Вчитель історії
Гришаєва Людмила
Ганнівського ліцею
У статті розкривається поняття цифрові технології як складові успіху сучасного вчителів історії. Охарактеризовано зміст інформаційно-комунікаційної компетентності.
Ключові слова: сучасний вчитель, вчитель історії, Нова українська школа, інновацій їсть навчання, інформаційно-комунікаційна компетентність, інформаційна компетентність, вебінар, онлайн-курс, дистанційне навчання.
Цифрові технології як складові успіху сучасного вчителя історії
Сьогодні у наш час найбільш популярний в усіх сферах діяльності є компетентні, відповідальні та креативні спеціалісти, які володіють критичним мисленням, вдало й досвідчено використовують засоби інформаційного комунікаційних технологій у своїй професійній діяльності.
Сучасний вчитель історії – це фактично наставник, який вміє організувати та організувати процес пізнання учня. Сучасний вчитель історії може ефективно використовувати соціальні мережі як для більш ефективного та цікавого навчання учнів, так і для власного розвитку та професійного вдосконалення.
У своїй роботі у класах Нової української школи намагаюся більше приділяти увагу цифровій підготовці, оскільки, крім базових вмінь та навичок (підготовці текстових документів, презентацій, тестів, плакатів тощо) опанувала інноваційними практиками для впровадження різних видів навчання (змішаного, дистанційного, хмарного, мобільного), що зараз є досить актуальним.
Необхідним також є формування в майбутніх педагогів спеціальних компетенцій, серед яких слід відзначити наступні:
- здатність до систематизації та критичного аналізу інформації, знайденої в мережі Інтернет;
- уміння керувати «мультимедійним потоком», використовуючи цифрові технології; створювати й редагувати цифровий контент у різних форматах, самовиражатися цифровими засобами;
- уміння користуватися мобільними додатками та засобами цифрових освітніх технологій [2].
Слід також звернути увагу на основні вимоги до використання цифрових технологій в освітньому процесі, а саме:
- визначення ролі, місця й часу використання цифрових ресурсів і засобів навчання;
- умотивованість усіх учасників освітнього процесу до використання цифрових технологій;
- оновлення методик навчання з використанням цифрових інструментів; забезпечення індивідуалізації та зворотного зв’язку в процесі професійної підготовки;
- організація спільної роботи учасників освітнього процесу у віртуальному освітньому середовищі [3].
Сьогодні цифрові технології є одним з основних інструментів, що активно використовується в освіті під час дистанційного навчання дає можливість сприяти підвищенню її якості, при цьому такі сервіси, як електронна пошта, пошук в Інтернеті, мобільні телефони, відео дзвінки, стають незамінними й універсальними в професійній діяльності сучасного педагога.
На основі активного залучення педагогів до нових форм самонавчання відбувається професійний розвиток педагогів та їх підготовка до спроможності ефективно організовувати освітній процес із використанням цифрових технологій та сучасних засобів й сервісів для здійснення онлайн-навчання, що є актуальним у період впровадження технологій дистанційного та змішаного навчання. При цьому здобутий рівень розвитку цифрової компетентності стає новою сходинкою в їх професійному розвитку, сприяє поглибленню знань і набуттю практичного цифрового досвіду й цифрових навичок. Ефективними формами самоосвіти є веб нари, онлайн-майстер класи, тематичні та авторські дистанційні курси, спілкування педагогів у мережевих сервісах та педагогічних спільнотах метою яких є набуття нових навичок, опанування освітніх програм та веб сервісів, також слід наголосити, що дані форми надають можливість опановувати цифрові інструменти для здійснення онлайн-навчання, організації управління освітнім процесом, створення електронних освітніх матеріалів. У педагогічній діяльності цифрова компетентність розглядається як багаторівневе явище та отримує активний розвиток, при цьому активно використовуються соціальні медіа, мультимедійні, інтерактивні матеріали, системи управління навчанням, хмарні технології.[4].
Практичний досвід свідчить, що велику роль відіграють вікторини, онлайн-вправи та тести, перегляд відеоматеріалів, які допомагають зацікавити учнів темою, полегшити її сприйняття, засвоєння й перевірити знання. Створені матеріали педагоги можуть додавати у свій блог. У своїй роботі найбільш поширеними варіантами для створення інтерактивних завдань використовую цифрові технології: Google Форми – добре підходить для початкової ланки, при використанні даного сервісу можна створити тести або провести опитування. Online Test Pad – робота з конструкторами для створення тестів, кросвордів, опитувань і з діалоговими тренажерами. Quizizz – створення вікторин, при цьому вікторину педагог створює на своєму комп’ютері, а учні мають можливість брати в ній участь дистанційно за допомогою смартфонів.
Таким чином, професійний розвиток педагогів у системі освіти та опанування нових можливостей цифрових технологій стають наразі досить актуальними та забезпечують створення інноваційного цифрового середовища, комунікації всіх учасників освітнього процесу, співпраці, рефлексії, поєднання традиційних методик навчання з інноваційними формами. При цьому процес навчальної взаємодії з використанням цифрових технологій стає більш гнучким, персоналізованим, доступним та дає можливість майбутньому педагогу вільно володіти сучасними цифровими технологіями та використовувати їх у професійній діяльності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Берназюк О. О. Проблема наукового визначення поняття цифрових технологій у праві. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2017. Вип. 47. Том 2. С. 83−86.
2. Жалдак М. І. Про деякі методичні аспекти навчання інформатики в школі та педагогічному університеті. Наукові записки Тернопільського національного університету ім. В. Гнатюка. Серія «Педагогіка». 2005. № 6. С. 17−24.
3. Вдовиченко Ю.В. Цифрові технології як основа та рушійна сила розвитку сучасної глобальної економіки. Економiка та держава. 2018. № 1. С. 79–82.
4. Цифрова компетентність сучасного вчителя нової української школи: 2021: збірник матеріалів всеукр.наук.-практ. семінару, Київ, 2 березня 2021 р. / за заг.ред. О.В. Овчарук. Київ : Інститут інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України, 2021. 116 с.