Дислалія, дизартрія, гіперактивність, розлади аутичного спектру, порушення розумового розвитку

Дислалія  -
порушення звуковимови при нормальному слуху і збереженій іннервації мовного апарату

Дизартрія - органічне порушення ЦНС у зародковому стані (або в ранньому дитинстві

Розлади аутичного спектру – не хвороба, а по життєва особливість

Синдром дефіциту
уваги та гіперактивність - це хронічний психічний розлад у дітей, який характеризується дефіцитом уваги, гіперактивністю й імпульсивністю

Порушення розумового
розвитку - це стійко виражене зниження пізнавальної активності, що обумовлено органічним ураженням ЦНС

Причини
укорочена вуздечка (під’язикова зв’язка);

• дефекти будови щелеп;
• неправильна будова піднебіння;
• товсті малорухливі губи, часто з відвислою нижньою губою;
• вкорочена, малорухлива верхня губа
• ослаблення довільних рухів губ і язика;
• недбальство виховання дитини в сім’ї;
• наслідування інших людей, які мають подібні порушення;
• середовище двомовності;

недорозвиток фонематичного слуху

Причини
інфекційні захворювання, інтоксикація, киснева недостатність, травим при пологах;

• асфіксія, пухлини;
• спадковий характер
• гіперкінези (насильницькі рухи), які посилюються при хвилюванні;
• стійкі дефекти звуковимови;
• недостатність довільних артикуляційних рухів та голосових реакцій;
• неправильне положення язика та його насильницькі рухи;
• порушення координації рухів, акту прийому їжі та тремор;

Ознаки:
відхилення в соціальній взаємодії;

•  труднощі у спілкуванні;
• не проявляє емоційного контакту;
•  стереотипність в поведінці та інтересах;
• прагнення до усамітнення;
•  наявність ехолалії (неконтрольоване автоматичне повторення слів);
• уникнення тілесного та зорового контакту;
• відсутність реального уявлення про небезпеку;
• відчуження, закритість, зануреність у свої інтереси.

Особливості:
часто припускається неточностей, помилок;

• складається враження, нібито дитина не чує звертання;
• не дотримується інструкцій під час виконання  дій, ігрових вправ;
• за найменшої невдачі чи необхідності докладання зусиль не доводить справу до кінця;
•  зазнає труднощів у самоорганізації;
• уникає виконання доручень, що пов’язані з розумовим на вантаженням;
•  часто губить свої речі;
•  часто відволікається на сторонні подразники.

Особливості:
недорозвиток пізнавальних інтересів (порушення сприймання, мислення, пам’яті, уяви, уваги;

• спостерігається сповільненість зорових відчуттів;
• пасивність у сприйнятті;
• слабкий фонематичний слух і не достатній рівень сформованості фонематичного сприймання;
• словниковий запас значно менший за обсягом, ніж у здорових однолітків;
• труднощі у розумінні  абстрактних понять, багатозначних слів;
• розлад таких операцій як аналіз, синтез. Узагальнення;

сповільненість формування та видозміненість умовних зв’язків, швидке забування, неточністю відтворення

Підтримка
артикуляційна гімнастика

• сприймання й впізнавання немовних звуків;
• розрізнення висоти, сили, тембру голосу;
• розрізнення слів, близьких за звуковим складом;
• диференціювання складів;
• диференціювання фонем;

розвиток елементів звукового аналізу

Підтримка:
корекція звуковимови;

• розслаблення м’язів артикуляційного апарату;
• вироблення контролю за положенням артикуляційного апарату;
• розвиток артикуляційних рухів;
• розвиток голосу та його корекція;
• вироблення мовленнєвого дихання;
• формування звукового аналізу та синтезу;
• розвиток лексико-граматичної сторони мовлення та зв’язного висловлювання;
• масаж та гімнастика;
• медикаментозне лікування.

Підтримка:
створення структурованого середовища;

• визначити чіткий і послідовний час для різних видів діяльності;
• виокремити постійне місце для діяльності та усамітнення;
• для іграшок та предметів визначити незмінне місце й положення;
• уникати голосних розмов, розгонистого сміху;
• створити достатньо звукоізоляцію;
• розпочинати розмову не із запитання, а з імені дитини;
• не надавати  розмові зайвої емоційності;
• говорити короткими фразами  з паузами;
• не наполягати на  швидкому виконанні інструкції, прохання;
• візуалізація часу та дій;
• не підходити до дитини занадто близько і не дивитися впритул.

Підтримка:
роботу з гіперактивною дитиною варто будувати індивідуально;

• мінімізувати заборони щодо надмірної активності, рухливості;
• спрямувати енергію дитини в корисне русло;
• уникати категоричних «ні» й «не можна», натомість вдаватися  до роздумів  з приводу причинно-наслідкових зв’язків;
•   виробляти рефлекс зосередження уваги (легкий дотик до дитини);
• організовану регламентовану діяльність мінімізувати за часом, чітко й кількаразово означати  мету;
• використовувати позитивну мотивацію;
• заохочувати дитину до тієї діяльності, яка викликає особливий інтерес;

частіше спілкуйтеся з батьками дитини

Підтримка:
супровід освітнього процесу відповідно до особливостей дітей;

• збагачення мовлення;
• максимальне використання наочності;
• навчання має носити імпліцитний (непрямий, невиражений) характер, де вирішальним є безпосередня діяльність дитини;
• врахування динаміки працездатності дитини;
• прояв поваги до дитини: підсилення мотивації до пізнання, підтримання її  внутрішніх сил;

створення сприятливих умов для пізнавальної діяльності