Дофамін – гормон щастя

Формування особистості — процес соціального розвитку людини, становлення її як суб'єкта діяльності, члена суспільства, громадянина. Виявляється і формується вона в процесі свідомої діяльності й спілкування. Поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого, індивідуального та неповторного.

Що таке розвиток?

Розвиток — це специфічний процес зміни, результатом якого є виникнення якісно нового, поступальний процес сходження від нижчого до вищого, від простого до складного.

Відомий український психолог Г.С. Костюк писав: "Розвиток — безперервний процес, що виявляється у кількісних змінах людської істоти, тобто збільшення одних і зменшення інших ознак (фізичних, фізіологічних, психічних тощо). Однак він не зводиться до кількісних змін, до зростання того, що вже є, а включає "перерви безперервності", тобто якісні зміни. Кількісні зміни зумовлюють виникнення нових якостей, тобто ознак, властивостей, які утворюються в ході самого розвитку і зникнення старих".

Щодо людини виділяють три види розвитку — фізичний, психічний і соціальний.

Фізичний розвиток передбачає ріст організму, певні кількісні та якісні зміни на основі біологічних процесів.

Психічний розвиток характеризується процесами змін і становлення психіки людини.

Соціальний розвиток вирізняється процесом оволодіння людиною соціальним досвідом (мовою, моральними якостями тощо).

Яке значення вкладається в поняття "формування людини"?

Формування людини — це складний процес становлення людини як особистості, який відбувається в результаті розвитку і виховання; цілеспрямований процес соціалізації особистості, що характеризується завершеністю. Хоча про завершеність цього процесу можна говорити лише умовно.

Що треба розуміти під рушійною силою розвитку?

Оскільки розвиток — це процес, то він, як і будь-який розвиток, має рушійну силу. Рушійною силою процесу розвитку є результат суперечностей між фізичними та соціально-психічними потребами людини — з одного боку та наявним рівнем фізичного, психічного і соціального розвитку — з другого. Рушійна сила проявляється у підвищенні фізичної й соціально-психічної активності особистості, яка спрямована на розвиток системи якостей, необхідних для задоволення певних потреб.

У чому подібність і відмінність між поняттями "людина", "особистість", "індивідуальність"?

У науковому вжитку щодо вихованців і дорослих широко побутують поняття "людина", "особистість", "індивідуальність". Вони деякою мірою синонімічні стосовно біологічної істоти homo sapiens (людина мисляча). Проте ці поняття містять певні відтінки з погляду різних підходів до характеристики людини як біологічної істоти.

Людина — це біологічна істота, яка характеризується такими фізіологічними ознаками, як пряма хода, розвинена черепна коробка та передні кінцівки тощо. Цим поняттям широко оперують у фізіології, анатомії, медицині.

Особистість є соціальним поняттям; людину з соціально-психологічного погляду характеризують рівень розвитку психіки, здатність до засвоєння соціального досвіду, можливість спілкування з іншими людьми.

Індивідуальність — особистість, яка характеризується унікальними, неповторними соціально-психічними якостями, що помітно вирізняють її серед інших особистостей.

Які чинники впливають на розвиток людини?

З розвитком біологічної науки, зокрема генетики, в середині XX ст. утвердилася генетико-соціальна концепція розвитку людини. Прибічники цієї концепції вважають, що на розвиток людини впливають як біологічні, так і соціальні чинники. Вплив біологічних чинників виявляється у передачі через генно-хромосомну систему (спадковість) певних задатків, які є потенційними для фізичного та соціально-психічного розвитку особистості.

Спадковість характеризується здатністю біологічних організмів передавати задатки своїм нащадкам.

Крім біологічного успадкування на розвиток людини та її становлення як особистості значний вплив має соціальне успадкування, завдяки якому народжена дитина активно засвоює соціально-психологічний досвід батьків і всіх оточуючих (мову, звички, особливості поведінки, морально-етичні якості тощо). Поняття "соціальне успадкування" ввів у науковий обіг російський генетик академік М.П. Дубінін.

