Цільовий проект Формування фізичного здоров’я учнів

Цільовий проект

Формування фізичного здоров’я учнів

Автор проекту: учитель  фізичної культури Новогродівський ЗЗСО І-ІІІ ступенів №7 І кваліфікаційної категорії Джебженяк Л.Ю., практичний психолог Задко А.А.

Учасники: педагогічний та учнівський колективи.

База реалізації проекту: Новогродівський ЗЗСО І-ІІІ ступенів №7 Новогродівської міської ради.

Актуальність проекту

 Одним із основних завдань держави у галузі освіти є турбота про здоров'я нації, виховання фізично загартованого підростаючого покоління. Цим зумовлена необхідність посилення виховної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах України та обґрунтування ефективних методик виховання учнів, здатних наполегливо навчатися у школі та займатися фізичною культурою.

Водночас, зміни у суспільно-політичному житті України вимагають докорінної перебудови процесу виховання молодого покоління, що зумовлено значним погіршенням здоров'я і фізичної підготовки підростаючого покоління. Це засвідчено Конституцією України, Законами України „Про освіту", „Про фізичну культуру і спорт", Цільовою комплексною програмою „Фізичне виховання – здоров'я нації ", Концепцією фізичного виховання в системі освіти України.

Проблеми фізичного виховання  школярів була предметом дослідження Л. В.Волкова, А.А. Гужаловського, О.С. Куца, Т.Ю. Круцевича, З.І. Кузнєцова, С.В. Сембрата та ін.

Водночас цій сфері залишається багато невирішених проблем. Зокрема, на уроках фізичної культури навчання рухам, функціональне навантаження недостатньо узгоджуються з вирішенням виховних завдань. Усе це вказує на актуальність обраної теми і свідчить про необхідність проведення спеціальних досліджень у цьому напрямі.

В умовах  побудови  українського суспільства значну роль відіграє фізична культура, яка є невід'ємною складовою частиною загальнолюдської культури, одним з визначальних факторів національного прогресу та здоров'я  нації. Особливе значення фізична культура має для дітей і учнівської молоді, високий рівень здоров'я та різнобічний розвиток яких - запорука успішної реалізації сучасних  соціально-економічних  перетворень  нашого суспільства.

Головне  покликання  предмета - формування культури здоров'я та здорового способу життя, забезпечення гармонійного фізичного і духовного розвитку підростаючої особистості.

Фізична культура є важливим компонентом гуманітарного виховання ї спрямована на формування в учнів ціннісних орієнтацій щодо культури здоров'я і здорового способу життя, виховання потреби та звички регулярно займатися фізичною культурою та спортом, прагнення досягти оптимального рівня особистого здоров'я,  фізичного розвитку, рухових якостей, морально-вольових рис  характеру  та  психологічної підготовки до ведення активного життя, професійної діяльності та захисту Батьківщини.

Фізичне виховання дітей  і  молоді  повинне реалізовуватись через охорону їх здоров'я, фізкультурну освіту, фізичну підготовку, спортивне тренування,  самостійні заняття та участь фізкультурно-оздоровчих і спортивних  заходах.

Статистичні дані останніх років свідчать, що стан фізичного здоров'я учнів приблизно у 60 відсотках випадків нижчий за показник середнього та низького рівнів фізичного розвитку і здоров'я. Понад 50 відсотків учнів мають незадовільний фізичний стан, різко зросли показники різних захворювань.

Формування ціннісного відношення до фізичної культури, здоров’я та здорового способу життя є за своєю сутністю системоутворюючою моделлю, яка спрямована на діагностику, корекцію функціонального, психофізіологічного та духовно-морального стану людини. Системність полягає у взаємопогоджених знаннях, уміннях та навичках, сформованих у дітей та молоді, які забезпечують необхідний рівень їх працездатності, моралі та духовності. Для цього необхідно знати основи фізіології, психології людини, соціології та інших суміжних дисциплін, які в сукупності дозволять реалізувати необхідні здоров'язберігаючі, здоров'язміцнюючі, здоров'яформуючі технології, що сприятимуть виробленню свідомого ставлення до власного здоров'я і проявлятимуться у відповідних позитивних вчинках і діях. Поняття «здоров’я» з давнього часу не мало конкретного наукового визначення. Тільки зараз, із виділенням такої науки, як валеологія (науки про здоров’я), стало можливим якісно й кількісно визначити це поняття. «Здоровою може вважатися людина, яка відзначається гармонійним фізичним та розумовим розвитком і добре адаптована до оточуючого її фізичного то соціального середовища. Вона повністю реалізує свої фізичні і розумові здібності, може пристосовуватися до змін в оточуючому середовищі, якщо вони не виходять за межі норми, і зробити свій внесок у добробут суспільства, відповідно до її здібностей. Здоров’я тому не означає просто відсутність хвороб: це дещо позитивне, це енергійне, активне й охоче виконання обов’язків, які життя покладає на людину».Сучасний погляд вбачає під здоров’ям людини феномен, що інтегрує чотири основні складові здоров’я:

