Доповідь "Формування позитивного ставлення в учнів до навчання"

Формування  позитивного ставлення в учнів до навчання можливо лише через активізацію навчально-пізнавальної діяльності

Питання активності й самостійності навчання школярів привертало увагу відомих учених - К.Д. Ушинського, Т.Г. Лубенця та ін. [15]. Вони залишили цінну педагогічну спадщину. У подальшому розробкою цієї проблеми займались педагоги, психологи, методисти: Г.С. Костюк, В.О. Онищук, О.Я. Савченко, А.М. Медушевський та ін. [16].

Так, більшість методистів вважають, що принцип активізації учнів на заняттях слід здійснювати запровадженням розумових операцій, організацією самостійного застосування знань на практиці; створюванням проблемних ситуацій тощо.

Великий інтерес викликає застосування технічних засобів навчання. З цією метою слід систематично застосовувати технічні засоби навчання на уроках. У практиці школи для цього здебільшого використовуються звукозаписи (магнітофон, грамзаписи та ін) і екранні посібники (кіно, телефільми тощо).

Добре знаючи підготовку учнів, а також прогалини в їх знаннях, учитель готує картки з питаннями і завданнями практичного характеру для класної і домашньої роботи.

У сучасних умовах урок як основна організаційна форма навчання набуває нового змісту, нової структури. А тому посилюється вимога до активізації навчально-пізнавальної діяльності всіх учнів на уроці і разом з тим до обліку індивідуальних особливостей, які необхідно добре знати. Як же забезпечується активна робота класу на уроці? Пояснюючи дітям нову тему, учитель формулює пізнавальну задачу для всіх учнів, серед яких одна група дає відповідь на поставлене питання; друга - наводить приклади, третя - робить висновок. Краще підготовлені школярі розповідають першими і позитивно впливають на інших. Однак на цьому робота не припиняється. Усі учні виконують те ж саме завдання, відповідно пояснюють (і сильніші, і слабші). Далі доцільно диференціювати завдання для закріплення теми самостійною роботою .

Отже, основні вимоги до процесу навчання при застосуванні принципів активності й самостійності (при керівній ролі вчителя):

1. Запровадження розвиваючого навчання.

2. Пробудження інтересу до процесу набуття знань.

3. Вироблення навичок самостійної роботи учнів на всіх етапах навчання.

4. Застосування технічних засобів навчання.

Для створення ситуації успіху ми пропонуємо вчителям дотримуватися правил, які забезпечать результативність у роботі:

1. Не бійтеся ставити хороші оцінки, якщо спостерігаєте хоча б мінімальний успіх учня. Адже не відчувши, що таке "відмінно", учень не буде до нього прагнути.

2. На уроках надавайте дитині можливість почувати себе особистістю піднімайте не тільки самооцінку, але й самовпевненість у хорошому розумінні цього поняття. Називайте дитину на ім'я, створюйте ситуації успіху і довіри.

3. Кількість і різноманітність позитивних, у тому числі й спеціально створюваних педагогом, ситуацій і обставин визначають можливість підтримання інтересу до навчальної діяльності і досягнення успіху.

4. Створюйте якомога більше епізодів, випадків, ситуацій, в яких учень може взяти участь - у нього буде більше можливостей знайти себе.

5. Нормою педагогічної діяльності повинно стати ставлення до дитини, як до рівного, що виключає право педагога на грубість, різкість, зневажливий тон.

6. Ви повинні бути цікавими як особистість - непередбачувана, загадкова, особлива .

Компетентний і вимогливий педагог, який насправді любить дітей, досягає найкращих результатів, і його найбільше поважають учні. Алгоритм діяльності вчителя може бути таким: чіткі норми вимог - максимальна допомога учням у їхній праці - справедливе оцінювання кінцевого результату, при цьому вся діяльність відбувається на тлі позитивного ставлення учителя до дітей. Антиподи такої установки руйнують навчальну діяльність - це установки на байдужість, на формальне проведення уроку, це установки агресивності або, навпаки, страху вчителя. Вони транслюються на учнів тими самими каналами, що й позитивна установка, але, на відміну від останньої, не сприяють активній діяльності, а майже нанівець зводять шанси на її виникнення та успішний перебіг. Окрім того, позитивного ставлення до навчання ми можемо досягти, використовуючи сучасні методи та технології навчання. Серед них, відомі та популярні зараз, інтерактивні технології, коли учні спілкуючись між собою та вчителем отримують набагато більше інформації, узагальнюють її, роблять висновки.

