ЦИКЛ ЗАНЯТЬ "КОРЕКЦІЯ СТРАХІВ ШКОЛЯРІВ МОЛОДШОГО ВІКУ".

ЦИКЛ ЗАНЯТЬ

«КОРЕКЦІЯ СТРАХІВ ШКОЛЯРІВ МОЛОДШОГО ВІКУ».

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Страх і тривожність – найнебезпечніші емоції, які може відчувати дитина. Вони переслідують її, впливаючи як на загальний психологічний настрій, так і на діяльність, в тому числі і навчальну.

Вікові страхи зустрічаються у емоційно чутливих дітей як відображення особливостей їх емоційного і особистісного розвитку. Вони мають тимчасовий, перехідний характер, і за умови правильного ставлення і розуміння причини їх виникнення, найчастіше зникають безслідно.

Невротичні страхи можуть бути результатом тривалих і нерозв'язних переживань дитини, внутрішнього психологічного конфлікту.

Небезпека неподоланих дитячих страхів полягає у можливості перетворення їх у фобії чи, навіть, патології.

Актуальність:

Актуальність обумовлена тим, що сам по собі страх здатний надавати патогенний вплив на розвиток різних сфер особистості дитини.

Мета:

     профілактика і корекція страхів, зниження рівня тривожності у дітей;

     повернення дітям відчуття впевненості у собі;

     розвиток емоційно-вольової сфери.

Завдання:

1. Знизити особистісну тривожність.

2. Посилити «Я-концепцію» дитини.

3. Подолати почуття страху.

4. Підвищити впевненість у собі.

5. Здійснити контроль над об'єктом страху.

Цільова група:

Заняття розраховані на дітей молодшого шкільного віку, які мають підвищений рівень тривожності та страху.

Рекомендації щодо проведення занять:

•     програма розрахована на роботу з дітьми початкової ланки;
•     оптимальна кількість учасників 12 осіб;
•     оптимальна періодичність зустрічей учасників програми 2 р. на тиждень;
•     цикл занять розрахований на 3 тижні (6 занять);
•     тривалість заняття 45 хвилин;
•     відвідувати корекційну групу можуть діти невпевнені, з заниженою самооцінкою, діти,які мають певні страхи або підвищену тривожність.

 

Цикл занять складається з двох розділів:

 Перший розділ «Це все я» дозволяє познайомитися з індивідуальними особливостями дітей, формувати довірливі стосунки з ними та між учасниками групи, допомагати учням усвідомити свій емоційний стан, знизити психоемоційне напруження.

 Другий розділ циклу «Те, чого я боюся» спрямований стимулювання афективної сфери, підвищення психічного тонусу, зниження рівня тривожності психоемоційного напруження, формування емпатії;, підвищення самооцінки дитини.

Структура занять:

І. Вступна частина

1. Ритуал привітання – 2 хв.

2. Правила роботи групи –5 хв.

3. Повідомлення теми та мети заняття –1 хв.

4. Очікування – 2 хв.

ІІ. Основна частина.

Вправи, спрямовані на саморозкриття, підвищення самооцінки, розвиток мотивації до подолання страхів, розвиток наполегливості, уміння управляти своїми емоціями, релаксація – 35 хв.

ІІІ. Заключна частина

4. Рефлексія. (Що сподобалось – не сподобалось, було добре – погано; чому це важливо, навіщо ми це робили) – 3 хв.

5. Ритуал прощання – 2 хв.

Методи та прийоми: словесні та рухливі ігри; релаксація; бесіди, спрямовані на розвиток самосвідомості дитини; тілесно-орієнтована терапія; казкотерапія; арт-терапія; психогімнастика.

Очікуваний результат:

      Зниження рівня тривожності;

      Подолання страху;

      Емоційна стабільність.

Умови проведення занять:

1)  тренер повинен приймати  дитину такою, яка вона є;

2)  тренер не може квапити, сповільнювати і коментувати процес гри;

3) тренер пропонує дитині можливість імпровізації у грі;

4) тренер зобов’язаний враховувати принцип поетапного занурення і виходу з ситуації, яка травмує;

5) початок і кінець занять повинні бути ритуальними, щоб зберегти у дитини відчуття цілісності і завершеності заняття;

Всі заняття мають гнучку структуру, яка наповнена різним змістом. Під час заняття діти сидять у колі. Коло – це, насамперед, можливість відкритого спілкування. Воно створює відчуття цілісності, завершеності, дає можливість підтримувати зоровий контакт з усіма учасниками процесу, полегшує взаєморозуміння дітей. У змісті програми занять виділяються два блоки, які забезпечують вирішення поставлених завдань.

Основна ідея полягає в тому, щоб не змушувати, не давити, не ламати дитину, а допомогти стати самою собою, прийняти і полюбити себе, і направлена на саморозвиток особистості дитини, тобто на усвідомлення нею себе та своєї індивідуальності, підвищення уявлень про власну значущість, формування мотивації самовдосконалення та самореалізації.

 

СТРУКТУРА ЗАНЯТЬ

 

№ з/п	Назва заняття	Тривалість	Мета
Заняття 1. «Це все Я»
1	«Знайомство»	45 хв.	Знайомство учасників один з одним, формування довірливих стосунків, мотивація на активну роботу.
2	«Мій настрій»	45 хв.	Усвідомлення свого емоційного стану, зниження психоемоційного напруження, розвиток вміння відчувати настрій і співпереживати оточуючим.
3	«Я вмію слухати і чути»	45 хв.	Підвищення активності дітей; зниження рівня тривожності; розвиток довільності і самоконтролю.
Заняття 2 «Те, чого я боюся»
4	«Мій страх»	45 хв.	Підвищення активності дітей; стимулювання афективної сфери, підвищення психічного тонусу.
5	«Голочки»	45 хв.	Підвищення активності дітей; зниження рівня тривожності; розвиток уваги, пам'яті, вміння працювати в колективі; підвищення самооцінки дитини.
6	«Я сильніший за свій страх»	45 хв.	Підвищення активності дітей; зниження рівня тривожності психоемоційного напруження; формування емпатії; підвищення самооцінки дитини.

 

ХІД ЗАНЯТЬ

 

Заняття 1. « Це все Я»

 

Заняття № 1 «Знайомство»

Мета: познайомити учасників один з одним; формувати довірливі стосунки; мотивувати на активну роботу.

Тривалість заняття: 45 хв.

Матеріали: папір А-4, стікери, фломастери, маркери, зображення конверта, м’яч.

Хід заняття

І. Вступна частина

 Привітання. Вправа «Презентуй своє ім'я в русі»

 Мета: допомогти дітям запам'ятовувати імена своїх товаришів; налаштувати на  позитивний лад; формувати почуття групової єдності; дати можливість виразити себе і привернути до себе увагу.

Хід гри: Діти сидять у колі. По черзі, за годинниковою стрілкою, вони роблять рухи тіла, що нагадує їх ім'я. Вправа більш ефективно, якщо попросити всіх повторювати імена і рухи тіла.

Вправа «Правил роботи групи»

Мета: прийняти правила роботи у групі.

Орієнтовані правила:

     Почуватися вільно;

     Висловлюватися від свого імені;

     Зберігати чужі таємниці;

     Поважати того, хто говорить.

Повідомлення теми та мети заняття

Вправа на очікування «Голубина пошта»

Мета: дізнатися про очікування дітей від заняття.

Хід вправи: діти на листочках (стікерах) пишуть свої очікування, прикріпляють їх на зображення конверта, декілька учнів називають свої очікування

ІІ. Основна частина 

Казка про Маленьке Лисеня

 Маленькому Лисеняті не спалося. Воно крутилося і все думало, думало, думало. Про те, який великий світ навколо і скільки в ньому всього цікавого, незвіданого і страшного. А воно, Лисеня, маленьке і поки багато чого не знає.

 Йому так хотілося все дізнатися: куди сонце ховається на ніч, чому приходить зима, які квіти найкрасивіші, а які ягоди найсолодші. Думки крутилися в голові Лисеняти, як карусель: «Хто я? Для чого я в цьому світі? Що мене чекає в майбутньому? Чи знайду я своє місце в житті?».

  На якісь питання воно самостійно шукало і знаходило відповіді, на інші знехотя відповідала мама, щось підказували друзі і знайомі. Але питань було набагато більше. А деякі відповіді породжували нову низку непорозумінь і цікавості.

 Спочатку Лисеня питало у мами, але часто отримувало відповіді: «Багато будеш знати – скоро постарієш», «Багато хочеш – мало отримаєш», і т.п. А оскільки мама була найважливішою істотою на світі, Лисеня вірило їй беззаперечно. Воно і хотіло, і одночасно боялося багато знати. Боялося своїх бажань. Боялося бути активним. Боялося жити. Воно тихо сиділо у своїй нірці і розмірковувало.

 Іноді жага цікавості змушувала малечу висовувати свій ніс з нірки і жадібними ковтками пити нектар пізнання. Але більшу частину часу Лисеня проводило пасивно, в страхах і сумнівах, сумуючи на самоті. Воно жило у своєму внутрішньому світі, фантазуючи, мріючи, уявляючи своє життя іншим, але нічого не роблячи у реальності.

 Ішов час. Інші лисенята дорослішали, вчилися полювати, пізнавали світ. Лисеня дивилося на них і зітхало: «Ех, у мене ніколи не буде нічого схожого. Напевно, мені судилося прожити все життя наодинці зі своїми страхами».

 А потім однієї погожої весняної днини чи то подув вітер змін, чи то Лисеняті стало зовсім нестерпно, воно раптом вибігло з нори і, піднявши свій пухнастий хвіст, побігло до місцевого Мудрого Пугача.

  «Шановний Мудрець, допоможіть мені, будь ласка? Я так багато хочу, але стільки всього боюся, що не роблю в результаті нічого. Що я маю зробити? У світі стільки доріг, по якій з них мені піти?». Пугач глянув на Лисеня і вимовив всього одну фразу: «Слухай себе і своє серце», змахнув крилами і з уханням полетів геть.

 І Лисеня послухало. І стало дослідником. Воно спостерігало і вивчало життя у всіх його проявах. А страхи? Ні, вони нікуди не поділися. Просто з деякими з них Лисеня навчилося жити, деякі перестали його турбувати, а з третіми воно подружилося.

Обговорення:

•          Які питання не давали спати маленькому Лисеняті?
•          Чому Лисеня почало боятися?
•   Що порадив йому Мудрий Пугач?
• Чи допомогла Лисеняті порада?

Вправа «Футболка з написом»

Мета: дати можливість дітям проявити себе; дізнатися про їх очікування від інших.

Ведучий: Уявіть собі, що ви модельєр-художник. І ваше завдання придумати свою власну футболку з написами, малюнками, які б відображали ваші захоплення, ваш внутрішній світ, а може бути і те, що ви чекаєте від інших. На дану вправу відводиться 10-15 хв. Потім кожен представляє футболку.

Обговорення:

     Які почуття виникли під час виконання вправи?

     Що сподобалося тобі в твоїй футболці?

     Чия футболка тобі ще сподобалася?

Вправа «Загадковий малюнок»

Мета: дати можливість дітям відчути своє тіло, розслабитися.

Хід гри: Учасники діляться на пари. Партнери стають один за одним. Перший починає малювати на спині другого якусь просте зображення. Той повинен вгадати, що йому намалювали. Потім партнери міняються місцями.

Вправа «Що я люблю»

Мета: допомогти дітям розкрити себе; сприяти згуртуванню групи.

Хід вправи: діти в колі, кожен передає один одному м'ячик і говорить по черзі, що він любить з їжі, одягу, у що любить грати і т.д.

ІІІ. Заключна частина

Рефлексія

     Чи справдилися ваші очікування?

     Що було корисним?

     Що здалося особливо важким?

Ритуал прощання

Вправа «Оплески по колу»

Діти стають в коло та по черзі плескають в долоні.

 

Заняття № 2 «Мій настрій»

Мета: допомоги дітям усвідомити свій емоційний стан; знизити психоемоційне напруження; розвивати вміння відчувати настрій і співпереживати оточуючим.

Тривалість заняття: 45 хв.

Матеріали: паперові квіточки, плакат із зображенням поля, фломастери, маркери, аркуші паперу формату А4, м’яка іграшка.

Хід заняття

І. Вступна частина

Привітання. Вправа «Кулька добра»

Мета: створити позитивну атмосферу; зняти психоемоційне напруження; допомогти дітям усвідомити свій емоційний стан.

Ведучий: Тремо долоні одна об одну, щоб відчути тепло. Розводимо ручки на невелику відстань. Відчуваємо тепло? Усе своє тепло, доброту своїх сердець вкладаємо в уявну кульку. Продовжуємо її ліпити ручками, а тепер разом з усмішкою відправляємо усім присутнім!

Вправа «Правила роботи у групі»

Мета: засвоїти правила роботи у групі.

Хід вправи: діти об’єднуються  групи по 3 чоловіка. Кожна група отримує папірець з одним із правил. Групам пропонують зачитати правило і розказати, навіщо воно потрібне.

Повідомлення теми та мети заняття

Вправа на очікування «Волошкове поле»

Мета: дізнатися про очікування дітей від заняття.

Хід вправи: дітям пропонується написати на квіточках свої очікування від заняття. Квіточки кріплять на намальоване поле.

ІІ. Основна частина

Казка «Ліки від поганого настрою»

Жила-була Принцеса, у якої завжди був поганий настрій. Щоб дочка не нудьгувала, її батьки, Король і Королева, дарували дитині подарунки, купували іграшки, водили в цирк. Але що б вони не робили, Принцеса ніколи не посміхалася

- Може, у тебе щось болить, доню? – запитували батьки.

