День української мови та писемності

Українські діти люблять рідну мову. Наша рідна мова – диво калинове. Сонячне проміння, хвильки по ріці…Доля мови, діти, у вашій руці.

Загадки до казок

По садочку бігла мишка І несла в торбинці книжку Про Діда і про Бабу І про. Маленьке, кругленьке, Зі столу впало. Нема таких ковалів, Щоб його скували.

Любили веселитись, танцювати, Не любили працювати. Але півник їх поповчив, Без пиріжків залишив. В казці цій – він роботящий, Все ранесенько вставав, Підмітав весь двір гарненько, Пісенькою всіх вітав. З ним жили ледачі миші, Тільки в іграх знали толк. От за це і поплатились! Зветься казка

В ліс по дрова хто ходив, Рукавичку там згубив? А знайшли її звірятка, Ось така була в них хатка. В хатці любенько жили Всі звірята. Тут були: Сіра мишка й жабеня, Полохливе зайченя, Вовк, лисиця і кабан. Все це правда, не обман. Ще й ведмідь туди тісниться, Бо була то не світличка, А дідова

Величезний і кудлатий Прийшов смоли попрохати. Зуби лиш в смолу встромив, Тут дідусь його зловив. Із соломи цей дружок, В нього смоляний бочок. Зловив зайця, лиску й вовка, Ще й ведмедя – буде толк. Від ножа щоб врятуватись, Постаралися вони: Для дідуся і бабусі Подарунки принесли.

Довгі ноги, довгий ніс. Прилетів – обід приніс: Смачних жабенят Для своїх малят. Йшов собі раз Журавель І зустрів лисицю, Стали друзями вони, Все як і годиться. Та нечемною була Лисичка – сестричка, Тому казочка про них Зовсім невеличка. Та мораль там велика Для усіх дається. Як же казочка про них, Любі друзі зветься?

Виросла собі та й годі, Прямо в казці, на городі. Дід тягав її за чуба, Баб, кицька, внучка люба. Не бур’ян це, не суріпка, А смачненька диво -

Хто від баби втік і діда, Їх лишивши без обіду, Підманув ведмедя й зайця, Від лисиці не сховався? Від вовка утік і від зайця Наш веселий колобок. А кому наступну пісню Заспівав та втік у ліс?

Вигнав дід козу із хати – Та й пішла вона блукати. В зайця хатку відібрала. Всі козу ту виганяли. Рак козуню ущипнув – Зайцю хатку повернув.

Я вам нею натякаю,нею думать спонукаю,щоб кмітливий врахував,що я нею приховав,вас морочачи навмисне,тоді відгадка зблисне. Що це таке?

Коли хочеш ти читати,То мене повинен знати,А коли мене не знаєш,То нічого не вгадаєш

Сіли на сторінки. Тридцять три сестрички. Сіли поруч — не мовчать,Нам загадки говорять.