ШВИДКОЧИТАННЯ

Прочитай вихідний текст

Мені було тоді, мабуть, років три чи чотири. Повела мене мама в лікарню — якийсь укол зробити.

Прийшли ми до великого білого будинку. Все в ньому біле — і стіни, й двері. Покликали нас із мамою в маленьку кімнату. Сидить там біля столу лікар. Глянув на мене, а потім до мами сердито:

— Чому ви не роздягли хворої? Що ж я, по-вашому, сам її роздягатиму?

І аж почервонів від злості. Мені стало страшно.

Тої ж хвилини із сусідньої кімнати ввійшла жінка — теж у білому халаті — лікар.

Вона ласкаво поклала мені руку на голову й сказала:

— Ой, яка ж у тебе кофточка гарна. Та й тепла ж, мабуть...

Давай скинемо її.

Від ласкавих слів жінки стало мені радісно. Я сама роздяглася. І коли робили укол — не боліло.

Мені вже двадцять п'ять, уже в мене двоє діток. Обидва лікарі — й чоловік, і жінка — працюють і тепер у нашому селі. Коли я зустрічаю на дорозі сердитого лікаря (так називаю його все життя), хочеться перейти на другий бік вулиці. А коли йде назустріч ласкава жінка — на душі стає радісно, хочеться підійти до неї, поклонитися низько і сказати щось ніжне-ніжне...

ШВИДКОЧИТАННЯ

Прихована нижня частина рядка

Мені було тоді, мабуть, років три чи чотири. Повела мене мама в лікарню — якийсь укол зробити.Прийшли ми до великого білого будинку. Все в ньому біле — і стіни, й двері. Покликали нас із мамою в маленьку кімнату. Сидить там біля столу лікар. Глянув на мене, а потім до мами сердито:— Чому ви не роздягли хворої? Що ж я, по-вашому, сам її роздягатиму?І аж почервонів від злості. Мені стало страшно.Тої ж хвилини із сусідньої кімнати ввійшла жінка — теж у білому халаті — лікар.Вона ласкаво поклала мені руку на голову й сказала:— Ой, яка ж у тебе кофточка гарна. Та й тепла ж, мабуть... Давай скинемо її.Від ласкавих слів жінки стало мені радісно. Я сама роздяглася. І коли робили укол — не боліло.Мені вже двадцять п'ять, уже в мене двоє діток. Обидва лікарі — й чоловік, і жінка — працюють і тепер у нашому селі. Коли я зустрічаю на дорозі сердитого лікаря (так називаю його все життя), хочеться перейти на другий бік вулиці. А коли йде назустріч ласкава жінка — на душі стає радісно, хочеться підійти до неї, поклонитися низько і сказати щось ніжне-ніжне...

ШВИДКОЧИТАННЯ

Прихована верхня частина рядка

Мені було тоді, мабуть, років три чи чотири. Повела мене мама в лікарню — якийсь укол зробити.Прийшли ми до великого білого будинку. Все в ньому біле — і стіни, й двері. Покликали нас із мамою в маленьку кімнату. Сидить там біля столу лікар. Глянув на мене, а потім до мами сердито:— Чому ви не роздягли хворої? Що ж я, по-вашому, сам її роздягатиму?І аж почервонів від злості. Мені стало страшно.Тої ж хвилини із сусідньої кімнати ввійшла жінка — теж у білому халаті — лікар.Вона ласкаво поклала мені руку на голову й сказала:— Ой, яка ж у тебе кофточка гарна. Та й тепла ж, мабуть... Давай скинемо її.Від ласкавих слів жінки стало мені радісно. Я сама роздяглася. І коли робили укол — не боліло.Мені вже двадцять п'ять, уже в мене двоє діток. Обидва лікарі — й чоловік, і жінка — працюють і тепер у нашому селі. Коли я зустрічаю на дорозі сердитого лікаря (так називаю його все життя), хочеться перейти на другий бік вулиці. А коли йде назустріч ласкава жінка — на душі стає радісно, хочеться підійти до неї, поклонитися низько і сказати щось ніжне-ніжне...

