Цикл уроків за романом Д.Дефо "Пригоди Робінзона Крузо"

УРОК  №1

ДАНІЕЛЬ ДЕФО І ЙОГО РОМАН «РОБІНЗОН КРУЗО»

Мета: ознайомити учнів з окремими фактами біографії Д.Дефо, історією створення роману «Життя та надзвичайні пригоди Робінзона Крузо»; розвивати вміння працювати з підручником, визначити головне в прочитаному; викликати інтерес до твору Дефо.

Обладнання: портрет Д.Дефо, текст роману.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

	Я прожив незвичайне життя… Д.Дефо

 

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ      МОМЕНТ.МОТИВАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ.

Слово вчителя про місце творчості Д.Дефо в літературі.

ІІ.ЕВОКАЦІЯ.  

Учитель: 

• Ми знайомі із твором Ч. Дікенса «Різдвяна пісня в прозі». Пригадайте, кого з героїв побачив Скрудж біля себе малого, побувавши з Духом Минулого Різдва  у класі, де він залишився сам в Різдвяний вечір? (Робінзона Крузо, П’ятницю, папугу).

Цей образ створив Д. Дефо.

• Сам Д. Дефо говорив: «Я прожив незвичайне життя.»

Чим же воно незвичайне?

Про це і піде сьогодні мова. (Запис теми уроку та епіграфа в зошит).

Але спочатку звернемо увагу на портрет письменника. Щоб ви могли сказати про цю людину?  Зверніть увагу на прямий, зосереджений погляд, зведені брови, стиснені вуста, перуку.

(Висловлювання, припущення дітей)

• Щоб дізнатися, чи мали ми рацію, звернімося до інформації про життя письменника.

ІІІ. ОСМИСЛЕННЯ

1. Робота з інформаційним матеріалом (самостійне читання учнями).
2.  Інтерактивна гра. «Учитель-учень». Робота в парах (один із учнів – «учитель», другий – «учень»); «учитель» готує 5-7 запитань за змістом прочитаного; Учитель піднімає будь-яку пару. За бажанням інші пари можуть продовжити  гру, при умові наявності інших змістовних запитань).

Можливі варіанти:

• До культури якого народу належить творчість Дефо?(англійській)
• Коли  жив Дефо? (друга пол. 17-  І пол. 18ст.)  .
• Ким був батько Дефо? (торговцем) 
• Ким хотів батько бачити свого сина? (священником)
• Що він для цього зробив? (дав освіту)   
• Яке справжнє прізвище письменника? Чому він його змінив?(Фо)
• Про що писав Дефо свої перші твори? (памфлети про проблеми суспільства) 
• Які випробування випали на долю Дефо?(банкрутство, неодноразове ув’язнення, ганебний стовп, засудження до довічного ув’язнення)
• Який твір прославив ім’я Дефо на весь світ?    («Робінзон Крузо»)

3.«Цікавинка».Розповідь учнів  творчої групи про перебування Д.Дефо біля ганебного стовпа  (Додаток А)

4. Гра «Займи позицію» Проблемне запитання:

• Перебування Д. Дефо біля ганебного стовпа – позитивне чи негативне явище в долі письменника?

(Учні визначаються з відповіддю і, виходячи до дошки, займають місце або під знаком «+» або «-»; потім доводять свою позицію)

5.Робота над історією створення роману

Повідомлення учнів творчої групи (Додаток Б)

6.Складання таблиці.

