Диктанти та перекази з теми «Абетка здоров'я»

Диктанти та перекази з теми

«Абетка здоров'я»

Якщо підвищилася температура

Стан, коли наша температура збільшується бодай на кілька десятих градуса понад норму, приємним не назвеш. Здається, її підвищення тіло відчуває кожною своєю клітинкою. Звісно, просто так температура не підвищується, тож це є вагомим приводом звернутися до лікаря.

Втім, лікарі зазначають, що якщо температура тіла не перевищує 38 °С, то знижувати її не варто. Саме за таких умов у організмі виробляється інтерферон, який його захищає. У разі підвищення температури її можна знизити й без пігулок. Ще з бабусиних часів відомий рецепт зниження температури за допомогою оцту: кілька ложок оцту розмішати в 1 склянці теплої води й обтерти цією сумішшю хворого, після чого загорнути  його в сухе простирадло.

Щоб посилити опір організму до застуди, яка є найпоширенішою причиною підвищення температури, варто якомога більше їсти цитрусових, смородинового варення, яблук, цибулі та хрону. У цих продуктах міститься багато вітаміну С та фітонцидів, які потрібні для захисту організму.

Корисний також часник, якщо його нарізати в посуд, поставити в кімнаті й удихати його запах.

Зараз в продажу є усілякі види аромаламп, застосуван­ня яких теж допомагає видужати. Дуже корисно ароматизувати кімнату кілька разів на день олією лаванди, ялівцю, розмарину, чайного дерева. Хай який тяжкий перебіг має недуга, намагайтеся не зловживати медичними препаратами, тим паче на власний розсуд, без консультації з лікарем. Організм сам упорається з температурою, якщо створити йому для цього відповідні умови.

Захист від застуди

Холод, калюжі, промоклі ноги призводять до захворювання на грип. Тож не зволікайте — почніть приймати препарати рослинного походження, що зміцнюють імунітет: елеутерокок, ехінацею та інші.

Забезпечте собі сон потрібної тривалості — 7-8 годин на добу. Це сприятиме відновленню сил і зміцнить імунну систему. А якщо відчуваєте наближення захворювання, полощіть горло розчином солі, соди, фурациліном, їжте грейпфрути .

Не вживайте спиртних напоїв. Алкоголь на вірус не впливає, проте послаблює реакцію організму на вторгнення вірусів. Під час хвороби пийте фруктово-овочеві соки. Вони підвищують захисні сили, посилюють крово- та лімфообіг, зменшують інтоксикацію.

Не забувайте про підігріту мінеральну воду, що очищає організм від шлаків, про зелений чай, що підвищує опірність до інфекції, про настій чайного гриба — відмінний засіб для профілактики вірусних захворювань.

Активніше використовуйте трав'яні чаї. Добрі помічники в профілактиці й лікуванні грипу — мати-й-мачуха, чебрець, м'ята, солодець, алтея, материнка, евкаліпт, бузина й ряд інших рослин, що мають дезінфікуючу, відхаркувальну, болезаспокійливу дію. Щодня слід випивати 2л рідини. За один прийом— не менш як склянку (це порція для нормальної роботи нирок). Але пийте не одним духом, а невеликими ковтками. Якщо сеча набуває темно-жовтого кольору – це значить, що рідини в організмі бракує.

Збивати температуру, нижчу за 39 градусів, не можна, бо при 38-39 градусах в організмі виробляється найбільше інтерферону — речовини, що вбиває віруси. Якщо дуже високу температуру знизити не вдається, викликайте лікаря.

Інфекційні захворювання

Диктант для учнів 8 класу

У річках і ставках Сумської області риба коропових порід може бути заражена личинками глистів – опісторхісів. До таких риб належать: в’язь, лин, плітка, краснопірка, вусач, лящ, карась та інші.

Опісторхіси – це невеликі плоскі черви, які паразитують у печінці, жовчному міхурі, підшлунковій залозі людини, кішки, собаки, свині та інших рибоїдних тварин. Паразит проходить складний шлях розвитку, при якому в м’язах риби формуються заразні личинки.

Вживання в їжу сирої, мало просоленої, в’яленої та недостатньо провареної або просмаженої риби призводить до виникнення тяжкого глистяного захворювання – опісторхозу.

Основні прояви хвороби – це поганий апетит, нудота, гіркота в роті та біль у правому підребер’ї, який з’являється після жирної та гострої їжі, після фізичного перевантаження.

Засоби попередження опісторхозу нескладні.

Головне – це не вживати в їжу сиру, мало просолену та в’ялену рибу.

Перед вживанням рибу необхідно проварити або просмажити протягом 15 хвилин.

 Не годуйте сирою рибою котів, собак та свиней.

Не можна скидати в річку рибні відходи.

Людина, яка страждає на захворювання печінки, підшлункової залози та органів травлення, повинна звернутися до лікаря для обстеження на глисти.