Здоровий спосіб життя на сьогодення – це загальновизначальний спосіб збереження і зміцнення здоров'я учнів і, власне, кращий спосіб профілактики – систематичні заняття фізичною культурою. Тому відповідно до вимог сьогодення окреслені основні складові практичного втілення щодо мотивації усвідомленого позитивного ставлення учнів до фізичної культури та здорового способу життя.

Основні складові здорового способу життя:

Методологічні засади, підходи
формування мотиваційно-ціннісного ставлення

до фізичної культури

Методологічною основою формування здорового способу життя є гуманістичний підхід, сутність якого полягає у створенні сприятливої ситуації для їх готовності до сприйняття й адекватного реагування на виховні дії шкільного та соціального середовища.

Рівень цієї готовності характеризується здатністю дітей та молоді перетворювати зовнішні вимоги на внутрішні спонуки, мотиви поведінки з пробудженням їх самосвідомості і відповідальності за власну культуру.

Поняття «здоровий спосіб життя» розглядається у співвідношеннях тріади: здоров'я - здоровий спосіб життя - культура здоров'я.

Здоров'я за визначенням ВООЗ — це стан повного фізичного, душевного (духовного) та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби чи фізичних вад. Тому здоров'я розглядається не лише як ресурс, а як мета життя. За Національною програмою «Діти України» визначено чотири аспекти здоров'я: фізичне, психічне, духовне, соціальне.

Поняття «здоров'я» нерозривно пов'язане із поняттям «здоровий спосіб життя» як сценарій життєдіяльності, спрямованої на збереження та покращення здоров'я дітей.

Результатом сформованості здорового способу життя є культура здоров'я як інтегративна якість особистості і показник вихованості, що забезпечує певний рівень знань, умінь і навичок формування, відтворення та зміцнення здоров'я і характеризується високим рівнем культури поведінки стосовно власного здоров'я та здоров'я оточуючих.

Методологічним підґрунтям є діяльнісний і системний підходи до формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя на уроках фізичної культури і спортивно-оздоровчих заходах.

Значення і місце фізичного виховання в системі загальної середньої освіти

Фізичне виховання є одним із соціальних явищ, яке ще з прадавніх часів вивчається з метою пізнання закономірностей фізичного вдосконалення людини для тих чи інших потреб, які диктує життя, а також закономірностей оздоровлення і підтримання рівня її життєдіяльності.

На відміну від навчальних дисциплін, які представляють такі області загальної освіти як математика, гуманітарні науки, мистецтво, технологія та інші, фізична культура пройшла досить довгий і важкий шлях проникнення в структуру змісту загальної освіти на правах самостійного навчального предмету.

Фізична культура почала складатися на окремому рівні економічного та суспільного розвитку в епоху верхнього палеоліту, тобто близько 50 тисяч років назад, коли в ході еволюційного процесу людина перейшла від простого сприйняття природного середовища до цілеспрямованої дії його зміни. Необхідність працювати, виготовляти знаряддя праці, передавати наступним поколінням накопичені трудові вміння та навички стала об'єктивною причиною виникнення фізичного виховання як особливої категорії суспільного життя.

Суб'єктивною причиною став подальший розвиток суспільної свідомості про ефект вправляння, тобто розуміння людиною впливу попередньої фізичної підготовки на ефективність оволодіння предметом праці та на позитивні наслідки її.

Фізичне виховання – система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я та загартування організму,

гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини,

формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.

