До Всесвітнього Дня Землі

ГАДАЮ…

Цікава думка як на мене….

Чи спереду чи ззаду ,

Справа, а  чи зліва …

Із  заходу чи сходу …

З півночі , чи з півдня,

Однако сонце світиь всім, і пташеня співа…

Я землю цю святу

обожнюю всім тілом і душею

І роздирає серце біль святий …

Допоки напиватимемсь брехнею !!!

Що всі ми її любимо  -Господь прости…

Завіщо звинувачувать країну у всьому

Чисто геть ,що з нами????

Земля у чому винна , що так з нею…

Чинять всі ті, що чомусь рахуються

У нас безбожними  Богами….

ДУМАЮ….

               Хто  винен  нам і що….?

І  знов потуги у думках

Сьогодні Богу я молився

Щоб  навів  лад у наших душах

Щоб щось у  людських душах залишалось….

У храмі все не так , як у людей

Там навіть  дихається краще

Ми молимося ну а світ ось цей

Геть аж ніяк не хоче стати краще !!!

Замислилася

Як там той філософ ,

 що світ увесь геть чисто на свій лад???

«Штовхни того, хто падає»

Ну як  навмисне думки не там де треба

Та і не в попад….

Я-за єдину Україну-бо ще від Адама –

ОДНЕ МИ ОДНОМУ СЕСТРА-ЧИ БРАТ.

То, що ж ми все таки перемудрили????

Відома істина , ще ген відкуди,

Що завжди було так

Там десь воюють, там танцюють люди

Але всі знають, що не має бути так…

Там , йде війна , не десь далеко,

Зовсім , зовсім поруч…..

Що ж робимо ми , чим помагаєм тим, кому нелегко

Вбиваємо байдужістю власноруч….

Ми вічні , бідні ….та… дурні…

Храни нас Боже від війни!

Хоча ми розуміємо всі з нами , але

Без тебе ми беззахисні , одні…

Бо нам війни не треба,

Бо у нас одних такі чудові люди

І по-українськи ніжне і бездонне небо…

Почуйте голос мій отам!!!!!!

О, не шматуйте бомбами їй груди,

Не деріть покров з землі не треба,

Тож її шкіра, бо ж вона жива

Країна наша , милі, добрі ….

Країною вважається Єдина

….Бо знаю…

Твоєму терпінню вклонитись нам треба….

Здається мені , може правда здається…

Що жоден із нас так не зміг, як вона.

Наша земля, як веселка сміється

Щоб не було і як би там чвари

Вона як красуня на світі одна…

Моя рідна ніжно усіх обіймає

Своїх діточок що так дивно до неї ….

Чогось кожен хоче – чого сам не знає …

Про матір не кажуть ніхто препогано

Ніхто крім людей.

А вона горлицею будить

І ніжно сповиває з дня на день

Любити нам навчитись треба

А не співати лиш про ту любов пісень.

Чого ж би не казали люди

Про тебе , люба , завжди ти

Будь –кого так,

по материнськи приголубиш

Ніхто не вміє так терпіть , як терпиш ти.

Ніхто за просто так , як ти не любить…

нам просто треба у єднанні жити