Важливе місце у процесі розвитку і формування особистості посідає її безпосередня активна діяльність (ігрова, навчальна, трудова, художньо-естетична, спортивна та ін.). Вона є внутрішнім психофізичним рушієм активності особистості, а відтак, суттєвим чинником фізичного, психічного та соціального розвитку

ми розглядаємо навчання як один із основних видів діяльності людини - головною метою якої є засвоєння знань, навичок і вмінь, підготовка до трудової діяльності

Навчання - це діяльність, яка має двосторонній характер: викладання та учіння.

Викладання - цілеспрямований вид діяльності, який здійснюється педагогом, організатором педагогічного процесу; це активний процес, бо в його здійсненні намагаються не лише передати учневі (студентові) певні знання, а й розвинути у нього бажання і вміння набувати нових знань, досвіду.

Учіння - цілеспрямований процес засвоєння знань, умінь, навичок, соціального досвіду.

Мотивація навчальної діяльності

Визначальним компонентом організації навчальної діяльності є мотивація. Вона може бути внутрішньою або зовнішньою щодо діяльності, однак завжди є внутрішньою характеристикою особистості як суб'єкта цієї діяльності. Передумовою успіху в ній є сформованість спонукальної сфери, розвиток якої потребує цілеспрямованого педагогічного впливу.

І Мотив (франц. motif, лат. motus - рух) - спонукання до діяльності, пов'язане із задоволенням потреб людини

Пов'язаний він із задоволенням наявних потреб суб'єкта діяльності, а тому відіграє спонукальну функцію, зумовлює предметну спрямованість активності людини. Розрізняючи мотиви, учень розуміє, чому потрібно вчитися, але це може і не спонукати його до навчальної діяльності.

Мотивація - система спонукань які зумовлюють активність організму і визначають її спрямованість

Навчальна мотивація ґрунтується на потребі, яка стимулює пізнавальну активність дитини, її готовність до засвоєння знань. Потреба не визначає характеру діяльності, її предмет окреслюється тоді, коли людина починає діяти. Спонукальна (мотиваційна) складова навчальної діяльності охоплює пізнавальні потреби, мотиви і сенси навчання. Важливою умовою учіння є наявність пізнавальної потреби і мотиву самовдосконалення, самореалізації та самовираження. Емоційне переживання пізнавальної потреби постає як інтерес.

Ця мотивація, дофамін починає виділятися тільки тоді, коли з дітьми працюють дослідницькими методиками. Коли природна допитливість дитини не вбивається тим, що вона просто повинна щось запам’ятати, а коли вона відкриває перед собою світ. А це – покрокові методики, яких потрібно навчатися, і друга частина – методики для навчання м’яких навичок.

Дофамін (або «допамін») - цю речовину прийнято називати гормоном задоволення або радості. Допамін відноситься до катехоламінів — це особлива група активних речовин, які виступають в ролі посередників в міжклітинних хімічних реакціях. Також гормон є нейромедіатором або нейротрансмітером. Це знову говорить про те, що він є засобом передачі електрохімічного імпульсу між клітинами мозку через особливий синаптичний простір. Як це приблизно виглядає ви можете бачити на зображенні:

Основна роль гормону радості — це регулювати, настрій і поведінку людини. Гормон грає ключову роль в емоційному плані, пов'язаний зі здатністю людини отримувати задоволення від чого-небудь. Робить можливим стан ейфорії. 

Ще бере участь в регуляції сну, як і мелатонін. Коли людина знаходить який-небудь досвід, що супроводжується чимось позитивним, то виділяється ця речовина. Наприклад, моя мама отримує глибоке задоволення в кінці прибирання, коли дивиться на чисту кімнату і відчуває завершеність справи. Щось подібне відчувають люди, що працюють над якимось проектом і по його завершенні відчувають щось приємне всередині. Перед самим фінішем людина відчуває підйом бадьорості, знаходиться в хорошому настрої, передчуває нагороду. Це все дія гормону радості. Тому той, хто трудиться від душі над чимось корисним- щаслива людина.

Будь-яке улюблене заняття людини-дає сплеск допаміну. Але допамін має одну особливість-він діє недовго! Тому людині хочеться знову відчути на собі його ефект. Цей гормон безпосередньо пов'язаний з системою заохочення або винагороди мозку, що підстьобує нашу мотивацію! Ще гормон пов'язаний з нашими мріями. Дофамін створює відчуття щастя, коли в фізичному або інтелектуальному плані людина залишається на місці і тільки фантазує про майбутні звершення.

