Доповідь "ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ"

Доповідь на тему:

 ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Підготувала

Вчитель початкових класів

Логвиненко Світлана Василівна

Світ, що оточує дитину,-

це передусім світ природи з безмежним багатством явищ,

з невичерпною красою. Тут, у природі,

вічне джерело дитячого розуму.

Василь Сухомлинський

За умов погіршення екологічної ситуації в Україні зі всією гостротою постає питання про поліпшення екологічної освіти підростаючого покоління. Від успішного здійснення екологічного виховання, формування нового екологічного мислення залежить наше майбутнє, майбутнє наших дітей, майбутнє нашої держави.

Спілкування з природою завжди було засобом виховання. Про її вплив на розумовий розвиток, на формування моральних та естетичних якостей особистості писали видатні педагоги Ж. Ж. Руссо, Й. Г Песталоцці, К. Д. Ушинський.

В. Сухомлинський доводив, що природа сама собою не виховує. Виховує лише взаємодія дитини з нею.

Взаємодія людини зі світом природи має значний психолого-педагогічний потенціал, який охоплює психотерапевтичні, естетичні, комунікативні, поведінкові функції. Широкий діапазон впливу природного середовища зобов’язує вчителів, вихователів, психологів цілеспрямовано створювати сприятливі умови для формування екологічно свідомої особистості. У вихованні екологічної свідомості дітей і дорослих необхідно орієнтуватися на екологічну доцільність, не протиставляти людину і природу, вчити збалансовувати потреби.

Сучасна екологічна криза значною мірою зумовлена домінуванням у державі, суспільстві антропоцентричної ( антропоцентризм – сукупність поглядів на людину як кінцеву мету світобудови та центр Всесвіту ) екологічної свідомості. Щоб зберегти природу, необхідно формувати у людей екологічну свідомість екоцентричного типу. Її найважливішими ознаками є розуміння сутності різних зв’язків ( природа – людина ), а саме:

- у природі все взаємопов’язане, і ці зв’язки не можна руйнувати;

- відновлюваність обмежених природних ресурсів забезпечується дбайливим до них ставленням, використанням ресурсозберігаючих технологій і ощадливістю потреб людини;

- людина може мати привілей не завдяки розуму, а через необхідність виконання додаткових обов’язків;

- необхідність виконання екологічного імперативу – робити лише те, що не руйнує екологічну рівновагу;

- розвиток людини і природи – процес гармонійний і коеволюційний ( людина не дар природи, а лише її частина ).

Завдання екологічного виховання – це сприяти нагромадженню екологічних знань, виховувати любов до природи, прагнення берегти, примножувати її багатства, формувати вміння і навички діяльності в природі. Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу природи – середовища перебування людини, яка має бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі. Естетична краса в природі сприяє формуванню моральних почуттів обов’язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності.

Екологічне виховання здійснюється на всіх етапах навчання в школі, на кожному з яких ставиться певна мета, завдання, підбирається відповідна методика з огляду на вікові особливості. Для молодших школярів найдоступнішим є емоційно-естетичне сприйняття природного середовища. Завдання вчителя – передбачити способи поєднання емоційного ставлення до природи з пізнавальними завданнями щодо її вивчення й охорони.

У початковій школі потрібно задіяти всі передумови для систематично екологічного виховання молодших школярів:

1) через зміст природознавчих навчальних предметів і курсів;

2) збагатити всі предмети екологічно спрямованим змістом і міжпредметними зв’язками;

3) проведення позаурочної діяльності з вивченням довкілля і заохочення дітей до практичних справ щодо його збереження;

4) залучення школярів до дослідницької роботи в індивідуальних і групових проектах;

5) проведення екологічних тижнів, вікторин, конкурсів малюнків;

6) екологічне просвітництво батьків.

У нових програмах і підручниках для початкової школи у засвоєнні змісту всіх предметів закладено можливості для створення навчальних ситуацій, які прямо чи опосередковано сприяють формуванню в дітей уявлень і понять про цілісність світу, природне і соціальне оточення як середовище життєдіяльності людини, її належність до природи і суспільства.

