Конспект уроку з зарубіжної літератури у 6 класі «В.Г. Короленко і Україна. Повість «Сліпий музикант»

Конспект уроку з зарубіжної  літератури  у 6 класі  «В.Г. Короленко і Україна. Повість «Сліпий музикант»

Тема    В.Г.Короленко і Україна. Повість «Сліпий музикант»

Мета: ознайомити учнів з фактами біографії В.Г.Короленка, з історією створення повісті; розвивати навики роботи над композицією твору, вміння визначати тему та головну думку; виховувати в учнів оптимізм, силу волі,  вміння долати будь-які труднощі в житті.

Обладнання: мультимедійна презентація, інд. картки.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

                                                                    Людина з великим і сильним серцем.

О.М.Горький                           

Перебіг уроку

І. Орг.момент. «Прогноз погоди».

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

1. Ланцюжок: переказ сюжету повісті «Сліпий музикант»

2. Повторення. Міфи про Геракла. Створити літературне гроно.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Повість –це…
2. Імена письменників, життя та творчість яких пов’язані з Україною.

ІV. Мотивація навчальної діяльності.

Розповідь учителя про ресторан у Києві , де повна темінь.

- Для чого це зроблено?

V. Оголошення теми та мети уроку, епіграфу

VІ. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Слово вчителя

Вагоме місце посідає в історії російської літератури постать Володимира Галактіоновича Короленка. Він тісно пов’язав свою долю з долею народу, а свою творчість присвятив зображенню його важкого життя.

2.  Робота з епіграфом

        - Як ви розумієте слова О.М.Горького?

        - Чи у прямому значенні Горький сказав, що у Короленка велике серце?

        - Про кого кажуть: «Людина з великим серцем»?

3. Повідомлення учнів.

1. Короленко і Україна (або перегляд презентації життєвого шляху )

Матеріал для вчителя

     Короленко Володимир Галактіонович - видатний російський письменник, публіцист і громадський діяч, за походженням - українець.   Народився 27 липня 1853 р. в м. Житомирі в родині повітового судді Галактіона Опанасовича Короленка, відомого в Житомирі своєю чесністю, безкорисливістю, відданістю законам. Мати Евеліна Скуревич відзначалась високими моральними якостями. Діти зростали в атмосфері любові, поваги і взаємної підтримки. Це безперечно вплинуло на формування світогляду майбутнього письменника, його високих моральних якостей як людини і громадянина. Дитинство та юність Короленко провів на Волині, у своєрідній обстановці маленьких містечок, де поєднуються три народності: польська, українсько-російська та єврейська, і де бурхливе та довге історичне життя залишило ряд спогадів і слідів, сповнених романтичної чарівності. Спочатку           В.Г. Короленко вчився в приватному пансіоні, а потім в 1-ій Житомирській гімназії.

     В 1866 році Г. О. Короленка перевели спочатку в Дубно, а потім у Рівне, бо Дубно не мало гімназії і губернське начальство пішло назустріч проханню Короленка.  В цьому ж році Володимир Короленко вступає до Рівненської приватної гімназії, яку закінчив у 1871 році із срібною медаллю.

     Про побут юного Короленка у Рівному написано вже чимало.  Сам письменник докладно зобразив і гімназію, і родинне оточення, і життя міста того часу у своїх повістях, нарисах, оповіданнях. Особливо - "Історії мого сучасника", де ці спогади є часткою життєпису героя в контексті його незатишної і багатої на неправду епохи.