Мозок отримує нагороду, хоча насправді кардинально якісних змін не відбувається. Простіше кажучи, гормон підігріває азарт і інтерес, створює відчуття щастя за досягнення цілей. Зниження його кількості в організмі призводить до почуття втоми, а при нормальній концентрації людина отримує більше задоволення від життя. Вироблення гормону в мозку, в його центрах насолоди, приносить почуття радості. Він служить в якості хімічного фактора внутрішнього підкріплення, викликаючи відчуття задоволення. Це в свою чергу якісно впливає на процес навчання і на мотивацію до дії.

Що дає дофамін? Дослідження вчених

Допамін синтезується у великому обсязі в організмі тоді, коли людина за своїм власним, суб'єктивним відчуттям відчуває позитивні емоції від тілесних дотиків, прийому смачної їжі 

Такий висновок зробили канадські вчені Олдс і Мілнер в 1954 році. Під час експерименту гризуни навчилися самостійно натискати на важіль у своїй клітці, який давав їм розряд електрики в мозок, стимулюючий їх центр насолоди. Дослідження психолога Берреса Скіннера також довело, що допамін у щурів виділяється під час процесу стимуляції центрів задоволення в мозку. Після електричних розрядів гризуни натискали на важіль до шестисот раз на годину, навіть забуваючи про їжу і воду. В результаті піддослідні вмирали від голоду і виснаження. Ряд інших експериментів, про які повідомлялося в журналі Американської психологічної асоціації, показав, що навіть пам'ять про заохочення збільшує рівень гормону в організмі.

Доктор наук університету в Буффало Крістал Марк стверджує, що людський мозок використовує нейротрансмітер для мотивації та оцінки важливих дій для виживання. Деякі російські біологи припускають, що гормон бере участь у формуванні почуття любові. Дослідження на польових мишах довели, що дофамінові рецептори другої групи D2 безпосередньо впливають на почуття вірності до партнера у гризунів. Останні результати експериментів німецьких вчених-нейробіологів говорять про те, що гормон бере участь в процесі навчання. Оптимальна концентрація нейротрансмітера в організмі людини контролює когнітивні функції: увага, пам'ять, концентрація. Зміцнюючи зв'язки між різними областями мозку, дофамін допомагає для кращого запам'ятовування інформації. Вчені висувають припущення, що нейромедіатор бере участь у розвитку творчого мислення. Дослідження показали, що у людей з низькою щільністю дофамінових рецепторів в таламусі надходять сигнали ззовні не фільтруються, а збільшується інформаційний потік в мозок.

Тому творчі люди, вирішуючи проблеми, можуть бачити різні варіанти самих незвичайних рішень. Крім того, рівень дофаміну визначає темперамент людини. Особистість з високою концентрацією нейромедіатора, як правило, імпульсивна, схильна до ризикованої поведінки і тягнеться до пошуку гострих відчуттів.

Як працює дофамін в реальному житті

Хочу привести вам наочні приклади для кращого розуміння ролі дії дофаміну в реальному житті. Навіть в цифрах. Взагалі норма дофаміну в організмі становить до 87 пг/мл (піктограм на мілілітр). Це дуже мало, якщо перевести в грами, тому мислити піктограмами дуже незручно.

Давайте припустимо що в нашому організмі за добу виділяється приблизно 1 грам дофаміну. І припустимо що це приблизна норма для будь-якої людини, коли вона знаходиться в нормальному стані. На роботі всі лади, в особистому житті без потрясінь, є виразні цілі в житті. Одним словом — нормальне життя. Але якщо раптом трапляється щось погане — рівень вироблення дофаміну може впасти до 0,5 грама або нижче.

Мозок починає голодувати від нестачі гормону і людей в такому стані все частіше хвилює питання як повернути радість життя. Але буває що рівень гормону дещо зашкалює і мозок отримує майже 1,5 грама радісного гормону. Протягом 2-4 тижнів її стан буде більш радісним, ніж зазвичай. Але коли цей час мине, настрій може сильно впасти, тому що чутливість дофамінових рецепторів знизиться.

