Доповідь на тему «Методи ейдетики та мнемомеханіки на уроках математики»

Міністерство освіти і науки України
Департамент науки і освіти

  Харківської обласної державної адміністрації

Державний навчальний заклад

«Слобожанський регіональний центр професійної освіти»

Доповідь на тему:

«Методи ейдетики та мнемомеханіки

на уроках математики»

          Підготувала:
                                   викладач математики
                     Пелих Н. О.                                               

Старий Салтів 2020

(Слайд1) Тисячі років тому відомий філософ Конфуцій радив наставникам і учителям поєднувати у навчально-виховному процесі нові ідеї з перевіреними концепціями, навчати тільки через діяльність, пристосовуватися до індивідуальних потреб учнів з різними здібностями до навчання.

Сьогодні у світі, що швидко змінюється потоки інформації такі великі, що орієнтуватися в них надзвичайно складно, і переробити її може тільки людина з екстраординарними здібностями. Часто пам'ять людини порівнюють із пам’яттю комп’ютера, яку можна поліпшити, розширити тощо. На щастя, пам'ять людини організована таким чином, що ані перевантажити, ані визначити її межі неможливо. Людська пам'ять влаштована таким чином, що під напливом «нової» інформації «стара» спотворюється або втрачається зовсім. Але є можливість її покращити, збільшити обсяг запам’ятовування.  Сьогоднішні учні відрізняються від нас не тільки тим, що мають інші цінності та пріоритети, але й своїм відношенням до процесу отримання знань, вважаючи етап заучування матеріалу неважливим, а інколи і зовсім непотрібним. Тому для сучасного викладача проблеми розвитку пам’яті, активізації мислення учнів є особливо актуальним. Одним із шляхів покращання процесу запам’ятовування і збільшення якості засвоєння учбового матеріалу є використання на уроках елементів ейдетики.

(Слайд 2) Традиції ейдетики сягають своїм корінням епохи античності. Давні греки вважали, що людина думає, мислить ейдосами – образами. У її розумі, як на восковій табличці, виникають відбитки – образи того, про що вона думає, говорить, і в такому вигляді утримується в пам’яті.

(Слайд3) Уперше термін «ейдетика» був озвучений німецьким психологом Еріком Йєншем,  який вважав що «ознакою ейдетизму є – емоційна забарвленість образів» і довів, що образне мислення – закономірна стадія дитячого розвитку. Ейдетика, зрештою, прагне розкрити, як складається, як постає "у людини картина світу, котрий вона сприймає та уявляє".

(Слайд 4) Поширення і глибокого вивчення методика ейдетики набула у дослідженнях видатного психолога О.Р.Лурії, який поділив методики запам’ятовування на два основних напрямки:

1) мнемотехніка (методи, у основі яких лежить вербально-логічне мислення);

2) ейдетика (методи, засновані на конкретно-уявному мисленні).

      Великий вклад у розвиток науки ейдетики належить Ігорю Юрійовичу Матюгіну, який у 90-х роках ХХ століття з групою дослідників розробив 27 методів образного розвитку уваги та пам’яті. Він запропонував використовувати цілий спектр уявлень і фантазій: зорових, рухових, тактильних, нюхових та смакових.

(Слайд 5) Засновником української школи ейдетики "Мнемозина" є видатний вчений Антощук Є.В. Провідні вітчизняні педагоги та психологи зазначають, що наразі відбувається становлення української школи ейдетики, яка враховує особливості національної психології та менталітету. Найважливішим компонентом української школи ейдетики є її спрямованість на позитивне сприйняття дитиною навколишнього світу.

 Кожний викладач математики знає, що найбільш важким з методичної точки зору питань викладання математики є вивчення теорії. На таких уроках учні, як правило, пасивні, тобто можуть переписувати з дошки, нічого не розуміючи. Тому, щоб підвищити активність учнів при вивченні теорії, можна і потрібно застосовувати незвичайні способи пояснення і запам’ятовування матеріалу, краще всього такі, що формують у учнів чіткі «образи».

