Доповідь "Методика проведення уроків фізичного виховання в 1-4 класах"

Доповідь

Методика проведення уроків фізичного виховання в 1-4 класах

Особливості методики проведення уроків фізичної культури

в 1-4 класах

Під час проведення уроків фізичної культури учні здобувають необхідні знання, навички та вміння.

Внаслідок цього зміст уроку фізкультури, його організація проведення визначаються відповідними методами навчання, методичними прийомами, способами організації діяльності учнів, умінням управляти цією діяльністю.

До методів навчання на уроках фізкультури належать:

• метод слова (розповідь, пояснення, бесіди, розбір, оцінка, команда підрахунок);

• практичні методи (по частинах, у цілому, ігровий, змагальний)

• методи наочності (пряма і непряма наочність).

Словесні методи відіграють важливу роль у навчанні учнів фізичних вправ, в активізації пізнавальної діяльності та озброєнні відповідними знаннями.

Пояснення - це опис техніки виконання рухової дії, особливостей правил її виконання. На відміну від простого опису, пояснення доказує ефективність визначеного способу виконання даного руху.

Бесіда - це форма навчання, де використовуються питання-відповіді. Спираючись на знання та досвід вивченого матеріалу, вчитель питаннями спрямовує розкриття суті виконання визначених рухів при повторені.

Команда - це наказ, який зобов’язує виконувати рухи за строго встановленою формою. Команда може подаватись голосом, сигналом, особистим прикладом. Команда, яка подається голосом, ділиться на попередню (вимовляється протяжне, голосно, чітко і вказує, що потрібно виконувати) і виконавчу (вимовляється голосно, енергійно, відривно, вказує момент дії).

Розпорядження - це наказ, висловлений у довільній формі.

Підрахунок - це прийом, за допомогою якого відраховуються проміжки часу, частини руху, час виконання вправи. Підрахунок дозволяє давати учням необхідний темп виконання руху.

Використання словесних методів у навчанні фізичних вправ сприяє активізації розумової діяльності учнів, пізнанню особистих рухів, свідомому та практичному засвоєнню фізичних вправ, набуттю необхідних знань про них.

Практичні методи навчання в своїй основі мають активну рухову діяльність учнів. Залежно від ступеня регламентації умов виконання фізичних вправ ці методи діляться на дві групи: метод строго регламентованої вправи (навчання по частинах, в цілому) та частково регламентованої (ігровий, змагальний). Різниця між цими методами відносна.

Методи наочності забезпечують зорове та слухове сприйняття рухової дії, яка вивчається. Найпоширенішим методом навчання є показ учителем або учнем. Перший показ, як правило, повинен створити цілісну характеристику вправи. Тому до нього ставляться такі вимоги: чіткість і точність виконання вправи, вибір місця показу вправи, концентрація уваги учнів на сприйнятті техніки виконання вправи, повторення вправи учнем.

Для створення в учнів правильної уяви про рухову дію необхідно використовувати наочні посібники, технічні засоби - таблиці, малюнки, схеми, фотографії, кінофільми. Ці посібники повинні допомогти розкрити основні вимоги до виконання рухової дії.

Під час проведення уроків фізичної культури в молодших класах використовуються різні методи організації діяльності учнів під час виконання програмового матеріалу.

До них належать: фронтальний, потоковий, груповий, індивідуальний. Фронтальний метод забезпечує високу щільність на уроці. При ньому всі учні одночасно виконують певну роботу. Його використовують при виконанні загально розвиваючих вправ без предметів та з ними, під час ходьби, бігу, танцювальних кроків та з’єднань, пересуванні на лижах, шикуванні, перешикуванні і т.д.

При потоковому методі учні виконають вправи по черзі, один за одним. Широко використовується цей метод при стрибках у довжину, висоту, при виконанні акробатичних вправ, лазінні та перелізанні тощо.

Груповий метод передбачає ділення учнів на групи. Кожна група виконує вправи. Часто його використовують в основній частині уроку. Він також дає можливість більш ущільнити урок та забезпечити різнобічний вплив на учнів. Місце вчителя при такому методі там, де вивчається нова вправа, або вправа технічно складна і потребує страхування.

Індивідуальний метод використовується переважно при виконанні учнями вправ, тестів, нормативів на оцінку.

При виборі методі організації учнів на уроці фізичної культури важливо забезпечити раціональне використання часу, оптимальне фізичне навантаження на учнів, поступове його збільшення від початку уроку і зниження навантаження в кінці уроку, дотримання потрібних інтервалів відпочинку між виконанням вправ.