 

Роль гормону дофамін в організмі людини не всі визначають правильно, багато хто пов'язує його з відчуттям щастя, на самій же справі гормон дофамін допомагає вам запам'ятати шлях отримання задоволення.

Спробуємо розібратися в тому, чому дофамін пов'язаний з формуванням залежностей. Фактично дофамін є наркотиком, що знаходиться всередині нашого організму, крім того, він включається під впливом саме зовнішніх факторів.

Дофамін і причини формування залежності

До зовнішніх факторів, вони ж причини формування залежності можна віднести:

•                  1. Різні психоактивні речовини - наркотики, алкоголь, спиртне, тютюн
•                  2. Солодке
•                  3. Алкоголь
•                  4. Порнографія
•                  5. Комп'ютерні ігри
•                  6. Соціальні мережі
•                  7. Калорійна їжа (фаст-фуд)

Річ у тому, що перераховані вище фактори провокують сильну хвилю гормону дофаміну. Таким чином первинно людина орієнтується не на задоволення, яке вона отримує від цих занять, а на те, що перераховані вище заняття можуть привести до задоволення.

Механізм полягає в тому, що людина набуває навичка штучного підвищення рівня дофаміну в організмі - формується предмет бажання. Це ще одна причина формування залежності.

Професорка Стенфордського університету Анна Лембке вважає, що прояви цифрового світу є джерелом дофаміну для інтернет-користувачів. І якщо не зменшити оберти, люди ризикують захлинутися гормоном задоволення.

Залежність від гаджетів, соціальних мереж, комп'ютерних ігор — проблема серйозна. Принаймні так думає психіатриня, професорка Стенфордського університету Анна Лембке. Однак, щоб зрозуміти наскільки критичною ця проблема є для вас або ваших дітей, варто проаналізувати свої мережеві звички.

Чому багато радості — це погано

Анна Лембке каже, що вже протягом деякого часу до неї звертається все більше молодих людей, у яких, здавалося б, є все: сім'я, освіта, робота, нормальний матеріальний достаток. Однак вони перебувають в депресивному стані. Психіатриня вважає, що проблема цих людей не в психологічних травмах або бідності, а в тому, що вони отримують занадто багато дофаміну — хімічної речовини, що виробляється мозком, яке відповідає за почуття, яке можна було б назвати "передчуття задоволення".

Як тільки дофамін вивільняється, мозок адаптується до нього, зменшуючи або "пригнічуючи" кількість стимульованих дофамінових рецепторів. Це змушує мозок відхилятися від неприємних відчуттів у сторону приємних, але потім мозок, немов маятник, повертається до болю. Тому за задоволенням зазвичай слідує почуття "похмілля" або занепаду сил. Якщо чекати досить довго, почуття балансуються і відновлюється нейтралітет. Але людей відчуття спокою не влаштовує, тому вони намагаються повернутися до джерела задоволення — за новою "дозою".

Що таке цифрова залежність і звідки вона взялася

За словами вченої, наш мозок розвивав вміння балансувати між неприємними і приємними почуттями протягом більше двох мільйонів років. Однак не варто забувати, більшу частину цього часу люди відчували частіше негатив, ніж позитив, адже небезпек було так багато, а ось задоволень — мало. Однак ми сьогодні живемо в абсолютно іншому світі — світі, що вирує джерелами приємних відчуттів і емоцій.

"Крім речовин, що викликають залежність, таких як цукор, алкоголь, опіоїди, існує також цілий новий клас діджитальних залежностей, який 20 років тому ще не існував: текстові повідомлення, твіт, серфінг в Інтернеті, онлайн-покупки, ігри, в тому числі і азартні, лайки, репости, шери, коментарі ... Все це викликає звикання, — продовжує лікарка. — все ж, незважаючи на безперешкодний доступ до всього цього "щастя", люди стають усе більш нещасними, ніж будь-коли раніше. Рівень депресії, занепокоєння, фізичного болю і самогубств зростає у всьому світі, особливо в багатих країнах"."Крім речовин, що викликають залежність, таких як цукор, алкоголь, опіоїди, існує також цілий новий клас діджитальних залежностей, який 20 років тому ще не існував: текстові повідомлення, твіт, серфінг в Інтернеті, онлайн-покупки, ігри, в тому числі і азартні, лайки, репости, шери, коментарі ... Все це викликає звикання, — продовжує лікарка. — все ж, незважаючи на безперешкодний доступ до всього цього "щастя", люди стають усе більш нещасними, ніж будь-коли раніше. Рівень депресії, занепокоєння, фізичного болю і самогубств зростає у всьому світі, особливо в багатих країнах".