«Реальні і вигадані факти» (учитель записує факти, а учні заповнюють колонки)

 

	Факти	У житті	У творі
1.	Герой	Шотландський  матрос Александр Селокірк	Моряк із Йорка Робінзон Крузо
2.	Скільки часу був на безлюдному острові	4 роки 4 місяці	28 років 2 місяці
3.	Причини. Чому опинився на безлюдному острові	Залишила команда (бо будучи боцманом посварився з командою, та й корабель був дуже старим).	після аварії
4.	Місце події	Узбережжя Чилі (Тихий океан)	Гирло річки Оріноко (Бразилія, Атлантичний океан)
5.	Реальний острів	1960 р.- чилійці перейменували острів, де був Селькірк на острів Робінзона Крузо

 

7. «Цікавинка» (повідомлення учнів  творчої групи про історію видання, подальшу творчу долю та смерть письменника) (Додаток В)

IV. РЕФЛЕКСІЯ

Чи можна погодитися з  висловом Даніеля Дефо про своє життя (звертаємося до епіграфа)? Чому?

• Чому, не зважаючи на те, що Дефо написав понад 500 творів, на його могилі напис: «На пам'ять про автора «Робінзона Крузо»?

 

• Які нові літературні терміни ви сьогодні почули? (запис до словника)

Памфлет -

Прототип  –

Роман -

 

V. ОЦІНЮВАННЯ

-  Чиї відповіді сьогодні заслуговували особливої уваги?

VІ.  Домашнє завдання: виписати в зошити зазначені теоретичні поняття, повторити зміст тексту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК А

Дефо брався за все відразу і тому, можливо, зазнав невдачі. Підприємництво не було єдиною його справою. Даніель Дефо був відомим журналістом, який писав надзвичайно сміливі памфлети, в - нього були честолюбні наміри стати впливовим політичним діячем.

З біограф. Його часто можна було побачити поруч із королем-протестантом Вільгельмом III. Король був родом із Голландії, і це не влаштовувало багатьох знатних англійців. «Що це за англійський король-чужоземець?» — повторювали вони. Тоді на захист короля пролунав різкий, сильний і переконливий голос Дефо, який завжди підтримував короля словом і ділом. У віршованому памфлеті «Чисто­породні англійці» він зухвало звернувся до своїх співвітчизників.

«Це ви чистопородні англійці? Ви, чиї титули підроблені чи куплені? Цією породою ви хочете пишатися?» Багато людей із захватом повто­рювали ці сміливі рядки і розкупили памфлет тиражем десятки тисяч екземплярів.

Та ось одного разу король Вільгельм робив звичайну ранкову про­гулянку верхи. Він пустив коня галопом, а той, потрапивши на скаку копитом у кротячу нору, спіткнувся. Король був невисокого зросту, мав слабке здоров'я. Падіння виявилося для нього фатальним. Незаба­ром він помер. І закотилася зірка Дефо.

4 біограф. Місце короля зайняла Анна. Вона була протестанткою, сповідувала пуританську віру, але підтримувала протестантство лише в офіційній формі.

При новому правлінні Дефо відразу відчув, що вітер дме не в його вітрила. Він видав новий памфлет «Найкоротший спосіб розправи з дисидентами». На той час в Англії офіційна англіканська церква вис­тупила проти своїх ідеологічних супротивників — пуритан, яких нази­вали дисидентами. Дефо, за віросповіданням пуританин, у сатиричному посланні, яке написав начебто від імені англіканського священика, закликав винищити всіх пуритан, збудувати по всій Англії для них шибениці та розпинати на хрестах уздовж великих доріг. Письменник у своєму памфлеті хотів показати безглуздя боротьби з інакомислен­ням, яке, зрештою, справді може призвести до таких жахливих наслідків. Але його іронії ніхто не помітив. Англіканські священики з наснагою підтримали «пропозиції» невідомого автора памфлету. Налякані пуритани цілими родинами намагалися втекти з Англії. Дефо, звичайно, не очікував такої реакції на свій памфлет і, щоб якось зупинити кампанію проти пуритан, розкрив своє авторство. Тоді пи­сьменника звинуватили в злочині надзвичайної державної ваги.

Учитель. Коли Дефо опинився під слідством, суддя йому сказав: «За те, що ти пишеш, тебе мало повісити. Тебе добре б четвертувати!» Очевидно, він пригадав, як Дефо безжально звинувачував у своїх пам­флетах державних чиновників у тих гріхах, за які вони судили і відправляли за ґрати і на шибеницю простих людей.

