Доповідь "Контроль та оцінювання мовних навичок на заняттях з англійської мови як засіб підвищення навчальної діяльності студентів"

Контроль та оцінювання мовних навичок на заняттях з англійської мови як засіб підвищення навчальної діяльності студентів

Дричик В.В.,

викладач англійської мови вищої категорії,

викладач-методист

Сучасні методи контролю знань студентів.

Контроль знань студентів – важлива проблема теорії і практики навчання. Без перевірки або самоперевірки засвоєних знань, набутих умінь і навичок неможливе якісне здійснення цієї проблеми. Тому контроль знань студентів завжди був, є і буде важливою складовою частиною навчального процесу, хоч і ставлення до нього зазнавало певних змін. Міняються окремі форми і способи контролю знань, але його головна суть – знати, наскільки вдало відбувся процес засвоєння вивченого матеріалу, – залишається незмінною. Вона визначається самою природою процесу навчання.

Зауважимо, що складовою частиною контролю виступає перевірка, завдання якої є виявлення знань, умінь та навичок студентів та порівняння їх з вимогами, певними навчальними програмами. Основними  функціями контролю, які передбачені системою аналізу та оцінки знань, умінь та навичок  студентів є навчальна, стимулююча, діагностична, виховна та оціночна.

Навчальна функція виявляється в забезпеченні зворотного зв’язку як передумови підтримання дієвості й ефективності процесу навчання. У ньому беруть участь два суб’єкти – викладач та студент. Тому система навчання може ефективно функціонувати лише за умов дії прямого і зворотного зв’язків.

Діагностична функція контролю й оцінки знань, умінь та навиків передбачає виявлення прогалин в знаннях студентів. Процес учіння має форму концентричної спіралі. Тому так важливо виявити своєчасно ці прогалини, працювати над їх усуненням і лише потім рухатися вперед.

Стимулююча функція контролю та оцінки навчальної діяльності студентів зумовлюється психологічними особливостями людини, що проявляється в бажанні кожної особистості отримати оцінку результатів певної діяльності, зокрема навчальної.       

Виховна функція полягає у впливу контролю та оцінки навчальної діяльності на формування у студентів ряду соціально-психологічних якостей: організованості, дисциплінованості, відповідальності, сумлінності, працьовитості, наполегливості, дбайливості та ін.

В залежності від дидактичної мети використовують різні види контролю за навчанням: попередній, біжучий, повторний, тематичний, періодичний, підсумковий, комплексний.

Попередній контроль носить діагностичний характер.

Біжучий контроль передбачає перевірку якості засвоєння знань у процесі вивчення конкретних тем.

Повторний контроль спрямований на створення умов для формування умінь і навичок.

Тематичний контроль пов'язаний з перевіркою рівня знань, умінь та навичок студентів в обсязі певного розділу чи об'ємної теми конкретної навчальної дисципліни.

Періодичний контроль передбачає за мету встановити, яким обсягом знань студенти  володіють з тих або інших проблем стосовно вимог програм.

Підсумковий контроль має своїм завданням з'ясувати рівень засвоєння студентами навчального матеріалу в кінці навчального року або по завершенню вивчення навчальної дисципліни. Це проводиться у формі заліків, екзаменів.

Комплексний контроль передбачає перевірку рівня засвоєння знань, умінь та навичок з кількох суміжних дисциплін, що забезпечують комплексний підхід до формування світогляду студентів

Щодо методів контролю знань, умінь та навичок, то в історії розвитку педагогічної науки виокремилися такі основні методи контролю знань, умінь і навичок студентів: усна перевірка, письмова перевірка, графічна перевірка, практична перевірка, тестова перевірка. Дещо умовно до методів перевірки можна віднести спостереження.

Усна перевірка поки ще займає переважаюче місце в школах та вищих навчальних закладах. Техніка усної перевірки полягає в тому, що студент ставить перед студентами певні запитання, студентів мають дати на них відповіді, використовуючи слово. Цей метод сприяє розвитку у студентів вмінь мислити, грамотно висловлювати думки в логічній послідовності, розвивати культуру усного мовлення. Використання цього методу вимагає від викладача значних зусиль і майстерності: грамотно формулювати запитання, спонукаючи студентів до активного мислення, будувати систему запитань у певній логічній послідовності, уважно слухати відповіді студентів, враховувати індивідуальні особливості студентів. Проте цей метод не позбавлений недоліків: він призводить до неефективного використання часу на парі.

