Олександр Олесь "О слово рідне! Орле скутий!..."

Олександра Олеся «О слово рідне! Орле...»

О слово рідне! Орле скутий!

Чужинцям кинуте на сміх!

Співочий грім батьків моїх,

Дітьми безпам'ятно забутий.

О слово рідне! Шум дерев!

Музика зір блакитнооких,

Шовковий спів степів широких,

Дніпра між ними левій рев...

О слово! Будь мечем моїм!

Ні, сонцем стань! вгорі спинися,

Осяй мій край і розлетися

Дощами судними над ним.

Рік написання:  1909

Літературний рід: лірика

Вид лірики: патріотична

Жанр: ліричний вірш

Віршовий розмір: чотиристопний ямб

Вид римування: кільцеве

Провідний мотив: любов до рідної мови й заклик до її збереження

Ідея: рідне слово має стати духовною зброєю народу.

Жанр: вірш-медитація

Символи у вірші — меч (войовнича грань рідного слова), сонце (миролюбна, окрилена, творча грань рідного слова), слово (усе рідне, найдорожче), Самсон (віра в духовне визволення народу-богатиря).

Олександр Олесь у цій поезії виголосив справжній гімн українському слову, нагадуючи всім, що діти не повинні забувати мову батьків. У будь-якому разі автор переконаний, що мовне, національне відродження України обов’язково стане «дощами судними» для її ворогів.

Поезія вибудована як монолог-звертання ліричного героя до рідного слова.

Три частини композиції виконують роль тези, антитези і синтезу.