«У павутинні закону, — писав Дефо, — заплутуються маленькі мошки, а великі легко проривають його. Закон діє лише проти нас, про­стого народу, начебто порок гніздиться тільки в нас... А якщо на тобі чистий одяг, а на пальці золота каблучка, ти можеш самого Господа паплюжити перед суддею, можеш преспокійно йти по вулиці п'яним, ніхто й уваги не зверне. А от якщо бідняк нап'ється і вилається, його негайно в колодки. І хто судить? Такі ж злочинці, як і ті, кого судять». Причому Дефо викривав не взагалі, а цілком персонально вказував, що верховний суддя Клайтон бере величезні хабарі, що лорд-мер привлас­нює гроші, відпущені на утримання сиріт.

«Закон», коли представ перед ним Дефо, не забув йому таких по­глядів. Письменника було засуджено до довічного ув'язнення і стоян­ня біля ганебного стовпа.

5 біограф. Три дні по декілька годин стояв Дефо, затиснутий колод­ками, на людних площах Лондона. Його руки були розведені в різні боки і затиснуті. Голова теж знаходилася наче в дерев'яному «комірі», чи, точніше сказати, ярмі. Але замість того, щоб опустити голову, Дефо уважно вдивлявся в людей, які зібралися навколо ганебного стовпа, і бачив співчуття у їхніх очах. І раптом у нього полетіли... квіти! День ганьби став днем тріумфу Дефо. На вимогу народу уряд змушений був звільнити мужнього письменника.

 

 

ДОДАТОК Б

 Історія написання роману. 

О 7-й годині ранку 31 січня 1709 р. флотилія з декількох кораблів під керівництвом капітана Вудса Роджерса підійшла до островів Хуан-Фернандес. Моряки попливли на Мас-а-Тьєрра за прісною водою. По­вернулися вони з чоловіком, одягненим у козячу шкіру. Виявилося, що це моряк, який жив на острові 4 роки 5 місяців. Його ім'я — Александр Селькірк, родом із Ларго, що в графстві Файор.

Через сварку з капітаном корабля «П'ять портів» Страдлінгом він, помічник капітана, був висаджений на острів. Селькірк сподівався, що дуже швидко сяде на один із кораблів, який зайде сюди за прісною во­дою. Але доля розпорядилась інакше. І моряк очікував на порятунок понад 4 роки.

Після повернення до Англії Селькірк став дуже популярним. Про нього написав Вудс Роджерс у корабельному щоденнику «Подорож навколо світу від 1708 до 1711 року», потім знаменитий публіцист Річард Стіль у 1713 р. опублікував свій нарис у журналі «Англічанин».

Історію про людину на безлюдному острові розповідали десять років, перш ніж на неї звернув увагу Даніель Дефо.

У готелі «Ландогер Трау» письменник зустрівся з Александром Селькірком і вислухав його розповідь.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК В

Роки йшли за роками, і з часом фортуна зовсім відвернулася від нього. Зганьблений, розорений, відкинутий від політики, він замкнув­ся взимку 1719 р. у своєму будинку на околиці Лондона. Провал усіх починань, тиша і порожнеча, що утворилася довкола нього, були за­повнені «Робінзоном Крузо». Книжка була написана за 2 місяці.

1 біограф. Даніель Дефо обійшов майже всіх видавців, але жоден не
погодився взяти рукопис до друку. Один за одним видавці закривали
перед ним двері.

— Якщо, негіднику, ти затримаєшся біля мого порогу ще кілька
хвилин, я покличу констебля і тебе знову перепровадять туди, де тобі
місце! — грізно гукав один видавець.

Говорили й по-іншому, але, по суті, те ж саме:

• Не вчасно, друже, ти у нас з'явився! Говорили просто:
• Провалюй!

