Доповідь "Класифікація порушень психофізичного розвитку дітей та проблеми, що виникають в процесі їх соціалізації в умовах інклюзивного навчання"

Класифікація порушень психофізичного розвитку дітей та проблеми, що виникають в процесі їх соціалізації в умовах інклюзивного навчання

Діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку мають відхилення від нормального фізичного чи психічного розвитку, що зумовлені вродженими чи набутими розладами.

Варто підкреслити, що в Україні основною категорією дітей з особливими освітніми потребами загальноприйнято вважати саме дітей з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку.

Залежно від типу порушення виділяють такі категорії дітей:

• з порушеннями слуху (глухі, оглухлі, зі зниженим слухом);
• з порушеннями зору (сліпі, осліплі, зі зниженим зором);
• з порушеннями інтелекту (розумово відсталі, із затримкою психічного розвитку);
• з мовленнєвими порушеннями;
• з порушеннями опорно-рухового апарату;
• зі складною структурою порушень (розумово відсталі сліпі чи глухі, сліпоглухонімі тощо);
• з емоційно-вольовими порушеннями та з аутизмом.

Сьогодні в основі принципу соціального супроводу таких дітей лежить не лише соціальне забезпечення, це пасивна функція, а захищеність особливих дітей через створення для них у суспільстві відповідних умов та рівних можливостей для реалізації життєвих потреб, здібностей, творчого потенціалу.

Проблема адаптації дітей з особливими потребами до різних видів соціально-значущої діяльності – одна з найактуальніших. Важливого значення набувають дослідження, пов'язані з адаптацією особистості до навчальної діяльності у початковій і вищій школах, адже це найбільш складні періоди життєдіяльності особистості в онтогенезі.

У численних психологічних дослідженнях наголошується на необхідності враховувати специфіку саме шкільної адаптації дітей із певними вадами. Ігнорування проблем адаптації осіб, що мають деякі порушення, зумовлює труднощі їх подальшого життя та спілкування.

А.М. Нізова підкреслює, що відхилення від норми здоров'я можуть зумовлювати серйозні адаптаційні проблеми в житті. Діти з наявними фізичними вадами (інваліди з різним анамнезом, заїки, картаві та ін.) особливо легко травмуються. Некоректне поводження і ними призводить до глибокої життєвої трагедії.

В.С. Мухіна акцентує увагу на «факторі місця», тобто школи, в якій має адаптуватися дитина з вадами здоров’я. Цей фактор посилює проблеми всієї пізнавальної діяльності дітей і позначається на шкільній успішності, специфіці їх міжособистісного спілкування. Поступово такі учні починають уникати спілкування, особливо з незнайомими для них людьми, відбувається певний невротичний розвиток особистості.                                                                                             

У дітей з вадами слуху проблеми формуються у сфері словесно-логічного мислення. Порушення слухових сприймань викликає підозріливість, неможливість зрозуміти почуте. Це призводить до нестійкої поведінки.

Слабозорим дітям властива недостатня просторова орієнтація та збіднене емоційне життя.

У дітей з порушеннями інтелектуального розвитку спостерігається недорозвиток вищих форм пам’яті, мислення, характеру. Недорозвиток особистості виявляється у примітивних реакціях, підвищеній самооцінці, негативізмі, недорозвитку волі, невротичних реакціях.

Діти із розумовими вадами проявляють пасивність, інертність, підкорення сторонньому впливу, і все це – через відсутність критичного мислення. У них важко сформувати мораль, поняття якості не проявляються у некритичному ставленні до власної поведінки та вміння правильно оцінити свої сили.

Постійна тривожність через власне мовлення переходить у пригнічений стан, який ліквідується лише психологічними методами. Тривожність виявляється у почутті втоми, втраті інтересу до життя, у нестримних емоціях, плачі, думках про самогубство, у заниженій самооцінці.

Слід відзначити, що діти з проблемами психофізичного розвитку досить рано починають розуміти свою несхожість з нормально розвинутими однолітками, а у підлітковому віці – бурхливо переживають свою фізичну недосконалість. У корекційно-виховному процесі необхідно прагнути досягти у дитини самостійності, впевненості, мобільності.

Виявлено, що людина, у якої наявним є певний дефект, нерідко комплексує, що ускладнює адаптацію. Занедбана дитина відчуває себе невдахою, поганим учнем. Ці почуття підвищують припустимий рівень тривожності у школяра, роблять його соціально боязким, знижують наявний рівень домагань. Труднощі навчання, які викликані недорозвитком, наприклад, фізичним, мовленнєвим, є частою причиною дезадаптації, різкого зниження мотивації навчання. Це негативно позначається на поведінці, а іноді призводить до вчинків навіть кримінального характеру.

Сім’ї, в яких виховуються діти з особливими проблемами живуть під вантажем багатьох чисельних проблем. Не кожен батько чи мати виявляються здатними прийняти недугу дитини, адекватно реагувати на постійно виникаючі проблеми. Відомо, що пролонгована психотравмуюча ситуація здійснює негативний вплив на психіку батьків та ускладнює їхнє відношення до дитини. Декого з батьків трагічність ситуації ламає. А власне особистісні якості батьків визначають можливості соціалізації дітей та адаптації до життя, тобто їхнє майбутнє. Важливою є  наявність у батьків такої важливої якості як стресостійкість, саме вона необхідна для підтримки дитини. Відсутність же цієї якості вказує на нездатність батьків здійснювати виховання та соціальний супровід власної дитини протягом всього життя, взаємодіяти з фахівцями різного рівня чи навпаки, свідчить про схильність до аутизації по відношенню до дитини чи соціуму.

Підтвердженням цього факту є спостереження Росса Кемпбелла, яке констатує:

-    Якщо дитина оточена критикою, то вона вчиться звинувачувати.

-    Якщо дитина бачить ворожість –  вона вчиться битися.

-    Якщо над дитиною насміхаються – вона вчиться бути боязкою.

-  Якщо дитину постійно соромлять – вона вчиться почувати себе винуватою.

-     Якщо дитина оточена терпимістю – вона вчиться бути терпимою.

-     Якщо дитину заохочують – вона вчиться цінувати інших.

-     Якщо дитина почуває себе у безпеці – вона вчиться вірити.

-    Якщо дитину схвалюють – вона вчиться подобатися сама собі.

- Якщо дитину приймають і поводяться з нею доброзичливо – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.