- Та ні, нічого в мене не болить, – відповідала Принцеса і зітхала.

Тоді Король і Королева подумали, що у доньки якась дивна хвороба, від якої нічого не болить, але псується настрій. Вони покликали в замок всіх лікарів королівства і попросили вилікувати дівчинку.

Лікарі весь день оглядали Принцесу, робили аналізи, але ніякої хвороби не знайшли. Все ж, один Лікар зголосився допомогти.

- Можливо, мої ліки від поганого настрою тебе вилікують. Але на їх приготування знадобиться цілий день. Тому, поки я буду зайнятий, попрошу тебе зробити кілька справ, які сам мав зробити за цей день, – сказав Лікар Принцесі.

- Добре, – погодилася дівчинка.

Лікар попросив Принцесу зробити три справи. Спочатку треба було зайти до Коваля і запитати, як він себе почуває. Потім відвідати пекарню і передати ліки Пекареві. А на завершення навідатися до Вчительки і доглянути за її маленьким сином, поки та сходить в аптеку.

Принцеса вислухала лікаря і пішла виконувати його прохання.

- Вітаю Вас, пене Коваль! – привіталася вона з Ковалем. – Я прийшла до Вас на прохання Лікаря, щоб дізнатися про Ваше самопочуття.

- Добрий день, Принцесо! Скажи Лікарю, що сьогодні мені набагато краще.

- Зрозуміло. Будьте здорові, пане Коваль! – сказала Принцеса.

- Дякую, що прийшла до мене, мила дівчинко! – посміхнувся чоловік.

Принцесі було приємно поспілкуватися з Ковалем і почути слова подяки. Вона й сама не помітила, як посміхнулася у відповідь.

Потім дівчинка прийшла в пекарню.

- Вітаю Вас, пане Пекар! Я принесла Вам мікстуру від Лікаря.

- Дякую, добра дівчинко, – зрадів Пекар. – Мені саме час її приймати. Як же ти вчасно!

- Одужуйте швидше, пане Пекар, – сказала принцеса.

Пекар взяв ліки і посміхнувся дівчинці, а вона посміхнулася йому.  Далі Принцеса прийшла до будинку Вчительки.

- Добрий день, пані Вчителько. Лікар просив мене побути з Вашим малюком, доки Ви сходите в аптеку.

Вчителька пішла в аптеку, а коли повернулася, то сказала:

- Дякую, добра Принцесо! Що б я без твоєї допомоги робила!?

- Рада Вам допомогти, – відповіла дівчинка і на цей раз першою посміхнулася, а Вчителька посміхнулася їй.

Всі справи були зроблені й настав час повертатися додому. «Напевно, мої ліки від поганого настрою вже готові, – думала  Принцеса. Але по дорозі вона раптом зрозуміла, що настрій у неї вже зовсім не поганий. Їй було радісно на душі вона навіть йшла, усміхаючись.

В палаці на Принцесу вже чекав Лікар. Вона розповіла йому про Коваля, Пекаря, Вчительку і додала:

- Лікарю, я маю Вам сказати, що мені вже не потрібні ліки. Адже доки я виконувала Ваші прохання, мій настрій став дуже хорошим.

- Мої прохання і були тими самими ліками від поганого настрою, – посміхнувся він.

- Як це? – здивувалася Принцеса.

- Виконуючи мої завдання, ти робила людям добро, і вони дякували тобі за це. А добрі справи – це і є найкращі ліки від поганого настрою, – пояснив Лікар. Коли ми робимо щось хороше, а у відповідь отримуємо слова подяки і посмішки, це дарує нам гарний настрій.

Обговорення:

     Чи існують ліки від поганого настрою?

     Чи порекомендували б ви комусь такий рецепт?

     Як лікуєтеся ви?

Гра «Який мій настрій»

Мета:  сприяти усвідомленню дитиною свого емоційного стану.

Хід гри: діти отримують фарби і папір. Кожній дитині пропонується підібрати фарбу, що відповідає її настрою і намалювати рослинку, тваринку чи явище природи з яким вона його асоціює. На роботу відводиться 7-10 хв. Після чого діти по колу представляють свої роботи.

 Обговорення:

• Які почуття виникли під час виконання вправи?
• Чому саме цей колір та зображення?
• Чи задоволений (на) ти своєю роботою?

Вправа  «Полювання на лева»

Мета: розслабитися.

Хід вправи: Учні стають колом. Ведучий разом з дітьми промовляє слова віршика, кожен рядок якого супроводжується відповідними рухами.

— Ми йдемо полювати на лева. (Впевнено йдемо по колу).

— Не боїмося ми нічого! (Відображаємо активним розмахуванням рук).

— Ой, а це що? (Зупиняємося).

— Болото! Чав! Чав! Чав! (Імітуємо обережний хід, високо піднімаючи коліна)

— Ой, а це що?

— Річка! Буль! Буль! Буль! (Робимо плавальні рухи руками)

— Ой, а це що?

— Поле! Топ! Топ! Топ! (Тупаємо ногами)

— Ой, а це що?

— Це дорога навпростець! (Упевнено йдемо)

— Ой, а це хто? Такий великий! (Показуємо) Такий пухнастий! (Рухи-погладжування)

— Ой, та це ж лев! (Показуємо, як злякалися)

— Побігли додому! Через поле! Топ! Топ! Топ!

— Через річку! Буль! Буль! Буль!

— Через болото! Чав! Чав! Чав!

— Прибігли додому! Сховалися! (Присіли)

— Які ми молодці! (Погладжуємо себе по голові)

— Які ми хоробрі! (Легенько стукаємо кулачком по грудях)

— Ми нічого не боїмося! (Заперечливо похитуємо вказівним пальчиком).

Гра «Поводир»

Мета: розвивати почуття відповідальності за іншу людину, довірливе

ставлення одне до одного.

Хід гри: Виконується в парах. Спочатку один гравець водить іншого з пов’язкою на очах, відчуває при цьому почуття відповідальності за його благополуччя. Потім діти міняються ролями.
Обговорення:

     Як вам було у ролі поводирів?

     Як ви почувалися у ролі ведучих?

     У якій ролі було легше?

 ІІІ. Заключна частина

Рефлексія

     Чи справдилися ваші очікування?

     Що найбільше сподобалося?

     Що здалося особливо важким?

Ритуал прощання

Вправа «Приємні слова»

Мета: збереження позитивної установки.

Хід вправи: діти передають по колу іграшку- говорять слова прощання:

Дуже шкода нам розлучатися,

Але прийшла пора прощатися.

Ми не будемо сумувати,

Скоро зустрінемося знову.

 

 

Заняття № 3 «Я вмію слухати і чути»

Мета: підвищити активність дітей; знизити рівень тривожності; розвивати довільність і самоконтроль.

Тривалість заняття: 45 хв.

Матеріали: картки з надписами, паперові листочки, плакат із зображенням дерева , фломастери, маркери, аркуші паперу формату А4.