 (Слайд 6) Ейдетики стверджують, що поганої пам’яті не буває, просто ми часто не вміємо її використовувати. І причина тому – недостатньо розвинуте асоціативне мислення. Тому задача викладача полягає в створенні таких умов, в яких дитині буде комфортно отримувати знання не шляхом «зазубрювання», а реалізуючи власний потенціал творчого мислення, формуючи систему образів і асоціативних зв’язків.

 Хто з нас не пам’ятає із шкільного курсу математики чудові  означення бісектриси кута та медіани трикутника? «Биссектриса  - это крыса, которая бегает по углам и делит  их пополам».  «Медиана – это обезьяна, которая лазает по сторонам и делит их пополам». Учень виросте, стане дорослим, і, можливо, ніколи не згадає « правильного»  означення цих відрізків. Но очевидно, що, відобразивши в свідомості певну ( нехай і безглузду) картинку, він надовго запам’ятає суть цих понять.

 Розглянемо декілька прикладів використання елементів ейдетики на уроках математики в старшій школі.

(Слайд 7) При розв’язуванні тригонометричних завдань необхідно знати значення синуса і косинуса  таких кутів як 0, , , , . Існує легкий спосіб це запам’ятати, використовуючи «правило  долоні». Пальці нагадують сторони кутів , указаних в тригонометричному крузі. Мізинець перетворюється в кут, рівний 0, безіменний  стає , середній  - , вказівний займає позицію , а великий відповідає . Для синуса призначимо номери  від мізинця до великого від 0 до 4, для косинуса – те ж  саме в зворотній послідовності. І тоді значення синуса або косинуса буде визначатися по формулі .

(Слайд 8)  При вивченні тригонометричних формул додавання користуємося наступним правилом.

 «Функція синус добра» - вона собі за правом господаря бере першого кута, а косинусу віддає другого, тоді обмінюється – бере значення другого кута, а віддає першого. І за те, що він такий добрий – якщо знаходимо синус суми, то добутки додаються. Аналогічно якщо знаходимо синус різниці – добутки, з обміном кутів синуса і косинуса, віднімаються.

«Функція косинус жадібна – вона спочатку бере першого і другого кута, тоді що залишається – віддає синусу». Звертаємо увагу на симетрію по діагоналях.

У чисельниках – сума тангенсів, якщо шукаємо тангенс суми, і різниці тангенсів – якщо шукаємо тангенс різниці – правда просто. А що у знаменнику? Однакові майже вирази – кажемо повинен бути один «мінус»; якщо він є у чисельнику, то у знаменнику сума і навпаки.

(Слайд 9) При вивченні тригонометричних формул подвійного аргументу можна скласти такі розповіді.

       Слово  синус асоціюється із словом син, тоді слово косинус  - із дочкою .

Син купив два морозива. Оскільки він добрий син, то він поділився одним морозивом з сестрою і вони вдвох отримали задоволення.

 Дочка також купила два морозива, але вона не була  такою доброю, як син, і тому з’їла ці два морозива і отримала подвійне задоволення, а відповідно син не отримав цього подвійного задоволення.

 Слово тангенс асоціюється із словом тато, батько. Батько також купив два морозива для себе і для свого друга з другого поверху. Батько надіявся, що вони вдвох з’їдять морозиво.  Але друга не було вдома. В результаті батько залишився один, він повернувся на перший поверх, з’їв ці два морозива  і не отримав жодного задоволення.

(Слайд 10) Щоб запам’ятати формули зведення,  можна стисло сформулювати мнемонічне правило «Чверть. Знак. Назва.»

1. Визначаємо, якій чверті належить аргумент?
2. Визначаємо знак.
3. Визначаємо, чи змінюється функція на кофункцію? (Показуємо кивком голови: при переходе через «вертикальні» кути киваємо «так», при переходе через «горизонтальні» кути - «ні»).

