Казка "Маленький сміливець"

                   Маленький  сміливець

В одних господарів жило було собі маленьке Кошеня. Його завжди  цікавило і манило все невідоме. І чомусь через свою цікавість Кошеняті  постійно не щастило. То воно впало в діжку із зерном, бо його цікавило, що там. То його побили кури, бо хотів дізнатися, чому курка так довго сидить на яйцях. Та особливо його манив незвіданий ліс, який був недалеко від дому господарів.

І от одного осіннього сонячного ранку Кошеня вирішило вирушити до лісу і дізнатися, які в ньому є мешканці і як вони живуть. Кошеня йшло і роздивлялося все навкруги. Кожне дерево здавалося йому якоюсь кремезною ногою велетня. Вітер піднімав листочки і кружляв з ними у таночку. Пухнастику так це подобалося, що воно й саме хотіло б танцювати разом із ними. Аж тут воно побачило тоненький димок, який розвівався на вітрі.

•         Це ж хтось палить багаття! Нарешті! Я познайомлюся з лісовими мешканцями! – подумало кошеня.

Підійшовши ближче, воно побачило лісових мешканці, які сиділи біля вогнища. То були Вовк, Лев, Лисиця і Жаба. Лисиця сиділа на пеньку і вихвалялася відром риби, яку вона наловила. Звірі уважно її слухали і ласували рибкою. Кошеня з підскоком кинулось до них:

•    Друзі, друзі, нарешті я вас знайшов!
•    Це ще хто? – заревів Лев. - Що він робить у моєму лісі?
•    Я – Кошеня. Я прийшло до лісу, щоб познайомитись із вами та дізнатися більше про ліс.
•    Тут не місце кошенятам. Ліс дуже небезпечний.  – промовила Лисичка.
•    Ква-ква-ква, небезпечний, небезпечний! – підтакнула Жаба.
•    А що воно таке та небезпека? Я не зустрічав такого! А чого не знаю, того не боюся. От води я боюся, бо вже встиг познайомитися з нею.
•    Води він боїться, ква-ква-ква! Ви чули,  ква-ква-ква, води! – проквакала Жаба.

Не того боїшся! Тобі, голубчику, і дня в лісі не прожити! – обізвався Вовк.

• Порвати його на шматки! – заревів Лев.
• Ну що ви, Левчику. Він же ще маленький, не розуміє, хто ви. Хай погріється біля вогнища з нами та рибку скуштує, – заступилася Лисиця.
• Ну, гаразд, хай погріється.

Тут захотілося Левові більшого вогнища:

• Принеси-но Вовче ще гілля! Щось мені прохолодно.

Підтакнула і Лисиця:

• Принеси, принеси, Вовчику! Чом сидиш іще?

Вовк приніс більше гілля і підкинув його до  вогнища. Вогонь розгорівся ще більший, і дим піднявся високо в небо. Побачивши дим, прилетіла Сова і сіла на гілку поблизу багаття:

• Ви навіщо таке вогнище розвели? Це ж ліс зайнятися може! Ви хоч знаєте, як вогнище правильно розводити, а гасити як?!
• Не базікай, стара! – посміхнувся Вовк.
• Ой, ми й без тебе все знаємо, розумнице! Лети собі! – мовила Лисиця.

Сова піднялася в повітря і махнула крилом:

• Ех, ви!
• Зачекайте, зачекайте, тітонько Сова! Я не знаю, як правильно поводитися з вогнем. Розкажіть мені, будь ласка! – попросив пухнастик.

Сова пильно обдивилась Кошеня:

• Як хочеш знати, то слухай. Перед тим як розвести вогнище, попередньо обклади місце камінням або вирий яму, щоб вогонь випадково не перекинувся на суху траву чи гілки. Ніколи не залишай розведене багаття без нагляду! Не розкладай багаття поблизу сухої трави, обов’язково спостерігай за полум’ям! Якщо вогонь розгориться, то потрібно засипати його землею чи залити водою! Оскільки ти ще маленький, то сам із вогнищем можеш не впоратися, тому відразу гукай дорослих, викликай пожежників за номером «101»! Май на увазі: з вогнем не жартуй! Він може бути як другом, так і ворогом! Дітям самим до вогню лізти не слід! А сірники – не іграшка! Через необачне поводження з вогнем може статися велика лісова пожежа. Всі лісові мешканці можуть лишитися без домівок або й загинути.

Набридло Вовкові слухати повчання Сови, і він жбурнув у неї сосновою шишкою:

• Ось тобі! Вчителька знайшлась!
•  У-у! Ох, накоїте ви ще лиха! – мовила Сова і полетіла геть, лиш пір’я посипалося.
• Дякую вам, тітонько! – пронявкало Кошеня їй у слід.
• Не слухай ти ту Сову, малий! Їй аби когось повчати, – зауважила Лисиця.
• Так, так, ква-ква-ква! – підтакнула Жаба.
• Хай-но повернеться, я їй хвоста вискубу, щоб не була  така розумна!  - заревів Лев.

Поки звірі сперечалися, сталося лихо. Вогонь розгорявся все дужче й дужче. Язики полум’я доставали до дерев, які були поряд з багаттям. Сухе листя  задиміло і загорілося.

• Ой, лихо! Лихо! Пожежа! Пожежа! Тікайте! Рятуйтесь! – закричала Лисиця. З цими словами руда прожогом кинулась втікати.