На уроках природознавства ознайомлюю учнів з Державними документами про охорону природи. Для кращої активізації творчої діяльності учнів на уроках використовую різні види дидактичного матеріалу, в т. ч. ігри, вікторини, загадки, ребуси, кросворди. Для підготовки до уроків привчаю дітей самостійно читати цікаві книжки про природу, звірів, птахів, дізнаватися про види тварин своєї місцевості. На уроках проводжу хвилинки-цікавинки на яких розповідаю про рідкісних тварин та рослин. У класній кімнаті багато кімнатних рослин. Діти доглядають за ними та спостерігають за їх ростом і розвитком. Молодші школярі дуже люблять уроки-екскурсії у природу. Спостерігаючи за змінами в різні пори року учні вчаться бачити красу навколишнього світу, відчувати себе частинкою природи.

Сучасно звучать такі думки В. О Сухомлинського, висловлені ще в 60-х роках XX століття: «Хотілося б, щоб у програмах з природознавства і, звичайно, у навчально-виховній роботі вчителя чіткіше виступали дві взаємопов’язані думки: ми живемо в такий час, коли природні ресурси перестали бути практично невичерпними… Тому під час екскурсій, взагалі, під час кожної зустрічі дітей з природою ми намагаємося показати їм світ таким, щоб вони задумались над тією істиною, що природа це наш дім, і якщо ми будемо безтурботними марнотратцями, ми зруйнуємо його; природа – частинка нас самих, а байдужість до природи – це байдужість до власної долі» ( Вибр. тв. – Т.5.-С.555).

Розроблені педагогом уроки у «Школі під голубим небом» і «Уроки мислення серед природи» знайшли багатьох послідовників серед учителів різних країн світу. Ці ідеї широко втілюються у підручниках «Я і Україна», «Читанка» для учнів початкових класів.

Важлива роль в екологічному вихованні молодших школярів належить цілеспрямованим спостереженням, екологічним проектам, розв’язанню проблемних завдань на основі життєвої ситуації або художньо-пізнавального тексту. Серед творів В. Сухомлинського є твори, які можна читати учням з метою формування оцінних суджень морально-екологічного змісту під час загальної дискусії.

Чого синичка плаче?

У хаті край села жили чоловік і жінка. Було в них двоє дітей – Мишко й Оля. Біля хати ріс високий гіллястий осокір.

- Зробимо на осокорі гойдалку,- сказав раз Мишко.

- Ой, добре буде гойдатися! – зраділа Оля. Поліз Мишко на осокір, прив’язав до гілки мотузку.

Стали на гойдалку Мишко й Оля, та й ну собі гойдатися. Гойдаються діти, й осокір гойдається. Гойдаються діти, а навколо них синичка літає та співає. Мишко й каже:

-І синичці весело, що ми гойдаємось. Як вона радісно співає.

Глянула Оля на стовбур осокора й побачила дупло, а в дуплі гніздечко синички, а в гніздечку – пташенята маленькі.

- Синичка не радіє, а плаче, - сказала Оля.

- Чого ж їй плакати? – здивувався Мишко.

-Подумай чого,-відповіла Оля.

Мишко зліз із гойдалки, став на землю, дивиться на синиччине гніздо й думає: «Чого синичка плаче?»

Проблемні запитання екологічно-морального змісту:

- Поміркуйте, чого синичка плаче?

- Де тут причина, а де наслідок?

Групова робота: Складіть продовження оповідання.

Верба над ставком

Оксанка гуляла біля ставка. Знайшла вербовий прутик та й увіткнула в сиру землю. А сама пішла додому. Потім Оксанчині батьки переїхали до міста. Там Оксанка й училася в школі. Минуло десять років. Навідалась Оксанка до рідного села. Була вона вже дівчиною високою, з чорною косою. Ось прийшла якось до ставка. Побачила високу гіллясту Вербу, що схилилася над водою. Здивувалася Оксана й питає:

- Вербо, де ти взялася?

А верба й каже:

- Ти мене посадила маленьким прутиком.

- Яка ж ти велика стала, - тішиться Оксанка. – Я тебе не впізнала.

- А я тебе впізнала, - тихо мовила Верба.