Хід заняття

І. Вступна частина

Привітання. Вправа «Відверто кажучи»

Мета: створити атмосферу довіри; розвивати вміння відчувати настрій інших учасників групи.

Хід вправи: діти отримують інструкцію:

«Ми вже переконалися, що в цій групі можна бути відвертим. Давайте ще раз спробуємо поговорити відверто один з одним. Перед вами в центрі кола стопка карток. Ви будете по черзі брати по одній картці і відразу продовжувати фразу, початок якої написано на ній. Ваше висловлювання повинно бути гранично щирим і відвертим! Члени групи будуть уважно слухати вас, і якщо вони відчують, що ви нещирі і невідвертість, вам доведеться взяти іншу картку з новим текстом і спробувати відповісти ще раз.

Приблизний зміст карток: Відверто кажучи, коли я йду в школу ... Відверто кажучи, я сумую, коли ... Відверто кажучи, мені дуже важко забути ... Відверто кажучи, я до сих пір не знаю ... Відверто кажучи, мені досі ... Відверто кажучи, мені радісно, коли ... Відверто кажучи, мені дуже хочеться ... Відверто кажучи, я думаю, що найважливіше в житті ... Відверто кажучи, я всією душею ненавиджу ... Відверто кажучи, коли я хворію ...

Вправа «Правила роботи у групі»

Мета: повторити правила роботи у групі.

Хід вправи: Діти об’єднуються  групи по 3-4 чоловіка. Кожна група отримує папірець з одним із правил. Групам пропонують відтворити це правило у вигляді малюнка. Інші групи угадують, яке саме правило зображене.

Повідомлення теми та мети заняття

Вправа на очікування «Дерево сподівань»

Мета: дізнатися про очікування дітей від заняття.

Хід вправи: Діти отримують паперові листочки з надрукованою на них фразою «Сьогодні я сподіваюся…». Пропонується, дописати фразу. Листочки учні кріплять на намальоване дерево.

ІІ. Основна частина

Казка про Боюську

У одному сільському будинку жило Мишеня, таке маленьке, сіреньке звірятко з довгим хвостиком. Все у Мишеняти було добре: і тепло йому було, і ситно. Все, та не все. Була у Мишеняти біда на ім’я Боюська. Більше за кішок Мишеня боялося темряви.

Як тільки наступала ніч, воно починало бігати по дому і шукати містечко, де світліше. Але мешканці будинку вночі спали і світло скрізь вимикали. Ось і бігало Мишеня без відпочинку до самого ранку.

Проходили тиждень за тижнем, місяць за місяцем, а Мишеня все бігало і бігало щоночі. І так воно втомилося, що одного разу вночі сіло на порозі дому та й заплакало. Повз Мишеня проходив Сторожовий Пес і питає:

- Ти чому плачеш?

- Спати хочу, – відповідає Мишеня.

- Так чому не спиш, – здивувався Пес.

- Не можу, у мене Боюська.

- Яка така Боюська? – не зрозумів Пес.

- Боюська-а-а-а-а, – ще сильніше заплакало Мишеня.

- А що вона робить?

- Спати не дає, всю ніч мучить, очі тримає відкритими.

- Ось здорово, – позаздрив  Пес, – мені б твою Боюську.

- Тобі, – припинило плакати Мишеня. – Для чого вона тобі?

- Старий я став. Як ніч настає, очі самі злипаються. А мені спати ніяк не можна: я – Сторожовий Пес. Прошу тебе, подаруй мені твою Боюську.

Мишеня задумалося: може, така Боюська потрібна самому? Але вирішило, що Псу вона стане в нагоді більше, і подарувало свою Боюську. З тих пір Мишеня спокійно спить ночами, а Пес продовжує чесно вартувати сільський будинок.

Обговорення:

                   Яка біда була у Мишеняти?

                   Чи є у вас така Боюська?

                   Чи є поруч вас людина, якій можна подарувати свою Боюську?

Вправа «Переляканий їжачок»

Хід роботи: Один учасник зображує переляканого їжачка, згорнутого в клубок. Завдання іншого – намагатися відповідними жестами, словами встановити контакт з «їжачком», заспокоїти його і заслужити його довіру, щоб він розвернувся. Дітям дається наступна інструкція:

«Хто з вас бачив справжнього їжачка? Ви знаєте, що робить їжачок, коли його лякає лисиця, чи собака, яка несподівано з'явилася? Один з вас буде зараз їжачком, який сильно злякався собаки. Інші по черзі будуть підходити і заспокоювати їжачка. Хто з вас хотів би бути їжачком? Їжачок, скрутіться калачиком.

Уяви собі, що ти ще дуже маленький їжачок і тебе налякав гучний гавкіт собаки. А коли собака ще й тикнулася в тебе носом, щоб обнюхати , тобі стало зовсім страшно. Тому ти згорнувся в міцний клубочок, щоб захистити свій носик і живіт. До тебе на допомогу прийде хлопчик чи дівчинка, але ти недовірливий, тому що ти ще не знаєш, хто такі люди і чого від них можна чекати. Хто хоче заспокоїти їжачка? Підійди до їжака, тихенько поговори з ним. Скажи йому, що на його місці ти б теж злякався. Можеш його погладити. Якщо ти будеш обережний, їжачок тебе не вколе. Спробуй показати їжакові, що ти до нього дуже добре ставишся, не тільки словами, але й жестами, мімікою, дотиками. Заспокой його – і ти побачиш, що він розслабився і розкрився ».

Потім їжачком стають інші учасники групи.

Обговорення:

Що ви відчували, коли були їжачками? А коли були людьми? Як намагалися встановити контакт, викликати довіру їжачка? Що було найважчим? Що допомогло? У яких ситуаціях ви ведете себе подібно до їжачка? Що вам допомагає встановити контакт в реальних ситуаціях?»

Гімнастичні вправи з елементами йоги

Мета: зняти напругу; сприяти підвищенню самооцінки дітей.

Хід вправи: Діти ходять по колу один за одним і гудуть, як паровозики: «Ту-ту-у-у». Зупиняються і стають в коло. «Заводять будильник» – стискають   долоню в кулачок, виконують кругові рухи у сонячного сплетення: «Джік-Джік-Джік». «Будильник задзвонив»: «З-з-з-з». Ми його зупинимо – діти злегка вдаряють долонькою по голові. «Ліпимо личко» – проводять  руками по краю обличчя. «Ліпимо волоссячко» – натискають подушечками пальців на корені волосся. «Ліпимо бровки» – проводять  кінчиками пальців по бровах. «Ліпимо очки» – чіпають кінчиками пальців повіки, проводять вказівним пальцем навколо очей. Моргають очима. «Ліпимо носики» – проводять вказівним пальцем від перенісся по крилах носа вниз. «Ліпимо вушка» – пощипують  мочки вух, погладжують вушка. «Ліпимо підборіддя». «Малюємо носиком сонечко» – крутять головою, малюють носиком промінчики – виконують відповідні рухи головою знизу вгору «Жжік-жжік-жжік». Вимовляють хором: «Я хороший, добрий, красивий», гладять себе по голові, обличчю і обіймають себе обома руками.

