"Дидактичні матеріали при вивченні теми "Однорідні члени речення" у 5, 8 класах на основі творів Т. Шевченка"

ОДНОРІДНІСТЬ

1. Несуть пани осавули

Козацькую збрую:

Литий панцир порубаний,

Шаблю золотую. («Хустина»)

2. Розказали кобзарі нам

Про войни і чвари,

Про тяжкеє лихоліття,

Про лютії кари. («Іржавець»)

3. Невеликії три літа

Марно пролетіли,

А багато в моїй хаті

Лиха наробили.

Опустошили убоге

Моє серце тихе,

Погасили усе добре,

Запалили лихо,

Висушили чадом, димом

Тії добрі сльози… («Три літа»)

4. Коло його стара мати

Сидить на ослоні,

За сльозами ледве-ледве

Вимовляє доні. («Катерина»)

5. Сидить батько кінець стола,

На руки схилився;

Не дивиться на світ божий:

Тяжко зажурився. («Катерина»)

6. Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом. («Заповіт»)

7. В Яру колись гайдамаки

Табором стояли.

Лагодили самопали,

Ратища стругали. («Холодний яр»)

8. Дуріть дітей

І брата сліпого,

Дуріть себе, чужих людей,

Та не дуріть Бога. («Холодний яр»)

9. Вичуняла Катерина,

Одсуне кватирку,

Поглядає на улицю,

Колише дитинку. («Катерина»)

10. В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля. («І мертвим, і живим…») 

11. І дурень, і мудрий нічого не знає… («Гайдамаки»)
12. Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине…(«До Основ’яненка»)

13. Жаль і батька, жаль і матір,

І вірну дружину,

Молодую, веселую

Класти в домовину. («Минають дні, минають ночі…»)

14. І барвінком, і рутою,

І рястом квітчає

Весна землю, мов дівчину

В зеленому гаї. («Невольник»)

15. Ти їх, друже, привітаєш,

Тихо прочитаєш…

І могили, степи, море,

І мене згадаєш. («Кавказ»)

16. Там родилась, гарцювала

Козацькая воля,

Там шляхтою, татарами

Засівала поле. («Думи мої, думи мої»)

17. Отакий-то Перебендя,

Старий та химерний!

Заспіває весільної,

А на журбу зверне. («Перебендя»)

18. По діброві вітер виє,

Гуляє по полю,

Край дороги гне тополю

До самого долу. («Тополя»)

19. Нехай мати усміхнеться,

Заплакана мати.

Благословить дітей своїх

Твердими руками

І діточок поцілує

Вольними устами. («І мертвим, і живим…»)

20. У нас воля виростала,

Дніпром умивалась,

У голови гори слала,

Степом укривалась! («І мертвим, і живим…»)

21. Розбрелись конфедерати

По Польщі, Волині,

По Литві, по Молдаванах

І по Україні. («Гайдамаки»)

22. На панщині пшеницю жала,

Втомилася; не спочивать

Пішла в снопи, пошкандибала

Івана сина годувать. («Сон»)

23. Старий, малий,

Убогий, багатий

Поєднались, – дожидають

Великого свята. («Гайдамаки. Свято в Чигирині»)

24. А тим часом місяць пливе оглядать

І небо, і зорі, і землю, і море

Та глянуть на люде. («Гайдамаки. Треті півні»)

25. І діти майнули

По грищах, по коморах,

По льохах, усюди…(«Гайдамаки. Червоний бенкет»)

26. Із-за лісу, з-за лиману,

Місяць випливає,

Червоніє, круглолиций,

Горить, а не сяє. («Гайдамаки. Свято в Чигирині»)

27. Зелена діброва,

І темний гай, і Дніпр дужий,

І високі гори,

Небо, зорі, добро, люде

І лютеє горе –

Все пропало, все! Нічого

Не знає, не бачить,

Як убитий. («Гайдамаки. Червоний бенкет»)

28. На улицях, на розпуттях

Собаки, ворони

Гризуть шляхту, клюють очі. («Гайдамаки. Гупалівщина»)

29. Мандрували гайдамаки

Лісами, ярами… («Гайдамаки. Гупалівщина»)

30. А Ярема не ріже – лютує:

З ножем в руках, на пожарах

І днює, й ночує.