Зараз ми зіткнулися із ситуацією, коли навчання та і все наше життя водночас обернулося до користування компьютерною технікою та інтернет мережою

 Пропоную Вам перевірити рівень вашої інтернет-залежності.

Позначте твердження, які Вам підходять:
1. гарне самопочуття або ейфорія за комп'ютером;
2. неможливість зупинитися;
3. збільшення кількості часу, проведеного за комп'ютером;
4. нехтування сім'єю і друзями;
5. відчуття порожнечі, депресії, роздратування не за комп'ютером;
6. брехня вчителям або членам сім'ї про свою діяльність;
7. проблеми з роботою або навчанням;
8. сухість в очах;
9. головні болі за типом мігрені;
10. болі в спині;
11. нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі;
12. нехтування особистою гігієною;
13. розлади сну, зміна режиму сну.



   0-3 - Ви мудрий користувач інтернету. Можете подорожувати по мережі скільки завгодно довго, тому що вмієте контролювати себе.
   4 - 7 - У вас є деякі проблеми, пов'язані з надмірним захопленням інтернетом. Якщо ви не зверніть на них уваги зараз - надалі вони можуть заповнити все ваше життя.
   8 - 13 - Використання інтернету викликає значні проблеми у вашому житті. Вам потрібна термінова допомога психолога.

Інтернет - не зло, зло – це його кількість в нашому житті. Соціальні мережі вимагають персональні дані, які в подальшому можуть бути використані не в самих доброзичливих цілях. І ніхто не знає, чим це зможе обернутися.

 

«Інтернет-залежності» – це форма деструктивної поведінки (різновид девіантної поведінки), яка виражається в прагненні відійти від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану і ціннісних пріоритетів через фіксацію уваги на різних формах використання Інтернет-ресурсів, що призводить до зміщення мети особистості у віртуальному світі. Має свої різновиди, які впливають на особистість підлітка і проявляються у різних Інтернет-залежностях від різних ресурсів – це чати, блоги, сайти різного змісту (сексуального, кримінального, освітнього, розвиткового), інтернетмагазини, онлайн-розваги тощо.

Первинна соціально-педагогічна профілактика спрямована на здійснення систему освітньо-профілактичних заходів з метою попередження виникнення різних видів небезпечної поведінки на ранніх стадіях відхилення. Мета якої полягає у своєчасному виявленні та виправленні несприятливих інформаційних, педагогічних, психологічних, організаційних та інших факторів, що зумовлюють відхилення у соціальнопсихологічному розвитку дітей та молоді, у їхній поведінці, стані здоров’я.

Розглядаючи змістовну сторони процесу первинної профілактики О.Безпалько наголошує на тому, що з одного боку, це інформування особистості про позитивні сторони та небезпеки Інтернет середовища, ознаки залежної поведінки, а з іншого – рекомендації щодо організації «здорового користування Інтернет середовищем».

Вторинна профілактика (превентивна допомога і корекція) в Концепції превентивного виховання дітей і молоді розглядається як вид психолого-педагогічної та медико-соціальної діяльності, що полягає у допомозі окремим категоріям – «групи ризику» і передбачає психологопедагогічний та соціально-терапевтичний вплив на особистість з тим, щоб вона сама навчалась допомогти собі, розв’язуючи багато численні проблеми, що провокують на деструктивну поведінку. Отже, згідно з дослідженнями Т.Федорченко, вторинна (рання) профілактика - це діяльність з запобігання можливих порушень соціальних механізмів моральної регуляції відповідно якої система заходів спрямована на роботу з наслідками і усунення факторів ризику, головним чином, на індивідуальному та міжособистісному рівнях. Завданням вторинної (ранньої) профілактики Інтернет-залежності науковці вбачають у якомога ранньому виявленні негативних змін в проявах поведінці особистості. Вторинна профілактика зосереджує свою увагу на 33 заходах, спрямованих на роботу з наслідками і на усунення чинників ризику, знову таки на індивідуальному та міжособистісному рівнях. Вона також має брати за основу результати діагностики різних аспектів життєдіяльності школяра і виступати як індивідуальний план корекційної роботи щодо життєдіяльності підлітка. Це діяльність, яка має запобігати подальшим можливим виникненням різного роду порушень у поведінці школяра.