Система фізичного виховання має мету – на основі повного використання засобів фізичної культури та спорту реалізувати можливості всебічного розвитку дитячого та дорослого населення України, удосконалити їхні рухові здібності і водночас сформувати моральні та вольові якості, які характеризують суспільно активну особистість; забезпечити на цій основі підготовленість кожної людини до плідної праці та інших важливих для суспільства видів діяльності.

Зміст мети розкривається у завданнях. з урахуванням специфічних аспектів фізичного виховання та його взаємозв'язку з іншими видами виховання визначають три групи основних завдань: оздоровчі, освітні, та виховні.

Успішне розв'язання завдань фізичного виховання молодших школярів можливе лише в тому разі, якщо воно стане органічною частиною всього навчально-виховного процесу школи, предметом спільної турботи педагогічного колективу, учнівських організацій, батьків, громадськості, коли кожний педагогічний працівник виконуватиме свої обов'язки відповідно до "Положення про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи".

Зміцнення здоров'я і сприяння правильному фізичному розвиткові учнів є важливим завданням початкової школи. Фізичний стан дитини її здоров'я є тим підґрунтям, на якому розвиваються всі її сили і можливості, в тому числі й розумові.

Завдання зміцнення здоров'я дитини передбачає загартування її організму. З цією метою заняття фізкультурою по можливості слід проводити на повітрі, а у приміщенні необхідно дотримуватись гігієнічних вимог.

Видатний український педагог В.О.Сухомлинський відзначав, що велику роль у фізичному і духовному розвитку дітей відіграють заняття фізкультурою і спортом. Але серйозну функцію ці заняття виконують лише тоді, - наголошував він, - коли вся навчально-виховна робота перейнята турботою про здоров'я, про гармонію фізичного і духовного.

На даний час навчання в школі, виконання домашньої роботи збільшується навантаження на організм дитини, діти зовсім мало бувають на свіжому повітрі, а вихідні дні проводять біля телевізора, відеомагнітофона, або грають у малорухливі "сидячі" і комп'ютерні ігри. Діти менше рухаються, більше сидять, внаслідок чого виникає дефіцит м'язової діяльності, і збільшуються статичні напруги. Діти, що додатково займаються музикою, живописом, вільний час яких скорочено, а статичний компонент збільшений, мають більш низький рівень рухової активності. Крім того, виникає необхідність засвоєння і переробки інформації, а отже, і напруга зорового апарата (читання, лист, малювання). Недостатня рухова активність школярів у повсякденному житті несприятливо позначається на стані їхнього здоров'я.

Великі розумові і статистичні навантаження в школі, відсутність додаткової рухової активності, малорухомий спосіб життя, нераціональне харчування призводять до того, що в більшості школярів погіршується зір, діяльність серцево-судинної і дихальної системи, порушується обмін речовин, зменшується опірність організму до різних захворювань, що приводять до погіршення стану їхнього здоров'я.

У сучасних умовах важливим завданням родини і школи в роботі для зміцнення здоров'я дітей є прищеплювання учням стійкого інтересу до занять фізичними вправами в школі і дома. У зв'язку з цим необхідно використовувати усі форми фізичного виховання в школі, а також самостійні заняття фізичними вправами вдома з метою підвищення рухової активності, зміцненню здоров'я, поліпшення фізичної підготовленості учнів.

У процесі фізичного виховання школярів вирішуються різноманітні питання: виховуються морально-вольові якості особистості; виробляється необхідність в повсякденних заняттях фізичними вправами; розвиваються рухові якості, необхідність в праці. Але через недостачу часу, який за планом відводиться на фізичне виховання, вирішити ці питання тільки зусиллям школи неможливо. Організовані форми фізичного виховання, передбачені навчальною програмою, складають в середньому 32% добової необхідності дитини, а спонтанні побутові рухи – 18 - 20%. Тому тільки використання різних форм фізичного виховання в режимі дня, в позакласний та вільний час може заповнити нестачу рухової активності учнів.

Мета проекту:

Метою проекту є формування фізичного, психологічного, духовного та соціального здоров’я школярів, фізичної особистості, оволодіння оздоровчо-корегувальної та прикладної спрямованості фізкультурної діяльності, розвиток основних фізичних якостей та здібностей, підвищення фізичної підготовленості, виховання свідомого ставлення до власного здоров’я; профілактика девіантної поведінки та негативних явищ у школярів. 

