СИСТЕМНИЙ ПІДХІД У КОУЧИНГУ. ПРИНЦИПИ КОУЧИНГУ
Згідно концепції Т. Голлвея, коучинг – це методика розкриття потенціалу особистості для максимізації власної продуктивності та ефективності.
У більш широкому розумінні, - коучинг – це сучасна технологія, яку створили для розвитку потенціалу людей і команд, задля досягнення заздалегідь узгоджених цілей та докорінної зміни моделей поведінки, що призводить до розкриття внутрішнього потенціалу особистості. У процесі коучингу відбувається розкриття потенціалу людини, розвиток її професійних та особистих якостей завдяки чому розвиваються нові здібності й навички, які підвищують ефективність роботи та покращують якість життя людини в цілому.
У праці В. Брок коучинг трактується як цілеспрямований, орієнтований на результати, систематичний процес, у якому одна людина сприяє стійким змінам в іншій людині чи групі, сприяючи самокерованості навчання та особистісному зростанню. Крім того, одним з принципів коучингу є принцип єдності та взаємозв’язку – усі види робіт у межах коучингу є взаємопов’язаними та орієнтованими на кінцевий результат.
Так, виходячи з наведених визначень, вбачається, що системний підхід у коучингу полягає у декількох площинах:
по-перше, системність принципів - коучинг використовує багато
принципів із філософії, психології, педагогіки, менеджменту та спрямований передусім на покращення життя людей у професійній та особистісних сферах;
коучинг – це унікальний підхід, що увібрав у себе найкорисніше з інших систем допомоги людині: з психотерапії – запозичені прийняття клієнта таким, який він є, створення безпечного простору для нього, відсутність внесення коучем власного розуміння ситуації, моделей, шаблонів та рецептів, допомога клієнтові в усвідомленні його картини світу, його цінностей; з тренерства – стимулювання активних змін, підтримка ініціативи, дії, допомога у створенні внутрішніх і зовнішніх стимулів; виклик, спільна діяльність («давай разом!»). З менеджменту – коучинг допомагає клієнту в плануванні та організації діяльності. Усе це робить коучинг абсолютно особливим, надзвичайно продуктивним і дуже привабливим для тих, кому важливо управляти власним життям, повністю реалізовуючи свої таланти та здібності;
по-третє, системність засобів та прийомів , які застосовуються в процесі коучинга – підґрунтям коучингу є теоретичні і практичні напрацювання позитивної, когнітивної та організаційної психології, а також гуманістичний, біхевіоральний та системний підходи психології щодо можливостей постійного та цілеспрямованого розвитку людини. Коуч застосовує методики з зазначених напрямів у різних поєднаннях на усіх етапах взаємодії з клієнтом, при роботі з кожною конкретною ціллю/запитом клієнта. Причому, процес формування методологічного апарату коучингу не зупинився, він і сьогодні поповнюється новими методами психоаналізу. Крім того, в коучингу використовуються окремі методики з менеджменту, економіки, а також практичний досвід спортивних тренерів;
по-четверте, ставлення коуча до клієнта як до цілісної особистості , що виражається в наданні можливості послідовно сфокусувати увагу на самості (цінностях, особистості, цілях, здоров’ї, тощо), на формуванні структурних компонентів самооцінки (когнітивний, особистісний, поведінковий). Таким чином, клієнту демонструється важливість всіх граней його життя і їх взаємовплив один на одного;
по-п’яте, системність компонентів, на яких базується коучинг , - синергія, структура та професіоналізм. Суть синергії у процесі коучингу полягає у тому, що клієнт і коуч є партнерами, командою, вони одночасно фокусуються на поставлених цілях та прагнуть до максимальної реалізації очікувань щодо досягнення більшого, ніж є сьогодні; структура у процесі коучингу проявляється у тому, що за результатами проведення сесії клієнт бере на себе більше відповідальності, мислить масштабніше і здійснює конкретні дії у напрямі поставлених планів, що у комплексі веде до результативності дій коуча; професіоналізм полягає у тому, що коуч знає, як допомогти клієнту приймати ефективніші рішення, встановлювати вищі цілі, досягти максимуму продуктивності;
по-шосте, системність факторів, що впливають на ефективність коучингу – фактор оточення (зовнішні можливості або обмеження), поведінковий фактор (покрокові дії для досягнення цілей), фактор ідентичності (людина в організації розглядає свою соціальну роль, місію, яку виконує та ким себе відчуває), фактор духовності (людина розуміє та відчуває, для кого виконується її робота, і це надає відчуття осмислення і підвищує мотивацію до дій), фактор переконання та цінності (цінності, закладені у праці, мають бути мотивованими відповідною винагородою).
Варто зазначити, що сьогодні все більш популярним стає системний коучинг — це практика коучинга людини, команди чи системи у взаємозалежних стосунках, яка включає в себе коуча для спільного створення ідей, необхідних для позитивної користі та взаємопов’язаних систем, частиною яких вони є.