Гра «Хвальки»

Мета: формувати повагу до себе та до інших.

Хід гри: Діти сідають у коло, кожен отримує картку, на якій зафіксовано схвальний вчинок,  дитина повинна «озвучити» картку, почавши словами «одного разу я ...». На обдумування дається 2-3 хвилини.

Обговорення:

     Що нового ти відкрив у собі?

     В інших?

У висновку можна помітити про те, що кожен володіє якимись здібностями, але для того, щоб це помітити, необхідно дуже уважно ставитися один до одного.

ІІІ. Заключна частина

Рефлексія

• Чи справдилися ваші очікування?
• Що найбільше сподобалося?
• Що здалося особливо важким?

Ритуал прощання

Вправа «Врятуй пташеня».

Мета: збереження позитивних емоцій.

Хід гри.

Ведучий: Уявіть, що на ваших долоньках безпорадне замерзле пташеня. Зігрійте його, заховайте в своїх долонях, подихайте на нього. Прикладіть долоні до своїх грудей – поділіться з пташеням теплом свого серця, добротою своєї душі. Пташеня зігрілося. Розкрийте долоні. Посміхніться йому: «Лети, пташеня».

 

Заняття 2 «Те, чого я боюся»

Заняття № 4 «Мій страх»

Мета: підвищення активності дітей; стимулювання афективної сфери, підвищення психічного тонусу.

Тривалість заняття: 45 хв.

Матеріали: картки з надписами, паперові зернинки, плакат із зображенням поля, фломастери, маркери.

Хід заняття

І. Вступна частина

Привітання. Вправа «Ласкаві кошенята»

Мета: налаштувати групу на позитивний лад; згуртувати дітей.

Хід вправи: Дітям пропонується привітатися не як люди, а як ласкаві і милі кошенята. Вони труться вушками, лапками, спинками, бочками, хвостиками. Діти відтворюють рухи тваринок.

Вправа «Правила роботи у групі»

Мета: згадати правила роботи у групі.

Хід вправи: Діти об’єднуються  групи по 3-4 чоловіка. Кожна група отримує папірець з одним із правил. Групам пропонують відтворити задане правило у вигляді пантоміми. Інші учасники відгадують, яке саме правило їм показали.

Повідомлення теми та мети заняття

Вправа на очікування «Зернинки»

Мета: отримати інформацію про очікування дітей від заняття.

Хід вправи: дітям роздають паперові зернинки, на яких вони пишуть свої очікування від заняття. Зернинки з записами вони клеють намальоване поле.

ІІ. Основна частина

Казка про несправжній страх

Жило на світі Маленьке Тигреня Ава. Жило воно зі своїми батьками в печері в глибині лісу. Тато здобував їжу, а Мама працювала в лісовій школі, вчила лісових жителів розуму.

Одного разу, коли батьки пішли у справах, Ава залишився вдома один. Він згорнувся клубком на м'якому запашному сіні і вирішив подрімати. І тільки він почав засинати, як раптом зовні печери щось страшно загуркотіло. Земля здригнулася, камені посипалися зі стелі, спалахнуло яскраве світло, ліс зашумів, заскрипіли дерева.

Перелякалося Тигреня так, як ніколи в житті. Жах переповнив його, затремтів Ава від безпорадності і відчаю, і подумав, що йде до нього Страшне Чудовисько, про який розповідав йому Дідусь. Страшні думки приходили йому в голову. Він відчував, як величезне чудовисько підбирається до його дому, яке ось-ось схопить його і потягне до себе в нору. Тигреня чекало своєї загибелі, як раптом все затихло. Скоро повернулися батьки. Кинувся до них Ава і розповів про те, що трапилося.

Розсміялися батьки і сказали: «Нісенітниця все це, вигадки. Це просто сильний дощ налякав тебе». Вислухав їх малюк, але з того часу став він боятися залишатися на самоті. Так і стояло перед очима те величезне Чудовисько. Коли батьки зібралися йти вранці у справах, Ава закричав: «Не йдіть, я з вами!». Вчепився з Мамину лапку і не хоче відпускати. Довелося Татові й Мамі запросити Сову - Доглядальницю, щоб вона доглядала за синочком.

Довго терпіли батьки страхи Ави, всіма силами намагалися переконати його, що боятися нема чого, але вмовляння не допомагали. Тоді вони звернулися до лікарів. Але й ті нічого не змогли вдіяти.

Батьки майже змирилися з тим, що Тигреня буде боятися все життя. Але одного разу забігла в печеру Мишка. Вона хотіла поласувати козячим молоком, яке щоранку приносила Мама Тигриця. Поки спала Сова-Доглядальниця, Мишка пробігла вглиб печери, і тільки зібралася попити молока, як побачила сумне Тигреня.

- Ти що такий сумний? - запитала Мишка.

- Боюся бути сам, - сумно відповів Ава. - Боюся, що прийде Чудовисько і забере мене в свою нору.

Здивувалася Мишка, і каже:

- Ти такий великий, а боїшся Чудовиська? Їх же не існує! Це гроза налякала тебе, - засміялась Мишка. - Подивись на мене. Я така маленька, кожен може мене образити, багато небезпек чекає навколо, але я сміливо долаю їх.  Ось і зараз я прослизнула повз Сову, яка могла мене з'їсти. Кожен раз я долаю свій страх і стаю ще більш сміливою і сильною. Адже сила полягає в умінні сміливо йти вперед всупереч своїм страхам. А ти хочеш стати сильним? - запитала Мишка.

- Так звісно, - невпевнено відповів Ава.

- Тоді не ховайся в печері. Ходімо, я покажу тобі світ.

Тигреня з Мишкою прокралися повз сплячу Сову і вибігли в ліс. А в лісі стояв теплий сонячний день, цвірінькали птахи, дзижчали бджоли. І здавалося, що не було ніколи тієї страшної грози. А про Чудовисько Тигреня вже забуло. Воно тільки запитало у мишки:

- Якщо це було не Чудовисько, що ж тоді гуркотіло навколо?

- Це грім налякав тебе, - відповіла Мишка.

- А що ж так яскраво виблискувало? - продовжував Ава.

- Це блискавки освітили небо, - підказує Мишка.

- А що так таємниче шуміло і скрипіло?

- Це дерева гнулися під поривами вітру

Тоді зрозумів Ава, що він злякався того, чого насправді не було. Він подякував Мишці і побіг на галявину гратися з метеликами і збирати для батьків яскравий букет квітів.

Тепер Тигреня почувало себе просто чудово. І йому дуже подобалося, що воно змогло подолати страх і стати справжнім сміливим Тигром. Тепер, коли починав гриміти грім, Ава тільки посміхався, очікуючи свіжий літній дощ, який принесе прохолоду і приємний запах сирої землі.