Також слід звернути увагу на зацікавлення учнів. Це можна зробити в різний спосіб: від використання простенької казки до застосування ТЗН та комп’ютера. Останній, на нашу думку, взагалі має величезні можливості у мотивуванні учнів до навчання, багато з яких ще не осмислені педагогами до кінця.

Отже, ефективність формування у школярів емоційно-позитивного ставлення до навчальної діяльності залежить перш за все від зусиль учителя. Особистісно-орієнтований підхід вимагає педагога творчого, позитивно налаштованого на діяльність, люблячого дітей.

 

 

Досвід, помножений на чуйне ставлення до дитини, робить багатьох учителів гарними діагностами, допомагає розібратися в мотивах, які характеризують дії тих чи інших дітей, бачити „зону найближчого розвитку", тобто „проектувати” особистість.

 

Майстерність вчителя полягає в умінні здійснювати навчально-виховний процес і водночас "бути осторонь", залишаючи учневі роль інтелектуального лідера. Повага до думки учня є складовою інтелігентності і демократичного світосприймання вчителя. На уроці поруч із гуманізмом стосунків потрібні емоційний настрій уроку та оптимізм діяльності. Оптимізм, віру в успіх, любов до предмета "випромінює" вчитель, і це слід пам'ятати завжди.

Мені допомагає на уроках

МУЗИКА

Наприклад,  « Музичне вітання».

 

 Ніяких слів, тільки музика, яка налаштує на урок, буде перекликатися з темою. Учитель може використати мелодії українських народних пісень, класичну музику, навіть сучасну популярну музику. Так, наприклад, на початку теми «Просторічні слова, жаргонізми, професійні слова» не завадить послухати і Вєрку Сердючку. А ось спів солов'я налаштує на вивчення оповідання «Соловей» К. Малицької у 5 класі.

 

.   «Малюнкове вітання».

 

 Використовую для цього смайлики. Є декілька варіантів такого вітання:

 

 •    . Прикріпляю на дошці смайл «Радість» і бажаю всім

 

 учням гарного настрою, легкого засвоєння теми.

 

 •    Пропоную учням обрати «Смайл уроку» серед запропонованих.

 

 •    Учням, що обрали «сумні» або занадто веселі смайли, раджу налаштуватися на роботу. Важливо використати цей прийом і наприкінці уроку, підчас рефлексії. Учні можуть смайликом показати свої враження від уроку, засвідчити, чи змінився їх настрій за час уроку. Це дасть змогу вчителеві проаналізувати свої помилки, знайти індивідуальний підхід до кожного учня.

 

Міні-тренінг або розминка.

 

 Сучасні учні з цікавістю виконують ті види навчальної діяльності, які дають їм матеріал для роздумів, можливість виявляти ініціативу та самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості. Адже критичне мислення — це складний процес, що починається із залучення інформації та закінчується прийняттям рішення.

 

 Невід'ємний елемент структури уроків з використання стратегії критичного мислення — це розминка (або міні-тренінг). Вона допомагає створити психологічний клімат (сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу, підвищенню авторитету вчителя, психологічному розвантаженню учнів, які за день мають 6-7 різних уроків), налаштовує дітей на активну й плідну індивідуальну, парну, групову форми роботи.

 

 Реалізація стратегії критичного мислення в межах класно-урочної системи навчання обмежує розминку коротким проміжком часу від 3 до 5 хвилин. Але навіть за цей період можна зробити багато чого. Потрібно тільки критично оцінювати можливості розминки, розширити її функціональні межі.

 

 У своїй педагогічній практиці нерідко використовую розминки для мотивації навчання, для ненав'язливого формування мети і завдань уроку.