Жаба теж довго не чекала:

• Тікайте,  ква-ква-ква! Тікайте! - ішубовсьнула у струмок, що протікав поряд.
• Гей, Вовче, хватай відро та неси воду, полум’я гаси!– заревів Лев.
• Е, ні! Я вогню боюся! У мене хутро займеться!
• Ти що зі мною сперечатися будеш?! Чи то, може, я гасити пожежу піду?! Та я тебе зараз розірву!

Вовк перелякано виглядав із-за пенька, а полум’я підкрадалося все ближче і ближче. Поки він вагався, що йому робити, язики вогню дібралися до його хвостаі, ніби бджоли, вжалили його. Вовк жалісно заскавчав і як дременув, то тільки чули його та бачили.

Поки Лев керував, що кому робити, вогонь дістався і до нього. Полум’я  оточило Лева і почало все ближче  і  ближче підбиратися до звіра.

Лев грізним голосом заревів:

• Геть, геть від мене!

Але вогонь ніби не чув його наказів і потихеньку захоплював володіння царя звірів. Кошеня, побачивши, що Лев у біді, схопив відерце з-під риби і прожогом кинулося до струмка. Воно, забувши  про свій страх перед водою, почало обливати нею суху траву, аби Лев міг вибратися з вогняної пастки. Завдяки сміливості Кошеняти, Лев зміг врятуватися з полум’я.  Звір зрозумів, що це маленьке беззахисне Кошеня, яке ще недавно він хотів розірвати, врятувало йому життя. Стало тоді Левові соромно за свої слова. А Кошеня часу не гаяло. Воно продовжувало гасити вогонь, але він не поступався. Побачивши це, Лев вирішив допомогти сміливцю. Стали вони разом  боротися з полум’ям, але їхніх сил було замало.

• Що ж нам робити? Як же загасити це полум’я? Скоро весь ліс займеться! – стривожено промовив Лев.
• Я знаю! Я знаю! Тітонька Сова сказала, що потрібно викликати пожежників. Потрібно зателефонувати за номером «101»! – викрикнуло Кошеня.

Так вони і зробили. В цю ж хвилину примчалися пожежники Бобри.

Вони свою справу добре знали, враз вогонь загасили. От Кошеня і зрозуміло, що воно таке та небезпека.

• Який же ти сміливий! – похвалили Кошеня Бобри.
• Завдяки тобі врятований весь ліс! Ти завжди будеш бажаним гостем у нашому лісі! – додав Лев.

     Кошеня попрощалося з новими друзями та з гордістю почимчикувало додому. У народі кажуть: «Боягуз на словах хоробрий, а сміливець -  на ділах!»

Червінська В. В.

Лісова пожежа

В лісі звістка розлетілась,

Суха трава загорілась.

Пожовкле листя шелестить

І палає, і димить.

В лісі трапилась біда:

Догорить весь ліс до тла.

Як нам ліс урятувати?!

Кого потрібно викликати?!

Друзі, ви часу не гайте,

Пожежників викликайте!

Швидше телефон хапай,

І 101 набирай!

Вмить пожежники примчали:

• Що трапилось, викликали?

Звірі просять: «Допоможіть,

Страшну пожежу загасіть!»

Пожежники часу не гають,

Свою роботу добре знають!

Не пройшла і одна мить,

Вже нічого не горить!

Друзі, ви з вогнем не грайтесь

І пожеж остерігайтесь!

Може бути він для нас

Друг і ворог водночас!

                                    Червінська В. В.

Для пальчикового театру

1. Не залишай без нагляду

багаття!

2. Грайся сірниками!

3. При пожежі телефонуй 101!

4. Не гукай дорослих – впораєшся сам!

Рекомендації до використання

Читання казки «Маленький сміливець» слід поєднувати з театралізацією. У  процесі читання діти, користуючись пальчиковим театром. Вісім дітей є «акторами», а інші діти – «глядачами». Також під час прослуховування казки пропонується використовувати метод «передбачення». Вихователь читає казку до виділеного абзацу і зупиняється, пропонуючи дітям передбачити, що буде далі. «Глядачі» висловлюють свої думки щодо наступного розгортання подій. Після прослуховування декількох варіантів, вихователь пропонує дітям прослухати казку до кінця та зіставити свої міркування зі змістом прочитаного .

До казки «Маленький сміливець» пропонуються «хитрі» правила від Вовка. Вихователь читає дітям правила, які пропонує їм герой казки. Якщо діти погоджуються з правилом, то прикріплюють напроти поданого правила, в спеціально відведеному для цього місці, зелену фішку, а якщо не погоджуються – червону фішку.

Також до казки «Маленький сміливець»  пропонується пам’ятка  від Сови. Правила подані у вигляді зображень. Діти роздивляються зображення та обговорюють їх. Разом з вихователем діти вирішують на яких зображеннях слід поставити відповідні позначення. Наприклад, перше правило « Не залишай без нагляду багаття!» діти виводять із зображення під номером один та ставлять в кутку картинки позначку «», яка означає  «не». Аналогічно відбувається робота з наступними правилами. Виготовлену пам’ятку  діти можуть прикрасити самостійно, її можна повісити в групі та час від часу згадувати названі дітьми правила.

Також в роботі подано вірш « Лісова пожежа», який  можна використовувати на заняттях під час тижня ОБЖД.