Методи організації учнів на уроці безпосередньо впливають на щільність уроку. Щільність - це відношення раціонально використаного часу до загального часу, відведеного на урок. На щільність уроку великий вплив має така організація уроку, при якій одночасно виконують вправи якомога більше учнів А це досягається організаційними і методичними прийомами, в основі чого є:

• забезпечення уроку необхідним інвентарем та обладнанням, своєчасною їх підготовкою;

• використання фронтального та потокового способів організації учнів;

• чіткість показу та пояснення вчителем;

• організованість та дисципліна учнів (своєчасний прихід на урок, чітке виконання команд).

Проведення уроків з високою щільністю забезпечує раціональну фізичну та розумову активність дітей, підвищує ефективність навчально-виховного процесу і сприяє вихованню в дітей організованості та дисципліни.

У більшості шкіл уроки фізичної культури в 1-4 класах проводять учителі початкових класів, а тому вимога до них така:

• забезпечити високу якість проведення уроків фізкультури та виконання програмового матеріалу;

• спільно з лікарем забезпечити проведення медичного огляду учнів та врахувати його результати в своїй роботі:

• створювати належні санітарно-гігієнічні вимоги до місць занять;

• заняття проводити у відповідній спортивній формі;

• брати участь в організації і проведенні позакласних заходів з фізичної культури, залучати до них всіх учнів;

• проводити серед батьків роз’яснювальну роботу про значення фізичної культури і спорту для дітей;

• розширювати свої знання в області фізичного виховання дітей;

• сприяти підвищенню інтересу до фізичної культури і спорту, формувати у них стійкий інтерес до самостійних занять фізичними вправами.

Підготовка до уроку фізичної культури

Якісне вирішення педагогічних завдань уроку можливе при ідеальній підготовці вчителя до нього. В підготовці до уроку розрізняють два етапи. Метою першого етапу є визначення оптимального варіанту змісту та побудови уроку, а саме: уточнення освітніх, виховних та оздоровчих завдань, розробка змісту уроку з урахуванням попередніх знань, визначення системи навчальних завдань та дозування вправ, вибір методів і методичних прийомів, адекватних завданням уроку та його змісту, визначення способів зворотної інформації, критеріїв оцінки якості роботи, визначення способів переміщення на місці занять, підбір дидактичного матеріалу (навчальні картки, наочні посібники і т.д.). наявності обладнання, визначення місць занять, розподіл навчального часу між конкретними видами діяльності учителя та учнів, визначення раціональної побудову уроку, послідовність дій вчителя, розбір змісту домашніх завдань. Кінцевий результат планування фіксується в конспекті уроку.

Другий етап підготовки до уроку полягає безпосередньо в практичних діях оформлення місць виконання навчальних завдань, визначення зон розподілу інвентарю та обладнання. Попередньо необхідно перевірити технічну справність обладнання, інвентарю, місць приземлення для стрибків, стану бігових доріжок. Підготовка вчителя передбачає опрацювання спеціальної методичної літератури (посібників, монографій, журнальних статей з питань уроку з метою використання досягнень педагогічної науки і практики, написання конспекту уроку), особисту рухову підготовку, мовну підготовку.

Підготовка учнів до уроку передбачає ознайомлення їх з основними завданнями, напрямками та особливостями змісту майбутнього уроку, виконання домашніх завдань (особливо підготовчих та однотипних за структурою фізичних вправ, читання літератури з теми уроку), виготовлення дидактичного матеріалу, який потрібний буде на уроці, підготовка власного інвентарю (наприклад, підготовка лиж), передбачає бути готовим виконувати інструктивно-методичну роботу, запропоновану вчителем (функції помічника, груповода, судді, контролера та ін.).

Завдання фізичного виховання школярів 1-4 класів

Фізичне виховання є невід’ємною частиною навчально-виховного процесу роботи школи воно спрямоване підготувати учнів до життя та суспільно-корисної праці.

Робота з фізичного виховання є багатогранна і потребує від дитини самостійності, ініціативи, організованості, активності та кмітливості.

Основні завдання школи: зміцнення здоров’я, сприяння правильному фізичному розвиткові загартування школяра. Ці завдання і є важливими у всій роботі з фізичної культури і спорту в школі, повинні бути в центрі уваги вчителя початкового навчання та всього педагогічного колективу.

Шкільний вік - це період швидкого росту і фізичного розвитку організму дитини, а тому школа повинна приділити значні зусилля для нормального розвитку учнів.

У цей період необхідно звернути увагу на розвиток і зміцнення серцево-судинної системи, органів дихання, а також стимулювати нормальний обмін речовин в організмі.

Важливе значення у цьому віці має також зміцнення опорно-рухового апарату, різносторонній розвиток м’язової системи, формування правильної постави, рухової активності дітей. Це впливає на розвиток центральної нервової систем й, удосконалює аналізатори і розвиток взаємодії.

Виробляти учням спеціальні гігієнічні навички - це є теж одним із завдань фізичного виховання в школі.

Виконання цього завдання досягається шляхом бесід, перегляду кінофільмів тощо.

