Дитяча вистава "Давайте дружити!"

                 (Дитяча вистава)

Мета. Закріпити уявлення учнів про товариські взаємини, дружбу;  виховувати почуття поваги до однолітків, готовність бути з ними   ввічливими, доброзичливими, не ображати і не кривдити.

Дійові особи. Вчителька, Фея, діти.

     Перед глядачами ігрова кімната для дітей. На підлозі килим, на ньому іграшки. Неподалік столик та стільці. Трохи далі стіл, застелений скатертиною. На ньому стоїть ваза і велика, в яскравій палітурці, книга.    

  ( До кімнати заходить вчителька, а за нею цілий гурт дітей).

    Дівчинка.  Ой! Як тут гарно! І скільки іграшок! (Розводить руками).

   Хлопчик.   (Дивиться на вчительку). А можна нам погратися трішки?

   Дівчинка (Бере за руку вчительку).   А що, сьогодні у нас немає уроків?

   Вчителька.  Так, сьогодні уроків у нас немає. І я дозволяю кожному вибрати іграшку та погратися.

  ( Діти поспішають до іграшок, а вчителька сідає за стіл і спостерігає за ними. Тиша. Діти спокійно граються. Згодом починається сварка).

• Олю,  дай мені погратися лялькою.
• Не дам, сама хочу бавитися. (Насупилась).

   ( Дівчатка відвертаються одна від одної і нахиляють голови. Перша дівчинка імітує плач. За столом виникає конфлікт у хлопчиків).

• Сергію, ти погано граєш! (Штовхають його).

   Сергій.  (Сердито): А от і ні, добре! (Відходить).

 ( Один із хлопчиків починає бігати і забирати у дітей іграшки, кидає їх на килим. Здіймається крик).

• Віддай!
• А-а-а! (Шум).

  Вчителька чекає, а потім встає, бере книгу і підходить до дітей. Діти затихають.

   Вчителька.  В одній казковій країні, де панує Дружба, Щедрість і Злагода живе добра і лагідна Фея.  Там ніхто ніколи не свариться, бо Фея не пускає в ту країну Жадність, злість і Заздрість. Там усі дружно живуть і допомагають один одному.

 Якщо ви впустите в цю кімнату Дружбу, Щедрість і Злагоду, то Фея завітає до вас з цієї чарівної книги.

   Діти вигукують.  Так, впустимо!

   Вчителька.   Але  для цього ви закрийте долонями очі, а я тихенько прокажу чарівні слова. (Чути звуки музики).

Діти закривають очі. В кімнаті з’являється Фея. Вона в довгому платті, на плечах прозорий шарф. Фея торкається голівки кожної дитини і ті відкривають очі.

   Хлопчик:  Ой, Фея!

   Дівчинка.  Справжня – справжня! Ти з казки?

   Фея.  Так… Я дружу з дітьми і завжди їм допомагаю своїми казками. І сьогодні з’явилася до вас, бо відчула, що дуже потрібна тут.

Фея бере з рук вчительки чарівну книгу і сідає. Діти сідають біля неї на килим.

   Фея.  Я прочитаю вам казку Василя Сухомлинського «Чому плакав Сергійко».(Читає).

 - Три тижні не був у школі Сергійко: хворів. Скучив за товаришами й за вчителькою.

  Радісний, збуджений прийшов хлопчик до школи. Ось і його парта, ось і товариші.

  Думалось йому: в очах товаришів побачить радість і привітність. Та їхні очі були спокійні і незворушні.

-А ти виконав сьогодні завдання? – тільки й спитав сусіда по парті.

-Виконав, тихо сказав Сергійко й заплакав.

   Хлопчик.  Мені дуже жаль Сергійка! Чому на нього ніхто не звернув уваги? Я б його обов’язково провідав хворого!

   Дівчинка.  А я б допомогла з уроками.

   Діти.  (голосно).  І я! І я!

   Фея.  Я бачу, що ви добрі.  Тому у вас буде багато друзів.

   Дівчинка.  Шановна Феє! Прочитай нам ще казочку.

Фея читає казку В. Сухомлинського «Конвалії перед Наталиним вікном».

По закінченню казки одна з дівчаток із захопленням говорить:

• Дуже вже гарні друзі у Наталі! Якби ж ми так дружили.

   Хлопчик.  А яка рада була Наталя, коли побачила конвалії! Нам теж слід так дружити.  А то ми… Та що там, часто сваримось і не завжди допомагаємо своїм товаришам.

   Дівчинка.  А давайте дружити по справжньому! Згодні!

   Усі діти разом.  Згодні!

   Оля.  ( Встає і дає свою ляльку подрузі).  На , візьми! Мені зовсім не шкода. Я завжди буду з тобою дружити.

   Хлопчики ( ті, що на початку гралися за столом, звертаються до Сергійка).

Вибач нам, Сергійку! Ми тебе більше не будемо ображати.

   Сергійко.  Та, нічого! (Махає рукою). Я теж буду старатися і ми подружимося.

Одна з дівчаток піднімається і звертається до дітей.

• Друзі, я хочу розказати вам вірш М. Пригари «Дві сестрички».

                Рано – вранці з-за дрібнички 

                 Посварились дві сестрички.

                -Не чіпай моєї книжки!

-Не бери ведмедя Мишки!

-Віддавай мій олівець,

Що поламаний кінець.

І шматок отої стрічки,

І лялькові черевички.

В мій кутачок не ходи!

Ми у сварці назавжди!

Посідали по кутках

І надулись - глянуть страх!

А надворі дощ і вітер,

Дуже сумно так сидіти.

Де не глянеш – скрізь краплинки

Навіть просвітку нема.

…Посиділи дві хвилинки,

Обернулись крадькома.

Вдвох одразу обернулись.

Одвернулись і надулись.

Що за гра на самоті?

І ляльки якісь не ті…

І, забувши всі дрібнички,

Помирились дві сестрички.

   Фея.  Де б ви не були: в класі чи вдома. Скільки б вас не було п’ять чи двадцять п’ять, треба завжди жити дружно. Слухайте батьків, вчительку… Пам’ятайте, з хорошим товаришем легше в біді, веселіше в радощах.

   Хлопчик. (Підходить до Феї, дивиться їй в очі).  Я навіть пісеньку знаю про дружбу. Можна заспівати?

   Фея.  Так!

Хлопчик починає співати і всі діти йому підспівують.

   Одна з дівчаток. (Гордо).

• А ми ще й танок вміємо. (Виконують танок).

Під кінець таночка Фея непомітно наближається до дверей і виходить з кімнати.

   Хлопчик . (Здивовано).  Фея зникла… Невже їй не сподобався наш танок і вона образилась на нас? (Діти сумно повертаються на свої місця).

   Вчителька.  Зовсім не образилась Фея! Їй дуже сподобався ваш танок і вона помітила, що ви стали дружніші. Але їй час повертатися назад, у казку. Там на неї чекають малята, які будуть читати  казки. Ось і ви можете зустрітися з нею ще не раз на сторінках улюблених книжок.

   Діти.  Ми будемо читати ці книги!

• А я буду дружити з усіма дітьми!

   Разом.  Пробачте нам за сварку! Ми будемо гратися завжди дружно!

(Діти разом виконують пісню «Справжній друг»).