Дивовижний світ чисел

 

 

Цифри не керують світом, але вони показують, як світом керують.

Й.В.Гете

Числа 1, 2, 3, 4, 7, 12, 13 начебто звичайні числа. Але виявляється, за кожним із них криється таємниця. Наприклад число 4. Відомо, що доба має ранок, день , вечір і ніч.  Стільки само сторін світу – схід, захід, північ, південь. Рік ділиться на 4 пори року – весна, літо, осінь, зима. Таких прикладів чимало. Карл ІV – імператор «Священної Римської Імперії» дуже любив цифру 4. У країні було 4 столиці, жив імператор у 4 великих палацах, займаючи в них по 4 кімнати. У кімнатах було по 4 вікна, 4 дверей, 4 столи, 4 світильники. Їздив у кареті, яка була запряжена чотирма кіньми, носив одяг 4 кольорів, розмовляв 4 мовами, їв 4 рази на день. У Карла було 4 дітей, а коли він помирав, біля його ліжка було 4 лікаря і 4 духівника, кожен з них писав заповіт однією з 4 мов.

Був час, коли трійку вважали найбільшим числом. Навколо числа 3 створювалися різні легенди, повір’я. Так, у Вавилоні поклонялися трьом головним божествам: сонцю, Місяцю, Венері. «3» вважали числом божественним, священним, символом досконалості. В Індії богиню Шіву зображали трьома обличчями. Християни поклоняються триєдиному Богу: Бог Батько, Бог Син, Бог Дух Святий.  Числова містика проникла і в художню літературу. В багатьох казках мова йде про три сестри, три бажання, триголового змія.

Загадкове число 7. Число 7 відповідало кількості небесних світил, а вираз «на сьомому небі» означає, що людина безмежно щаслива. 7 чудес світу, 7 днів тижня. А скільки приказок і прислів’я пов’язаних з цим числом: «Сім раз відмір, раз відріж», «Семеро одного не ждуть»,  «Один з юшкою, семеро з ложкою», «Сім п’ятниць на тиждень»…

 Та найбільш таємничим вважається число 12. Долею людини керують 12 зодіакальних знаків, рік складається  з12 місяців. За деякий час Земля робить один оберт навколо Сонця,  а місяць 12 разів проходить усю послідовність своїх фаз. Сонце також проходить через 12 зодіакальних знаків, тому, відомий храм Сонця в Єгипті – лабіринт з 12 пов’язаних між собою храмів. Найбільший зал у єгипетському храмі Карнак був прикрашений 12  масивними колонами.

Дивне число 13. 13 вважали зайвим, «від лукавого», нещасливим і               називали «Чортовою дюжиною». У царській Росії в деяких містах                                не  було 13 трамвая і квартир під№13.  Ім’я і прізвище німецького композитора Вагнера складається із 13 букв, народився він 1813 році, закінчив школу в 13 років, є автором 13 опер, помер 13 лютого.

Числові марновірства виникли тоді, коли людина дуже мало знала про навколишній світ і намагалася пояснити явища природи властивостями чисел. Наприклад, число 8 вважали символом смерті тільки тому, що сума цифр добутків чисел від 1 до 8 зменшується від 8 до 1.         8·1=8  (8),  8·2=16   (1+6=7),  8·3=24   (2+4=6),   8·4=32   (3+2=5),    8·5=40   (4+0=4),   8·6=48   (4+8=12 1+2=3),   8·7=56   (5+6=11 1+1=2),   8·8=64   (6+4=10  1+0=1)

Ось один чи одиниця, і тонка, й пряма, як спиця. Танцівниця.

Знать треба цифри, як годиться, а перша з них – це  «одиниця».

Її впізнать можна здалеку. Вона подібна на лелеку.

Ти тільки добре придививсь – і ніжка довга, і дзьоб  униз.

Перша цифра  - одиниця – гостроноса, ніби спиця!

Позначає що вона? Що предмет один єдиний:

Голова у вас одна, серце теж одне в людини.

 

А оце ось цифра два, в неї кругла голова,

довгий хвіст, зігнута шийка – атака, як бачиш, двійка

Дійсно, друга цифра – два, в неї кругла голова.

Вона наче лебідь в морі – зігнута шийка, хвіст угору.

Ніби лебідь вигнув шийку, випливає цифра двійка.

Два – це пара: дві сестрички, дві руки, дві рукавички,

Ока два,  по два крила є і в півня,  і в орла.

 

Перші цифри – дві сестри, ось і третя цифра три.

Трійку, третій із значків, складено із двох гачків.

З промінцем метелик встав, крильця сонцю показав.

Як уважно глянеш ти, то побачиш цифру три.

Два крючечки… О, диви! Щось знайоме, цифра три!

Далі цифра три у нас, упізнав  її весь клас.