Письмова перевірка у порівнянні з усною більш ефективна, оскільки всі студенти групи  отримують завдання для підготовки письмових відповідей на них. Це сприяє піднесенню самостійної пізнавальної діяльності студентів, формуванню культури писемного мовлення, ефективності використання навчального часу.

 Графічна перевірка спрямована на виявлення вмінь і навичок студентів у процесі виконання різних видів графічних робіт з різних дисциплін навчального плану. Це – робота з контурними картами, побудова таблиць, схем, графіків, діаграм та ін. Такий метод спрямований на узагальнення знань, систематизацію певних процесів, технологій. Все це сприяє підвищенню самостійності студентів у процесі учіння, оволодіння методами навчальної діяльності.

Практична перевірка тісно пов'язана з включенням студентів у конкретну практичну діяльність, в ході якої перевіряються вміння студентів

застосовувати знання на практиці, а також рівень сформованості вмінь і навичок. Логічно така перевірка випливає із сутності процесу пізнання, в якому практика відіграє спонукальну і контролюючу роль.

Тестова перевірка все більше набуває свого поширення. Сутність цього метолу полягає у визначенні завдань (запитань), на які подані альтернативні відповіді. Студент має обрати правильну відповідь, аргументувати свій вибір. Можуть бути завдання для конструювання відповіді. Тестова перевірка може здійснюватися машинним і безмашинним способом. Більш детально про тестову перевірку знань буде подано далі в одному з розділів .

Проблема контролю та оцінювання.

Контроль входить органічною частиною в процес навчання як засіб керування корекції і стимулювання. Без нього не може бути ні навчання, ні самих навчальних закладів. Але для успішного здійснення перевірки і обліку успішності студентів не досить лише виявити, що вони знають і вміють. Їхні знання і вміння потрібно правильно оцінити. Оцінка може виступати в різних формах: словесної і бальної, якісної і кількісної.

Під оцінкою успішності студентів розуміють систему певних показників, які відображають об’єктивні знання та уміння студентів. Тобто оцінку можна розглядати як визначення ступеня засвоєння студентами знань, умінь та навичок у відповідності з вимогами, що пред’являються до них навчальними програмами .

Передусім оцінка характеризує рівень засвоєння і якості знань набутих студентами в процесі навчання, а також їх розвиток та готовність до застосування цих знань на практиці і показує відношення між тим, що студент знає з певних питань програми, і тим, що він може знати з цих же питань на даний момент навчання. На нашу думку це визначення характеризує важливі моменти оцінки, суть якої, однак, набагато глибша і функціонально значуща.

Оцінювання знань – це активний систематичний процес. У ході спостереження за діяльністю студентів та їх вивчення під час занять, перевірки виконання ними домашніх завдань, різних вправ на занятті, відповідей  викладач  уявно “оцінює” не тільки якість знань, а й старанність, працелюбність, здібності, психологічні особливості самих студентів. Його оцінні судження, що характеризують якість роботи студентів, сприяють кращому засвоєнню знань, спрямовують дії або відповіді в потрібне русло.

Таким чином, контроль і оцінка знань, умінь і навичок студентів – є невід’ємним структурним компонентом навчального процесу. Процес навчання є системою із внутрішніми взаємозв’язками між їх компонентами. Компоненти цієї системи є діючими, залежними один від одного, дія одного обумовлює функцію іншого, оскільки вони знаходяться в складних взаємовідношеннях.

Особливості контролю і оцінки при вивченні іноземної мови.

Контроль, як відомо, є важливим фактором у процесі навчання будь-якому навчальному предмету, в тому числі й іноземній мові. Він дає можливість не тільки встановити рівень успішності навчання, а й виявити

недоліки в знаннях, уміннях і навичках учнів і тим самим визначити необхідні зміни, які потрібно внести в методику роботи.