Проблемні запитання екологічно-морального змісту:

- Які почуття переживала дівчинка під час розмови?

- Чи вдалося тобі посадити деревце, кущик і залишити про себе добру пам’ять?

- Придумайте казку з подібним сюжетом.

У здійсненні екологічного виховання необхідно ефективно задіяти ресурси краєзнавчої роботи, до якої діти завжди виявляють інтерес і наполегливість. Актуальним залишається давно відоме звернення до юних краєзнавців: «Вивчай і знай свій рідний край».

Для виховання у дітей шанобливого ставлення до природи, захоплення її мудрістю і красою треба сповна використовувати значний виховний потенціал, що мають зміст і методика уроків читання.

Приверну увагу до теми, яка найбільшою мірою сприяє емоційно-ціннісному впливу на учнів. Так, у 2-му класі у розділі «Буду я природі другом: милуюся, оберігаю, прикрашаю…» засобами художнього слова розширюється і поглиблюється розуміння учнями цінності естетичного і діяльнісного ставлення до природи. Зміст творів допомагає дітям усвідомити, що природа – це наше рідне довкілля, про яке маємо потурбуватися; воно збагачує наші почуття, розвиває, викликає захоплення, дає радість пізнання. Морально-екологічний імператив добре передає вірш С. Жупанина, який із задоволенням читають і вивчають напам’ять другокласники:

Йтиму садом, полем, а чи лугом,

Буду я природі вірним другом.

Не столочу навіть і трави.

Я скажу їй: - Зеленій, живи!

Коли лісом буду я іти,

Теж посію зерна доброти,

Побажаю дереву і пташці,

Щоб вони жили у мирі й щасті.

У змістовому плані навчальний матеріал розгортається таким чином: милування красою рідної природи ( вірші Л. Українки, М. Підгірянки, М. Вінграновського ), її збереження ( вірші Л. Костенко, О. Олеся, С. Жупанина, Л. Забашта, оповідання В. Чухліба, С. Носаня, казка І Сенчика ), краса праці серед природи ( вірші Г. Чубача, М. Стельмаха, А. Костецького, П. Воронька ). Цей розділ завершують два невеличкі твори про активну доброту дітей у ставленні до тих, хто потребує уваги і допомоги. Йдеться про оповідання В. Сухомлинського «Покинуте кошеня», у якому на доступному для другокласників рівні розкривається важлива думка – добрим бути дуже просто, треба лише зробити хоч маленький, але добрий вчинок.

Читаючи твори тем « Вірші – поетичні картини природи» і « Різнокольорові вірші», діти переконуються, що у різні пори року прекрасна наша земля. Вчитуючись, вслухаючись у поетичне слово, вони можуть уявити красу природи, її мінливі кольори, поміркувати над змістом назв віршів: «Про кого може розповісти поет у вірші «Кольорові пташки»?, «Чому поет запитує, якого кольору сніг?». Уривки з поезій Т. Шевченка («…Світає, край неба палає…», «Вранці», «Встала весна..», «Зоре моя вечірняя…», «Зацвіла у лузі червона калина» ) читають багато поколінь учнів. Їх образність, насиченість словами-символами є благодатною основою для мовленнєвого, естетичного і патріотичного виховання. Читаючи з учнями твори, у яких змальовано картини природи, вчитель має привернути увагу до того, як у них описано почуття людей, які її спостерігають або працюють серед природи.

У творах, що читають діти у початкових класах, нерідко у знайомому вони впізнають нові образи ( наприклад, «у волошки очі сині, а у неба – голубі», « в золотистім пилку, у брунатнім кожушку під хатиною бджола», «синиці голубі», « горобець – дивак вдягнув зелений фрак» та інші. Образність віршів спрямовує уяву, думку дітей на особисті відкриття, зумовлює зацікавленість природою. А з цих почуттів народжується бажання більше про неї дізнатися, захищати її.

Морально-екологічному вихованню дітей ненав’язливо сприяє проникнення у зміст творів, у яких йдеться про ставлення дорослих і дітей до «братів наших менших». Зворушують сюжети емоційних віршів Н. Забіли «Журавлик», Д. Павличка «Птиця», А. Костецького «Не хочу!», О. Олеся «Ялинка» та інші.

