"Вивчення теми "Вставні слова, словосполучення" на основі творів "Кобзаря" у 5, 8 класах"

 

    ВСТАВНІ СЛОВА, СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ, РЕЧЕННЯ

 

1. Буває, в неволі іноді згадаю

Своє стародавнє, шукаю, шукаю,

Щоб чим похвалитись, що й я таки жив. («Буває, в неволі іноді згадаю…»)

2. Дивися, дитино, оце козаки

(Ніби мені каже), на всій Україні

Високі могили. («Буває, в неволі іноді згадаю…»)

3. Та, може, ждався-таки й зять:

Бо вже Катруся підростала

(Катрусею вдовівна звалась), –

Чи вік же їй провідувати? («Москалева криниця»)

4. Не торгувались з старостами,

Як те бува з багатирями,

(На диво людям та на чудо),

За три копи звінчав у будень. («Москалева криниця»)

5. Так, бачиш, дівонька ота

Росла собі. І роботящий

(Бо всюди сироти ледащо)

У наймах виріс сирота,

Неначе батькова дитина. («Москалева криниця»)

6. Уже, либонь, після покрови

Вертався з Дону я та знову

(Бо я вже двічі посилав

До дівчини за рушниками)

Послать і втретє міркував. («Москалева криниця»)

7. Господнє небо, і село,

Ягня, здається, веселилось! («Мені тринадцятий минало»)

8. Вийшов в поле геть од шляху,

У балку спустився

Та й викопав при долині

Глибоку криницю.

(Не сам-один; толокою

Йому помагали

Й добрі люде приходили

Криницю копати). («Москалева криниця»)

9. Тиняюся, ховаюся,

І дійшло до того,

Що я вночі, підкравшись,

Максимову хату

(Бо його Максимом звали,

Вдовиного зятя)

Запалив. («Москалева криниця»)

10. П’яниці, знай собі, кричать. («Княжна»)
11. І жениха їй єднала,

І раділа з нею,

І плакала; довгі коси

Уже розплітала

І, лишенько, свого князя

П’яного згадала –

У мундирі. («Княжна»)

12. Змолотили, нівроку їм,

За одну годину

І з клунею провіяли…(«Княжна»)

13. Просвітились! Та ще й хочем

Других просвітити,

Сонце правди показати

Сліпим, бачиш, дітям!.. («Кавказ»)

14. А ще, чуєш, не хрестися,

Бо все піде в воду. («Тополя»)

15. А де ж Гонта?

Чом він не гуляє?

Чому не п’є з козаками?

Чому не співає?

Нема його; тепер йому,

Мабуть, не до неї,

Не до співи. («Гайдамаки. Гонта в Умані»)

16. Не спалося, – а ніч, як море

(Хоч діялось не восени),

Так у неволі. («Не спалося, - а ніч, як море…»)

17. Тяжко, батьку,

Жити з ворогами!

Поборовся б і я, може,

Якби малось сили. («До Основ’яненка»)

18. В неволі тяжко, хоча й волі,

Сказать по правді, не було. («В неволі тяжко, хоча й волі…»)

19. Світ, бачся, широкий,

Та нема де прихилитись

В світі одиноким. («Катерина»)

20. Давно те діялось. Ще в школі,

Таки в учителя-дяка,

Гарненько вкраду п’ятака –

 Бо я було трохи не голе – та й куплю

Паперу аркуш. («А.О. Козачковському»)

21. Отаке-то лихо, бачите, дівчата. («Катерина»)
22. Було, шляхта, знай, чваниться,

День і ніч гуляє

Та королем коверзує… («Гайдамаки»)

23. Може, ще раз зустрінемось,

Поки шкандибаю

За Яремою по світу

А може … й не знаю. («Гайдамаки»)

24. А Ярема – страшно глянуть –

По три, по чотири

Так і кладе. («Гайдамаки»)

25. А ввечері мій Ярема

(От хлопець звичайний!),

Щоб не сердить отамана,

Покинув Оксану:

Ляхів кінча; з Залізняком

Весілля справляє

В Уманщині, на пожарах. («Гайдамаки.»)

26. Минають дні, минає літо,

А Україна, знай, горить.. («Гайдамаки. Гонта в Умані»)

27. Бувало, в неділю, закривши мінею,

По чарці з сусідом випивши тієї,

Батько діда просить, щоб той розказав,

Про Коліївщину…(«Гайдамаки. Епілог»)

28. А дитина! Сердешна дитина!

Обідране; ледве-ледве

Несе ноженята…

(Достеменний син Катрусі). («Мар’яна-черниця»)

29. Потім бачить, що не жарти,

Та й каже: «Мар’яно!

Треба буде старостів ждать,

Та, може, й од пана! («Мар’яна-черниця»)

30. Чоловіка, певне, не посадять

Лічить зорі. («Великий льох»)  

31. А ісправник трохи не сказився!

Що нічого, бачиш, взяти,

А він же трудився! («Великий льох»)

32. Не йди, небого, будь ти з нами.

У нас, єй-богу, добре жить. («Відьма»)

33. Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині. («Якби ви знали, паничі…»)

34. Тесляр на наймичку свою,

Неначе на свою дитину,

Теслу, було, і струг покине

Та й дивиться. («Марія»)