Третинна, або цілеспрямована профілактика Інтернет-залежності містить сукупність заходів, спрямованих на попередження переходу проявів поверхневої залежності у більш важку стадію. Така профілактика орієнтується частіше всього на індивідуальну роботу з клієнтами, частково групову (метод «рівний-рівному», соціально-педагогічний тренінг, індивідуальні консультації, методи заборон і покарань тощо). Така робота охоплює заходи з виявлення й усунення конкретних недоліків сімейного, шкільного і суспільного виховання, а також локалізацію групу підлітків, які надмірну кількість часу перебувають в он-лайн мережі.

 

Пропоную виконати кілька вправ для профілактики залежності

 

Вправа 3. «Рука»

Мета: виявлення прихованих можливостей для подолання залежності від соціальних мереж. Кожен учасник на аркуші паперу пише своє ім’я та обводить свою руку олівцем. На кожному пальці пропонується написати якість, що може допомогти подолати залежність від соціальних мереж. Потім малюнки пускаються по колу й інші учасники повинні виділити ті якості, які на їхню думку допоможуть людині позбутися залежності. Малюнки повертаються власникам. Відбувається обговорення.

Вправа «Управління часом» 15 хв.

Мета:спрямувати учасників тренінгу на усвідомлення значення часу, ефективності його використання, як капіталовкладення дляреалізації мрій у власному майбутньому.

Запишіть на листку паперу: Чого ви прагнете, про що мрієте.

1- етап:

Запишіть в таблицю «Управління часом», що ви робите погодинно. Символами позначте вид, сферу на які ви витрачаєте час.

2- етап:

Підрахуйте загальну кількість годин, які ви витрачаєте на кожний вид діяльності.

3- етап:

•              Проаналізуйте, як ви проводите свій час:
•              На який вид діяльності витрачаєте більшу частину часу? Ця діяльність дійсно заслуговує на це?
•              На який вид діяльності витрачаєте меншу частину часу? Ця діяльність дійсно заслуговує на це?
•              У кожного з вас є свої мрії на майбутнє. Чи допомагає вам  спосіб проведення часу у тому, щоб швидко та ефективно досягти своєї цілі?

Запитання для обговорення.

1.              Що показала робота з таблицею?
2.              Які висновки ви можете зробити щодо ваших дій для зміни ситуації?

 Таблиця управління часом

Перелік видів життєдіяльності: Шк. – школа; Гр. – гра; Сп. – спорт; Рд. – робота по дому; Дз. – виконання домашніх завдань; Тб. – перегляд телепрограм; В – відпочинок; ГК. – гуртки, клуби, Др. – спілкування із друзями, ІрСм – інтернет розваги, соціальні мережі.

 

години	понеділок	вівторок	середа	четвер	п’ятниця	субота	неділя
9-10 год.
10-11 год.
11-12 год.
12-13 год.
13-14 год.
14-15 год.
15-16 год.
16-17 год.
17-18 год.
18-19 год.
19-20 год.
20-21 год.
20-21 год.
21-22 год.
22-23 год.

3.              Всього на тиждень (годин): Шк. – …, Гр. – …, Сп. – …, Рд. – …, Дз. – …, Тб. – …, В – …, ГК. – …, Др. – …, Ірсм -  ….