ШВИДКОЧИТАННЯ

Текст без пробілів

Менібулотоді,мабуть,роківтричичотири.Повеламенемамавлік арню—якийсьуколзробити.Прийшлимидовеликогобілогобуди нку.Всевньомубіле—істіни,йдвері.Покликалинасізмамоювмал енькукімнату.Сидитьтамбілястолулікар.Глянувнамене,апотім домамисердито:—Чомувинероздяглихворої?Щожя,по-вашому ,самїїроздягатиму?Іажпочервоніввідзлості.Меністалострашно .Тоїжхвилиниізсусідньоїкімнативвійшлажінка—тежубіломуха латі—лікар.Воналаскавопоклаламенірукунаголовуйсказала: —Ой,якажутебекофточкагарна.Тайтеплаж,мабуть...Давайски немоїї.Відласкавихслівжінкисталоменірадісно.Ясамароздягла ся.Іколиробилиукол—неболіло.Менівжедвадцятьп'ять,ужевм енедвоєдіток.Обидвалікарі—йчоловік,іжінка—працюютьітепе рунашомуселі.Колиязустрічаюнадорозісердитоголікаря(такн азиваюйоговсежиття),хочетьсяперейтинадругийбіквулиці.Ак олийденазустрічласкаважінка—надушістаєрадісно,хочетьсяп ідійтидонеї,поклонитисянизькоісказатищосьніжне-ніжне...

ШВИДКОЧИТАННЯ

Текст з випадковими символами

Мбеяньі біумліо таоюдкі, мхаьбеуутзь, рюоюкйійв тарги чфи чїоьтвиярчи. Пдожвьезлєа мяежнґе мзахмма в лзіукьаврснгю — яцкьивйхсіь умкхолл зєргойбзигтєим. Пйрґихйршглби мхи дко вцежлфинкдоцгґо бзіплвойгїо бкущдгищнгкєу. Вжске в нїьмощмфу бсіслїе — і схтуігнди, й днвйеьраі. Ппоукдлщизкжазлси нуадс іхз мпажмяочю в муаїліепнвьюкєу ккіумьноащтку. Сюицдлинтнь трайм бчіщлтя слтпошлєу лґіґкєаяр. Гчлпязнйусв нжа мревняе, а пностщіюм дпо мтаймги сееармдаищтдом: — Члоамуу ври нде рьопзядмящгїлґи хґвяоєрґомї? Щшо ж я, паолвлаушчоомщу, счабм їщї рфоєзйддяєгвацтйиямїуй? І амж пжофчсейрувшоонеіфв воісд зелєомсфтґі. Міецнаі сбтааклєо сжтмраатшмнїоб. Тяорї ж хцвриалнимнпи іфз сеугсйійдїншьґомї кдіюмннєаятьи влвєікйлшьлща жчіяншкла — тцемж у бмізлюобмбу хґаґлкаотні — лзіукяамрс. Вноунра ллаґсшкшарвхо пфолкфлращлна мгейнчі рбуккшу неа гпозлфоввпу й скквавзварлхат: — Обй, яькна ж у тщеобзе ксояфбтжощчпкїа гжакрйнуа. Тза й трежппліа ж, мїадбхултєьш. . . Дбаавнагй ськбиянмеїмсо їлїй. Вщіїд люажсскйатвіитх сжлпієв жріюнккйи сйтсаєлло мтехноі ррацднівсдндо. Я соаомва рщонзіднящгалчаосжя. І ккоцлщи рїоебжихлши ункеонл — нже бфоглвіжлдоє. Мкефнхі внжре дзвшаґддцшяятфь пґ' яйтнь, убжхе в мфезное дпвчофє двівтмодк. Оґбхиїдйвеа лвідкуаурлі — й чоочлсоквчіїк, і жоіенщкра — пярраьцоюдюфтзь і тжецпхелр у нюаошцоїмфу сщенлкі. Кроюляи я злурсктжряіячмашю нпа дмомрмоазсі сеезрьдаивтїоягро лдіікіаврчя (хттацк нхагзйидвйаїю йґошгєо вусіе жуиетїтїяй), хсожчйеутрьйсія пцеурсешйнтки ноа дірдусгуиій ббівк вмущлзиецєі. А кяойлпи йїдхе нєарздуюсєторжібч лжащсщкхазвка жвімнвкца — нца дгушшзі сатдамє ржаддшішсннсо, хвоґччеатйьйсзя пкісддізййтми дфо нмеюї, пчозкхльоднбиютіиосея нникзвьакбо і сґкґащздантжи щлоюсщь нсієжзнґеянцівжцнвеш. . .