Системний коучинг зосереджується на частинах і зв’язках між частинами як органічному системному цілому, яке може включати всю організацію, її зацікавлених сторін і клієнтів, а також ширший промисловий та екологічний контекст, з яким взаємодіє організація.
Системний коуч визнає, що людина або люди перед ним є голосом, через який говорить взаємозалежна система, і що коуч чує цей голос із власним фоном, фільтрами та упередженнями.
На сьогодні не існує єдиного чіткого переліку принципів коучинга. Теоретики та практики визначають наступні засади коучингу:
віра у здібності будь-якої людини, її високий потенціал, - усі люди мають набагато більше внутрішніх здібностей, ніж ті, які вони проявляють у своєму повсякденному житті. Так, Сер Джон Уітмор в своїх працях відмічає, що основоположним принципом коучингу є тверда впевненість у тому, що практично всі мають набагато більше здібностей, ніж ті, які вони виявляють у своєму повсякденному житті. Коуч допомагає повірити в те, що усередині кожної людини є відповіді на питання, які її хвилюють; принцип усвідомленості та відповідальності – коучинг працює на
рівні свідомості і служить для розширення меж усвідомлення дійсності, що й дає поштовх до вибору вірного курсу руху та рішучих дій для його реалізації; принцип єдності та взаємозв’язку – усі види робіт у межах коучингу
є взаємопов’язаними та орієнтованими на кінцевий результат; принцип рівності – комунікативне співробітництво з метою досягнення цілей та формування партнерських відношень між коучем та клієнтом; принцип відсутності готових відповідей – підлеглий самостійно повинен дійти до відповіді та знайти вірне рішення, коучинг лише стимулює цю
«подорож» через постановку вірних питань мотиваційного характеру; принцип відсутності експертної позиції – коуч ніколи не займає експертну позицію до слухача, не висловлює своєї думки, не дає порад – лише ставить запитання та слухає; принцип ієрархічності розвитку – розвиток особистості відбувається поетапно: І етап – егоцентричний. ІІ етап – групоцентричний. ІІІ етап – загальнолюдський; принцип поетапного розвитку – кожен крок клієнта має відбуватися
у зоні його розвитку; принцип опору – людина завжди відчуває значні труднощі при
спробі зробити щось нове в житті, змінити себе; принцип моніторингу – сферою інтересів коуча є конкретна мета у
майбутньому, кроки до її досягнення сьогодні та уроки з минулого; принцип, що для того щоб допомагати іншим, ми повинні
безперервно прогресувати самі;
принцип, що за кожною поведінкою лежить позитивний намір; принцип легкісті та позитиву;
принцип, що ми можемо вчитися за допомогою всього, що ми робимо, однак навчання відбувається тільки тоді, коли ми мислимо і будуємо плани на майбутнє; принцип, що люди вчаться тільки тоді, коли по-справжньому
залучені в процес; принцип, що люди здатні змінюватися тільки в тих випадках, коли
хочуть цього і готові до цього; принцип, що люди роблять найкращий вибір із доступних їм
можливостей; принцип, що ми обмежуємо наш потенціал рамками наших
переконань (наприклад, вважаючи, що певні речі неможливі через зовнішніх або ситуаційних бар'єрів); принцип навчання на успішних прикладах, а не на помилках; принцип, що наші переконання, що відносяться до власного
потенціалу, прямо пов'язані з нашою успішністю; принцип орієнтування не на проблему, а на її вирішення; принцип, що прийняття, відкритість і довіра – ключ до взаємодії; принцип спрямованості: з сьогодення в майбутнє;
принцип, що те, як ми визначаємо успіх, надасть прямий вплив на
наші досягнення; принцип фокусування на сильні сторони.
Список літератури:
1. Systemic coaching: What is it and how does it differ from other forms? URL: https://www.coachhub.com/blog/systemic-coaching-what-is-it-and-how-does-it-differ -from-other-forms/#what-is-systemic-coaching ?
2 . Іванова Т., Бабич К. Коучинг та когнітивно-поведінкова психотерапія: взаємодія та співпраця // Соціально-гуманітарні аспекти розвитку сучасного суспільства : матеріали ІХ Всеукраїнської наукової конференції студентів, аспірантів, викладачів та співробітників, 15–16 квітня 2021 р. Суми : Сумський державний університет, 2021. С. 390-394.
3 . Коучинг: технологія розкриття внутрішнього потенціалу дослідника : навчально-методичний посібник для здобувачів освітньо-наукового ступеня
«доктор філософії» зі спеціальності 051 Економіка усіх форм навчання [Електронний ресурс] / [упоряд. О. В. Захарова] М-во освіти і науки України; Черкас. держ. технол. ун-т. – Черкаси: ЧДТУ, 2020. – 65 с.
4 . Нежинська О.О. Основи коучингу : навчальний посібник / О. О.
Нежинська, В. М. Тименко. – Київ ; Харків : ТОВ «ДІСА ПЛЮС», 2017. – 220 с.
5 . Основні принципи коучингу. URL:
https://stud.com.ua/35388/filosofiya/osnovni_printsipi_kouchingu