 Всі ми знаємо, що учні плутають поняття «похідна» і «первісна». Тоді можна їм запропонувати  уявити, що первісна – це бабуся з дідусем. Похідна – тато з мамою . А значення похідної – це самі учні.

  При вивченні означення функції за незалежну змінну х в дійсності можна взяти пульт до телевізора, а за залежну змінну у – відповідний канал.

(Слайд 11) При  повторенні навчального  материал і підготовці до ЗНО корисним  буде згадати  з учнями, який вигляд мають графіки функцій. Зробити це можна на такому «прикладі».

 (Слайд 12) Або ж показати учням «танець графіків».

 (Слайд 13) Таким чином, можна чітко визначити переваги методики використання елементів ейдетики на уроках математики.

 Це:

• полегшення процесу сприйняття нового матеріалу;
• відхід від перезавантаження теоретичними викладками;
• радість від того, що матеріал запам’ятався так просто;
• можливість оволодіти новими знаннями навіть  самим «слабким» здобувачам освіти;
• розвиток  пам'яті, образного мишлення у здобувачів освіти;
• підвищення інтересу до вивчення математики;
• підвищення мотивації здобувачів освіти.

 Декілька порад для здобувачів освіти, як домогтися кращих результатів засвоєння нового матеріалу в процесі вивчення математики:

1.   Якщо хочете щось запам’ятати – уявіть.
2.   Все, що  ви побачили, почули, відчули, вже запам’яталося.
3.   Не думайте словами – думайте образами.
4.   Вправно користуватися фантазією.
5.   Не засмучуйтесь, краще зробіть правильні виводи.
6.   Радійте навіть маленьким успіхам.
7.   Не бійтеся забути, якщо уявили.

При заучуванні матеріалу користуйтеся такою схемою повторення матеріалу

• зразу після вивчення нового матеріалу;
• через 30-40 хвилин;
• через 3-4 години;
• через добу;
• через тиждень;
• за необхідністю.

При використанні на уроках математики елементів ейдетики викладачу слід пам’ятати, що методи ейдетики перш за все сприяють розвитку мислення, покращанню пам’яті здобувачів освіти. Це допомагає викладачу працювати творчо та цікаво, а для здобувача освіти урок стає улюбленим і захоплюючим.              Адже математика, як кажуть, – «цариця наук». Її закономірності використовують в різних навчальних дисциплінах. А тому важливо пам’ятати вивчене не тільки на декілька уроків, а й на все життя.

Список використаних джерел

1. Антощук Є.В. Швидка педагогічна допомога від «Української Школи        Ейдетики». 8 уроків з техніки ефективного запам’ятовування будь-якої інформації. Вінниця, - «Поділля - 2000», 2002 – 72 с.
2. Антощук Є. В. Учімося запам’ятовувати і пригадувати: швидка педагогічна допомога від Української школи ейдетики "Мнемозина" / Є. В. Антощук ; Укр. школа ейдетики "Мнемозина". – Київ : Вирій, 2007. – 156 с.  Гильбух Ю.З.
3. Антощук Є. Знайомтеся: ейдетика: (техніка запам’ятовування) / Є. Антощук // Шкільний світ. – 2000. – N8. – С.9.
4. Пащенко О. Креативний розвиток: ейдетика для дорослих і малих / О.Пащенко // Дошкільне виховання. – 2012. – № 2. – С. 24-26.
5. Чепурний Г.А. Класифікація методів і прийомів мнемотехніки як засобу попередження інформаційного перенавантаження у школі / Г.А. Чепурний, Т.В. Шевчук // Вісник Черкаського університету – Вип. 191. –  Ч. ІІІ. –  2010. – С. 121-125.
6. Федій О.Е.Естетотерапія: Навчальний посібник. – К.: Цент учбової літератури, 2007. – 256 с.