Завдання проекту:

Проект спрямовано на виконання наступних завдань:

 - створення у навчальному закладі здоров’язберігаючого середовища та єдиної комплексної системи формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя;

- впровадження у навчально-виховний процес особистісно-орієнтованої методики формування загальних уявлень про фізичну культуру, ії значення в житті людини, збереження та зміцнення здоров’я, фізичного розвитку, удосконалення форм та методів роботи в цьому напрямку;

- постійний мониторинг стану здоров’я учнів, дослідження факторів,що впливають на динаміку цього процесу;

- оздоровлення учнів пільгових категорій;

- соціальна адаптація дітей і підлітків з неблагополучних сімей і дітей з відхиленнями в соціалізації;

- профілактика алкоголізму, наркоманії, тютюнопаління, ВІЛ/Сніду, захворювань;

- виховання моральних, вольових та естетичних якостей, інтересу до занять фізичною культурою, бажання вести здоровий спосіб життя;

- формування навичок самостійнихзанять фізичними вправами, розвитку фізичних якостей, корекції постави, профілактики травматизму та надання першої медичної допомоги;

- організація дозвілля шляхом залучення більшої кількості учнів до роботи спортивних секцій;

- формування вправ щодо функціональної спрямованості фізичних вправ, їх ефективного використання для зміцнення здоров’я,проведення активного відпочинку та здорового способу життя;

- виховання індивідуальних морально-волових та психологічних якостей особистості;

- виховання основних людських якостей: взаємовиручки,дружби, чесності,безкорисливості,самостійності, чуйності;

- профілактика асоціальної поведінки учнів засобами факультативів;

- розвиток кондиційних якостей (сили, швидкості,витривалості,гнучкості й швидкісно-силових) та координаційних здібностей ( швидкості рухів та реакції, узгодження рухових дій, здатності до довільного розслаблення м’язів, вестибулярної стійкості тощо);

- виховання бережливого ставлення до свого здоров’я і здоров’я оточуючих як найвищої соціальної цінності особистості.

Гіпотеза. Якщо поставлені завдання будуть реалізовані, то в результаті отримаємо учня з розвинутими життєвими знаннями, уміннями, навичками учня, який уміє аргументовано прийняти рішення, протистояти негативному психологічному впливові.

Очікувані результати

•                   покращення здоров’я учнів;
•                   зменшення кількості учнів віднесених до 2 і 3 групи здоров’я;
•                   впровадження в процес здоров’язберігаючих технологій;
•                   ефективність поведінки в різних життєвих ситуаціях;
•                   залучення більшої кількості школярів до занять у спортивних секціях;
•                   впровадження програми зберігання здоров’я учнів, програми зберігання здоров’я в родині;
•                   максимальне залучення батьків до участі в забезпеченні оптимального розвитку, навчання і виховання дитини. Участь у класних і загальношкільних заходах;
•    взаємодія з батьками з питань фізичного і психічного здоров'я дитини;
•    випуск учнів з розвинутими життєвими знаннями, уміннями, навичками.

Засоби формування здорового способу життя учнів

•    опрацювання національних стандартів освітніх матеріалів та науково-методичної літератури з питань валеології;
•    створення належних санітарно-гігієнічних умов для навчання;
•    систематичне впровадження методичного профілактичного огляду учнів;
•    розробка та широка апробація варіативних програм щодо формування практичних навичок здорового способу життя, соціальної адаптації та профілактики девіантної поведінки;
•    поширення культурно-мистецьких та спортивних заходів та акцій, спрямованих на пропаганду здорового способу життя та виховання гармонійної особистості;
•    збагачення науко-методичної бази;
•    поліпшення матеріальної бази призначеної для проведення роботи т фізичного виховання
•    індивідуальні години для занять з дітьми, які входять до спеціальних медичних груп;
•    додаткові години для занять оздоровчою фізичною культурою;
•    впровадження інноваційних здоров’язберігаючих та здоров’яформуючих технологій;
•    оновлення часового режиму;
•    презентація продуктів творчої самоосвітньої діяльності;
•    індивідуальні години для творчого розвитку та корекції.

Інструментарій формування здорового способу життя учнів

•    аналіз засобів навчання;
•    тестові вимірювання фізичного розвитку учнів;
•    аналіз контрольних нормативів;
•    анкетування і тестування;
•    моніторинг навчальних досягнень;
•    розробка корекційних програм, пам’яток, інструкцій, оздоровчих вправ;
•    організація індивідуалізації та диференціації навчання відповідно до учнівських потреб.