ШВИДКОЧИТАННЯ

Текст з переставленими буквами

Мнеі блуо тдоі, мбауьт, ркоів тир чи чтоиир. Пволеа мнее ммаа в лкіанрю — яиксйь уокл зрбоии.тПрийшли ми до влеиокго блігоо бдуикну. Вес в ноьму бліе — і сітин, й девір. Пколиакли нса із ммаою в млаеьнку кмінтау. Сдитиь тма блія сотлу лкіра. Гялунв на мнее, а птоім до ммаи средиот:— Чмоу ви не рзодгяли ховрїо? Що ж я, пов-аошму, сма її родзяатгиму?І аж поечровнів вді золсіт. Мнеі сатло старшо.нТої ж хивлнии із ссуідьної кмінтаи вівйлша жніка — тже у блімоу хлатаі — ліакрВ.она лсаквао пколлаа мнеі ркуу на гловоу й сакзаал:— О,й яак ж у тбее кфотчока граан. Та й тпела ж, мбаут.ь.. Дваай сикнмео ї.їіВд лсакваих сілв жніки сатло мнеі рдаінсо. Я смаа родзялагся. І клои рболии уокл — не боілл.Моені веж давдяцть пя'ьт, уеж в мнее довє дтіко. Оибвда лкіраі — й члооівк, і жніка — парцюють і тпеер у ншамоу слеі. Клои я зсутрчіаю на дрозоі средиотго лкірая (атк нзаиавю йгоо вес жтит)я, хчоеьтся преетйи на дуригй бкі влуиіц. А клои йед нзаусртіч лсакваа жніка — на дшуі сатє рдаінсо, хчоеьтся пдіітйи до нїе, полкоитнися нзикьо і сакзтаи щсоь нінжені-жне...

ШВИДКОЧИТАННЯ

Дзеркальний текст

енем алевоП .ириточ ич ирт вікор ,ьтубам ,ідот олуб інеМ од им илшйирП.итиборз локу ьсйикя — юнракіл в амам

.іревд й ,инітс і — еліб умоьн в есВ .укнидуб оголіб огокилев яліб мат ьтидиС .утанмік укьнелам в юомам зі сан илакилкоП

—:отидрес имам од мітоп а ,енем ан вунялГ .ракіл улотс її мас ,умошав-оп ,я ж оЩ ?їоровх илгядзор ен ив умоЧ олатс інеМ .ітсолз дів віновречоп жа І?умитагядзор — акніж алшйівв итанмік їоьндісус зі иниливх ж їоТ.оншартс укур інем алалкоп оваксал аноВ.ракіл — італах умоліб у жет й аТ .анраг акчотфок ебет у ж акя ,йО —:алазакс й уволог ан икніж вілс хиваксал діВ.її оменикс йаваД ...ьтубам ,ж алпет

— локу илибор илок І .ясалгядзор амас Я .онсідар інем олатс

.котід єовд енем в ежу ,ьтя'п ьтяцдавд ежв інеМ.олілоб ен у репет і ьтююцарп — акніж і ,ківолоч й — іракіл авдибО яракіл оготидрес ізород ан юачіртсуз я илоК .ілес умошан йигурд ан итйереп ясьтечох ,(яттиж есв огой юавизан кат) ішуд ан — акніж аваксал чіртсузан едй илок А .іцилув кіб і окьзин яситинолкоп ,їен од итйідіп ясьтечох ,онсідар єатс ...енжін-енжін ьсощ итазакс