Диктант

Липа дрібнолиста

Липа – супутня порода, належить до родини липових. Рід липа об’єднує 30 видів, з них на території колишнього Радянського Союзу росте 10. На Україні найпоширеніша липа дрібнолиста. Це дерево заввишки до 25 – 30 метрів, дуже вибагливе до родючості ґрунту, зате морозостійке й тіньовитривале.

Живе до 300 – 400 років. Опале листя збагачує ґрунт зольними елементами, тому липу відносять до цінних ґрунтополіпшуючих порід.

Крона липи густа, розлога, кулясто-яйцевидна. Стовбур циліндричної форми, має темну гладеньку кору на молодих і тріщинувату на старих деревах. Листя сидить на черешках і має серцевидну форму, а тому й дерево назвали серцелистим. Пластинка листка по краях зубчасто-пильчаста, зверху блискуча, зелена, а знизу з борідками волосків у кутах жилок.

Цвіте липа в червні – липні. Квітки жовтувато – білі, з криловидним приквітком, зібрані в щитовидні суцвіття по 5-7 штук. Липа – цінний медонос. Медопродуктивність її становить до 800 кг з одного гектара. Плоди – кулясто – овальні горішки. Розмножується насінням, дає поросль від пня .

Липа серцелиста – цінна лікарська рослина. ЇЇ висушені суцвіття широко використовують у науковій і народній медицині. У квітках липи міститься вітамін С, дубильні речовини, цукор.

Липу висаджують на вулицях, у парках і скверах, уздовж доріг, а також в ярах, балках та в полезахисних смугах.

(Вакулюк П.Г.)

Диктант

Груша звичайна

Рід груша належить до родини розових і налічує майже 60 дикорослих видів дерев і кущів. На близьких територіях до України, включаючи і її, знаходиться до 30 видів. Вони є предками культурних сортів груші, яких налічується понад 5000.

Дикі види груші використовують як підщепи культурних сортів. Найпоширеніші у нас груші звичайна та уссурійська.

На Україні дика груша росте всюди, її називають грушею лісовою, або дичкою, а в науковій літературі – грушею звичайною. Ця порода є супутником дуба та сосни й росте в другому ярусі мішаних лісів.

Груша живе до 300-500 років і майже не пошкоджується шкідниками та хворобами. Вона невибаглива до ґрунту, але світлолюбна. Вона невибаглива до ґрунту. В оптимальних умовах має висоту до 30 м. Стовбур стрункий, крона густа, гілки часто з колючками. Пагони на кінцях гілок груші двох типів: ростові й плодючі. Листки прості, чергові, овальні або яйцевидні, дрібно-пилчасті, на довгих черешках.

Цвіте груша у квітні – травні. Квітки двостатеві, поодинокі або зібрані в суцвіття - щитки по 6 – 12 штук. Починає плодоносити у 8 – 10 років. Плід несправжній – «груша з кам’янистими клітинами найрізноманітнішої форми і кольору». Достигає у вересні. Плоди їдять у сирому й переробленому вигляді. Вони мають лікувальні властивості, їх використовують у народній медицині.

Розмножується насінням, порослю від пня. У природних умовах насіння розповсюджується тваринам.

Груша звичайна – цінний декоративний вид. Вона добре переносить забруднення повітря, її саджають у парках, садах, уздовж доріг, уздовж доріг у зелених зонах міст і робітничих селищ, в ярах і балках, вводять у лісові культури окремими рядами або ділянками . (П. Г. Вакулюк)

Диктант

Яблуня лісова

Відомо понад 50 видів дикорослої яблуні, з яких в нашій країні росте 12. Найпоширеніша в нас яблуня лісова з родини розових. У народі її називають звичайною, дикою, дичкою або кислицею. Цей вид має багато різновидів і форм, які відрізняються одна від одної величиною і якістю плодів, розмірами, формою і будовою крони. Живе дичка до 300 і більше років.

Кислиця є предком усіх культурних сортів яблуні, яких налічується понад 10 000. Яблуня лісова – супутня порода. Це – дерево заввишки 10 – 15 м, а діаметр його до 30 см або великий кущ. Листки чергові, яйцевидні, пилчасті, зверху зелені, знизу сірі, опушені. Цвіте яблуня у травні. Квітки білі або рожеві, запашні. Плоди – яблука, жовтуватого або червонуватого кольору, їстівні. Достигають у вересні – жовтні.

Деревину використовують в меблевому виробництві. Цінується яблуня як декоративний вид, особливо її плакучі форми. Усі форми й різновидності яблуні газостійкі й чудово ростуть у міському середовищі. Яблуня добре переносить стрижку й формування крони. Її як супутню породу висаджують на вирубках, в ярах, балках, на крутосхилах разом з дубом і сосною . (П. Г. Вакулюк) 

Переказ тексту наукового стилю

Цілющі метали, овочі та фрукти

Останнім часом лікарі дедалі частіше звертаються до метало лікування, особливо до мідетерапії.

Корисна дія міді була відома ще в глибоку давнину. Наприклад, лікар і філософ Емпедокл мав звичку ходити в мідних сандалях. Арістотель засинав з мідною кулькою в руках.

