Дидактична гра як основний метод корекційно-розвиткової роботи з дітьми, які мають порушення мовлення.

Дидактична гра як основний метод навчання у групах дітей, що мають порушення мовлення

 Граючи дитині, надається широке поле для фантазії і творчості. Ігрові вправи потрібно проводити в спокійній і доброзичливій атмосфері. Кількість пропонованих дитині завдань має відповідати його індивідуальним можливостям і рекомендаціям логопеда.

Ні в якому разі не слідуємо форсувати виконання роботи, дорікати дітей у тому, що вони чого-небудь не вміють.

Важливо не тільки чомусь навчити дитину, але і вселити в нього впевненість у собі, виховати вміння відстоювати власне рішення.

Логопедическое вплив здійснюється різними методами.На кожному з етапів логопедичної роботи ефективність оволодіння правильними мовними навичками забезпечується відповідною групою методів.

Найефективніший метод - використання дидактичної (навчальної) гри як однієї з форм навчального впливу дорослого на дитину і в той же час - основного виду діяльність старшого дошкільника.

Таким чином, у дидактичної гри дві мети: одна з них - навчальна, яку переслідує дорослий, а інша - ігрова, заради якої діє дитина.

Необхідно, щоб ці дві мети доповнювали один одного і забезпечували засвоєння програмного матеріалу. Тому завдання логопеда, спрямовані на розвиток мовлення краще використовувати в ігровій формі.

Тому завдання, спрямовані на формування навичок звукового аналізу та синтезу навчання читання, розвиток мовлення, викладається в ігровій формі.

Ряд дидактичних ігор, заснований на наступних принципах:

дидактична гра повинна спиратися на програмний матеріал;

дидактична гра повинна сприяти залученню в корекційний процес в першу чергу більш збережених аналізаторів (зорового і тактичного);

призначення предметів, картинок, посібників, сенс питань, умови ігор повинні бути ясні і зрозумілі дітям;

посібники, які використовуються логопедами при проведенні ігор, повинні бути зовні привабливими;

умови гри і кількість посібників, використовуваних у ній, повинні забезпечити залучення всіх дітей у корекційний процес.

Систематизовані дидактичні ігри та ігрові прийоми, спрямовані на розвиток мови і навчання читання дітей, а також на попередження можливих помилок, які можуть виникнути під час шкільного навчання: дисграфії (порушення письма), дислексії (порушення читання).

Для підказки дітям і для розвитку у них наочно-образного мислення необхідно використовувати спеціальні панно. Ігрові завдання для дітей призначаються для розвитку мови і в той же час орієнтовані на всебічний розвиток дитини. Дитина, граючи, буде розвивати свою мову, логічне мислення, увагу, пам'ять, уяву, а також набувати графічні навички, не здогадуючись про це.

Це досягається залученням дитини в певного роду ігрові та мовні ситуації, де він (дитина) - активний учасник, здатний міркувати, узагальнювати, аналізувати, робити самостійні висновки.

Логопедична корекція стає ефективнішою при використанні дидактичних ігор з залученням різного наочного матеріалу: побутових предметів, іграшок, спеціально виготовлених посібників.

При опорі на зоровий образ діти швидше засвоюють назви предметів, їх ознак і дій з ними.

Коли дорослий говорить: «Розкажи мені про це», він ставить, таким чином, дитини в нецікаву для нього навчальну ситуацію, але якщо необхідний мовний матеріал подається в ігровій формі, у дитини з'являється мотив, а, отже, і бажання говорити на тему, задану не ним самим. У такій ситуації діти починають відчувати себе майже нарівні з дорослими.

Пояснює інтерес дітей до гри К. Д. Ушинський, він вважає, що гра - дійсність, і дійсність, набагато цікавіша, ніж та, що його оточує. Цікавіше вона для дитини саме тому, що зрозуміліше; а зрозуміліше вона йому тому, що почасти є його власне створення. У грі дитя живе, і сліди цього життя глибше залишаються в ньому, ніж сліди дійсного життя, в яку він не міг ще увійти по складності її явищ і інтересів. У дійсного життя дитя не більше, як дитя, істота, що не має ще ніякої самостійності, сліпо і безтурботно Захоплюється плином життя; в грі ж дитя, вже зріє людина, пробує свої сили і самостійно розпоряджається своїми ж створіннями.