     Гімназійні враження Короленка були переважно важкими. Дитячу душу вражала кричуща несправедливість, зневажання гідності учнів, примітивне шпигунство наглядача Дитяткевича, байдужість учителів. Засилля рутини робило навчання нецікавим і нудним, а постійний страх перед покараннями, які чекали на гімназистів на кожному кроці, викликали ненависть та зневагу до гімназійних службовців. Щоправда, серед учителів Володимир Короленко пізнав і таких, котрі запам'яталися йому на все життя благородством та добром.     Таким був зокрема викладач російської словесності Веніамін Авдєєв. Він працював у гімназії недовго, лише протягом одного року (1869-70), його гідна та незалежна поведінка була несумісною із тогочасними порядками в реальній гімназії. Зате на Короленка Авдєєв справив надзвичайно великий вплив. Пізніше сам письменник визнавав це, згадуючи, що завдячує вчителеві своїм відкриттям великої російської літератури. Адже під час занять Веніамін Авдєєв читав учням багато позапрограмових творів. « Якось, згадував письменник, - він зайшов у клас серйозним та похмурим: "У нас вимагають присилати твори за чверть для перегляду в округ, - сказав він, наголошуючи - За ними будуть судити не тільки про ваш виклад, але і про спосіб ваших думок. Я хочу нагадати, що наша програма завершується Пушкіним. Усе, що я вам читав із Лєрмонтова, Тургенєва, особливо Некрасова, не кажучи про Шевченка, у програму не входить". Нічого більше він нам не сказав, і ми не запитували... Читання нових письменників продовжувалось, але ми розуміли, що все те, що будило в нас стільки нових почуттів і думок, хтось хоче відняти від нас; комусь потрібно зачинити вікно, через котре лилося стільки світла і повітря, яке освіжало застійну гімназійну атмосферу...»

     Веніамін Авдєєв належав до покоління, що виховувалося на народницьких ідеалах. У своїх учнях він бачив насамперед людей, прагнув виховати в них благородні устремління, співчуття до кривди, працьовитість. Він, викладач літератури, був свідомий того, якою могутньою духовною зброєю може бути слово. Не тільки на заняттях читав він гімназистам заборонених авторів. Юному Короленкові доводилося бувати і в квартирі вчителя, коли той запрошував вихованців на чай. Там гарно співалися українські пісні, а ще вчитель читав напам'ять улюбленого Шевченка, який вражав майбутнього письменника якоюсь „безпредметною тугою за чимось невиразним, як гомін степового вітру на козацькій могилі".

     Саме у Рівному Короленко вперше відчув у собі літературний талант, поклик до слова. Одного осіннього вечора він блукав вулицями міста. І чим більше вглядався в цей невибагливий пейзаж, в обличчя заклопотаних людей навколо, тим ясніше уявляв собі, як опише це життя... "Ось у цій суцільній вологій темряві, безладно всіяній вогниками, за тими освітленими віконцями живуть люди. Зараз вони п'ють чай або вечеряють, розмовляють, сваряться, сміються... Можливо, у всьому місті я один стою ось тут, вдивляючись у ці вогні й тіні, один думаю про них, один бажав би зобразити і цю природу, і цих людей так, щоб усе те було правдою і щоб кожен знайшов тут своє місце".

     У цьому місті гімназист Володя Короленко відкрив для себе зовсім інший світ, від якого раніше відвертався. Це був світ, який починався потойбіч від ситого міщанського життя, - світ злиднів, жебраків, бездомних сиріт, блазнів та волоцюг. Але і цей світ, як виявилося, жив за людськими законами чи принаймні - прагнув жити. Ці люди були знедолені не лише власною волею, а передусім - волею жорстоких обставин. Саме вони стануть у майбутньому колоритними персонажами його оповідань - паном Тибурцієм, Туркевичем, Лавровським. Жителі Рівного могли легко впізнати прототипів цих персонажів: вони неодноразово зустрічали їх у занедбаних кварталах. Можна було впізнати й місце подій, бо письменник з натури змальовував нудне провінційне містечко, в центрі якого знаходилися романтичні руїни палацу, оточені заболоченим ставом. Або маленьку закинуту капличку на Вольському цвинтарі, яка є місцем дії в оповіданні "Діти підземелля".

      Рівне стало для молодого Короленка хай і поганою, але необхідною життєвою школою. Вийшовши зі стін гімназії, він їде до Петербурга здобувати вищу освіту. Це був типовий шлях «у люди» людини його соціального походження і здібностей, із численними труднощами та невдачами. На чужині згадувалася гарна біла споруда Рівненської гімназії та мальовнича зелень навколо неї, серед якої так любили бавитися юні гімназисти.

      Після закінчення гімназії в 1871 році Короленко вступив до Петербурзького технологічного інституту. В 1874 році, завдяки старанням енергійної матері, йому пощастило перебратися до Москви та вступити стипендіатом до Петровської земельної й лісової академії.  У 70-х рр. зблизився з діячами революційного народництва.

     За участь у студентських заворушеннях його було виключено з академії і вислано з Москви. Пізніше, як політично неблагонадійного його було заарештовано і вислано спочатку у В'ятську губернію, потім до Сибіру. Майже 10 років провів Короленко у засланні. Але це не зломило письменника. Саме в засланні починається його літературна діяльність.