Особливо благодатним матеріалом для спонукання дітей до добрих і відповідальних учинків є такі твори, у яких у гострому сюжеті діють герої ровесники з різним ставленням до природи.

Екологічне виховання підростаючого покоління значною мірою визначається екологічним світоглядом батьків. Саме це зумовлює їхнє ставлення до навколишнього середовища, домашніх тварин, реагування батьків на поведінку власних дітей.

Дітям у молодшому шкільному віці потрібно дати можливість відчути прохолоду ранкової зорі, тишу літнього вечора, теплоту літнього дощу, запах перепрілої соснової хвої, пахощі скошеної трави і прив’ялого листя в осінньому парку, побачити, як сходить сонце, як розпускається мак, як хвилюється неозоре пшеничне поле… Все це зміцнює зв’язок з рідною землею, наповнює фізичним змістом почуття любові до неї, яке так важко передати словами. К. Д. Ушинський писав, що природа має «величезний виховний вплив на розвиток молодої душі, з яким важко змагатися впливу педагога» (Ушинський К. Д. Твори.-Рад.шк., 1954.-Т.5.-С.264.).З давніх – давен мислителі, поети і художники зазначали, що між явищами природи і станом людини є зв’язок, який ми завжди усвідомлюємо. Природа впливає на душевний стан людини безупинно. Це допомагає нам глибше проникнути у свій власний духовний світ, пробуджує естетичні почуття, моральні переживання. Спостереження природних явищ розвиває допитливість, мислення, уяву: мінливість природи, її невпинна енергія то надихає нас, то заспокоює… Природні явища – невичерпне джерело творчості людей, розвитку фантазії і мислення.

Батьки повинні знаходити час, щоб у різні пори року ходити зі своїми дітьми у ліс, поле, парк, на ставок… Туди, де можна щось спокійно спостерігати, милуватися, замислюватись..

Діти читають книги і знають про освоєння природи. Але в них не повинно складатись уявлення, що природа – це лише постачальник засобів для існування. Можливо, у юному віці, коли малюки частіше мислять образами, краще їм розкрити казковий світ природи, її неповторність, змінюваність, важливість для життя.

І тут допоможуть природна сприйнятливість і емоційність дитини, доречно сказати поетичне слово, думка авторитетної людини.

Видатний український поет Максим Рильський наставляв нас:

Люби природу не як символ душі моєї.

Люби природу не для себе, люби для неї.

Змалку потрібно виховувати у дітей почуття справжніх охоронців природи. На всій земній кулі люди вже, мабуть, зрозуміли, що, охороняючи ліси, річки, грунт, вони охороняють своє майбутнє. Людина, порівняно з мурашкою, проліском, синицею, котом просто велетень, а сильний не повинен знущатися над безпомічним, а навпаки, мусить оберігати його від зла.

«Мандрівками до джерела живої думки» називав В. Сухомлинський уроки в природі. Чуттєве пізнання в молодших школярів надзвичайно сильне. «Діти, - писав К. Ушинський, - мислять фарбами, формами, звуками. Все, що рухається, діє, звучить, мимоволі притягує їхню увагу, збуджує пізнавальний інтерес».

Я працюю у школі,  і кожен свій урок намагаюся побудувати так, щоб діти на уроці, вивчаючи новий матеріал, дізнавалися більше про красу природи, її багатства, значення для людини, її збереження. На уроки математики розробила багато цікавих схем та лабіринтів, які сприяють не тільки розвиткові математичних вмінь та навичок учнів, а й надають певну інформацію про навколишній світ. Часто проводжу уроки з елементами інтеграції про природу. Такі уроки дають можливість дітям самостійно готувати додатковий матеріал на урок, а протягом цього уроку черпати більше цікавої інформації про рослини, тварини, про Червону книгу України, про багатства землі. Сьогодні хочу поділитися зі своїми колегами деякими уроками, завданнями,що сприяють розвиткові уявлень про природу. Буду дуже вдячна редакції за публікацію мого матеріалу.