Обговорення:

     Чого боялося Тигреня?

     Що розказала йому Мишка?

     Чи існувало чудовисько насправді?

Вправа «Розкажи про свої страхи»

Мета: Виявлення реальних страхів дітей, розвиток вміння говорити про своїх негативні переживання відкрито в колі однолітків, формування соціальної довіри.

Хід вправи: Починає розповідати про свої страхи дорослий: «Коли я був таким маленьким, як ви, то ...». Потім ставить запитання: «А у вас таке бувало?», «А хто ще боїться чогось, розкажіть!» Діти за бажанням розповідають про ситуації, коли їм було страшно. Ведучий кожного разу просить підняти руки тих, у кого було щось схоже. (Ведучий повинен стежити, щоб сюжети оповідань не повторювалися, обговоріть всі можливі дитячі страхи: темряви, самотності, смерті, чужих людей, тварин, злих казкових героїв і т.д.).

Релаксаційна вправа «Чарівний ліс»

Мета: дати дітям можливість заспокоїтися і відчути себе далекими від повсякденних турбот; розслабитися і знайти відповіді на важливі питання.

Хід вправи: Діти зручно влаштовуються на своїх місцях, закривають очі і роблять три глибокі вдихи. З кожним вдихом вони все більше розслабляються відновлюючи внутрішню рівновагу.

Ведучий звертається до дітей як до однієї дитини: «Уяви, що ти йдеш лісом, де ростуть прекрасні дерева і кущі. Ліс наповнений різноманітними кольорами... На узліссі ти бачиш маленьку галявинку, на якій стоїть лавка з білого каменю. Ти можеш посидіти на ній.

Які звуки ти чуєш? Які запахи відчуваєш? Яке тут повітря? Можливо, воно прохолодне і пахне мохом і вологою лісового ґрунту? Можливо, вітер доносить аромат хвойних дерев? Ти чуєш, як співають птахи, які сидять на гілках або пролітають над тобою в небі? ..

Уяви, що в цьому чарівному лісі живуть маленькі істоти: карлики, феї або ельфи. Вони готові тобі допомогти. Ти можеш викликати їх. Можливо, вони відкриють тобі таємницю, допоможуть вирішити загадку або просто розвеселять тебе. Подружись з цими духами лісу ... » (2-3 хвилини.)

«Як ти себе тепер почуваєш? Чи здивували тебе лісові духи? Скажи їм: «До побачення!», адже тобі доведеться ще повертатися через чарівний ліс. По дорозі уважно дивись навколо і насолоджуйся спокоєм лісу. Якщо духи дали тобі якусь пораду, візьми її з собою, щоб пізніше подумати над нею ... » (1 хвилина.)

«Ти повернувся на своє місце. Потягнися і зроби три глибокі вдихи. Відкрий очі і відчуй себе свіжим і оновленим».

Обговорення:

• Чи сподобалася вам ця «подорож»?

• Які лісові духи вам зустрілися?

• Що вони сказали?

ІІІ. Заключна частина

Рефлексія

Ведучий: На початку заняття ми посіяли зерно надії у нашу намальовану ниву. Сподіваюся, що сьогоднішнє заняття виправдало всі ваші очікування. То ж пропоную вам домалювати паростки, які народилися з ваших зернинок і тягнуться до сонечка.

Ритуал прощання

Вправа «Сонячні промінчики»

Мета: збереження позитивної установки.

Хід вправи: Діти стають в коло і витягують руки вперед, утворюючи сонячні промінчики. Потім вони підходять ближче і торкаються руками один одного. Так вони стоять кілька секунд, відчуваючи тепло кожного промінчика.

 

Заняття № 5 «Голочки»

Мета: підвищення активності дітей; зниження рівня тривожності; розвиток уваги, пам'яті, вміння працювати в колективі; підвищення самооцінки дитини.

Тривалість заняття: 45 хв.

Матеріали: подушка, папір формату А4.

Хід заняття

І. Вступна частина

Привітання. Вправа «Стоп-кадр»

Мета: спрямувати дітей на позитивну роботу; сприяти розвитку уваги.

Хід вправи: Перший учасник говорить своєму сусідові коротке привітання, наприклад: «Доброго ранку!». Сусід повинен швидко встати, повторити цю фразу і знову сісти. Наступний гравець повторює і т.д. Виходить хвиля вставання і повторень. Але як тільки керівник плесне в долоні і скаже: «Стоп-кадр», - учасник, який встав у цей момент, повинен додати на свій розсуд ще один елемент у вітання (жест, фразу і т.п.). Наприклад, гравець встає і каже: «Доброго ранку!», І двічі плескає в долоні. Тепер всі наступні гравці виконують цей комплекс до чергового «Стоп-кадр» і т.д.

Вправа «Правила роботи у групі»

Мета: повторити правила роботи у групі.

Хід вправи: Діти пригадують правила роботи у групі на пам’ять. Потім звіряють їх з зафіксованими.

Повідомлення теми та мети заняття

Вправа на очікування «Чарівна подушка».

Мета: дати можливість учасникам висловити свої бажання, і при цьому відчути, що інші уважно слухають ці бажання, сприймають їх.

Хід вправи: тренер повідомляє, що є чарівна подушка, яку покладено в центрі кола, і кожний учасник, по черзі, має, сидячи на ній, розповісти групі про свої очікування від заняття та про бажання, які виникають із цього приводу.

 

ІІ. Основна частина

Казка про Їжачка

Давним-давно (а може й недавно) у великому лісі жила Мама Їжачиха. І був у неї Маленький Їжачок. Він народився зовсім м'якенький, з дуже ніжним незахищеним тільцем. Мама дуже любила його і оберігала від всіляких небезпек і неприємностей.

Одного ранку Їжачок виявив, що у нього виросла одна Голка - красива і гостра. Він дуже зрадів і вирішив, що став зовсім дорослим, розумним і самостійним. У цей день він умовив Маму відпустити його самого погуляти. Мама погодилася, але попередила:

- Голка - це дуже важливо і відповідально. Ти став уже великим і повинен допомагати слабким, не боятися сильних і відповідати за свої вчинки.

На прощання Мама взяла з сина слово, що він буде добре поводитися і пам'ятати всі поради.

Їжачка довго не було вдома... Повернувся він дуже переляканим і засмученим. Мамі він розповів:

- Я гуляв у лісі і по дорозі зустрів Лисицю, яка гналася за Зайчиком. Я злякався і згорнувся калачиком - єдиною своєю Голкою назустріч небезпеці. Заєць уколовся моєю Голкою, оступився і Лисиця схопила його.

Їжачок дуже засмутився, тому що зрозумів, що завадив Зайчику врятуватися. Мама пояснила синові його помилку:

 - У таких випадках треба бути сміливим і вколоти ворога в ніс своєї новенькою Голкою.