Заходи щодо вивчення стану навчально-виховної роботи з Формування здорового способу життя учнів

Формування здорового способу життя учнів

Моніторинг рівня сформованості здорового способу життя учнів

Аналіз стану здоров’я учнів.

Загальна кількість учнів, що перебувають на диспансерному обліку у медичних установах 212 осіб, що складає 45,6% від загальної кількості учнів . Також у школі навчаються 11інвалідів дитинства, що складає 2,4%  від загальної кількості учнів.

Список диспансерних груп

Діаграма стану здоров’я  учнів

ВИСНОВКИ

Фізична культура - одна з основних складових здорового способу життя, збереження, розвитку здоров'я людей. Вирішення проблеми збереження власного здоров'я закладено у самій людині, у знанні та розумінні нею проблем формування, збереження, зміцнення і відновлення його, а також в умінні дотримуватися правил здорового способу життя. Діти повинні усвідомлювати, що майбутнє кожного, як і держави в цілому – за здоровими поколіннями, бо фізично і морально здорова людина нездатна творити і приносити користь іншим людям.

Формування здорового способу життя школярів має оздоровчий напрямок. Тому роль вчителя фізичної культури в поліпшенні здоров’я, підвищенні працездатності школярів і їх правильному фізичному розвитку дуже велика.

Заняття фізичною культурою і спортом сприяють гармонійному розвитку організму дітей та підлітків. Під впливом щоденних фізичних вправ укріплюється ріст тіла, збільшується об’єм грудної клітини, життєва ємкість легень, м’язова сила, поліпшується робота серцево-судинної системи.

Для фізичного виховання характерна комплексність у застосуванні засобів, причому до засобів варто відносити, крім фізичних вправ, природні сили і гігієнічні фактори, але ведучим і специфічним засобом фізичного виховання є фізичні вправи.

Заняття фізичними вправами допомагають в навчанні. По-перше, регулярні заняття фізкультурою і спортом покращують здоров’я і підвищують загартованість організму. По-друге, під дією тренувань покращується фізичний розвиток, робота серця, підвищується сила дихальних м’язів.

Реалізація принципу оздоровчої спрямованості системи фізичного виховання можлива тільки за умови, якщо заняття фізичними вправами стануть органічною частиною життєдіяльності людини. З іншого боку, фізичні вправи дадуть належний ефект тільки при дотриманні необхідних гігієнічних норм.

Відомо, що одна і та ж фізична вправа може привести до різних ефектів і, навпаки, різні фізичні вправи можуть викликати однаковий результат. Це є доказом того, що фізичні вправи самі по собі не наділені якимись постійними властивостями, що дозволяють у всіх випадках досягати рівної ефективності.

Цілісний погляд на здоров'я можна представити у виді чотирикомпонентної моделі, у якій виділені взаємозв'язки різних її компонентів і представлена їхня ієрархія.

Проблема здоров'я учнів стає пріоритетним напрямком розвитку освітньої системи сучасної школи, стратегічна мета якої – виховання і розвиток вільної життєлюбної особистості, збагаченої науковими знаннями про природу і людину, готової до творчої діяльності і морального поводження. Провідними задачами школи в даний час є: розвиток інтелекту, формування моральних почуттів, турбота про здоров'я дітей. Усе це погодиться з основними напрямками проекту реформи загальноосвітньої школи, у якому на одному з перших місць стоїть здоров'я школярів.

Вся робота з утвердження здорового способу життя повинна проводитись обдумано, ґрунтовно, з урахуванням вікових особливостей учнів.

Тому необхідно:

- надавати реальну допомогу кожному учневі з розвитку позитивних якостей, необхідних для повноцінного життя;

- привернути увагу учнів до власного здоров'я;

- постійно пропагувати принципи здорового способу життя;

- інформувати дітей про вплив згубних звичок на їх здоров'я;

- розвивати уміння і навички здорового способу життя;

- залучати батьків та широку громадськість до утвердження принципів

здорового способу життя.

Для організації профілактичної роботи у школі доцільно організовувати проведення: тематичних лекцій щодо профілактики шкідливих звичок, практичних занять, психологічних тренінгів, бесід, ігор, захист рефератів, «круглих столів» тощо.

