Читання мовчки художнього тексту "Покарання"

Покарання

Чим вище підбивалося сонце, тим лютішою ставала спека. Коні збилися докупи, звісили голови.

Хлопці лежали під вербою. Володька потягнувся, тріпнув чубом:

- Може, в грушевий сад махнемо, га?

Хлопці мовчали. Звичайно, затія спокуслива поласувати соковитими грушами. Але виразніше за груші кожен бачив перед собою грізну постать сторожа діда Гарби.

Дід не знав, що таке хвороба й утома. В найлютіші морози старий купався у річці. Дід-степовик» - з острахом і повагою називали його в селі.

Сторож у саду ніколи не сидів, а порався біля хати. Та в критичну хвилину котилося громоподібне: «Ого-го-го!» З піднятою сапою летів дід Гарба. Він гнався за шибеником кілометрів із п'ять, а якщо траплявся дуже спритний, то й десять. Словом, не було ще такого випадку, щоб дід не зловив охочого до фруктів.

Володька не відступав.

- Давайте на конях. Якщо той... втечемо.

Грицько й Михайло нехотя підвелись. Льонька - за ними. Скочили на коней. Коли з-за горба вигулькнув сад, хлопці зупинили Льоньку й наказали: “Побачиш діда - свисни!”, а самі рушили далі.

Зловивши носом терпкий запах груш, Льонька пришпорив кобилу Муху і мерщій до крайнього дерева. Тільки скочив на землю, як над садом прогриміло:

- Ого-го-го!

Дід Гарба! Льонька шмигнув до переляканої Мухи. Щоб допомогти вершникові, Муха спіймала його зубами за штанці й підкинула вгору. Описавши дугу, хлопець зарився носом у землю. У цей час хтось згріб його залізною п'ятірнею:

- Ага, попався!

У щілинку приплющеного ока Льонька побачив грізно настовбурчені дідові вуса. У Льончиному горлі забелькотіло:

- Ой, не бу-буду! Відпу-пу-стіть!

Дід узяв Муху за повід, полоненого - за комір і потяг у глиб саду. Кобила упиралася, Льонька ж пальцем боявся поворухнути. «Що він зробить з мною? - тремтів він кожною жилкою. - Повісить на груші чи кине в трясовину?»

Прив'язавши Муху, дід турнув малого до куреня. Поставив повне відро груш і наказав:

- Їж!

- Не буду! - видзеленькав Льонька зубами.

- Іж, кажу тобі!

Примочуючи грушу сльозами, Льонька почав їсти. Терпко звело рот, не було сил ні жувати, ні ковтати. Ледве домучив першу грушу.

- Іж! - знову почулося страшне слово.

Після третьої груші напала гикавка. Муха, дивлячись на Льончині муки, жалібно заіржала. Дід стояв нерухомо.

— Дідусю, рідненький… Не можу…

- А красти - можеш?

Ще проковтнув Льонька кілька груш. Бридке місиво застряло в горлі, очі полізли на лоба.

- Пустіть, дідусю, більше не бу..

- Не будеш? Отож дивись! І дітям, і внукам закажи: не беріть чужого - воно печеться.

Дід узяв хлопця за комір і, наче жабеня, підняв над собою. Льонька й не отямився, як опинився на Мушиній спині. Старенька з місця рвонула в галоп; вона так стрибала через кущі й рівчаки, ніби випорснула з вогню.

3 кущів вигулькнули хлопці. Льонька, побачивши своїх, заревів на весь голос.

- Він що, бив тебе?

- Не бив грушами... годував...

- Годував? - витріщились хлопці. - Чого ж ти ревеш?

- Еге ж, аби вас так.... годували... На все життя вистачить.

                                                                                                                                   За В. Близнецем, 450 сл.

До кожного із наведених речень дібрати правильну кінцівку.

1. Пропозиція поласувати чужими грушами була заманливою через:

A голод;

Б спрагу;

B спеку;

Г бажання подратувати сторожа.

2. Хлопці лежали:

А під вербою

Б під грушею

В під дубом

Г під вишнею

3. У селі сторожа називали:

A дід-садівник;

Б дід-степовик;

В дід-лісовик;

Г дід-водяник.

4. Скільки кілометрів дід гнався за шибениками?

А 2

Б 3

В 4

Г 5

5. Люди відчували до сторожа:

A повну байдужість;

Б бридливість і зневагу:

B панічний страх;

Г острах і повагу.

6. Хлопців звали:

А Грицько, Михайло, Льонька

Б Грицько, Михайло, Степанко

В Грицько, Михайло, Іванко

Г Грицько, Льонька, Василько

7. Кличка кобили:

А Маня

Б Муська

В Муха

Г Дуська

8. Хлопець боявся, що дід:

A відведе його до батька;

Б відведе його до міліції;

B зв'яже мотузкою й замкне в погребі;

Г повісить на груші чи кине в трясовину.

9. Дід примусив Льоньку:

А назвати імена співучасників крадіжки;

Б сказати ім'я своє й батькове;

В їсти груші;

Г працювати в саду.

10. Що сталося після третьої груші?

А Льонька заплакав

Б Напала гикавка

В Дід посадив Льоньку в погреб

Г З’їв ще п’ять груш

11. Дід підняв хлопця над собою наче:

А цуценя

Б кошеня

В жабеня

Г порося

6. На все життя хлопець запам'ятав дідову науку:

А бережи честь змолоду;

Б не плюй у криницю - пригодиться;

В не бери чужого - воно печеться;

Г не вмієш - не берись.