Наступного дня Їжачок знову відправився гуляти, сказавши, що все пам'ятає і більше помилятися не буде. Повернувся він додому знову дуже засмученим:

- Я йшов лісом і побачив великого сплячого Вовка. Навколо нього гралися зайці. Я не злякався і сміливо вколов Вовка у ніс. Він схопився, загарчав і став полювати на маленьких звірят.

- Ти зовсім ще дурник, - сказала мама.- Вовк був ситий і солодко спав, нікого не чіпав. Ти б теж обійшов його стороною і не чіпав. А вже якщо ти хотів допомогти, то просто попередив би малюків про небезпеку.

Зовсім засмутився Їжачок, довго-довго думав. І знову пішов на прогулянку. Він вийшов на галявину, де паслися Корова з телям. Їжачок озирнувся і побачив, що до галявини підбираються Вовк, Ведмідь і Лисиця, а Корова жує свою жуйку і нічого не бачить. Їжачок закричав від переляку, згорнувся калачиком і покотився на галявину.

Корова почула шум і побачила ворогів. Вона застукала копитами і стала відганяти звірів. Однак маленьке Теля не розуміло, що відбувається. Від страху воно відбігло далеко від Корови і могло стати прекрасною здобиччю для голодних звірів.

Їжачкові було дуже страшно і шкода Теляти. Тоді він кинувся вперед і став качатися навколо Теляти, щоб не дати йому далеко піти і захистити його від нападників.

Звірі відскакували від нього, а сам Їжачок ніяк не міг зрозуміти, чому. Так тривало доти, доки звірі, злякавшись коров'ячих рогів, не втекли геть.

Корова і Теля були дуже вдячні Їжачкові і від усього серця хвалили його. А Теля на прощання спробувало лизнути маленького друга, але чомусь заплакало. Їжачок навіть трохи засмутився. Удома він все розповів мамі, а мама сказала:

- Дорогий мій, ти став зовсім дорослим. Ти весь обріс голками і тепер зможеш захистити себе і своїх друзів, всіх маленьких і слабких.

У цей день мама влаштувала велике свято, на який запросила багато лісових жителів; були на цьому святі і Корова з Телям. І тепер уже все дізналися, що Їжачок став зовсім дорослим і що тепер ніхто безкарно не зможе ображати маленьких і беззахисних.

Обговорення:

• Чому Голки - це важливо?
• Як їжачок навчався поводитися з Голками?
• У тебе є свої Голки? Чи вмієш ти з ними поводитися?

Вправа «Печера страхів»

Мета: допомогти дітям перебороти свої страхи за допомогою їх відтворення і обговорення.

Хід вправи: Частина 1. Малюнок.

Дітям пропонується намалювати малюнок «Печера страхів».

Частина 2. Бесіда.

Коли малюнок закінчено, дитям пропонується розповісти про зображених образах і емоційних переживаннях у процесі малювання.

Стимулюючі питання:

• - Хто / що це?
• - Чому він / вони страшні?
• - Кого він / вони лякають?
• - Як? Коли?
• - А ти його / їх боїшся?
• - Чому?
• - Його / їх можна перемогти? Як?
• - Що ти відчував, коли малював?
• - Що згадував? Про що думав?
• - Чому вибрав ці кольори?

Частина 3. Експресивна пауза.

Дитині пропонується зобразити страхи пантомімічними і мімічними засобами.

Вправа «Штанга»

Мета: зняти емоційне напруження.

Хід вправи: Діти уявляють, що вони піднімають важку штангу. «Нахиліться, візьміть штангу. Стисніть кулаки. Повільно піднімаємо руки. Вони напружені! Важко! Руки втомилися, кидаємо її. Руки різко опускаються вниз і вільно повисають уздовж тулуба. Вони розслаблені, не напружені, відпочивають. Легко дихається. Вдих - видих.»

ІІІ. Заключна частина

Рефлексія

     Який настрій у вас зараз?

     Який він був на початку заняття?

     Чи справдилися ваші очікування?

Ритуал прощання

Вправа «Обійми»

Мета: зберегти позитивний настрій.

Хід вправи: Діти дякують один одному за спільну роботу і виконують вправу: їм потрібно обійняти якомога більшу кількість своїх товаришів за 15 секунд.

 

Заняття № 6 «Я сильніший за свій страх»

Мета: підвищення активності дітей; зниження рівня тривожності психоемоційного напруження; формування емпатії; підвищення самооцінки дитини.

Тривалість заняття: 45 хв.

Матеріали: іграшковий ведмедик, папір формату А4.

Хід заняття

І. Вступна частина

Привітання. Вправа «Привіт, сьогодні я…»

Мета: налаштування на позитив.

 Хід вправи: Учасники заняття діляться своїм настроєм, продовжуючи фразу «Привіт, сьогодні я ….»

Вправа «Правила роботи у групі»

Мета: повторити правила роботи у групі.

Хід вправи: Ведучий читає правило і задає питання «Як це допомогло нам у роботі?». Діти за бажанням висловлюють свою думку.

Повідомлення теми та мети заняття

Вправа на очікування «Розкажи на вушко»

Мета: дізнатися про очікування дітей від заняття.

Хід вправи: Діти передають по колу іграшкового ведмедика. Учасник, який тримає іграшку розповідає про свої очікування від занять.

ІІ. Основна частина

Хлопчик і Світлячок

Я хочу розповісти вам цікаву історію про одного Хлопчика. Це чудовий Хлопчик, але у нього була одна страшна таємниця, про яку він не міг нікому розповісти. Він боявся темряви. Але не просто боявся, а зовсім моторошно і страшно. Коли Хлопчик хотів увійти в темну кімнату, всередині у нього все стискалося. Його охоплював Страх, він ціпенів і не міг зрушити з місця. Йому ввижалися всілякі страхіття, відьми, монстри, неймовірні привиди. Ввечері та вночі в кімнаті горів нічник, тому що він не міг заснути в темряві – йому було дуже страшно.

Хлопчик боявся наближення осені та зими, так як дні ставали коротшими, а темрява насувалася швидко і довго залишалася навколо нього. Доводилося вигадувати різні приводи і підстави, як просити Маму чи Тата, щоб вони сходили з ним в темну кімнату, коли це було необхідно. Хлопчик витрачав на все це дуже багато часу і сил. Він втомився, тому що не міг вільно і легко ходити ввечері по квартирі. Втомився від своєї таємниці, але розповісти про це кому-небудь не міг, було соромно.

Одного вечора, коли Хлопчик ліг спати, йому наснився дивний сон, схожий на казку. З темряви з'явилася крапка, що світилася, поступово збільшувалася в розмірах і сяяла дуже ніжним блакитним світлом. Уважно роздивляючись цю крапку, Хлопчик впізнав у ній Маленького Світлячка. Він був дуже кумедний і мав добру, усміхнену мордочку. Він весь світився ніжним і теплим світлом. Світлячок випромінював любов і добро. Чим уважніше Хлопчик дивився на Світлячка, тим він ставав більше. І коли можна було розгледіти його крильця, лапки, хоботок, Хлопчик почув його тихий, ніжний голосок. Світлячок звертався до Хлопчика, і ось що він сказав:

- Вітаю, я прилетів, щоб допомогти тобі розгадати твою страшну таємницю, яка забирає у тебе стільки часу і сил. Я вже допоміг багатьом хлопчикам і дівчаткам розгадати їх страшні таємниці.