З останньою надією прийшов Дефо до молодого видавця Тейлора.

2 біограф. Той дивився на нього і ніби не бачив. Ні, видавець знав
прекрасно, хто перед ним. Ще б пак! Прикмети й у поліцейському лист­ку були вказані. Усі читали: смаглявий, ніс гачком. Так, Тейлор, як і всі,
досить добре знав цього суб'єкта. Знав, що йому іноді руку міністри пода­ють, а іноді в жоден порядний будинок не пускають. Ось і зараз, чого він
саме до нього з'явився? Усю видавничу вулицю, мабуть, обійшов, і, видно,
йому скрізь відмовили... А це що він таке приніс? Не торкаючись про­
тягненого йому рукопису, Тейлор покосився на заголовок. Він помітив
слова: «Незвичайні пригоди... моряка з Йорка... Написано ним самим».

— Де взяв? — запитав Тейлор у Дефо, тому що знав, що письмен­
ник такий же моряк, як він, Тейлор, індійський раджа.

Замість відповіді Дефо постукав пальцем по чолу.

— Знову обман, значить? — запитав Тейлор

Учитель. Через декілька днів Тейлор почав друкувати роман. За
кількістю помилок і за числом друкарів, що допомагали Тейлору, вид­
но, що книжку набирали і друкували дуже швидко. Видавець поспішав
і не скупився ні на обкладинку, ні на папір, ні на шрифти, що були кра­
щими, ніж голландські. Тейлор відчував, що ця книжка принесе йому
неабиякі прибутки! >

3 біограф. 25 квітня 1719 р. «Робінзон Крузо» побачив світ. Пер­
ший тираж обчислили приблизно в півтори тисячі екземплярів. 9 травня
вийшов другий тираж. Ще через місяць потрібен був третій, а 7 серпня
вийшов четвертий тираж. Книжка коштувала п'ять шилінгів — третина
від вартості коня, а тому була доступною не всім.

Однак зацікавленість цією книжкою була неймовірна. Залишилися спогади про те, що прості люди день за днем відкладали гроші на «Робінзона Крузо». Однак їхній попит поспішили задовольнити «розбійники пера», що виготовляли короткі копійчані перекази популярного роману.

4 біограф

— Хазяїн, за рукописом прийшли!

— Зараз, зараз, — відгукнувся Дефо, продовжуючи спішно писати.
Але Тейлор уже стояв на порозі.

— Усе пишеш? — загримів він, — а друкувати коли? Друкарі про­
стоюють!

Кивком голови Дефо вказав на стос аркушів, що лежали на столі. Видавець обережно взяв написане. Хіба можна порівняти цей жест із рухом тих же рук, що колись вихопили в нього точно таку ж пачку спи­саного паперу!

Пройшло не так багато часу, а як змінилися і рухи рук, і голос! Сам прийшов. Обережно папірці складає, сторінки розгладжує.

5 біограф. Після «Пригод Робінзона» Дефо писав роман за романом: «Хроніка про чуму», «Моль Флендерс», «Полковник Джек»,
«Пригоди та піратство капітана Сінглтона», «Нове плавання навколо
світу» та багато-багато інших.

1 біограф. У кабінетному морі Дефо почувався добре, писалося легко. Необхідні книжки начебто самі потрапляли йому під руку і відкривалися на потрібній сторінці.

Підшуковуючи місце, де б переправити свого героя через гори, Де­фо хотів глянути на карту.

Гори раптом гойднулися. Дефо вирішив, що в нього занадто втоми­лися очі за цілу добу майже безупинного писання. Хотів поморгати, але відразу відчув, що болять не очі, а сам мозок. І раптом усе зникло...

2 біограф

— Хазяїн, за рукописом прийшли!

3 кабінету ніхто не відгукнувся.

— Усе пишеш? — Тейлор став на порозі.