 

 Завдяки розминці створюються умови, за яких мета і завдання навчального процесу, визначені вчителем, усвідомлюються кожним учнем як особистісно значущі. Із психологічної точки зору розминка — це своєрідний спосіб позбутись негативу, дискомфорту, відчути себе захищеною частинкою дружнього колективу. Розминка зовні схожа на цікаву гру, але несе в собі глибоку інформацію, яка готує грунт для сприйняттянового матеріалу. Застосовую міні-тренінги, коли бачу, що учні прийшли на урок занадто збуджені, емоційні й не можуть швидко «включитися» в роботу. Пропоную тренінгу невимушеній формі, швидкому темпі, не примушую всіх виконувати завдання. Але, як правило, діти звикають до таких оргмоментів і активно беруть участь у тренінгу.

 

 Пропоную декілька варіантів таких розминок:

 

 1)  Міні-інтерв'ю.

 

 Після привітання даю чітку інструкцію: «Інтерв'ю за 1 хвилину. Відповідаємо прикметниками (прислівниками, дієсловами, словами з префіксами раз, без-і т. ін.). Вибір запитань і відповідей залежить від мовної теми попереднього уроку, допомагає застосувати на практиці набуті знання. Наприклад:

 

 До теми «Прикметник»

 

 —  Яким був попередній урок? (Важким, цікавим...)

 

 —  Якою була перерва? (Веселою, короткою...)

 

 —  З яким настроєм ви прийшли на урок? (Гарним, сумним, надзвичайно веселим...)

 

 —  А яка зараз повинна бути обстановка на уроці, щоб ви змогли засвоїти нову тему? (Робоча)

 

 —  Отже, давайте створимо таку робочу атмосферу. До теми «Прислівник»

 

 —  Як працювалося вам на попередньому уроці? (Добре)

 

 —  У якому темпі виконувати домашнє завдання на сьогоднішній урок? (Нашвидкуруч)

 

 —  Коли продзвенів дзвоник на урок? (Нещодавно)

 

 —  Чому деякі з вас запізнилися на урок? (Ненавмисне)

 

 —  Як треба зараз працювати, щоб наздогнати втрачені хвилини уроку? (Наполегливо, швидко, продуктивно)

 

 2)  Формула уроку.

 

 Учні повинні скласти формулу своєї майбутньої роботи на уроці, використовуючи умовні позначення всіх якостей, що необхідні для плідної роботи.

 

 Старшокласникам можна дати завдання «розшифрувати» записану формулу. Такий тренінг розвиває у дітей навички самоорганізації, логічне мислення, вміння ставити мету і досягати її. Наприклад, у 7 класі перед вивченням теми «Дієслово як частина мови» учні склали таку формулу майбутнього уроку:

 

 (у -:- о) • (в 4 с) • р = з,

 

 де у — увага, о — організованість, в — взаємодопомога, с — спілкування, р — робота, з — знання.

 

 3)  «Ім'я з малюнком».

 

 Усі сідаємо в коло, а кожен учень малює на папері річ, яка, як він вважає, найкраще його характеризує. Підписує малюнок своїм ім'ям. Усі по черзі демонструють малюнки групі і пояснюють, чому обрали цей образ. Після презентації вішають усі малюнки на стіні у класі. Цей прийом раджу використати на вступних уроках у 5 класі або перед вивченням теми «Правопис імен по батькові» у межах презентації проекту «Моє ім'я» у 6 класі.

 

 4)  «Комплімент».

 

 Урок починається з того, що вчитель підходить до першого учня і говорить: «Ти мені подобаєшся, тому що ти дуже добрий». Учень повертається до сусіда і продовжує комплімент: «Ти мені подобаєшся, бо ти серйозний» і т. ін. Як різновид цієї вправи на заняттях зі спецкурсу «Основи журналістики», на уроках літератури у 8-11 класах практикую вправу «Плюс-мінус». Суть її в тому, що учні стають у коло, перший учень кладе руку на плече сусіда зліва і називає не тільки позитивну (+), а й негативну (—) рису характеру, якої необхідно позбутися (обов'язково у коректній формі). Наприклад, «Ти сміливий хлопець, але спробуй більше довіряти оточуючим».

 

 Учні можуть за бажанням не називати «мінус» свого товариша, а якщо учень не хоче почути свій «мінус», то після слова, але говорить «Стоп». Спочатку у класі часто чується «стоп», але поступово усі прагнуть вислухати думку товаришів, намагаються виправити «мінус». Рекомендую повторювати таку розминку хоча б через місяць. Вважаю, що учні таким чином привчаються до критики, «але» не ображають при цьому людську гідність товариша.