Уяви собі, що ти дивишся на себе у дзеркало і бачиш там своє відображення. Коли починаєш корчити страшні пики, ти бачиш в дзеркалі відображення потворних осіб, а якщо будеш дивитися в дзеркало з посмішкою, любов'ю і добром, то побачиш там відображення ласкавого і доброго хлопчика.               Темрява – це те ж дзеркало. У неї потрібно йти з радістю і посмішкою, тоді всі монстри і привиди перетворюються в добрих гномів, ласкавих фей, ніжних кумедних звіряток, які раді тобі і готові з тобою дружити і грати. Треба тільки посміхнутися і сказати: "Я хочу з вами дружити!". Якщо спочатку тобі буде важко це зробити, я подарую свій чарівний ліхтарик. Він освітить дорогу в темряву, і ти спокійно зможеш входити в будь-які темні кімнати. Чарівний ліхтарик буде завжди з тобою, а зберігатиметься він у твоєму серці. Вдень він дасть тобі тепло, а вночі освітить для тебе дорогу. Щоб ліхтарик почав світити, приклади долоньки до грудей і відчуй, як в них передається тепло. Як тільки долоньки стануть теплими, це буде означати, що чарівний ліхтарик вже в твоїх руках і ти можеш сміливо входити в будь-яку темну кімнату, яка перетвориться на веселий, казковий світ добрих друзів.

- Ой, – спохватився  Світлячок, – вже  світає і мені пора відлітати. Коли світло, я перетворююся на звичайного маленького жучка. Це темрява робить мене таким красивим, казковим, загадковим. Якщо тобі потрібно буде зі мною поговорити або щось запитати, поклич мене, і я прийду до тебе, але тільки вночі, коли темно. Ти відразу зможеш мене впізнати і ні з ким не переплутаєш. До побачення і запам'ятай: з чим ти приходиш, те і отримуєш. Якщо це добро і любов, то замість ти отримаєш добро і любов, якщо це страх і злість, то замість ти отримаєш страх і злість. Нехай з тобою завжди буде любов і добро, - крикнув Світлячок вже здалеку і розтанув в наступаючому ранку.

Хлопчик прокинувся дуже бадьорим і веселим. Весь день він чекав, коли настане вечір і стане темно. Йому хотілося спробувати зробити те, чому його навчив Світлячок. Увечері, коли стемніло, він встав на порозі темної кімнати. Спочатку він посміхнувся, потім притиснув долоні до грудей і відчув, як звідти в руки передається тепло, і коли долоні стали дуже теплими, він глибоко зітхнув і ввійшов до кімнати. Все вийшло так, як говорив Світлячок. Кімната перетворилася. Вона була сповнена друзів, а всі страховиська розбіглися. Хлопчик був дуже радий і сказав вголос голосно-голосно: «Дякую тобі, любий, добрий Світлячок!»

Обговорення:

Як Світлячок допоміг Хлопчику?

Що значить "темрява - це дзеркало"?

Що значить "з чим приходиш - то і отримуєш"?

Чому ми можемо навчитися у героїв цієї казки?

Вправа «Нічний ліс»

Мета: допомогти  дітям зрозуміти свої страхи.

Хід вправи:

Ведучий: Йти лісом вночі треба дуже тихо й обережно, уважно дивлячись довкола і під ноги, щоб не заблукати. Тож ідіть зі мною навшпиньках.

А тепер на стежинці з'явилися великі калюжі. Уважно перестрибуйте їх (уявні стрибки через калюжі). На нашому шляху - лісова річка. А ось і місточок. Давайте перейдемо по ньому на той берег. Але будьте обережні: кладка дуже вузенька, та ще й хитається! (Ідуть через уявно вузьку кладку).

Бесіда на галявині

Ведучий. Ну ось і ми на галявині. А тут уночі и справді страшнувато, правда? Дерева риплять, вітер шарудить у кущах. А Якого кольору страх, як ви думаєте? На що чи на кого він схожий? Давайте, якщо вам боязко, сядемо ближче одне до одного і щоб було не так страшно, візьміться за руки.

Ведучий. Знаєте, коли я був маленьким, як ви, я дуже боявся пацюків. Знаю, що кожен із вас також чогось боїться. Звичайно, боятися - це дуже неприємно. Але щоб знищити наш страх, треба спершу його зобразити. Тому сідайте, будь-ласка, за столи і намалюйте те, чого ви боїтеся (малюють під музику).

Ану, покажіть, що ви намалювали (кожна дитина показує малюнок і розповідає про нього).

А тепер зробимо так:

Свої страхи ми візьмемо,

Їх помнемо і порвемо!

Вітер їх порозвіває,

Був наш страх - і вже немає! (Знищують малюнки)

Вправа «Сміливі дітлахи»

Мета: формувати впевненість у собі і своїх можливостях.

Хід вправи: Діти вибирають ведучого - він страшний дракон. Дитина стає на стілець і каже грізним голосом: «Бійтеся мене, бійтеся!» Діти відповідають: «Не боїмося ми тебе» Так повторюється 2-3 рази. Від слів дітей дракон поступово зменшується (дитина зістрибує зі стільця), перетворюється на маленького горобчика. Починає цвірінькати, «літати» по кімнаті.

ІІІ. Заключна частина

Рефлексія

- Що на занятті було для вас самим цікавим?

- Що сподобалося, а що – ні? Чому?

Ритуал прощання

Вправа «Коло підтримки»

Мета: закріпити позитивне налаштування дітей на майбутнє.

Хід вправи: Ведучий повідомляє дітям, що заняття підійшли до кінця. Пропонує стати у коло, обійнятися і подякувати один одному за підтримку. Доречно зробити фотографію на пам'ять.

 

Список використаних джерел

1 Е.А. Аляб'єва «Корекційно-розвивальні заняття для дітей старшого дошкільного віку» - М, «ТЦ сфера», 2002р.

2. Воропаєва І.П. «Корекція емоційної сфери молодших школярів» - М., 1993 р.

3. Дубровіна І.В. Психокорекційна і розвивальна робота з дітьми. - М., 1999 р.

4. Захаров А.І. Як подолати страх у дітей. - М .: Просвещение, 1986 р.

5. Зінкевич - Євстигнєєва Т.Д. Практикум з казкотерапії. - Спб .: Мова, 2000 р.

6. Костіна Л. Ігрова терапія з тривожними дітьми. - М., 2000 г. - 160 с.

7. Соколов Д.Ю. Казки та казкотерапія. - М., 1996 р.