 Для того, щоб виміряти певні вміння з іноземних мов, слід знати: по-перше, які саме вміння свідчать про розвинуті навички читання, говоріння, письма, аудіювання; по-друге, розвивати ці вміння за допомогою певної системи вправ і завдань на будь-якому матеріалі, що пов’язаний із тематикою, окресленою у відповідних документах.

Розвиток спеціальних навчальних умінь, які дозволяють студентам організувати себе в ході виконання контрольної роботи, вибрати оптимальну тактику виконання завдань. Розвиток інтересу, мотивів до вивчення іноземної мови, перспектива отримання якнайкращої оцінки за виконання контрольних  завдань, яка може порівнюватись з оцінками інших студентів, стимулює кожного окремого студента у досягненні вищих результатів своєї успішності в оволодінні іноземною мовою.

Керуючись відповідними документами та методологічними засадами викладання іноземних мов, можна розробити завдання, за допомогою яких визначатиметься рівень сформованості навичок і вмінь та оцінюватимуться й тлумачитимуться отримані результати. Завдання, які готуються викладачами іноземних мов, повинні враховувати особливості виду мовленнєвої діяльності, який підлягає перевірці.

Прикладами таких завдань можуть бути наступні:

• визначити, які твердження відповідають змісту прослуханого (прочитаного) тексту;
• дібрати синоніми (антоніми) до слів, поданих у лівій колонці, з-поміж слів правої колонки;
• продовжити речення, скориставшись інформацією прочитаного (прослуханого) тексту;
• переказати прочитане своїми словами;
• скласти діалог на основі прослуханого тексту;
• переказати прочитаний  (прослуханий) текст від третьої особи;
• заповнити пропуски дієсловами у відповідній формі;
• дати оцінку подій, про які йдеться у прочитаному (прослуханому) тексті, спираючись на власний життєвий досвід;
• зібрати та впорядкувати матеріал для замітки в газету (журнал) на задану тему;
• запропонувати дійовій особі прочитаного (прослуханого) тексту вихід із ситуації, що склалася.

 Своєрідним стимулом самостійної оцінювальної діяльності студентів на заняті є картка само оцінювання, яка дає змогу студентам не лише ознайомитися з видами діяльності на заняті, а й самостійно оцінити свої знання та вміння. Використовуючи картки само оцінювання, студенти

визначають рівень своїх знань, умінь та навичок, самостійно оцінюють свої результати. Картка самооцінювання може мати такий вигляд:

При цьому на етапі контролю та оцінювання навчальних досягнень слід пам’ятати, що в методиці викладання іноземних мов до контролю висуваються такі вимоги:

1. Цілеспрямованість. Контроль має бути спрямованим на певні мовленнєві навики і вміння, рівень досягнення яких визначається і оцінюється.

2. Репрезентативність. Під час контролю має бути охоплений весь той мовний і мовленнєвий матеріал, засвоєння якого перевіряється.

3. Об'єктивність. Контроль має бути гранично об'єктивним, щоб забезпечити ефективність реалізації головних його функцій, а саме зворотного зв'язку та оцінювання.

4. Систематичність. Контроль набуває ефективності і виправдовує себе лише за умови його регулярного проведення у процесі навчання іноземної мови.

В методичній літературі існують такі поняття як взаємоконтроль, самоконтроль і самокорекція. Взаємоконтроль передбачає здійснення контролю володіння іншомовною мовленнєвою діяльністю самими студентами.  Взаємоконтроль може бути організований, наприклад, під час роботи в парах (з індивідуальними картками, підстановчими таблицями тощо), коли один студент перевіряє за допомогою ключа виконання контрольного завдання іншим студентом. Самоконтроль – це розумове вміння, яке забезпечує навчальну дію порівняння результатів власного виконання навчального завдання (програми) зі змістом і зовнішнім оформленням відповідного (заданого) іншомовного матеріалу. Порівняння здійснюється студентом  з опорою на навчальний матеріал і власний досвід з метою подальшого самостійного виправлення зробленої ним самим помилки, яка в певній мірі була самостійно усвідомлена.