При цьому необхідно акцентувати увагу на:

- розвитку психічної культури;

- формуванні психологічного здоров'я та профілактиці шкідливих звичок в 

учнів;

- формуванні у дитини довіри до самої себе;

- сприйнятті власної індивідуальності, самоповаги, впевненості в собі, почутті власної гідності;

- усвідомленні вибору саме здорового способу життя;

- осмисленому самовизначенні у виборі професії;

- здатності знаходити власний сенс життя;

- формуванні установки на здоровий спосіб життя;

- засвоєнні знань про шкідливі звички, їх вплив на організм людини;

- необхідності самоствердження у підлітковому середовищі.

Проводячи заняття, необхідно врахувати основні підходи:

- надання інформації — цей підхід передбачає, що підвищення рівня знань про шкідливі звички і наслідки їх вживання є ефективним засобом відмови від них;

- емоційне навчання — цей підхід базується на припущенні про те, що залежність від наркотичних речовин і шкідливих звичок частіше розвивається у людей, що мають труднощі у розумінні і вираженні власних емоцій; зміст такого навчання зводиться до надання допомоги учням у подоланні таких звичок;

виховання психологічної протидії щодо вживання наркотичних речовин — цей підхід фокусується на прищепленні таких соціальних навичок, як уміння дитини сказати «Ні» у відповідь на пропозицію спробувати наркотики;

зміцнення здоров'я, що ґрунтується на взаємодії особистого вибору і соціальної відповідальності за власне здоров'я.

Інформація про вплив шкідливих звичок, туберкульозу та ВІЛ-інфекції на здоров'я дитини має бути об'єктивною, не зводитись до залякування, оскільки останнє, створюючи атмосферу таємничості та загадковості навколо тютюну, алкоголю, наркотиків призводить до протилежних результатів, викликає у підлітків бажання пізнати цю таємницю на власному досвіді. Спокійна і ділова розмова з учнями про шкоду тютюнокуріння, вживання алкоголю та наркотиків знімає хвилюючий емоційний стан дітей, дає змогу підліткам самостійно зробити правильний вибір стосовно шкідливих звичок.

Я вважаю, що проблему формування  здорового способу життя неможливо вирішувати без плідної співпраці з органами учнівського самоврядування. Основний принцип співпраці полягає в тому, що діти з великою довірою ставляться до тієї інформації, яку одержують від своїх однолітків, а ще більше – до тієї інформації, яку несуть старші друзі, батьки.

Доцільно використовувати велику кількість різноманітних форм і методів роботи: вправи, ігри, дискусії, бесіди, тренінги, «круглі столи» тощо. Заняття необхідно будувати таким чином, щоб теоретичні знання закріплювалися через практичні вправи. Педагог повинен передбачити запитання учасників і проблеми, які можуть їх турбувати.

Всі види занять повинні допомагати учням навчитися свідомо керувати власною поведінкою за будь-яких обставин, формувати активну позицію, світогляд молодої людини, розвивати навички свідомого вибору здорового стилю життя, створювати атмосферу позитивної уваги один до одного, довіри, психологічного комфорту і безпеки.

Таким чином на основі знань, умінь можуть бути сформовані необхідні для збереження здоров'я життєві навички. Вони допомагають людям приймати обґрунтовані рішення, критично й творчо мислити, ефективно будувати соціальні контакти та здорові стосунки, співчувати, продуктивно організовувати своє життя, вести здоровий спосіб життя.

Життєві навички можуть бути застосовані людиною у власній поведінці або спрямовані на інших, так само, як і на зміну навколишнього середовища задля того, щоб зробити його позитивним та безпечним для здоров'я.

Поради для тих, хто хоче вести здоровий спосіб життя:

- бережіть здоров'я з юних років;

- будьте помірними у всьому;

- будьте завжди доброзичливі, спокійні і розсудливі;

- не тримаєте зла, частіше посміхайтеся, усмішка допомагає зняти напругу;

- любіть близьких, вони ваша головна цінність в житті;

- займайтеся фізичною працею або фітнесом, стараючись якомога більше часу - проводити на свіжому повітрі;

- активно відпочивайте;

не паліть і не вживайте алкоголю;

- приділяйте час своїм захопленням, це допомагає розслабитися і робить  життя різноманітнішим;

- не дозволяйте собі падати духом.