Формування і удосконалення в школярів рухових навичок, вивчення  нових рухів і окремих дій є теж завдання фізичного виховання в школі.

Зміст шкільної програми з фізичної культури побудований так: діти систематично займаються на уроках фізичної культури, вдома, в гуртках та спортивних секціях, оволодівають життєво важливими навичками: ходьбою, бігом, метанням, рівновагою, ходьбою на лижах, плаванням.

Програма для учнів початкових класів пропонує навчання вправ з основної гімнастики, ігор, лижної підготовки, плавання та вправ з легкої атлетики.

Завдання вчителя полягає в тому, щоб кожен учень систематично виконував фізичні вправи. Розвиток фізичних якостей (сили, швидкості, гнучкості витривалості, спритності) залежно від віку теж є одним із завдань фізичного виховання в школі.

Швидкість, сила, спритність, витривалість - якості, необхідні кожній людині. Проведення фізичних вправ у різному темпі, з різною складністю протягом більшого чи меншого часу сприяє розвиткові цих якостей.

Увесь процес фізичного виховання спрямований на вихованні у дітей таких морально-вольових якостей, як сміливість, упевненість, дисциплінованість, колективізм, почуття дружби та товариськості, працьовитості, культури поведінки.

Це завдання фізичного виховання вирішується засобами фізичних вправ (стрибки у висоту, стрибки через перешкоди, вправи з рівноваги, ігри і т.д.).

Вольові якості неможливо виховати без одночасного виховання моральних якостей особистості, а моральне виховання без вольової діяльності, вольових зусиль.

Формування правильної постави теж є одним із завдань фізичного виховання в школі. Цей процес є довготривалим і складним. Щоб досягти належних результатів, необхідно слідкувати за правильним положенням тулуба дитини, коли вона сидить, ходить, використовувати фізичні вправи для формування правильної постави на уроках фізичної культури, під час фізкультхвилинок, фізкультпауз. ранкової гімнастики і т.д.

Одним із завдань фізичного виховання школярів є виховання стійкого інтересу і навиків самостійно займатися фізичними вправами. Це завдання в школі необхідно реалізовувати з усіма дітьми, а всі заняття проводити організовано, енергійно, зацікавити змістом і формою навчального матеріалу, створювати умови для прояву дружніх взаємовідносин.

Для успішного проведення фізкультурно-масової роботи в школі, проведення уроків фізичної культури, позакласних заходів необхідна допомога вчителеві з боку учнів. Це завдання фізичного виховання вирішується в школі через доручення учням організовувати і проводити ігри, змагання зі своїми товаришами, показувати їм виконання вправ. Обов’язковою умовою підготовки фізкультурного активу е виконання доручень, завдань, відповідальність перед товаришами та колективом.

Оздоровче, освітнє і виховне значення рухливих ігор

З давніх-давен в Україні будь-які зібрання дорослих і дітей супроводжувались ігровою діяльністю, найбільш поширеними різновидами якої були біг, скачки, стрільба з лука, кулачні бої, метання спису, а жінки та дівчата водили хороводи. Участь у грі дозволяла людині відійти від проблем повсякдення, запобігала виникненню сумніву й недовіри до своїх сил.

Час вносить зміни у зміст ігор, створює багато різних варіантів, лише їхня рухлива основа залишається незмінною. Гра включає всі види природних рухів: ходьбу, біг, стрибки, метання, лазіння, вправи із предметами, а тому є незамінним засобом фізичного виховання дітей. Світ ігор дуже різноманітний: рухливі, сюжетні, народні, рольові, спортивні, пташині, командні, групові, ігри-естафети, ігри-конкурси, ігри-забави, ігри-змагання тощо.

Народна педагогіка вимагає, щоб батьки, вчителі, вихователі піклувались про фізичний розвиток дитини, всіляко заохочували її до рухів. „Як дитина бігає і грається, так її здоров’я усміхається", - стверджує прислів’я. Чим більше дитина рухається, тим краще росте і розвивається. Гіподинамія (обмеження рухової активності школяра) веде до порушення обміну речовин, діяльності серцево-судинної та дихальної систем, негативного впливу на опорно-руховий апарат.

Найкращими „ліками" для дітей від рухового „голоду" є рухливі ігри. Народні рухливі ігри за змістом і формою прості і доступні дітям різних вікових груп. Вони є універсальним засобом у фізичному вихованні молоді.

Оздоровче значення ігор:

• сприяють гармонійному росту організму школяра;

• формують правильну поставу;

• загартовують організм;

• підвищують працездатність;

• зміцнюють здоров’я.

Великий оздоровчий ефект має проведення ігор на свіжому повітрі незалежно від пори року. Це зміцнює мускулатуру, покращує діяльність дихальної, серцево-судинної системи, збільшує рухливість суглобів і міцність зв’язок, стимулює обмінні процеси, позитивно впливає на нервову систему, підвищує опірність організму до простудних захворювань.