      Після заслання В. Короленко жив у Нижньому Новгороді, Петербурзі, останні 20 років свого життя - в Полтаві. Короленко швидко включився у літературно-громадське життя Полтавщини. Налагодив дружні стосунки з діячами української культури - Панасом Мирним, М. Коцюбинським, І. Тобілевичем, X. Алчевською, Г. Хоткевичем та ін.

     Роки життя у Полтаві були заповнені інтенсивною творчою роботою. Тут він завершив нариси "У козаків", писав другий цикл сибірських оповідань ("Мороз", "Феодали" та ін.), оповідання "Мить" і "Не страшне». П'ять останніх років життя письменника збіглися з Жовтневою революцією і громадянською війною. Він не сприймає більшовицького терору, вважаючи силові методи зайвою жорстокістю. Погляди письменника ґрунтувалися не на класовому підході, а на загальнолюдських принципах моралі.

     Помер 25 грудня 1921 року в Полтаві, де і похований.

     Творча спадщина письменника велика і багатогранна. Він автор чотирьохтомної «Історії мого сучасника», відомих повістей «Сліпий музикант», «В дурному товаристві», «Без язика», багатьох оповідань, нарисів, публіцистичних і критичних статей.

      Одна з головних тем художньої творчості Короленка - шлях до «справжнього» народу. Роздуми про народ тісно пов'язані з питанням, яке проходить через багато його творів. «Для чого створено людину?» - так стоїть питання в оповіданні «Парадокс». «Людина народжена для щастя, як птах для польоту», - відповідає в цьому творі істота, спотворена долею. Яким би ворожим не було життя, «все ж таки попереду - вогні!» - писав Короленко у вірші в прозі «Вогники». Так Короленко утверджує своє розуміння щастя.

     Будучи людиною непідкупної громадянської чесності, передових ідей і мужнього характеру, Володимир Галактіонович не мирився з гнівом і свавіллям. Він сміливо брав під свій захист пригнічених і знедолених, виступав проти національної ворожнечі.

     Письменник Короленко навічно прославив своє ім'я, як мужній і безкорисливий захисник простого народу. У боротьбі за правду, справедливість і свободу, він ніколи не йшов ні на які компроміси. Слово у нього ніколи не розходилося з ділом. Недарма один з дослідників літератури А. Г. Горіфельд у 1918 році писав: "Про кращий твір Короленка навряд чи можна сперечатися: кращий його твір не "Сон Макара", не "Мороз", не "Без язика". Кращий його твір - він сам, його життя, його істота". З почуттям невимовної гордості, Короленко писав про відвагу та мужність народу України, про його талановитість.

     Але поряд з письменницькою діяльністю Короленко вів активну громадську діяльність. Протягом усього свого життя він виступав проти насильства і несправедливості, відстоював рівноправність народів, захищав право національних меншин, викривав прояви націоналізму і шовінізму всіх мастей. Недарма сучасники називали його «совістю землі російської». В річницю 145-річчя від дня народження В. Короленка Єврейською Радою України йому було присвоєно звання «Праведник України». Так вдячні нащадки увічнили пам'ять гарячого захисника людини від рабства, зла і неправди, свободи і гідності національних меншин.

     В Україні глибоко шанують Володимира Галактіоновича Короленка, свято бережуть пам'ять про великого праведника XX ст. Ім'я Короленка надано Полтавському національному педагогічному університету, Харківській державній науковій бібліотеці, Чернігівській обласній бібліотеці, школам у Полтаві та Житомирі.  В Полтаві і  Житомирі відкрито музеї Короленка. Також у Полтаві є Народний дім імені Володимира Короленка. 1990 року Спілка письменників України встановила літературну премію імені Короленка за найкращий твір, написаний російськомовними літераторами України. Екранізовано повість «Сліпий музикант» (1960 рік, Київська кіностудія імені Олександра Довженка, режисер-постановник Т.Лукавневич).

      За його повістю «В дурном обществе» створено фільм К.Муратової «Серед сірого каміння» (1983). Йому присвячено документальну стрічку «Пам'яті В. Г. Короленка» (1956).

     У 1991 році у Рівному було відкрито меморіальну дошку на честь Володимира Галактіоновича Короленка (автор - рівненський скульптор Олександр Євтушенко).