Вона – це два рогалики малі, Більший – внизу, а малий – вгорі.

Третя цифра, звісно трійка, от звилась неначе змійка.

Люблять трісочку  казки: «Три чарівні волоски», «Три бажання», «Три брати»…

Та трикутник має три кути!

 

Цифру цю зовуть чотири, вас вона вітає щиро,

мов козачка, жартівливо випинає лікоть вліво.

Гордовита, ніби зірка. Ви вгадали – це четвірка.

Праву руку на бочок і танцює гопачок.

Хто це руку підставляє? Це ж четвірка! Хто не знає?

Діти, в гості запросили сьогодні цифру ми чотири.

Схожа серед цифр вона на телеграфний стовп одна.

Ось стілець перевернувся, на четвірку обернувся!

Позначає цифра ця скільки ніжок у стільця,

Скільки лапок у котів, а в квадратику кутів!

 

Потім вийшла погулять  на папері цифра п’ять.

Руку вправо простягнула, ніжку бубликом зігнула.

Он де вийшла танцювать добре знана цифра п’ять.

Ніжки бубликом зігнула, рученята простягнула.

Чий то хвостик стирчить? Цифра 5 до нас спішить!

Цифра п’ять, або п’ятірка, з нею здавна дружить зірка:

П’ять у зірочок кінців, є п’ять пальців на руці,

На нозі також, ось так! П’ять копійок – це п’ятак.

Будем нині ми писати дуже гарну цифру п’ять!

Цифра кругла, ще й з хвостом,  наче яблуко з листком:

З яблуні на землю скік, - і об землю збило в бік.

 

 

Цифра шість. Немов замок: внизу – круг, вгорі – гачок.

Від п’ятірки до шести недалеко нам іти.

Цифра шість зайшла у клас і звертається до нас:

Каже: « схожа я на сливку, трохи вгору в мене хвіст. Називаюсь цифра шість»

Цифра шість – внизу кружечок, зачепивсь він за гачечок!

Є шість  ніжок у жучків, у сніжинок по шість промінців.

 

Дуже легко  нам усім  упізнати цифру сім.

В неї лиш одна нога,  і сама, мов кочерга.

І не треба зволікати, цифру 7 почнемо вивчати.

Ось косою косив косар й притупилася коса.

 Вгору косу він підняв, та гострить її почав.

Дуже смішно стало всім – не коса, а цифра сім.

Цифра сім, що кочерга, це її стирчить нога!

Сім яскравих, кожен знає, кольорів веселка має.

Є сім нот, відомо всім, днів у тижня також сім.

В цифри вісім – два кільця без початку, без кінця.

Два кільця, як не дивися. Здогадались? Цифра 8.

В ляльку бач перетворилась, на балу в нас опинилась.

Цифра сім, бувай здорова! Далі про вісім у нас піде мова!

Клеїла мала Яринка ланцюжечок на ялинку.

Ось одне кільце зробила, поруч друге прикріпила.

Як уважніше придивилась – цифра 8 утворилась.

Цифра вісім – два кільці, без початку, без кінця.

Вісім пелюсток у квітки, вісім в кубика вершин.

Вже у восьмій учні в школі - не  порушують режим.

 

Цифра дев’ять чи дев’ятка , - наче в цирку акробатка:

Сторчака як перевернеться, зразу шісткою обернеться.

А оця весела цифра ніби акробатка  в цирку,

Головою вниз зависне - стане іншою вже звісно.

Ця весела акробатка – то знайома всім дев’ятка.

Йшли по цифрах по порядку і дійшли ми до дев’ятки.                                                                                                                                               

Любі хлопчики й дівчатка, ось прийшла до нас дев’ятка.

Хвиля так нам промовляє: «мене кожен учень знає,

Хоч я гостя нині в вас, та мене вже знає клас.

Цифру шість ви вже вивчали, а мене і не згадали.

Обернувши шість униз, буде дев’ять, подивись!»

Шістка ніби акробатка: хвостик вниз і вже дев’ятка!

Юнга знає це число! Міцно взявся за весло!

Шторм – це вам не карнавал, чули про дев’ятий вал?

 

Кругла, наче буква «О», цифра нуль або ніщо.

Як стоїть він сам-самісінький, то й не значить нічогісінько!

Та як одиницю поруч ми поставимо ліворуч,

То із двох значків у нас число десять стане враз.

Всі кажуть : « в тата руки золоті», як придививсь – вони прості,

 І пальців, як у мене рівно десять, щоправда в тата мають сто професій

Буква «О» і цифра нуль – рідні дві сестриці.

Щоб позначить звук, число – кожна знадобиться.

Круглий нуль, як м’ячик скаче, сам нічого він не  значить.

А за цифрою позаду він займе значну посаду.

Бо тоді всяк учень знає, цифра перед нулем десятки означає.