Видавець побачив лежачого на підлозі письменника і відразу все зрозумів.

— Лікаря! — крикнув він.

А сам уже розстібав комір і шукав пульс на руці, біля якої лежало перо. Він настільки засмутився, що ледве було не сказав уголос:

— Друкарі знову простоюють.

 

 

 

 

Урок світової літератури у 6 класі за технологією креативного мислення

ВІРА В СИЛУ ЛЮДСЬКОГО РОЗУМУ ТА МОЖЛИВІСТЬ ЖИТТЯ В ГАРМОНІЇ У ТВОРІ Д. ДЕФО «Пригоди Робінзона Крузо»

Мета: продовжити аналіз роману Д. Дефо «Пригоди Робінзона Крузо»; показати учням невичерпні можливості людського розуму; з’ясувати значення слова «робінзонада»; розвивати вміння аналізувати загальні ідеї художнього твору та уривки тексту, удосконалювати навички аналізу літературного образу; виховувати інтерес учнів до науки.

Обладнання: текст твору, репродукція картини Рембрандта «Повернення блудного сина»

Тип уроку: комбінований.

	Замало мати гарний розум, головне — вміти його застосовувати… Р. Декарт, французький філософ

 

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ      МОМЕНТ, повідомлення теми, мети . МОТИВАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ.

ІІ.ЕВОКАЦІЯ.

Учитель:

• Ніхто не знає , як може скластися його доля. Можливо хтось із вас потрапить на безлюдний острів. Вдома ви, маючи певні знання, склали порадник «Як вижити на безлюдному острові». Давайте послухаємо ваші рекомендації. (Учні зачитують свої роботи).
• А завдяки чому Робінзон Крузо зміг не тільки вижити на безлюдному острові , але залишитися людиною (розгорнута відповідь з опорою на схему)

ІІІ. ОСМИСЛЕННЯ

1. Слово вчителя:

Відомо, що найбільший скарб, яким володіє людина – це її розум.  Здатність мислити  — одна з найяскравіших особливостей людини. Здавна розум цінувався у всіх народів, про що свідчить безліч прислів’їв.

2. Навести приклади прислів’їв чи мудрих висловів про розум, знання (Додаток А)

3. Слово вчителя про Д. Дефо – як представника Просвітництва (ХVII ст. )

-Робінзон Крузо на початку творчості постає перед нами як представник ХVII ст., часу,  коли здійснювалися нові відкриття  в географії, математиці, фізиці. Змінювалися і погляди на людину та її цінності. Філософи того часу найбільш цінним вважали розум людини та здобуття освіти (тобто нових знань).

В творі «Пригоди Робінзона Крузо » ми можемо спостерігати не лише працьовитість героя, а й розум та вміння застосувати свої знання та спостереження на практиці.  Давайте пригадаємо такі епізоди.

3. Складання схеми

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. КОМЕНТАР ЕПІГРАФА
5. ОБГОАОРЕННЯ ПРОБЛЕМНОГО ЗАПИТАННЯ

• Чи можна сказати, що Робінзон Крузо ,влаштувавши свій побут, був щасливий на острові? Чому?

6. Бесіда

•  Хто скрашав самотність Робінзона (папуга, П’ятниця)
• Як відбулася зустріч Робінзона з П’ятницею? (переказ)
• Чому Робінзон дав П’ятниці таке ім’я.
• Якими були стосунки між Робінзоном і П’ятницею? Чому саме такі? (Господар-раб. Бо інакше тоді уявити не можна було).
• Який вплив мав Робінзон на П’ятницю? (навчив усього).
• Які «нові» думки з’явились у Робінзона під впливом спілкування з П’ятницею? (Дикуни такі ж люди як і білі).
• Як склалася подальша доля П’ятниці (Робінзон забрав його в Англію).

Висновок: Отже, між Робінзоном і П’ятницею склалися гармонійні стосунки дружби і взаєморозуміння.

7. Робота зі схемою  і словником.

