Давньогрецька лірика

Давньогрецька лірика. Поезія Сафо. Види та жанри давньогрецької лірики. Тематична багатогранність та довершеність змісту античної поезії

Термін ≪лірика≫ вперше стали застосовувати в III–II ст.до н. е. Він походить від назви музичного інструменту — ліри, оскільки поезію виконували в супроводі музичних інструментів. Давньогрецька поезія вражає різноманітністю форм і жанрів. Зокрема, вирізняється декламаційна лірика, що мала такі жанрові різновиди, як елегії та ямби. Елегії — поетичні твори, що містять роздуми на суспільні й особисті теми. Ямби — публіцистична полеміка й іронічна критика супротивника.Іншим видом давньогрецької лірики є пісенна, яку поділяють на сольну та хорову. Сольна лірика виражала світ особистих почуттів і переживань людини. Хорова лірика пов’язана з обрядами, і для неї особливе значення має міф як частина священної історії народу.

Сапфо́, Сафо́, Псапфо́ (Псапфа) Мітиленська  (бл. 630 до н. е., о. Лесбос — 570 до н. е., о. Лефкас) — давньогрецька поетеса, композиторка і музикантка, авторка монодичної меліки та «сапфічної строфи». Заснувала й очолила «Дім Муз» при храмі Афродіти. Внесена до канонічного списку Дев'ять ліриків.

За всієї різноманітності тематики головною темою поезії була, є і, мабуть, завжди буде любов. Залишаючись нерозгаданою таємницею, саме любов є невичерпним джерелом мистецтва. Вона надає сенс нашому життю, робить його повним і гармонійним. Майбутня поетеса Сапфо народилася в аристократичній родині. Із шести років навчалася в спеціальній школі співу та танців. Уже в ранньому віці почала писати поезію різних жанрів. Невисока на зріст, дуже смаглява жінка з довгими темними кучерями привертала увагу блискучими очима. Життя Сапфо оповите легендами. Одна з них розповідає про нерозділене кохання поетеси до Фаона. Краса цього юнака була подарунком богині кохання Афродіти, яку він перевіз через море. Афродіта була небайдужою до Фаона. Та найбільшою його пристрастю було море. Щодня він відпливав човном, а Сапфо чекала його на скелі. Та одного дня Фаон не повернувся, а вона у відчаї кинулася зі скелі в море.

Поезія Сапфо приваблює пристрастю та людяністю. Зміст її — внутрішнє світло духовно багатого життя земної людини. Жереб мені випав такий. Жереб меніВипав такий. Серцем палким. Любити. Ласку весни,Розкіш, красу,Сонця яснепроміння. (Переклад А. Содомори)

Жереб мені випав такий. Жереб меніВипав такий. Серцем палким. Любити. Ласку весни,Розкіш, красу,Сонця яснепроміння. Лірична героїня Сапфо

Говард. У дні Сапфо (1904).

ДЗ: