Диспут: «Що допомагає вчитися?»
Мета.Сприяти усвідомленню учнями значення навчання в житті людини. Вияснити, що заважає дітям добре вчитися, а що допомагає. Виховувати бажання добре вчитися.
ХІД
Вчитель. У всіх країнах світу діти навчаються. І ви, діти держави Україна, прийшли до школи, щоб навчатися. А чого вчать у школі?
Учень.
Як то добре вміти читати,
Не потрібно маму прохати,
Не потрібно прохати сестричку:
— Прочитай казочку про лисичку.
Не потрібно прохати ні тата, ні брата,
А взяти книжечку і прочитати.
Вчитель. Що ж заважає сучасній дитині вчитися?
1. Лінь
2. Інтернет (соціальнімережі)
3. Комп'ютер і телевізор
4. Телефон
5. Певніриси характеру (неуважність, незібраність, нерішучість)
6. Друзі
7. Надмірнінавчальнінавантаження
Вчитель. А як потрібно навчатися у школі? Чому потрібно добре навчатися? Є такі учні, які отримають двійку : думають: «Невелика біда». Ні, велика. А чому? Незабаром цей учень стане до верстата. Від нього залежить, чи хороші машини підуть на поля, чи хороші літаки злетять у небо. Без глибоких знань стати хорошим спеціалістом неможливо. Як правило, учні, які погано вчаться, будуть поганими лікарями, вчителями. А що заважає дітям добре вчитися? Послухайте оповідання.
Ішов урок математики. Записали на дошці умову задачі. Розв'язали в зошитах. Сергій задивився у вікно, а за задачу не брався. Побачила це вчителька і, коли всі закінчили роботу, запитала у Сергія:
Встав Сергій, глянув на одного сусіда, на другого. Хтось зашепотів щось, і Сергій швидко і голосно промовив:
Як ви думаєте, діти, чому Сергій не зміг відповісти правильно?
Вчитель. Як же навчити дітей вчитися ?
Перш за все, є те, чогоробити не потрібно:
• Не потрібнозалякувати і карати, цимви прищепите дитині не любов до навчання, а страх перед вами.
• Не потрібноплатити за гарненавчання - цимвирозвинете у дитиниспоживацькеставлення до життявзагалі, і до вас зокрема.
• Не потрібноставитиумови і обмеження в категоричнійформі - нічого, крімнегативнихемоцій у дитинице не викличе.
Послухайте вірш «Крутиголовка».
Учень.
Надто імення придумали ловко:
Назвали пташку крутиголовка.
На диво вдалася з верткою шиєю.
А в нашім класі чи теж є такі?
Не ступлять і кроку вони без підказки,
Не вивчать уроки, не знають казки.
Вухами стережуть, щоб слівце почуть.
Крутиголовками такі можуть бути.
Вчитель. А у вас у класі є такі крутиголовки? Як будуть навчатися ці діти? Що б ви їм порадили? Про що вони забули? Послухайте вірш М.Пригари «Забудько».
Учень.
Як мені ходить до класу?
Як мені на світі жить?
Що не скажуть, я відразу
Забуваю в тую ж мить.
Дав задачу нам учитель,
Я забув її — хоч плач.
Став шукати, став лічити —
Перебрав аж п’ять задач.
Не спочину я ніколи,
Бо роблю все навпаки:
Задають про суходоли,
Я читаю про річки.
Мама каже: «Треба вузлик
На хустині зав’язать».
Зав’язав я вузлик, друзі,
І забув хустину взять.
Помилок роблю без ліку.
Як же так у світі жить?
Хто знайде від цього ліки, 1
Дуже прошу — поможіть!
Вчитель. Діти, а серед учнів вашого класу є такі забудьки? Що ви їм порадите? Підніміть руки, хто любить списувати у товариша. Що ви порадите цим дітям? Послухайте вірш на цю тему Г. Бойка «Маринка та Галинка».
Учень.
Сьогодні Маринка уроків не знала.
Домашнє завдання в Галинки списала.
Зі школи додому вернулись дівчатка
І тут повторилось усе в них спочатку.
Удома Маринка отак міркувала:
«Сьогодні в Галинки уроки списала.
Чого ж я завдання робити спішу?
І завтра в Галинки уроки спишу».
А ранком у школі зустрілися двоє.
Спочатку дівчатка зраділи обоє.
Та стала Маринка Галинку питати:
«Чи можна ще раз у тебе списати?»
Галинка у сльози: «От бачиш, яка ти.
Я думала в тебе сьогодні списати!»
До столу вчителька їх запросила,
І порівну двійку на двох розділила.
Вчитель. Чому Маринка і Галинка одержали двійки? Чому погано робить той учень, що списує? А тепер послухайте вірш про хлопчика, який вчиться на п’ятірки.
Учень читає вірш.
Вчитель. Що допомагає хлопчику добре вчитися? Діти, а зайві речі можна в школу брати? А чому? Послухайте
вірш «Микола-першокласник» і подумайте, чи в нас немає таких Микол, які беруть у школу зайві речі.
Перший раз малий Микола
Став збиратися до школи.
Олівця поклав у сумку,
Книги, ручку, зошит, гумку,
М’яч, перо, граблі, подушку,
На обід м’яку пампушку,
Два ведмедики, лопату,
Білочку руду хвостату,
Лук і стріли, і рушницю,
Ще й пухкеньку паляницю.
Ще. стільця, стола і парту,
Ще й географічну карту,
Трактора, машину, мило.
Вже й надворі звечоріло.
Сів Микола, дума думку —
Чи усе поклав у сумку? М.Кир'як
Вчитель. А зараз ми перевіримо, чи ви не носите зайвих речей до школи і чи є все потрібне для навчання.
Гра «Про що розповів портфель».
Вчитель. Я зараз прочитаю вам оповідання В.Сухомлинського. Уважно його послухайте.
Сестричка Марійка піде наступного року до школи.У Петра велика біда: лінощі. Щоб навчитися добре читати, треба взяти книжку, розгорнути її і читати вголос. Читати півгодини, читати щодня. А Петрові не хочеться брати книжку до рук. Не хочеться читати. Гуляти ж веселіше. Прийде Петро зі школи, покладе книжки, пообідає і — надвір. Восени — у м’яча, взимку — на ковзанах. А книжки лежать.
Минуло півроку.
Всі діти вже добре читають, а Петро ледве слово докупи складає.
Приходить якось вчителька до Петрової мами і каже: «Як Петро не читатиме щодня, залишиться на другий рік у першому класі».
Сидить Петро біля столу. Соромно йому.А Марійка тут своє: «От добре, залишайте Петра на другий рік, я з ним разом до школи ходитиму».Почервонів Петро, аж сльози в очах затремтіли.Марійка далі веде: «Я вже добре вмію читати». Взяла
Марійка зі столу книжку — читає, аж дзвенить.«Ти читаєш, як найкращі мої учні», — хвалить вчителька.
Пішла вчителька додому. А Петро сидить біля столу й думає: «Не хочу бути слабшим за Марійку! Заставлюсебе...».
Розгорнув книжку... Надворі сніг блищить, сонце сяє, ковзани на лід просяться, горобці цвірінькають... Так хочеться гуляти. Але як подумає Петро, що в одному класі з Марійкою доведеться вчитися, страшно йому стає... І читає, читає.
Тепер приходить Петро зі школи, пообідає і, гляди, за шапку. А Марійка й питає: «То як, будемо в одному класі?». Петро зараз же кидає шапку й сідає за книжку.
Вчитель. Чому Петро погано читав? Хто допоміг йому перебороти лінощі. Відгадайте загадку.
Перами сіють, очима збирають, розумом добре зерно пожинають. (Письмо, букви, книжка).
Бринькала кобза на все село лунко, збіглися діти не однієї матері. (Дзвоник і школа).
А які ви знаєте загадки про школу, книжку, шкільне приладдя? (Стоїть вулик придорожній, уночі завжди порожній).
А зараз ми проведемо змагання, хто більше розкаже прислів’їв про навчання.
Учений іде, а неук слідом спотикається.
За письменного трьох неписьменних дають, та й то не беруть.
Мудрим ніхто не вродився, а навчився.
Дерево сильне корінням, а людина — знанням.
Не кажи «не вмію», а кажи «навчусь».
Добре того вчити, хто хоче все знати.
Чого Івась не навчився, того й Іван не буде знати.
Якщо за день нічого не вивчив, то весь день змарнував.
Здобудеш освіту — побачиш більше світу.
Голова без розуму, що млин без води.
Щоб інших навчити — треба самому уміти.
У дитинстві вивчене, що на камені висічене.
Книжку читай — розуму набирай.
Людина із знаннями скрізь у пошані.
Нічого не знаєш, нічого не скажеш.
Хочеш знати — не соромся питати.
Хто каже, що знає все, той не знає нічого.
Для всякого діла знання потрібні, а щоб знати, треба навчатись.
Дурневі знання ні до чого.
Забування — лихо для пізнання.
Вчитель. Пригадаємо жарти про школу.
Дотепна математика
Весела мова
Біля школи стоїть хлопчик і плаче.
Перехожий запитує:
Вчитель. То що ви запам’ятали з виховної години?
Учні. Потрібно добре вчитися. Навчання — наш головний обов’язок.