У Сирії та Єгипті до цього часу існує звичай одягати на руки й на ноги новонародженого мідні браслети. Вони, як вважають місцеві медики, убезпечують малюка від рахіту й епілепсії. Було помічено, що під час холерних епідемій люди, які працювали в мідеплавильних майстернях, не страждали від страшного захворювання.

Тисячу років тому видатний медик Авіценна заповідав своїм учням: «Три знаряддя є у лікаря – слово, рослина, ніж». Можна сказати, що немає рослини, яка не була б лікарською.

Візьмемо таку буденну культуру, як картопля. Мало хто знає, що споживання варених бульб сприяє лікуванню виразки шлунку, знижує артеріальний тиск. Поряд з ромашкою відвар картоплі використовують як протизапальний засіб.

Капуста… Ця городня культура багата  на вітаміни. На плантаціях білокачанної дихається вільно й легко, тому що капуста виділяє фітонциди, особливі речовини, що вбивають мікроби.

А що вже говорити про цибулю і часник ! Це чи не найкращі «лікарі» домашнього городу.

Чудовими зцілителями є і плоди саду – аґрус, суниці. Абрикоси посилюють зір. Виноград, вишні, сливи зміцнюють організм, славляться як протизапальні засоби.

Багатий букет цілющих властивостей мають яблука та кавуни. Ними лікують гіпертонію, захворювання кровоносної системи. (З кн.. «Відкриття. Пошуки. Знахідки .»)        203 слова

Переказ

Мати – й – мачуха

Зійшли, станули з полів сніги. Духмяним вітром війнув над землею чарівник – квітень. І ось уже повсюдно з’явились яскраво – жовті, сонячно – променисті суцвіття – кошички. Це розгорнув свої квіточки назустріч сонцю і теплу підбіл звичайний. У народі поширена й інша назва – мати – й – мачуха.

Подекуди на пагорбах суцвіть буває так багато, що здається, неначе хтось щедро розсипав тут пригорщами золоті монети. А придивишся ближче – на верхівках стебел поодиноко розташовані суцвіття – кошики завбільшки з наручний годинник. Формою і кольором квіти нагадують мініатюрні соняшники.

Цікаво, що з листочками пов’язана народна назва цієї рослини мати – й – мачуха. Зверху вони холодні на дотик, а знизу здаються теплими. З одного боку віє холодом, як від мачухи,  а з другого – теплом, наче від рідної неньки…

Славиться підбіл лікувальними якостями. Відвар чи настій листків мати – й мачухи вживають при запаленні горла, бронхів, легень. Свіжим соком листя лікують різні захворювання шкіри . (За Б. Заверухою)

Переказ

Український віночок

Віночки – обереги, які зроду – віку були неодмінною ознакою національного українського строю. А скільки звичаїв, обрядів, ритуалів, магічних знаків, повір’їв пов’язані з вінками! До нас дійшов лиш відгомін тієї барвистої Пісні Землі. Однак дійшов.

І коли згадати, то кожна з вас – нині мам, бабусь, дорослих добродійок – в дитинстві несли те диво, хто серед сонячної купелі козачків, хто на конюшиновому розливі.

А згодом, дивись, йшли у вінку селом та: «Просили батько – мати, і я прошу…» І вже красувався на столі весільний коровай у вродливому вінку…

- Український віночок – не просто краса, а й оберіг, «знахар душі», бо в ньому є така чаклунська сила, що болі знімає, волосся береже.

Впліталося до віночка багато квітів: вишні, ружі, калини, безсмертника, деревію, незабудки, чорнобривців, любистку, волошок, ромашок.

Найпочесніше місце належало деревію. Ці дрібненькі біленькі квіточки здалеку нагадують велику квітку, її називають в народі деревцем. Коли квіти перецвітають, вітер розносить насіння далеко – далеко.

Та хоч би де проросла ця рослинка, вона завше цвіте. Тому люди вплели її до віночка як символ нескореності.

Барвінок – до людської оселі, до городу тягнеться. Взимку відвар барвінку п’ють од простуди, влітку барвінком прикрашають святковий хліб, плетуть весільні букетики. Цілий рік його шанують, вважаючи символом життя.

А безсмертник дарує здоров’я нашому роду людському.

Квіт вишні та яблуні – символ материнської любові.

А калина – символ краси та дівочої вроди, символ України вродливої нашої. У народі кажуть, що Ружа колись була дуже красивою дівчиною. Вона, як її сестри – Мальва та Півонія, лікувала людей від сердечних хвороб.

Ромашка у віночку наймолодша за своїм віком, її вплели у віночок люди, коли переконалися, що вона приносить не лише здоров’я, а й доброту та ніжність. І вплітають її разом з гронами калини та цвіту яблуні, вишні. Переплітають з батіжком хмелю – символу гнучкості й розуму.

Цвіт маку долучають у віночок лише ті дівчатка, у чиїх родинах хтось загинув у боротьбі з ворогами. До того ж мак є символом печалі і туги.

А всього в українському віночку – 12 квіточок, і кожна – лікар, оберіг. (З журналу)

323 слова