Гармонія – це злагодженість, взаємна відповідність предметів, явищ, частин

 

 З собою

 

 

 

 

 

  З  природою З суспільством

8. Робота над поняттям «робінзонада»

Слово вчителя

— Популярність романа Дефо була настільки великою, що вже невдовзі в літературі з'явилися численні наслідування. А в літературознавстві виник новий термін «робінзонада». Так почали називати опис
пригод на безлюдній землі (острові), де людина, опинившись наодинці
і природою, повинна була боротися за виживання, виявляючи силу духу
її розуму.

У кожній з книжок Робінзон мав інше ім'я та національність, були навіть Робінзон-жінка та Робінзон-невидимка. Найбільша кількість переробок твору Дефо належить французам та німцям. Німецькі письменники видали близько 40 робінзонад. Серед них — «Новий Робінзон» Кампе, надрукований 1799 р.

 — Послідовники Робінзона існували не тільки в літературі, але
й у реальному житті.

• Своєрідним Робінзоном був Наполеон на острові Св. Єлени в Атлан­тичному океані. Найближчий берег, африканський, був за 2 тис. км від острова. Наполеон прожив на острові 6 років.

Федір Іванович Толстой (двоюрідний дядько Л. М. Толстого) завжди шукав пригод і за незліченні витівки був висаджений Крузенш­терном на найближчий острів, біля Аляски. Толстой прожив серед місцевого населення  декілька років і користувався у туземців великим авторитетом. Вони хотіли вже обрати його вождем, та Толстому судилося повернутися до Росії. Його з того часу стали називати Толстим-американцем.

Російський бібліофіл Олексій Аквілієв збирав відомості про такі випадки і створив  хронічку з 3 тисяч історій «робінзонів».

Одна з них про росіянина Ф. Ніколаєва, який разом зі своїм поміщиком потрапив на Зондські острови в Індійському океані. Три місяці вони жили на безлюдному острові. За вірну службу поміщик відпустив слугу на волю за умови, що він буде зватися Робінзоном Крузо. З того часу у Росії живе сім’я на прізвище Крузо.

 

IV. РЕФЛЕКСІЯ

• Давайте розглянемо цю репродукцію  картини . Автор її Рембрандт ван Рейн. Називається вона «Повернення блудного сина». Це картина відображає зміст біблійної притчі.

•  Стислий переказ  притчі про блудного сина
• Робота з репродукцією картини Рембрандта «Повернення блудного сина»

(Картина «Повернення блудного сина» (1668-1669 рр.) підсумовує творчий шлях  художника).

Змучений юнак став перед батьком на коліна, а старий поклав йому на плечі свої руки. Герої мовчать, але помітно, що вони дуже близькі.

Взуття та ступні нещасного свідчить про його довгий і важкий шлях. Цікаво , що за первісним задумом майстра нижній край картини мав проходити на рівні пальців сина. На це повинні були звернути особливу  увагу глядачі: саме на ноги)

• Знайдіть спільне й відмінне між героєм біблійної притчі та Робінзоном Крузо.

ПРОБЛЕМНЕ ЗАПИТАННЯ

• Чи досяг Робінзон Крузо  гармонії на острові?

-     Чому герой вирішив повернутися додому?

V. Домашнє завдання: Написати міні-твір «Чого мене навчив роман

Д. Дефо Пригоди Робінзона Крузо».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК А

Прислів’я про знання

• Пташка красна пір’ям, а людина – знанням.
• Хто знання має, той і мур зламає.
• Чого навчився, того за плечима не носити.
• Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
• Вчення — світ, а невчення — тьма.
• Учений іде, а неук слідом спотикається.
• Потрібно учитися, завжди пригодиться.
• Вчитися ніколи не пізно.
• Учись змолоду – пригодиться на старість.
• Добре того вчити, хто хоче все знати.
• Не кажи  - не вмію, а кажи – навчуся.