 

 5)  «Психологічна настанова».

 

 Ось якими можуть бути варіанти початку уроку:

 А   «До успіху».

 

 —  Усміхніться одне одному, подумки побажайте успіхів на цілий день.

 

 Для того щоб впоратися на уроці із завданнями, будьте старанними і слухняними. Завдання наші такі (можна оформити як девіз уроку):

 

 Не просто слухати, а чути. Не просто дивитися, а бачити. Не просто відповідати, а міркувати. Дружно і плідно працювати.

 

 Б   «Самоналаштування».

 

 —  Покладіть руки на парту, заплющте очі та промовляйте:

 

 Я зможу сьогодні добре працювати на уроці.

 

 Я особистість творча.

 

 Я бажаю всім однокласникам успіхів на сьогоднішньому уроці.

 

 В   «Чорна рука — біла рука».

 

 Етюд з негативними емоціями.

 

 Дітям пропонується уявити й зобразити спочатку «чорну руку», що готова до агресії, а потім, за сигналом, перетворити її на «білу руку», добру руку, ту, що може пожаліти.

 

 —  Чи можуть негативні емоції приносити користь

 

 людям? То давайте нести один одному тільки добро,

 

 позитивні емоції.

 

 Г   «Спіймай мій настрій».

 

 Дітям пропонується попрацювати в парі і домовитися, хто почне свої дії першим.

 

 Діти виконують дії, які називає учитель.

 

 —  Посміхніться, «зніміть» посмішку зі свого обличчя долонею та «киньте» своєму сусідові. «Спіймайте» посмішку, «прикрасьте» нею своє обличчя.

 

 —  Зобразіть на обличчі ще будь-яку емоцію, «подаруйте» її своєму товаришеві.

 

 Д  «Девіз творчих та винахідливих».

 

 Дітям пропонується перед початком роботи промовити такі слова:

 

 Видумуй, пробуй, твори! Розум, фантазію прояви! Активним і уважним будь І про кмітливість не забудь!

 

 Е   «Психоформула».

 

 Рекомендую використовувати таку настанову на початку уроку, перед самостійною чи контрольною роботою.

 

 Люблю я свій розум, Увагу та пам'ять. Працює мій мозок.  І вчусь я старанно. Сприймаю все нове. І мислю логічно. Учителя слово Здійсню практично.

 

 «Розминка» на уроках української мови та літератури використовується як метод формування комунікативної компетентності учнів.

 

 Соціальне замовлення суспільства полягає в тому, щоб насамперед забезпечити мовленнєвий розвиток особистості, навчити її вільно спілкуватися в різних ситуаціях. Цей процес відбуватиметься лише за умов комунікативно-діяльнісного підходу до навчання. Комунікативна діяльність допомагає зробити клас інтерактивною групою, де учні почуватимуться впевнено, висловлюючи свої погляди та думки, а також заохочують товаришів до співпраці. У результаті складається стимулююча, творча атмосфера.

 

 Проведення деяких видів розминок передбачає достатню рухливість (об'єднання в групи, шикування у коло, пересування по класній кімнаті). Систематичне використання розминок на уроках допоможе у спілкуванні сором'язливим дітям, таким, які виявляють агресивність, дітям з мовними та іншими вадами.

 

 Кожна розминка обов'язково обмежується в часі. Учитель перед початком вправи, нагадує дітям: «Час на виконання роботи (1, 2, 3) хвилини». .

 

 Призначення прийомів і методів створення позитивної атмосфери навчання іі організації комунікативної діяльності учнів - насамперед розвиток мотивації в наступній діяльності, взаємодія, розвиток спектра позитивних емоцій і почуттів щодо процесу навчання, психологічне розвантаження учнів, згуртування класу. їх можна застосовувати під час вивчення будь-якої теми в різних класах.

 

 Застосування інтерактивних прийомів на уроках української мови підвищує ефективність засвоєння виучуваного матеріалу, стимулює активність школярів, сприяє зняттю психологічної напруги, позитивно впливає на формування лінгвістичної компетентності. Використання дидактичних ігор активізує навчально-пізнавальну діяльність школярів, сприяє виробленню в них комунікативних умінь, навичок роботи в колективі.