Близько 70% шкіл України не мають спортивних залів. Вихід тільки один: влітку і взимку, навесні і восени проводити уроки фізичної культури на свіжому повітрі. При цьому всі учні і вчитель повинні бути одягнені у спортивну форму. При зміні погоди відповідно змінюється одяг, який повинен забезпечити вільність рухів, надійно запобігати охолоджуванню і перегріванню.

Одяг учнів при плюсовій температурі має бути такий: футболка або майка з бавовни, спортивний костюм або шорти чи спортивні труси, шкарпетки, кросівки або кеди. У вітряну погоду можна надіти ще вітрівку, пов’язку на голову або тоненьку шапочку.

Одяг учнів при низькій або мінусовій температурі (пізня осінь або рання весна, взимку): футболка з довгими рукавами, теплий трикотажний спортивний костюм, шерстяні шкарпетки, кросівки, куртка, шапочка і рукавиці.

Освітнє значення ігор:

• формують рухові вміння і навички з бігу, стрибків, метання тощо;

• розвивають фізичні якості: швидкість, силу, спритність, гнучкість і витривалість;

• дають основи знань з фізичної культури і спорту, валеології, народознавства, історії рідного краю і т.д.

Під час проведення рухливих ігор учні повторюють, закріплюють, удосконалюють рухові вміння і навички, розвивають фізичні якості. Наприклад, граючи в ігри „Влуч у мішень", „Влуч у ціль”, „Снайпери”, „Мисливці і качки", учні вдосконалюють вміння і навички у метанні малого м’яча; „Вудочка", „Горобці-стрибунці” - у стрибках; в іграх-естафетах розвиваються такі фізичні якості, як швидкість, спритність, сила.

Отже, правильно методично побудований урок із застосуванням ігор, естафет, дає можливість з великою ефективністю розв’язувати освітні завдання.

Виховне значення ігор:

• виховують моральні та вольові якості учнів;

• виховують любов до рідного краю, звичаїв і традицій українського народу;

• виховують любов до щоденних і систематичних занять фізичними вправами.

У народній та рухливій грі одночасно здійснюється фізичне, розумове, моральне, естетичне та трудове виховання. Активна рухова діяльність ігрового характеру, позитивні емоції підсилюють усі фізіологічні і психологічні процеси в організмі, поліпшують роботу всіх органів і систем. Правила ігор регулюють поведінку гравців, сприяють вихованню взаємодопомоги, чесності, колективізму, дисциплінованості, відповідальності, витримки, вміння долати труднощі, цілеспрямованості, сміливості, рішучості і т.д. Ігри привчають долати психічні і фізичні навантаження, створюють у дітей бадьорий настрій.

Урок фізичної культури - основна форма фізичного виховання школярів.

На уроках в учнів виховуються морально-вольові якості особистості формується розуміння того, що піклування про своє здоров’я та фізичну підготовку є не тільки особистим, а і суспільним обов’язком, виробляється потреба до повсякденних занять фізичними вправами. Учні навчаються життєво важливих рухових дій. їх виконання в різних умовах, отримують відповідні знання, що допомагають самостійно займатися фізичними вправами; виховують рухові якості, необхідні в практичному житті людини. Уроки фізичної культури сприяють зміцненню здоров’я дитини, всебічному та гармонійному розвиткові.

У зв’язку з цим одним із важливих завдань для вчителів, батьків, пропагандистів фізичної культури е необхідність спрямовувати роботу на виховання в дітей стійкого інтересу до занять фізичними вправами.

Початок навчання в школі змінює вид дальності учня - рухову (ігрову) діяльність на навчальну. На уроках фізкультури процес зміни видів діяльності проходить своєрідно. На початку навчання діти ставляться до занять, як до гри, як до можливості рухатися, чим ї задовольняють природну потребу руху.

Час початкового навчання займає особливе значення щодо виникнення і розвитку в школяра інтересу до фізичної культури. На цей процес впливають батьки, вчителі, учнівський колектив, засоби юсової інформації, література.

Велике значення для прищеплення інтересу до фізичної культури має сім’я. Інтерес виникає і стане стійким та дійовим, якщо батьки залучать дитину до занять фізичними вправами ще з дошкільного віку, створять для цього умови, покажуть особистий приклад.

Виховує в молодших школярів позитивне ставлення до занять фізичними вправами і особистий приклад вчителя. Разом з професійними якостями суттєве значення мають такі риси вчителя: підтягнутість, акуратність, спритність, краса рухів, уміння показати фізичну вправу та дохідливо пояснити її.

Фізичний розвиток та міцне здоров’я необхідне всім дітям, а це можливо досягти лише тоді, коли сформований у кожного з них стійкий інтерес до занять фізичною культурою.