 

Рекомендації для вчителів та батьків

З метою ефективного впровадження профілактичних програм щодо попередження Інтернет-залежності серед підлітків в закладах середньої освіти, соціальним педагогам та вчителям можна порекомендувати:

•             1. Налагоджувати співпрацю з організаціями, що працюють у сфері попередження Інтернет-залежності, залучати до співпраці громадські організації.
•             2. Урізноманітнювати форми та методи профілактики, збільшувати застосування вербальних методів: окрім лекцій та бесід, які передбачають пасивне сприйняття інформації, використовувати диспути, дискусії, вікторини, які активніше залучають слухачів, а також інтерактивні методи подання інформації (тренінги, сюжетно-рольові ігри, вправи, перегляд художніх кінофільмів, мультфільмів).
•             3. Сприяти розробці та впровадженню програм, які організовують дозвілля підлітків.
•             4. Залучати правоохоронців до спільних заходів дозвілля дітей (спортивних змагань, конкурсів) та для проведення сюжетно-рольових ігор з метою ознайомлення з роботою правоохоронних органів.
•             5. Проводити заходи з правової освіти, формувань навичок безпечної поведінки в Інтернет мережах фахівцями та за методикою «рівний-рівному» - самими неповнолітніми.
•             6. Під час перебування у школі вчителям та педагогам слід звертати увагу та слідкувати за учнями, як вони використовують ПК чи лише в навчальних і пізнавальних цілях у навчальному закладі чи не за призначенням;
•             7. Розробити правила користування особистими засобами комунікаціями (мобільний телефон, планшет тощо)з метою контролювати дотримання регламенту використання мобільних пристроїв під час навчально-виховного процесу.

Батькам при появі у дітей схильності до Інтернет-залежності в першу чергу необхідно:

•             1. Регламентувати час перебування підлітка в Інтернет-мережі та за комп'ютером в цілому. При наявності Інтернет-залежності дозволяти перебувати 2 години в будній день, і більше двох годин на вихідних.
•             2. Показувати особистий позитивний приклад (наприклад, вироблення правил поводження з мобільним телефоном вдома та школі).
•             3. Слід навчити дитину сприймати комп’ютер та Інтернет як технічні ресурси в отриманні знань та вмінь, а не як засоби отримання емоцій.  Наприклад, опановування програмуванням, веб-дизайном, займатися комп’ютерною графікою, анімацією тощо.
•             4. Запропонувати альтернативні способи проведення вільного часу підлітка. Це можна зробити за допомогою складання списку справ, якими може займатися підліток у вільний від навчання час. Слід до списку обов’язково внести спільні справи чи заняття (походи в кіно, на природу, спортзал, залучати підлітка до ведення домашнього господарства з метою підготовки його до самостійного життя в соціумі).
•             5. В дуже рідких випадках можна використовувати комп'ютер та Інтернет як заохочення в процесі виховання підлітка (наприклад, в якості винагороди за виконання домашнього завдання або в допомозі веденні домашніх справ тощо).
•             6. Особливу увагу слід приділяти он-лайн іграм, в які грають діти, оскільки більшість з них можуть викликати безсоння, агресію, дратівливість, специфічні страхи та фобії.
•             7. Віддавати перевагу розвиваючим іграм ніж розважальним. При цьому дитині слід пояснювати, що комп’ютер та Інтернет це найменша частина доступних розваг, що життя навколо різноманітніше, що гра не в змозі бути альтернативою для живого спілкування.
•             8. Забороняти підліткам їсти та пити під час перебування он-лайн в Інтернет мережах.
•             9. У разі порушень домовленості щодо використання Інтернету чи комп’ютера підлітком з батьками, слід спільно обговорювати види покарань.
•             10. Якщо підліток сумлінно дотримується правил та всіх домовленостей щодо Інтернету, обов'язково повідомити їй про свої почуття радості та задоволення. Це призводить до закріплення бажаної поведінки.
•             11. В період підліткових криз та переживань (розчарування, сум, образи, агресія тощо), які підштовхують підлітка отримати полегшення у віртуальному світі, знайти шляхи для підтримки та подолання їх підлітком.
•             12. Необхідно разом займатися творчою діяльністю, адже діти 64 потребують похвали батьків.
•             13. Підтримати підлітка у рівнобічному розвитку та підтримати його самостійний вибір, якщо підліток буде займатися улюбленою справою, то часу на «шкідливі звички» не вистачатиме.
•             14. У сім’ї започаткувати родинні традиції та ритуали. Такі заходи будуть розвивати у підлітка уміння та навички спілкування, буде привчатися слухати інших, розповідати про свої проблеми, потреби, та почуття, навчатиметься співпереживати. Родинні традиції та ритуали допоможуть і підлітку, і самим батькам дізнатися більше про внутрішній світ один одного, стати більш відкритими один до одного, краще розуміти один одного.