Не милує, не минає

Нігде ні одного:

За титаря ляхам платить,

За батька старого,

За Оксану… («Гайдамаки. Гонта в Умані»)

31. Гайдамаки стіни розвалили, –

Розвалили, об каміння

Ксьондзів розбивали,

А школярів у криниці

Живих поховали. («Гайдамаки. Гонта в Умані»)

32. Згадаю те лихо, степи ті безкраї,

І батька, і діда старого згадаю… («Гайдамаки. Епілог»)

33. Встала й весна, чорну землю

Сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила;

І на полі жайворонок,

Соловейко в гаї

Землю, убрану весною,

Вранці зустрічають…(«Гайдамаки. Гонта в Умані»)

34. Вітер в гаї нагинає

Лозу і тополю,

Лама дуба, котить полем

Перекотиполе. («Мар’яна-черниця»)

35. Кого ти без мови, без слова навчила

Очима, душею, серцем розмовлять. («Мар’яна-черниця»)

36. А я й досі плачу, і досі журюсь,

Виливаю сльози на мою Мар’яну,

На тебе дивлюся, за тебе молюсь. («Мар’яна-черниця»)

37. Згадай же, Оксано, чужа чорнобрива,

І сестру Мар’яну рястом уквітчай,

Часом на Петруся усміхнись, щаслива,

І, хоч так як жарти, колишнє згадай. («Мар’яна-черниця»)

38. У неділю на вигоні

Дівчата гуляли,

Жартували з парубками,

Деякі співали –

Про досвітки-вечорниці

Та як била мати. («Мар’яна-черниця»)                

39. Розв’язав торбину,

Вийняв кобзу, разів зо два

Ударив по рваних. («Мар’яна-черниця»)

40. Породила мати сина

В зеленій діброві,

Дала йому карі очі

І чорнії брови. («Сова»)

41. До схід сонця воду брала,

В барвінку купала,

До півночі колихала,

До світу співала. («Сова»)

42. А Мар’яна

Не до пана

Виходила гуляти,

Не до пана старого,

Усатого, товстого,

А з Петрусем

В гаю, в лузі

Щовечора святого –

Розмовляла,

Жартувала,

Обнімала, мліла…

А іноді усміхалась,

Плакала, німіла…(«Мар’яна-черниця»)

43. За високими горами,

За широкими степами,

На чужому полі,

По волі-неволі

Найду свою долю! («Мар’яна-черниця»)

44. Молилася, турбувалась,

День і ніч не спала,

Малих діток доглядала,

Звичаю навчала. («Розрита могила»)

45. Заснула Вкраїна,

Бур’яном укрилась, цвіллю зацвіла,

В калюжі, в болоті серце прогноїла

І в дупло холодне гадюк напустила,

А дітям надію в степу оддала. («Чигрине, Чигрине»)

46. Взяла торбу, пішла селом,

На вигоні сіла,

І в село вже не верталась,

День і ніч сиділа

Коло ворот. («Сова»)

47. Я гуляю, бенкетую

В неділю, і в будень. («Сон»)

48. Дивлюся: так буцім сова

Летить лугами, берегами та нетрями,

Та глибокими ярами,

Та широкими степами,

Та байраками. («Сон»)

49. І все то те, вся країна,

Повита красою,

Зеленіє, вмивається

Дрібною росою,

Споконвіку вмивається,

Сонце зустрічає… («Сон»)

50. І вітає Яриночка,

Мов рідного брата,

І голову йому змила,

І ноги умила,

І в сорочці тонкій білій

За стіл посадила,

Годувала, напувала,

Положила спати

У кімнаті і тихенько

Вийшла з батьком з хати. («Невольник»)

51. Пішла полем ридаючи,

В тумані ховалась

Та крізь сльози тихесенько

Про вдову співала. («Наймичка»)

52. Молодиця рада та весела,

Ніби з паном повінчалась,

Закупила села.

І у хаті, і на дворі,

І коло скотини,

Увечері і вдосвіта;

А коло дитини

Так і пада, ніби мати;

В будень, і в неділю

 Головоньку йому змиє,

Й сорочечку білу

Що день божий надіває… («Наймичка»)

53. Вранці Марко до наймички

Ручки простягає

І мамою невсипущу

Ганну величає…(«Наймичка»)

54. І внучатам із клуночка

Гостинці виймала:

 І хрестики, і дукачики,

Й намиста разочок

Яриночці, і червоний

З фольги образочок. («Наймичка»)

55. І примиренному присняться

І люде добре, і любов,

І все добро. («Відьма»)

56. Із-за Дністра пішли цигане

І на Волинь, і на Украйну. («Відьма»)

57. Ой одна я, одна,

Як билиночка в полі,

Та не дав мені бог

Ані щастя, ні долі. («В казематі». «Ой одна я, одна…»)

58. Вночі віщують сови та сичі

І не дають сусідам спати. («В казематі. «Не кидай матері! – казали…»)

59. Нема на світі України,

Немає другого Дніпра. («І мертвим, і живим…»)

60. Царям, всесвітнім шинкарям,

І дукачі, і таляри,

І пута кутії пошли. («Молитва»)

61. На розпутті козак

Сидить та на кобзі грає. («Тарасова ніч»)

62. Горить Корсунь, горить Канів,

Чигирин, Черкаси… («Гайдамаки. Червоний бенкет»)

63. Чи ми ще зійдемося знову? 

Чи вже навіки розійшлись?

І слово правди і любові

В степи і дебрі рознесли! («Чи ми ще зійдемося знову?..») 

64. Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх,

Сама заснула коло їх. («Садок вишневий коло хати…»)