, вітер холодний, аж струже в спину. Так мати на брід поїхала, щоб швидше додому. Підкотили бричку, глядь – річка замерзла. Вчора вода кипіла між камінням, а зараз – крига всуціль. Стала мати й журиться: “Що ж робити? На місток їхать – це ж п’ять кілометрів з гаком...” І поки вона журилась, я виліз тихенько з кожуха та на лід. А лід, наче скло, молодий, ясинцем називається. Ковзнешся – і несе тебе хтозна-куди. За мною і мати ступила на лід. Стала, підгицнула – крига тріщить, вгинається, але ні, не провалюється. А кінь?.. Копита ж у нього гострі. “Якщо провалиться кінь, – вголос міркує мати, – ноги поріже. А не провалиться, то однак по льоду не піде – не підкований”. Бакун, мабуть, почув, як журиться мати. Підійшов до річки. Пирхнув, понюхав кригу. Став на коліна. Ноги підігнув, як полозки, і давай човгать по льоду, нам, нерозторопним, показує: підпихайте! Мати аж руками сплеснула: “От розумник! Ану, Льонь, підпихаймо за бричку”. Ми взялись з двох боків, штовхаємо бричку, і кінь іде навколішках, сунеться по гладенькій кризі. Крига вгинається, похрускує, але нічого... тільки до берега – хоп, рвонувся Бакун, скочив на ноги і вже на землі. А коклюша в мене й не було, то я на ковзанці застудився... Приїхали додому, мати попарила мене над гарячою картоплею, і я очуняв. Ось така історія про коня (За В. Близнецем; 360 сл.).

Кінь Бакун Бакун був старий мудрий кінь. Колись вінбув, кажуть, білої масті, але шерсть давнозлиняла, стала брудно-сірою. І коли річкузапинало туманом, кінь і сам блукав, яктуман...

Якось восени щось напало на мене, мабуть,коклюш. Мати взяла бричку, запрягла. Бакуна, мене в пальто й кожух закутала, якдідугана, бо вже морозці вдарили, і повезлав Загатне, до лікаря. А вже вечір; постукалими у двері, а дорогу заступила тітка звідром і віхтем: "Здрастуйте! – вклоняєтьсянам. – В собачу пору приїхали. Прийом був ідавно закінчився”. І ляснула дверима.

Ну, ми в когось там переночували, а вранціще раз постукали. І знов та сама тітка."Здрастуйте! – каже нам. - Прийому нема йне буде. Сидір Петрович на нараді”. Повернули ми бричку й поїхали додому...

Ви були в Загатному? Ото жаль! Річка тамжабі по коліно, але широка, з піщаним дном.І брід кам’янистий, їдеш – бричку погицує. Абула осінь, вітер холодний, аж струже вспину. Так мати на брід поїхала, щобшвидше додому. Підкотили бричку, глядь –річка замерзла. Вчора вода кипіла міжкамінням, а зараз – крига всуціль. Сталамати й журиться: "Що ж робити? На містокїхать – це ж п‘ять кілометрів із гаком...”.

І поки вона журилась, я виліз тихенько зкожуха та на лід. А лід, наче скло, молодий,ясинцем називається. Ковзнешся – і несетебе хтозна-куди. За мною і мати ступила налід. Стала, підгицнула – крига тріщить,вгинається, але ні, не провалюється. А кінь?Копита ж у нього гострі. "Якщо провалитьсякінь, - вголос міркує мати, - ноги поріже. Ане провалиться, то однак по льоду не піде –не підкований”.

Бакун, мабуть, почув, як журиться мати. Підійшов до річки. Пирхнув, понюхавкригу. Став на коліна. Ноги підігнув, якполозки, і давай човгать по льоду, нам,нерозторопним, показує: підпихайте! Матиаж руками сплеснула: "От розумник! Ану,Льонь, підпихаймо за бричку!”

Ми взялися з двох боків, штовхаємо бричку, ікінь іде навколішках, сунеться по гладенькійкризі. Крига вгинається, похрускує, аленічого... Тільки до берега – хоп, рвонувся. Бакун, скочив на ноги і вже на землі. А коклюша в мене й не було, то я просто наковзанці застудився. Приїхали додому, матипопарила мене над гарячою картоплею, і яочуняв. Ось така історія про коня. (За В. Близнецем; 360 сл.)

Виконання тестових завданьhttps://naurok.com.ua/test/join?gamecode=9887380

ЗАРЯДКА ДЛЯ МОЗКУ

Дякую за співпрацю!Мирного дня!