Таким чином, враховуючи структуру дефекту у дітей із загальним недорозвиненням мови, нами використовуються ігри, спрямовані на розвиток у дітей вищих психічних функцій, таких як сприйняття, увага, пам'ять. Ігри, що формують цілісне сприйняття предмета, пальців рук, формування словникового запасу, отримання навичок словотворення.

Наведені приклади ще раз підтверджують, те, що гра є ефективним засобом формування умінь і навичок дошкільника, що гра допомагає в емоційно-вольовій сфері дітей: вирішення завдання, дотримання правила, виконання вимог дорослого набуває певну привабливість. Діти активніше працюватимуть на заняттях, охочіше брати участь, тим самим підвищився результат навчання.

Проблема формування граматично правильного мовлення дошкільників із вадами мовлення є одночасно і складною, і актуальною.

Оволодіти граматичною будовою мови означає: навчитися правильно вживати відмінкові закінчення слів, дієслівні форми та їх видозміни, суфікси, префікси;

узгоджувати іменники з іншими частинами мови за родом та числом;

правильно будувати речення, дотримуючись відповідного порядку слів у ньому;

вживати прийменники, сполучники;

будувати складносурядні й складнопідрядні речення.

Під час обстеження мовлення дітей я виділила найтиповіші помилки:

Граматичні помилки у словотворі.

Граматичні помилки в словозміні:

а) неправильне вживання відмінкових закінчень іменників;

б) відмінювання невідмінюваних іменників;

в) неправильне вживання роду іменників;

г) вживання іменників, що мають тільки однину, в множині, а тих, що мають тільки множину, в однині;

д) неправильне вживання дієслівних і дієприкметникових форм, займенників, числівників;

е) неправильне вживання прийменників в, на, у, під, між, біля.

Структурна несформованість речення.

Пропущення або неправильне вживання службових частин мови.

Я вважаю, що аграматизми повною мірою можуть бути виправлені завдяки спеціально організованому навчанню.

Ігри та вправи на засвоєння граматичної будови мови включаю в зміст занять з формування звукової сторони мови та занять з розвитку мовлення і з використанням художньої літератури.

Під час проведення фронтальних та індивідуальних занять намагаюсь добирати цікавий змістовий матеріал, створюю проблемні мовленнєві ситуації, вирішення яких сприяє граматико-орфографічній пропедевтиці знань дітей, які мають мовленнєві вади.

На логопедичних заняттях широко використовую систему граматичних вправ, здійснюю практичне засвоєння лексичних та граматичних категорій. Так, на заняттях знайомлю дітей з різноманітними способами словотвору. Звертаю їхню увагу на створення нових слів за допомогою суфіксів. Наприклад, стіл дерев’яний — він із дерева, кораблик паперовий — він із паперу.

Також на заняттях з формування лексико-граматичних категорій навчаю дітей:

правильно будувати прості, складні речення;спостерігати зв’язок слів у словосполученнях і реченнях;поширювати речення другорядними і однорідними членами.

Спочатку за допомогою питань (хто, що робить?) пропоную дітям виділити окремі слова із речень з простим додатком: Толя копає яму. Хто копає яму? Що робить Толя? Потім діти знову складають речення із слів, поданих в іншій послідовності, граматичній формі (череда, пасти, пастух) — Пастух пасе череду.

Навчання здійснюю на основі мовних зразків, застосовую метод моделювання. У процесі корекційної роботи використовую тренувальні вправи, призначення яких — формувати граматичні навички на лексичному матеріалі.

Система граматичних вправ, які я використовую на логопедичних заняттях:

1) відповідає природі мовленнєвої діяльності, наближається до параметрів мовленнєвих актів;

2) забезпечує високий рівень автоматизму всіх операцій.

Форми проведення граматичних вправ, їх технології відповідають психологічним та фізіологічним особливостям дітей.

Граматичний матеріал, який я використовую на заняттях, відповідає комунікативним потребам дітей в залежності від їхнього віку. Для вправ з метою ознайомлення дітей з новими граматичними одиницями, добираю добре відомий лексичний матеріал, а нові слова включаю лише в ті граматичні конструкції, якими дошкільники володіють впевнено.

Дотримуюсь послідовності вправ. На заняттях діти вивчають граматичні конструкції та форми тільки на практиці, граматичну термінологію я не застосовую. Проте використовую деякі лінгвістичні терміни (слово — предмет, слово — дія, слово — ознака, слово — помічник), коли діти засвоїли значення даних слів і користуються ними в самостійному мовленні.

Мета всіх мовних вправ — формування і удосконалення зв’язного мовлення.