Відомо, що контроль, стимулюючи навчальну діяльність студентів, має також виховну дію. Однак, він буде ефективним і здатним виконати свої функції лише тоді, коли організується і проводиться з врахуванням специфіки кожного навчального предмету, коли правильно визначені об’єкти контролю.

Зовсім інший підхід необхідний при виділенні об’єктів контролю при перевірці успішності оволодіння іноземною мовою. Справа в тому, що основна ціль вивчення цього предмету є оволодіння спілкуванням іноземною мовою, тобто уміння говорити цією мовою, розуміти її на слух, викладати свої думки письмово, чи читати і розуміти іншомовний текст. Тому лише оволодіння мовленнєвими уміннями різних видів – читання і розуміння,

мовлення, розуміння на слух, письмо – можуть і повинні бути основними об’єктами контролю. Вони свідчать про вміння спілкуватися з партнером.

Контроль говоріння може бути індивідуальним усним, з використанням наочності для перевірки в адекватній формі мовленнєвих механізмів, мовленнєвої реакції, характеру паузації, ситуативності висловлювань. Але змістовність висловлювань, правильність оформлення думки можна перевірити і в письмовій формі фронтально. Це може бути опис малюнка, написання твору, доповіді, розповіді тощо.

Контроль аудіювання може бути усним або письмовим, індивідуальним або фронтальним, одномовним або двомовним, з використанням технічних засобів, наочності. Наприклад, контроль розуміння прослуханого тексту можна здійснити шляхом його переказу іноземною або рідною мовою усно чи письмово. Тут важливо враховувати рівень володіння уміннями говоріння і навичками орфографії: студент може повністю зрозуміти прослуханий текст, але не володіти говорінням чи орфографією в достатній мірі, щоб бути спроможним усно чи письмово викласти зміст тексту іноземною мовою. В цьому випадку переказ тексту здійснюється рідною мовою. Окрім переказу це можуть бути відповіді на запитання, складання плану до прослуханого тексту, викладення змісту своїми словами та інші завдання.

Контроль читання та письма може бути одномовним і двомовним, індивідуальним і фронтальним, усним чи письмовим. Усно перевіряється розуміння тексту (через говоріння) і техніка читання (читання вголос). Двомовні контрольні завдання передбачають переклад певної інформації. Контроль письма здійснюється лише в письмовій формі, яка дозволяє перевірити володіння орфографічними, графічними навичками і вміннями висловлювати свої думки письмово. Тут можуть також використовуватись диктанти, викладення вивченого по пам'яті та інші завдання.

Особливості застосування тестового контролю на заняттях  іноземної мови.

Для забезпечення ефективного навчання іноземної мови в навчальному закладі та отримання об’єктивних показників навчальних досягнень з предмета “Іноземна мова” та “Іноземна мова за професійним спрямуванням”  необхідно створити надійну систему контролю оволодіння іноземною мовою. Однією з найбільш результативних методик контролю при вивченні іноземної мови, як показали результати багатьох досліджень та експериментів, є тестова методика.

Використання саме тестових завдань як ефективного засобу фронтальної перевірки знань є особливо актуальним сьогодні. Нагальною потребою є створення інфраструктури системи тестування з іноземних мов, підготовка тренувальних програм, поширення дослідницької роботи в галузі тестування. Тестовий контроль дає можливість всебічно перевірити знання з іноземної мови відповідно до вимог чинної програми для навчальних закладів, Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти, програми зовнішнього незалежного оцінювання з іноземних мов та технічних характеристик тестів з іноземної мови. Тестовий контроль ґрунтується на

методичних засадах сучасного навчання іноземних мов, яке передбачає оволодіння студентами іншомовним спілкуванням шляхом формування та розвитку міжкультурної комунікативної компетенції та її складових: мовленнєвої, мовної, соціокультурної та стратегічної ланок.

Мовна компетенція включає засвоєння мовного матеріалу на рівні лексики, граматики, фонетики, орфографії як засобу оформлення та розуміння висловлювань у процесі спілкування. Соціокультурна (соціолінгвістична) компетенція включає вміння враховувати культурні реалії, звичаї, традиції країн, мова яких вивчається, правила вербальної та невербальної поведінки в типових ситуаціях спілкування. Стратегічна компетенція включає уміння самостійно здобувати, використовувати та оцінювати свої знання. Тестовий контроль з іноземної мови має містити завдання п'яти форм:

 1) завдання з вибором однієї правильної відповіді;

 2) завдання на встановлення відповідності;

 3) завдання на визначення правильності/неправильності твердження;

 4) завдання на заповнення пропусків;

 5) завдання з розгорнутою відповіддю.