2. Повідомлення учнів про історію створення повісті

     Короленко розпочав роботу над повістю в січні 1886 року. Автор сам називає твір оповіданням, а в підзаголовку зазначає – етюд. Твір вперше надруковано в газеті «Русские ведомости» за 1886 рік. Окремим виданням книга вийшла в 1888 році та перевидавалася багато разів. Поспіхом завершений твір не задовольняв автора, але порушена тема його хвилювала,  тому Короленко ще не один раз повертається до тексту повісті та переробляє її. «У цьому етюді, - писав Короленко у своїй автобіографії, - я поставив перед собою мету – простежити душевну драму сліпого… Матеріалом стали спогади про сліпу від народження дівчину, яку я знав з дитинства, спостереження за хлопчиком ( моїм учнем), який поступово втрачав зір, і, нарешті, за одним дорослим сліпим музикантом». Письменник попереджав, що головне  художнє завдання, яке він ставив перед собою, було не простеження психології сліпого, а психології загальнолюдської туги за недосяжним і туги за повнотою існування.

     ( Довідка.   Етюд – невеликий літературний твір, присвячений якому-небудь окремому питанню.)

3. Робота з текстом.

Бесіда

 - Назвіть персонажів твору ( Петро Попельський, дядько Максим, мама, батько, конюх Іоахим, Евеліна, сліпі дзвонарі, Ставрученки.)

 - Хто є головним героєм повісті?  ( Петро – сліпий від народження хлопчик.)

 - Де відбувається дія твору? ( В родині багатого поміщика Південно – Західного краю Попельського.)

   - Що трапилося у родині?  ( Народився син Петро. Побоювання матері справдилися, виявилося, що син сліпий.)

   - Визначте тему повісті.  ( Розповідь про випробовування, які випали на долю головного героя твору з раннього дитинства та подолання труднощів ним при підтримці близьких людей.)

  - Якою є головна думка твору? ( Автор підштовхує читача до думки про важливість осмислення свого призначення в житті, віри у свої сили.)

Аналіз композиції повісті «Сліпий музикант»

     Твір складається 60 розділів, які об’єднані у 7 глав.

 Експозиція: передчуття матір’ю біди і висновок лікаря:  хлопчик сліпий.

Розвиток дії: зростання Петра, пізнання ним світу, розширення кола знайомих, турбота про нього близьких йому людей.

Кульмінація: зустріч із сліпими дзвонарями, розмова із дядьком Максимом.

Розв’язка: шлях пошуків, досягнення свого щастя: дружина, син, талант, визнання.

Епілог: головний герой замість сліпого егоїстичного страждання досяг у душі відчуття повноти життя  «…він почав відчувати і людське горе, і людську радість…»

VІІ. Підсумок уроку

1. Літературний диктант

1. Де народився В.Г.Короленко?(В Україні, місто Житомир.)

2. Якими були враження Короленка від Рівненської гімназії?(Неприємними, важкими.)

3. Хто з викладачів гімназії відкрив для майбутнього письменника світ російської літератури? (Вчитель російської словесності Веніамін Авдєєв.)

4. Де вперше Короленко відчув потяг до літературної діяльності?(У Рівненській гімназії.)

5.У яких містах здобував вищу освіту?(Петербург, Москва.)

6.Чому Короленко був виключений з академії? (Заучастьу студентських заворушеннях.)

7.Скільки тривало заслання Володимира Галактіоновича?(Майже 10 років.)

8. Де поховано Короленка? (У Полтаві.)

9. Яке звання присвоїли йому за активну громадську діяльність?(«Праведник України».)

10.За що з 1990 року в Україні вручають премію імені В.Г.Короленка?(За найкращий твір російськомовних письменників України.)

11. Прізвище головного героя повісті «Сліпий музикант? (Попельський.)

12. Яка тема твору? (Пошуки свого місця у світі сліпим Петром.) 

2. Продовж фразу

-Сьогодні на уроці я дізнався (дізналась)…

-Найбільше мені запам’яталось…

-Схвилювало мене…

VІІІ. Домашнє завдання

1. Скласти план повісті.  С.р.
2.  Скласти розповідь життя Петруся від імені дядька Максима. Д.р.
3.  Скласти сюжетний ланцюжок основних подій твору; дібрати цитати для характеристики Петра Попельського.      В.р.
4. Повторити міф про Дедала та Ікара, пов’язати його з повістю Короленка.