Завдання широкого спектру перевіряють мовленнєві уміння та навички

студентів з аудіювання, говоріння, читання, письма, володіння структурою іноземної мови на лексичному, граматичному, фонетико-орфографічному рівнях, знання соціокультурних реалій іноземних країн.

Однак багато студентів ще не можуть вільно оперувати мовою при ситуативному мовленні, а тільки відтворюють вивчені напам’ять тексти. Студенти стикаються із труднощами під час спонтанного діалогічного мовлення, не завжди адекватно реагують на запитання викладача. Найбільш типовими помилками є: неправильний порядок слів у реченнях, вимова звуків, узгодження часів, неправильне вживання артиклів та прийменників.
При написанні творчої роботи не всі студенти можуть розкрити тему, не дотримуються правил побудови твору ( відсутність експозиції та висновків), не завжди доречно використовують епіграфи та цитати, допускають ряд пунктуаційних помилок. Багато студентів вживають лексику, що не відповідає ситуації, скорочення ( що є недопустимим у писемному мовленні), роблять орфографічні та граматичні помилки ( неправильне вживання видо-часових форм, узгодження часів, узгодження множини та однини).

Висновки

Сучасний етап розвитку освіти в нашій країні можна назвати перехідним. Перехід від традиційних форм освіти до пошуку нових, більш ефективних, потребує створення якісно нової моделі системи контролю, яка б дала змогу об’єктивно оцінювати знання, уміння та навички студентів, виключаючи суб’єктивізм.

Контроль та оцінка знань, умінь та навичок студентів є важливим елементом навчально-виховного процесу. При правильній організації він сприяє розвитку пам’яті, мислення та мови студентів, систематизує їхні

знання, своєчасно викриває прорахунки навчального процесу та служить їх запобіганню.

Перед викладачем стоїть завдання так організувати навчальний процес, щоб контроль природньо включався в систему навчання як обов’язковий функціональний компонент, який забезпечує його цілеспрямованість та об’єктивність. Використовуючи традиційні форми і методи контролю та оцінки, викладачі повинні знайомитися з досвідом педагогів-новаторів та результатами їх досліджень та експериментів; використовуючи цей досвід, шукати нові ефективні методики контролю.

Проблеми предметних тестів в сучасній практиці стали досить актуальними. Це пов’язано з потребою в об’єктивних методах перевірки; обумовлюється форсованим введенням у навчальні заклади комп’ютеризації: навчаючі програми для комп’ютерів складаються переважно на тих же принципах, що і предметні тести.

Та все ж тестовий контроль спрощує перевірку робіт викладачем  і дає змогу організувати рубіжний та підсумковий контроль, активізувати діяльність студентів шляхом охоплення контролем більшої кількості студентів, перевірити знання великого за об’ємом матеріалу за невеликий проміжок часу.

Література

1. Андрощук А.О. Рейтингова технологія оцінки знань в навчально-виховному закладі // Педагогіка і психологія – 1996. – №3. – С.86-96

2. Близнюк С.Л. Роль оцінки в удосконаленні знань, умінь і навичок учнів. – К.: т-во “Знання”, 1983.

3. Глуханюк Д. Як об’єктивно оцінити знання учнів (з досвіду впровадження залікової системи) // Педагогіка толерантності. – 1997. – №1-2. – С.86-90.

4. Делікатний К.Г. Оцінка знань як органічна частина процесу навчання // Радянська школа. – 1989. – №5.– С.44-50.

5. Лисенко Л.В. Модульне навчання і рейтингова система оцінювання знань учнів // Початкова школа. –1995. –№3. –С.27-29.

6. Методика викладання іноземних мов / Під ред. Ніколаєвої С.Ю. – К.: ЛЕНВІТ, 1996.– 111с.